Рішення № 103521134, 21.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2022Справа № 910/18233/21Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Магнітогорська" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада-Логістик" про стягнення 59 356,14 грн,

без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Магнітогорська" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада-Логістик" про стягнення 59 356,14 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 1 березня 2020 року № 147.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення виявлених недоліків.

6 грудня 2021 року до суду надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18233/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 16 грудня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/18233/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 7 Б, офіс 95.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2021 року була отримана уповноваженим представником відповідача 23 грудня 2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення цього судового відправлення № 01054 91613919.

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позов не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

14 січня 2022 року на адресу суду від позивача надійшло письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2020 року між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю "Аркада-Логістик" (далі Підприємство), яке в подальшому змінило свою назву на товариство з обмеженою відповідальністю "Кіттен" було укладено договір оренди нежилого приміщення № 147, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину будівлі за адресою: місто Київ, вулиця Магнітогорська, 1, що належить позивачу на праві приватної власності, без права викупу та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3.2. договору загальна площа приміщення, що передаються в оренду, становить 157,67 кв.м. Остаточна загальна площа приміщення визначається в акті передачі-приймання приміщення в тимчасове платне користування (додаток № 2 договору). Сторони дійшли взаємної згоди підписати даний акт не пізніше 8 березня 2020 року.

Як встановлено пунктами 2.1, 2.2. вказаної угоди строк оренди починає відраховуватися з дати підписання акту і складає 1 рік. Користування орендованим приміщенням після закінчення строку оренди або після дострокового розірвання (припинення) договору не допускається.

Згідно з пунктами 3.3.1. 3.3.5. вказаного правочину протягом дії договору відповідач сплачує орендну плату, компенсацію експлуатаційних витрат за орендоване приміщення щомісячно з 1 по 10 число місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем, а у випадку їх відсутності на підставі даного договору. За оренду приміщення відповідач сплачує позивачу орендну плату в національній валюті України, що становить 256,08 грн, у тому числі ПДВ 42,68 грн за один кв.м орендної площі. Місячна орендна плата за приміщення складає 40 376,13 грн, у тому числі ПДВ 6 729,35 грн. Компенсація експлуатаційних витрат становить 108,90 грн, у тому числі ПДВ 18,15 грн за один кв.м орендної площі. Місячний платіж з компенсації експлуатаційних витрат за всю орендовану площу складає 17 170,26 грн, у тому числі ПДВ 2 861,71 грн.

Відповідно до положень пунктів 9.1.1., 9.1.4., 9.3. вказаної угоди договір набуває чинності починаючи з дати його підписання сторонами та діє протягом строку оренди. Закінчення строку дії договору не позбавляє сторін зобов`язань, які виникли під час його дії. За винятком випадків, прямо обумовлених у договорі, будь-які зміни та доповнення до вказаної угоди будуть дійсними та вважатимуться такими, що набули чинності, якщо вони складені письмово, підписані уповноваженими представниками сторін.

Як встановлено пунктами 9.5.1., 9.5.2. договору він може бути розірваний (припинений) на підставах, передбачених його умовами або положеннями чинного законодавства. У випадку розірвання договору (його припинення) відповідні зобов`язання сторін припиняються з дати, з якої договір є розірваним або припиненим, згідно з його умовами або положеннями чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 8 березня 2020 року позивач та відповідач підписали та скріпили своїми печатками відповідний акт передачі-приймання, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 157,67 кв.м.

У подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, зокрема, додатковими угодами: від 1 квітня 2020 року № 1, від 1 травня 2020 року № 2, від 1 червня 2020 року № 3, позивач та відповідач дійшли згоди про те, що на період карантину з 1 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року орендна плата становить 179,25 грн, у тому числі ПДВ 29,87 грн, за 1 кв.м, місячна оренда плата 28 262,34 грн, у тому числі ПДВ 4 710,39 грн.

14 червня 2020 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі приміщення з тимчасового платного користування, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв вказане орендоване приміщення площею 157,67 кв.м.

Разом з цим відповідно до положень додаткової угоди від 15 червня 2020 року № 4 сторони дійшли згоди про зменшення орендованої площі до 50,8 кв.м, про що між сторонами підписано відповідний акт від цієї ж дати. Відповідач також зобов`язався протягом 5 робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди внести на рахунок позивача забезпечувальний платіж, що є еквівалентом місячного платежу та складав 18 540,98 грн.

Додатковими угодами від: 1 липня 2020 року № 5, від 1 серпня 2020 року № 6, від 1 вересня 2020 року № 7, від 1 жовтня 2020 року № 8, від 1 листопада 2020 року № 9, Товариство та Підприємство дійшли згоди про те, що на період карантину з 1 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року орендна плата становить 217,66 грн, у тому числі ПДВ 36,27 грн, за 1 кв.м, місячна оренда плата 11 057,12 грн, у тому числі ПДВ 1 842,85 грн.

30 листопада 2020 року між Товариством та Підприємством укладено додаткову угоду № 10 до договору, за умовами якої строк оренди починає відраховуватися з дати підписання акту передачі-приймання приміщення в тимчасове платне користування і діє до 30 листопада 2020 року включно. Для повного виконання зобов`язань по договору відповідач має сплатити до 15 грудня 2020 року компенсацію комунальних послуг, фактично використаних у листопаді 2020 року, відповідно до рахунків-фактур. Договір набуває чинності починаючи з дати його підписання сторонами та діє до 15 грудня 2020 року.

15 грудня 2020 року між Товариством та Підприємством укладено додаткову угоду про розірвання договору.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 ЦК України).

Частиною 1 статті 781 ЦК України встановлено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 598, частини 1 статті 599, частини 1 статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Таким чином, припинення зобов`язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

У той же час Товариство звернулося до суду з вимогою про стягнення з Підприємства заборгованості по сплаті орендних платежів та компенсації за комунальні послуги в розмірі 59 356,14 грн на підставі актів наданих послуг за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року та акту звірки взаєморозрахунків за період з січня 2020 року по листопад 2020 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

З вказаного акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що станом на 30 листопада 2020 року у відповідача була наявна заборгованість за договором у розмірі 67 190,14 грн.

Даний акт підписано та скріплено печатками сторін.

В той же час, як вбачається з додаткової угоди про розірвання від 15 грудня 2020 року, сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір. Останнім днем дії договору вважалося 15 грудня 2020 року. У пункті 2 вказаної угоди сторони чітко вказали, що не мають одна до одної жодних претензій, зобов`язання по договору вважаються виконаними в повному обсязі. Дана угода є невід`ємною частиною договору та набрала чинності з дати підписання її сторонами.

Вищезазначена додаткова угода підписана уповноваженим представниками її сторін, а також скріплена печатками цих суб`єктів господарювання.

Будь-які інші докази, які б свідчили про наявність у відповідача спірної заборгованості, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки договір був розірваним за взаємною згодою сторін, сторони дійшли згоди, що зобов`язання за вказаним договором виконані в повному обсязі, тому зобов`язання по оспорюваному договору у період з серпня 2020 року по листопад 2020 року є припиненими. Таким чином вимога Товариства про стягнення заборгованості за спірний період є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 лютого 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко