Рішення № 103520586, 15.02.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2022 р. Cправа № 902/1086/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "ЛІГА-БУДТРЕЙД" (вул. Благовісна, 455/1, кв. 50, м. Черкаси, 18005)

до: Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул. Соборна, буд. 20, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412)

про стягнення 93 099,27 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідач Янчук О.В. за договором

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ЛІГА-БУДТРЕЙД" з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення заборгованості зі сплати грошового зобов`язання, загальний розмір якого становить 93 099,27 грн., з яких: сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 91 131,60 грн.; три відсотки річних - 1 967,67 грн.

В якості підстав заявлених позовних позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №2/11/20-1 від 02.11.2020 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 05.11.2021 позовну заяву Приватного підприємства "ЛІГА-БУДТРЕЙД" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 10.11.2021 (вх. № 01-34/10186/21), що надійшла до суду 16.11.2021, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1086/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.12.2021.

У визначену судом дату (16.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 22.12.2021 підготовче судове засідання призначено на 20.01.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 15.02.2022, про що 20.01.2022 постановлено відповідну ухвалу.

14.02.2022 до суду надійшло клопотання позивача б/н від 08.02.2022 про розгляд справи за відсутності його представника. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

На визначену судом представник позивача не з`явився.

В засідання суду з`явився представник відповідача, який заперечив проти поставки позивачем товару, просив відмовити в задоволенні позову.

При цьому суд зауважує, що письмового відзиву на позовну заяву матеріали справи не містять.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

В судовому засіданні 15.02.2022 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 15.02.2022 представник відповідача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

Як стверджує позивач 02.11.2020 між Приватним підприємством "ЛІГА-БУДТРЕЙД" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (відповідач) укладено Договір поставки №2/11/20-1 на поставку мішків п/п на умовах та в терміни, погоджені Сторонами.

02.11.2020 до цього Договору було укладено додаток 1 на поставку мішків п/п 55x105 (62) у кількості 20 000 штук по ціні 4,20 грн., у т.ч. ПДВ та виставлено відповідний рахунок-фактуру № СФ-0000076 від 02.11.2020.

Відповідно до платіжного доручення №19777 від 02.11.2020, вказаний рахунок було оплачено відповідачем у повному обсязі.

Цією ж датою, згідно видаткової накладної від 02.11.2020 №РН-0000075, позивачем було поставлено на користь відповідача обумовлений товар.

10.11.2020 до цього Договору було укладено додаток 2 на поставку мішків п/п 55x105 (63) у кількості 20 000 штук по ціні 4,20 грн., у т.ч. ПДВ та виставлено відповідний рахунок-фактуру №СФ-0000078 від 10.11.2020.

Відповідно до видаткової накладної від 10.11.2020 №РН-0000077 позивачем було поставлено на користь відповідача мішки п/п 55x105 (63) у кількості 20 000 штук по ціні 4,20 грн., у т.ч. ПДВ.

Доставка цього товару, за доводами позивача, була здійснена згідно товарно-транспортної накладної №10/11/20-1 від 10.11.2020 за рахунок позивача перевізником Фізичною особою-підприємцем Форостяном Олександром Миколайовичем.

Позивач стверджує, що поставлений товар відповідачем прийнято, проте оплати не проведено. На неодноразові звернення з приводу оплати вартості отриманого товару останній належним чином не відреагував.

26.02.2021 на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення було відправлено дублікати первинних документів, акт звірки та претензію №1 на суму 84000,00 грн.

Проте, станом на 13.10.2021 на адресу позивача так і не повернуто підписані первинні документи, і заборгованість не погашена.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Разом з тим, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 639 ЦК України договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною другою цієї статті, якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За змістом статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд доходить висновку, що правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

Як встановлено судом з матеріалів справи, дії сторін, що полягали у поставці позивачем та прийнятті і оплаті їх відповідачем, відповідають змісту правовідносин, які мають ознаки договору поставки.

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено судом, 02.11.2020 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000076 на оплату мішків п/п 55х105 в кількості 20 000 штук, загальною вартістю з ПДВ 84 000 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 19777 від 02.11.2020 відповідачем оплачено означений рахунок з визначенням призначення платежу: «Оплата за мішок по рах. № 76 від 0211.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 84 000,00 грн.»

На підтвердження поставки товару (мішків) позивачем надано односторонньо підписану видаткову накладну № РН-0000075 від 02.11.2020 та товарно-транспортну накладну № 02/11/20-1 від 02.11.2020 з підписами про здачу та прийняття товару та відтисками печаток підприємств.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджує про поставку відповідачу, відповідно до видаткової накладної від 10.11.2020 №РН-0000077, мішків п/п 55x105 (63) в кількості 20 000 штук, загальною вартістю з ПДВ 84 000 грн.

Доставка цього товару, за доводами позивача, була здійснена згідно товарно-транспортної накладної №10/11/20-1 від 10.11.2020 за рахунок позивача перевізником Фізичною особою-підприємцем Форостяном О.М..

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000077 від 10.11.2020 та товарно-транспортною накладною №10/11/20-1 від 10.11.2020.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 встановлені вимоги щодо оформлення первинних документів, згідно яких первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення).

Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Позивачем, на підтвердження факту поставки товару, надано видаткову накладну № РН-0000077 від 10.11.2020 на суму 84 000,00 грн та товарно-транспортну накладну № 10/11/20-1 від 10.11.2020 на суму 84 000,00 грн.

Видаткова накладна № РН-0000077 від 10.11.2020 не містить підпису, прізвища та ініціалів, посадового становища відповідальної особи зі сторони відповідача, за здійснення господарської операції. Відсутній також і відтиск печатки підприємства ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», тоді як така печатка наявна у відповідача та була проставлена на товарно-транспортній накладній №02/11/20-1 від 02.11.2020.

У товарно-транспортній накладній № 10/11/20-1 від 10.11.2020 відсутні: посада особи зі сторони відповідача, відповідальної за здійснення господарської операції; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції саме від імені відповідача та підписала товарно-транспортну накладну; відтиск печатки підприємства відповідача.

Дослідивши вказані видаткову та товарно-транспортну накладні, суд встановив, що всі вони мають істотні недоліки, а саме не містять у собі відомостей щодо отримання/передачі відповідного товару саме уповноваженій особі ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», оскільки будь-які ідентифікуючи дані відповідача як отримувача товару у вказаних документах відсутні.

У постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Таким чином, вказані товарна та товарно-транспортна накладні не є належними і допустимими доказами, які б підтверджували поставку товару відповідачу, а будь-яких інших доказів на підтвердження факту поставки товару позивачем не надано.

Доводи позивача про реєстрацію ним податкової накладної за господарською операцією 10.11.2020, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19, податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Самі лише податкові накладні (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у ст. 664 ЦК, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність. Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі 910/8861/20, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, матеріалами справи підтверджується, що позивачем не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про здійснення позивачем поставки (передачі) 10.11.2020 відповідного товару відповідачу, а наявні у матеріалах справи видаткова та товарно-транспортна накладні зазначені обставини не підтверджують, отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю.

Поряд з цим, враховуючи, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд також відмовляє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судових збір покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/1086/21 залишити за позивачем.

Примірник рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду на на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 23 лютого 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Благовісна, 455/1, кв. 50, м. Черкаси, 18005)

3 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 20, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412)