Рішення № 103521085, 01.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2022Справа № 910/15853/21Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/15853/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейдінг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промгаз Сіті

про визнання договору недійсним та відсутності права вимоги

Представники учасників справи:

від позивача: Тимошина О.А.;

від відповідача: Серебряник О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатрейдінг (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Промгаз Сіті (далі - відповідач) про визнання договору недійсним та відсутності права вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №БГ21/0103-1 про участь у балансуючій групі від 01.03.2021, який є значним правочином, було укладено позивачем без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, що суперечить вимогам статті 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України як такого, що суперечить вимогам цивільного законодавства. При цьому, у зв`язку з недійсністю договору позивач на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України також просить визнати відсутність у відповідача права вимоги за ним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15853/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

16.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, оскільки у статуті позивача немає жодних обмежень у директора товариства в укладенні тих чи інших договорів. Посилаючись на пункт 8.4.2 Статуту ТОВ Мегатрейдінг та внесення станом на 01.03.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, що директор має право на вчинення від імені товариства юридичних дій без довіреності, у тому числі підписувати договори, відповідач наголошує на тому, що Коханов В.В., як директор, мав повноваження на укладення від імені ТОВ Мегатрейдінг оспорюваного договору. При цьому, відповідач вважає помилковим визначення позивачем вартості спірного договору в сумі 4651808,25 грн, оскільки при укладенні договору його вартість не була визначена конкретно та пов`язувалась із вартістю фактично поставленого товару згідно актів, тобто не була відома на дату укладення договору та необхідність схвалення спірного договору товариством в порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, як того вимагає норма ст.44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, так як здійснивши часткові розрахунки в сумі 1190462,68 грн, позивач своїми діями підтвердив умови укладеного між сторонами договору.

29.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач фактично намагається повторно розглянути свою заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, викладаючи однотипні вимоги (у вигляді заперечень) та обгрунтовуючи однотипними доказами, які вже були предметом розгляду у справі №910/15184/21 за заявою ТОВ Промгаз Сіті про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Мегатрейдінг, а саме посилається на те, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Коханов В.В. зазначений як особа, яка на той час мала право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, не мала обмежень щодо представництва товариства, а сплачені сторонами грошові кошти відповідно до оскаржуваного договору та підписані акти приймання-передачі є підтвердженням сторонами дійсності такого договору. Втім, після зміни складу учасників та зміни керівника підприємства, учаснику та новому керівнику стало відомо про укладення оспорюваного договору і про той факт, що такий правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки укладений всупереч вимогам ст. 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. При цьому, наголошує на тому, що визнавши у відзиві, що сума договору перевищує 50% вартості чистих активів ТОВ «Мегатрейдінг», відповідач не наводить заперечення щодо такого порушення, а його доводи зводяться тільки до відсутності обмежень директора на укладення угод, при цьому, відповідач не зазначає та не вказує, яка норма законодавства надає право не брати до уваги та/або порушувати пряму норму законодавства.

В судовому засіданні 14.12.2021, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 18.01.2022.

В судовому засіданні 18.01.2022 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.02.2022.

В судовому засіданні 01.02.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 01.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатрейдінг» (сторона відповідальна за баланс) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промгаз Сіті» (учасник балансуючої групи) було укладено договір № БГ21/0103-1 про участь у балансуючій групі (далі договір, оспорюваний договір), відповідно до п. 1.1 якого за умовами цього договору ТОВ Мегатрейдінг зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі, а учасник балансуючої групи (ТОВ «Промгаз Сіті») зобов`язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед ТОВ «Мегатрейдінг».

За змістом пунктів 1.5-1.9 договору купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії балансуючої групи здійснюється між ТОВ Мегатрейдінг та ОСП (оператор систем передачі) за укладеним між ними договором про врегулювання небалансів електричної енергії. Врегулюванням небалансів балансуючої групи є вчинення ТОВ Мегатрейдінг правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах небалансів балансуючої групи за цінами небалансів електричної енергії, визначеними відповідно до Правил ринку. Купівля-продаж електричної енергії здійснюється протягом розрахункового періоду, виходячи з підтвердженого обсягу електричної енергії, якщо даним договором не узгоджено інше. Розрахунковий період - період у 60 хвилин, щодо якого визначаються ціна та обсяги небалансів купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії. Для цілей визначення фінансових зобов`язань за цим договором, розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число включно).

