Ухвала суду № 103514236, 22.02.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

22 лютого 2022 р. м. Чернівці Справа №600/2480/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Антитерористичного центру при Службі безпеки України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, щодо виключення зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 з 04.11.2015 року, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 року;

- зобов`язати Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати, як незаконний п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Антитерористичний центр при Службі безпеки України щодо не прийняття рішення (виданого наказу), яким вважати слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1 , на момент завершення антитерористичної операції, виключеним зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 30.04.2018 року;

- зобов`язати Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким виключити слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1 , зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 30.04.2018 року.

11.06.2021 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду (головуючий суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03.09.2021 року канцелярією Чернівецького окружного адміністративного суду за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, відповідно до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України проведено повторний розподіл даної судової справи. Підставою проведення повторного розподілу судової справи згідно витягу з протоколу розподілу є звільнення судді ОСОБА_2 з посади. При цьому, головуючим суддею у справі визначено суддю Маренича І.В.

08.09.2021 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято справу до свого провадження та залишено позовну заяву без руху.

22.09.2021 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою про залишення позову без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

19.01.2022 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

11.02.2022 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усуненні шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з відповідними обґрунтуваннями щодо поважності причин пропуску цього строку.

21.02.2022 року на адресу суду надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог, а саме :

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Антитерористичний центр при Службі безпеки України щодо не прийняття рішення (виданого наказу), яким вважати слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1 , на момент завершення антитерористичної операції, виключеним зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 30.04.2018 року;

- зобов`язати Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким виключити слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1 , зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 30.04.2018 року.

Заява мотивована тим, що 23.09.2021 року наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №15/дск про відкликання з району проведення антитерористичної операції наказано : вважати таким, що були відкликані з району проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей до місця постійної дислокації та виведені з підпорядкування керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією на території Донецької та Луганської областей з 30.04.2018 року такі військовослужбовці органів військової прокуратури : ОСОБА_1 .

Окрім того, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду в частині :

- визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, щодо виключення зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 з 04.11.2015 року, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 року;

- зобов`язати Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати, як незаконний п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаної заяви, вказував, що під час розгляду Чернівецьким окружним адміністративним судом справи №600/571/20-а він дізнався про існування наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по строковій частині) від 09.11.2015 р. №313, яким його з 04.11.2015 р. виключено зі складу сил та засобів, які залучись та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Не погоджуючись із п. 2.1.1.5 він звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту помилки у п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по строковій частині) від 09.11.2015 р. №313.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04.03.2021 р. в задоволенні його заяви відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03.06.2021 р. апеляційна скарга задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано, а його заяву про встановлення юридичного факту залишено без розгляду. Також суд вказував, що в мотивувальній частині даної постанови зазначено, що із його заяви про встановлення юридичного факту вбачається спір про право, який має вирішуватись у порядку позовного провадження. Таким чином позивач вважає, що причини пропущення строку звернення до суду є поважними, тому просив суд поновити строк звернення до суду.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, з огляду на наступне.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.

Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін., які суд також враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується, що про порушення своїх прав позивач уже достеменно знав в липні 2020 р.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним у поданій на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2022 р. заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що в ній не зазначено жодних причин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, які унеможливили позивача звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.

Згідно зі частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, у поданій заяві позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого законом строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Із наявних матеріалів не вбачається обставин, які б були пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а поважних причин його пропуску не наведено, відповідних доказів не надано.

Враховуючи наведене, подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім цього, згідно частин тринадцятої та п`ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом і позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, наданої на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, не наведено поважних причин його пропуску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач звертався до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту помилки у п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по строковій частині) від 09.11.2015 р. №313.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04.03.2021 р. в задоволенні його заяви відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду по справі №727/8565/20 (провадження №822/526/21) від 03.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 березня 2021 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Департамент фінансів Міністерства оборони України про встановлення юридичного факту помилки в наказі від 09 листопада 2015 року №313 залишити без розгляду.

При цьому Чернівецький апеляційний суд зазначив, що розгляд цієї заяви не захистить право, яке заявник вважає порушеним, породить певний судовий спір, зважаючи на те, що заява ОСОБА_1 направлена на реалізацію права на оформлення пенсії на пільгових умовах, яке заперечується та оспорюється заінтересованими особами, апеляційний суд вважає, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, який має вирішуватися у порядку позовного провадження. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув по суті заяву про встановлення факту за наявності цивільного спору про право.

На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними причини пропущеного строку звернення до суду.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя І.В. Маренич