Ухвала суду № 103521218, 22.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.02.2022Справа № 5011-2/8660-2012

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

пророзподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги

на діїдержавного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 5011-2/8660-2012

За позовомПублічного акціонерного товариства Київенерго в особі Філіалу Завод Енергія

доТовариства з обмеженою відповідальністю Грінко-Київ

про стягнення 1 476 808,29 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

Представники учасників справи:

від стягувача (скаржника):не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 5011-2/8660-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго (змінено найменування на Акціонерне товариство К.Енерго) в особі Філіалу Завод Енергія до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінко-Київ про стягнення 1 476 808,29 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року в справі № 5011-2/8660-2012 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінко-Київ на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго в особі Філіалу Завод Енергія 1 328 577,03 грн. основного боргу, 90 947,34 грн. інфляційних втрат, 57 283,92 грн. 3 % річних та 29 536,16 грн. судового збору.

02.10.2012 року на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2021 року здійснено на стадії виконання судового рішення у справі № 5011-2/8660-2012 заміну сторони (стягувача) Акціонерного товариства К.Енерго на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 016 113,26 грн.

17.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс було подано скаргу на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій стягувач просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 50605518 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 5011-2/8660-2012 від 02.10.2012 року, які полягали у винесенні постанови від 02.06.2016 року про повернення означеного наказу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону, що діяла на той час);

- скасувати постанову Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.06.2016 року про повернення наказу господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року в справі № 5011-2/8660-2012 на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону, що діяла на той час).

При цьому, у поданій скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс зазначило про те, що попередній (орієнтовний) розмір витрат останнього на оплату професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом скарги, не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг та робіт в регіонах України, в яких знаходяться сторони спору, а докази на підтвердження такого розміру будуть надані скаржником у порядку та строки, встановлені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.01.2022 року вищевказану заяву передано для розгляду судді Домнічевій І.О.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року № 05-23/86/22, враховуючи звільнення судді Домнічевої І.О., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 5011-2/8660-2012, зареєстрованих за вхідним № 01-20/325/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 року означені матеріали передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2022 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2022 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 26.10.2021 року № 26-1/10 на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено; визнано протиправними дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 50605518 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року в справі № 5011-2/8660-2012, які полягають у винесенні постанови Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.06.2016 про повернення наказу господарського суду міста Києва від 02.12.2012 року в справі № 5011-2/8660-2012 на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також скасовано вищенаведену постанову.

07.02.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 06.02.2022 року № 06-3/02 про відшкодування судових витрат, в якій скаржник просив суд стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його користь витрати на оплату професійної правничої допомоги, пов`язані з розглядом скарги на дії ДВС, у розмірі 8 670,00 грн. На підтвердження означеного розміру витрат на оплату послуг адвоката заявником було надано суду, зокрема, копію укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.01.2022 року № 10-01-2022/2, копію акту прийому-передачі документів від 10.01.2022 року та копію акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.02.2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 06.02.2022 року № 06-3/02 про відшкодування судових витрат призначено на 22.02.2022 року.

Учасники справи та Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про дату, час і місце розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 06.02.2022 року № 06-3/02 були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 22.02.2022 року не забезпечили.

У судовому засіданні 22.02.2022 року судом розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 06.02.2022 року № 06-3/02, та вирішено її задовольнити частково, враховуючи наступне.

Розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, означеною нормою передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Як вбачається із матеріалів справи, у скарзі на дії державного виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс зазначило про подання доказів понесення витрат на правову допомогу в порядку та строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно із частиною 9 статті 240 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року в справі № 911/132/14.

При постановленні ухвали господарського суду міста Києва від 01.02.2022 року в справі № 5011-2/8660-2012 судом не було здійснено розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, оскільки представник стягувача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після постановлення ухвали у даній справі в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне постановити додаткову ухвалу.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

При цьому, за приписами статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Як вбачається з поданої заяви, стягувач просить покласти на орган Державної виконавчої служби понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 670,00 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як було зазначено вище, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу стягувачем було надано, зокрема, копію укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.01.2022 року № 10-01-2022/2 (далі Договір).

Умовами пункту 1.1 Договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ Грінко-Київ та Печерським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні № 5011-2/8660-2012 від 02.10.2012, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів відділом ДВС, направлених на примусове виконання вище вказаного наказу суду та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до відділу ДВС різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України Про виконавче провадження, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним Договором.

У пункті 1.2 Договору його сторони визначили, що правова допомога за цим правочином вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Умовами пункту 3.1 Договору передбачено, що вартість виконання передбаченого цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 Договору). При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону. Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції 900,00 грн.; судові засідання 1 500,00 грн./за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800,00 грн.); побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 800,00 грн./год.; витрати (квитки, добові тощо) згідно підтверджуючих документів.

У пункті 3.8 Договору його сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 Договору), який визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що за актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.02.2022 року виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги: зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи № 5011-2/8660-2012 в призмі існування та допущення відділом ДВС порушення прав та інтересів замовника у виконавчому провадженні № 50605518 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.12.2012 року в справі № 5011-2/8660-2012 (1 година); організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги ТОВ Компанія Ніко-Тайс на дії відділу ДВС у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу та підготовка щодо подання до суду вище вказаної скарги (7 годин); гонорар адвоката на підставі пункту 3.8 Договору, у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у даній справі за скаргою на дії відділу ДВС у виконавчому провадженні № 50605518 щодо примусового виконання наказу 2 270,00 грн.

Загальна вартість наданих за актом здачі-приймання виконаних робіт адвокатських послуг (правової допомоги) становить 8 670,00 грн. (пункт 2 акту).

Слід також зазначити, що скаржник надав суду довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 12.08.2021 року на представлення інтересів скаржника Грищенком Олександром Миколайовичем, як адвокатом. Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року № 3888, виданого на ім`я Грищенко О.М.

З урахуванням вище викладеного, ТОВ Компанія Ніко-Тайс вказувало про понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 50605518 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.12.2012 року в справі № 5011-2/8660-2012, загальною вартістю 8 670,00 грн. за надану йому правничу допомогу адвокатом Грищенко О.М.

Судом встановлено, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У той же час, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 року в справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, рішення у справі Баришевський проти України, рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України, рішення у справі Двойних проти України, рішення у справі Меріт проти України).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відділу ДВС відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати скаржника були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 року в справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 року в справі № 420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 року в справі № 911/2737/17, практика стягнення ТОВ Ніко-Тайс з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. У переважній більшості справ, у яких ТОВ Ніко-Тайс зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ Ніко-Тайс у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн. до 10 000,00 грн. та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ Ніко-Тайс зверталось до суду.

За таких обставин, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, а тому суд дійшов висновку про зменшення цих сум на 75 %.

Разом із цим, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року в справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху в сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у справі з розгляду скарги на дії ДВС не є складною, зважаючи на численну кількість поданих стягувачем скарг на дії ДВС у інших справах, суд дійшов висновку, що такі вимоги як стягнення гонорару успіху в розмірі 2 270,00 грн., у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.

Відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс про відшкодування судових витрат від 06.02.2022 року № 06-3/02 за наслідком розгляду скарги на дії державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 600,00 грн. (8 670,00 грн. (заявлена сума) 2 270,00 грн. (гонорар успіху) * 25 %).

Керуючись статтями 129, 130, 234, 235, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 06.02.2022 року № 06-3/02 про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2.Стягнути з Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3.Видати наказ після набрання додатковою ухвалою законної сили.

4.У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 06.02.2022 року № 06-3/02 про відшкодування судових витрат відмовити.

5.Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (22.02.2022 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.02.2022 року.

Суддя В.С. Ломака