За умовами пункту 3.1 ціна цього договору складається із сум: вартості небалансів електричної енергії, що купується ТОВ Мегатрейдінг у учасника балансуючої групи в результаті створеного таким учасником профіциту електричної енергії на балансуючому ринку (пункт 3.1.1); вартості небалансів електричної енергії, що продається ТОВ Мегатрейдінг учаснику балансуючої групи в результаті створеного таким учасником дефіциту електричної енергії на балансуючому ринку (пункт 3.1.2); щомісячної абонентської плати учасника балансуючої групи за його участь у балансуючій групі на користь ТОВ Мегатрейдінг як сторони, відповідальної перед ОСП за баланс учасника балансуючої групи та в цілому за небаланс всієї балансуючої групи (пункт 3.1.3).

Відповідно до п. 3.2 договору порядок визначення вартості та ціни купівлі-продажу небалансів електричної енергії, визначеної у п.3.1.1 та 3.1.2 цього договору наведено у додатку №1 до цього договору.

Фактичні обсяги небалансів електричної енергії, проданої однією стороною, і купованої іншою стороною, з метою врегулювання небалансів визначається в акті купівлі-продажу небалансів електричної енергії, та оформлюється згідно з договором (п. 3.4 договору).

За умовою п. 5.6 договору датою виконання зобов`язань сторони, що продає електричну енергію в рамках цього договору за розрахунковий період, є дата підписання обома сторонами акту купівлі-продажу небалансів електричної енергії.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і є чинним до "31" грудня 2021 року включно (пункт 11.1 договору).

У Додатку № 1 до договору сторони узгодили Порядок розрахунку вартості купівлі-продажу електричної енергії з метою врегулювання небалансів учасника балансуючої групи.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до оспорюваного договору, зокрема, №1 від 01.05.2021, №2 від 17.05.2021 та №3 від 01.06.2021, якою договір №БГ21/0103-1 від 01.03.2021 було викладено в новій редакції.

01.08.2021 між ТОВ «Промгаз Сіті» та ТОВ Мегатрейдінг була проведена взаємна звірка розрахунків за договором, в результаті якої підписані акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 01.08.2021 в яких сторони встановили за ТОВ Мегатрейдінг заборгованість перед ТОВ «Промгаз Сіті» на загальну суму 3418171,53 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до протоколу №3/01 позачергових загальних зборів учасників ТОВ Мегатрейдінг від 01.09.2021 учасниками товариства за результатами аналізу документації встановлено, що попереднім керівником Кохановим В.В. в порушення вимог ст. 44, 45 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю були укладені договори, в яких вартість майна, робіт або послуг, що є предметом таких правочинів, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, без попередньої згоди з учасниками товариства, а також укладення правочинів, щодо яких була особиста заінтересованість, у зв`язку з чим вирішили доручити генеральному директору товариства визначити перелік таких правочинів та звернутись до суду з позовами про визнання їх недійсними.

Як зазначає позивач, відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності (баланс ТОВ Мегатрейдінг на 31 грудня 2020 року) вартість чистих активів товариства становить: 2605,0 тис. грн, а отже, 50% вартості чистих активів становить 1302,5 тис грн, тоді як згідно відомостей, що викладені у заяві ТОВ Промгаз Сіті №141-Ю1 від 16.09.2021 та доданих до неї документів (акти звірки взаєморозрахунків), обороти за договором від 01.03.2021 №БГ21/0103-1 сумарно склали 4651808,25 грн, що в два рази перевищує вартість чистих активів товариства, а тому, на переконання позивача, такий правочин є значним в розумінні ст. 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та потребує обов`язкового погодження з учасниками товариства.

Відтак, оскільки загальні збори учасників не надавали згоди на укладення оспорюваного договору, що суперечить вимогам ст. 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та є підставою для визнання його недійсним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову з підстав того, що на час укладення оспорюваного правочину, директор товариства не був обмежений нормами статуту на укладення будь-яких правочинів та мав необхідний обсяг повноважень, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вважає помилковим визначення позивачем вартості спірного договору в сумі 4651808,25 грн, оскільки при укладенні договору його вартість не була визначена конкретно та пов`язувалась із вартістю фактично поставленого товару згідно актів, тобто не була відома на дату укладення договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за результатом досягнення згоди з усіх істотних умов договору уклали договір про участь у балансуючій групі, який став обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №904/4885/20.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 17.06.2020 у справі №910/12712/19 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, виходячи з наведених приписів, позивач звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, на момент його вчинення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оспорюваний договір був укладений з порушенням приписів статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» так як загальними зборами товариства рішення про його укладення не приймалося.

Так, згідно із частиною 1 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Отже вказана правова норма вказує на можливість визначення в Статуті Товариства ознак значного правочину в залежності від вартості предмета правочину та інших критеріїв.

До Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейдінг» не включено положень щодо визначення критеріїв значного правочину, та, відповідно, відсутній і особливий порядок надання згоди органом Товариства (п.5.2 Статуту) на його вчинення.

Навпаки, пунктом 8.3 Статуту позивача визначено, що виконавчий орган товариства діє від імені Товариства без довіреності та не має жодних обмежень під час представництва інтересів товариства.

В той же час, частиною 2 статті 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю унормовано, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Вказана норма є імперативною і вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Чисті активи - сума активів за вирахуванням зобов`язань. Активи усі розділи Активу балансу (рядок 1300 балансу), зобов`язання усі розділи Пасиву, крім розділу I. Власний капітал.

Відповідно, у балансі (форма № 1), як і в балансі за формою № 1-м і за формою № 1-мс, чисті активи - це рядок 1495 I. Власний капітал. Усього за розділом I. При цьому належить брати до уваги значення графи 4 На кінець звітного періоду.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перевищення вартості договору сумі, що перевищує 50% чистих активів ТОВ Мегатрейдінг, дослідженню підлягають результати фінансової діяльності позивача станом на кінець передуючого даті 01.03.2021 кварталу, тобто за 2020 рік та станом на 31 грудня 2020 року.

В додатки до позовної заяви ТОВ Мегатрейдінг на підтвердження обставин того, що вартість договору перевищує 50 відсотків вартості чистих активів позивача надана фінансова звітність малого підприємства, яка згідно квитанції № 2 від 19.02.2021 була подана до Центру обробки електронних звітів Держстату України, а саме: баланс станом на 31.12.2020 та звіт про фінансові результати за 2020 рік.

З наданого балансу станом на 31.12.2020 вбачається, що чисті активи ТОВ Мегатрейдінг становили 2605,0 тис. грн, відтак 50 % від цієї суми становить 1302,5 тис. грн.

Водночас, виходячи зі змісту частини 2 статті 44 Закону, необхідним є встановлення, який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода має надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змісту частин першої та другої ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Дослідивши зміст договору №БГ21/0103-1 про участь у балансуючій групі від 01.03.2021, суд прийшов до висновку, що вказаний договір є двостороннім правочином, вчинений сторонами в простій письмовій формі у формі єдиного документу 01.03.2021.

Отже моментом укладення оспорюваного договору є 01.03.2021.

При цьому, умовами пункту 3.1 договору на момент його укладення було визначено, що ціна оспорюваного договору складається із сум: вартості небалансів електричної енергії, що купується ТОВ Мегатрейдінг у учасника балансуючої групи в результаті створеного таким Учасником профіциту електричної енергії на балансуючому ринку (пункт 3.1.1); вартості небалансів електричної енергії, що продається ТОВ Мегатрейдінг учаснику балансуючої групи в результаті створеного таким учасником дефіциту електричної енергії на балансуючому ринку (пункт 3.1.2); щомісячної абонентської плати учасника балансуючої групи за його участь у балансуючій пі на користь ТОВ Мегатрейдінг як сторони, відповідальної перед ОСП за баланс учасника балансуючої групи та в цілому за небаланс всієї балансуючої групи (пункт 3.1.3).

Відповідно до п. 3.2 договору порядок визначення вартості та ціни купівлі-продажу небалансів електричної енергії, визначеної у п.3.1.1 та 3.1.2. цього договору наведено у додатку №1 до цього договору, який був підписаний сторонами в день укладення договору.

Згідно з п. 3.4 договору фактичні обсяги небалансів електричної енергії, проданої однією стороною, і купованої іншою стороною, з метою врегулювання небалансів визначається в акті купівлі-продажу небалансів електричної енергії, та оформлюється згідно з договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, на виконання умов договору позивач купив у відповідача електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 3088218,63 грн та здійснив її часткову оплату в сумі 595231,34 грн, про що свідчать акти купівлі-продажу електроенергії №179 від 31.03.2021 на загальну суму 60746,33 грн, № 227 від 30.04.2021 на загальну суму 2363515,99 грн, №367 від 31.05.2021 на загальну суму 520708,36 грн, №442 від 30.06.2021 на загальну суму 143247,95 грн, та виписки з банківського рахунку.

В свою чергу, відповідач на виконання умов договору купив у позивача електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 638405,38 грн та здійснив її оплату в сумі 1563589,62 грн (з урахуванням авансових платежів), про що свідчать акти купівлі-продажу електроенергії № 243 від 31.03.2021 на загальну суму 317604,90 грн, №336 від 30.04.2021 на загальну суму 143555,87 грн, №584 від 30.06.2021 на загальну суму 24704,12 грн, та виписки з банківського рахунку.

Вищевикладені обставини свідчать, що в момент укладення оспорюваного договору сторони не визначили кількість та ціну електричної енергії, яку вони були зобов`язані купувати у контрагента за-для врегулювання небалансів на ринку, так як за умовами договору її фактична кількість та загальна вартість визначається по закінченню розрахункового періоду, який згідно п. 1.9 договору становить календарний місяць та фіксується у відповідних актах, які є підставою для здійснення розрахунків.

За вказаних обставин, належить дійти висновку, що оспорюваний договір станом на дату його вчинення сторонами не суперечив вимогам ч. 2 ст. 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, так як його ціна саме при укладенні договору не була визначена сторонами, а залежала від господарської діяльності сторін протягом розрахункового періоду під час його виконання і могла були як меншою так і більшою за визначену у законі вартість предмету договору, перевищення якої над чистими активами товариства має наслідком отримання згоди загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що ціна договору має визначатися із розрахунку загальної вартості купленої та проданої електричної енергії протягом дії такого договору, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні приписів частини 2 статті 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, зміст якої вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, а не за результатом його виконання (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19).

В даному випадку, ціна договору не була відома саме на дату укладення договору, а отже укладений між сторонами договір не суперечить приписам частини 2 статті 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним з заявлених підстав та задоволення позовних вимог в цій частині.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про не відповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства на час його укладення суду надано не було.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору належить відмовити і в позовних вимогах про застосування наслідків недійсності правочину згідно ст. 216 Цивільного кодексу України визнання відсутнім права вимоги за недійсним правочином як похідної вимоги.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги та свідчили про недійсність укладеного між сторонами договору у зв`язку з перевищенням вартості його предмету, 50 % вартості чистих активів товариства саме станом на дату його укладання.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачем своїх доводів щодо недійсності договору про участь у балансуючій групі №БГ21/0103-1 від 01.03.2021.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейдінг до Товариства з обмеженою відповідальністю Промгаз Сіті про визнання договору недійсним та відсутності права вимоги відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.02.2022.

Суддя Т.В. Васильченко