Ухвала суду № 103512413, 18.02.2022, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2975/16-к

№ 1-кп/688/68/22

Ухвала

про призначення справи до судового розгляду

18 лютого 2022 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний судХмельницької області в складі колегії суддів:

головуючого суддіБерезюк Н.П.,

суддів Цідик А.Ю., Козачук С.В.,

секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

з участю прокурора Фоміна Ю.А.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисників Самчука В.В., Воронюк К.Ю., Оліферук Ж.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №1201640210000025 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Славути Хмельницької області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Лабитнанге Тюменської області Російської Федерації, громадянки України, проживаючої в АДРЕСА_3 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.11,12 ч.2 ст.115 КК України,

встановив:

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2022 року скасовано вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2017 року у кримінальному провадженні №12016240210000025 від 09 січня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_2 за п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 за п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_4 за ч.3 ст.27, п.п.11,12 ч.2 ст.115 КК України, призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2022 року, справу передано для розгляду колегії суддів: головуючому судді Березюк Н.П., суддям Цідик А.Ю., Козачук С.В.

Ухвалою суду від 01 лютого 2022 року призначено підготовче судове засідання на 18 лютого 2022 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Фомін Ю.А. просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю потерпілої ОСОБА_1 , обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Самчука В.В., Воронюк К.Ю., Оліферук Ж.А., викликати в судове засідання свідків обвинувачення: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . Крім того, подав письмове клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою на 60 діб. Клопотання обґрунтував тим, що ризики, визначені ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу, не зменшились, у зв`язку із чим виникла необхідність у його продовженні. Вважає, що обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності вони можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, на їх показання, залякувати їх та погрожувати їм, можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки мало місце затягування процесу, шляхом заявлення різного роду клопотань. Вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть запобігти таким ризикам, належним чином не гарантуватимуть належної поведінки обвинувачених.

Потерпіла ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлена в установленому порядку, завчасно, за 10 днів до його проведення, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Потерпіла не повідомила суд про причини неявки в підготовче судове засідання, заяв про його відкладення чи проведення без її участі суду не надала. В матеріалах справи міститься її заява від 02 листопада 2016 року (а.с.107 т.3) про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким роз`яснено право на розгляд справи судом присяжних, просили розглядати справу судом в складі трьох професійних суддів.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Самчук В.В. не заперечили проти призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участі осіб, визначених прокурором, не заперечили проти допиту свідків обвинувачення заявлених прокурором, власних клопотань не заявили. Щодо продовження строку тримання під вартою покладаються на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Оліферук Ж.А. заперечила проти призначення справи до судового розгляду та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Подала клопотання про повернення обвинувального акту, посилаючись на рішення Верховного суду, яким скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції та направлено справу на новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції у своєму вироку не конкретизував і не зазначив де, коли, при яких обставинах досягнута домовленість між ОСОБА_27 та іншими учасниками кримінального провадження, не зазначено про обізнаність ОСОБА_27 про наміри вчинення злочину іншим співучасником, про розподіл ролей, про мотиви і мету вчинення злочину та інше. Обвинувальний акт не містить викладення всіх елементів складу кримінального правопорушення, що не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, не містить посилання на мету, мотив вчинення кримінального правопорушення, а виклад фактичних обставин злочину є неконкретним, без індивідуалізації дій обвинуваченого ОСОБА_3 , що протирічить формулюванню обвинувачення та кваліфікації його дій, позбавляє можливості визначитися з позицією захисту та перешкоджає призначенню справи до судового розгляду. Крім того, заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на арешт в нічну пору доби з 22 год до 6 год за місцем його проживання: кв. АДРЕСА_4 та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2,3,8 ч.4 ст.194 КПК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що саме обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого злочину не є достатнім для тримання його під вартою, а небезпека переховування від правосуддя з огляду на висунуте обвинувачення не виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу з огляду на те, що ОСОБА_3 з 2016 року перебуває під вартою без вироку суду, раніше не судимий, позитивно характеризується має зареєстроване місце проживання, до застосування запобіжного заходу офіційно навчався. Вважає, що застосування тримання під вартою ОСОБА_3 перебуває за межами розумних строків, необхідних для розгляду даного кримінального провадження і забезпечення його поведінки на цей період, а його продовження є неспівмірним меті заходу та не забезпечує виконання засад судочинства і змагального процесу.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акту та про зміну запобіжного заходу, також подав власне клопотання про зміну запобіжного заходу, посилаючись на те, що прокурор не довів ризиків його переховування від правосуддя.

Захисник Воронюк К.Ю. підтримала клопотання захисника Оліферук Ж.А. про повернення обвинувального акту, посилаючись на те, що в ньому не визначено ролей кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, заперечила проти призначення справи до судового розгляду та продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Подала письмове клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який домашній арешт. В обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувачена перебуває в місцях позбавлення волі з часу затримання, тобто з 24 липня 2016 року, що сукупно складає 5 років 7 місяців. Практика національного законодавства передбачає зміну запобіжного заходу у разі тривалого утримання особи під вартою. Вказує, що сторона обвинувачення, обґрунтовуючи необхідність продовження запобіжного заходу, обмежилась наявністю обґрунтованої підозри та ризиків, однак жодним чином та жодним доказом не довела, що його застосування до ОСОБА_4 виправдане та необхідне. Прокурором не зазначено та не підтверджено яким саме чином ОСОБА_4 буде перешкоджати кримінальному провадженню, не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 схильна та має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з засобом електронного контролю у даному конкретному випадку не можливий та буде шкодити кримінальному провадженню. Вказує, що сторона захисту ставить під сумнів обґрунтованість підозри, а тяжкість злочину не є вагомою підставою для тримання особи під вартою. Тривале перебування обвинуваченої в одній кімнаті негативно впливає на її психологічний та емоційний стан, за період перебування в місцях позбавлення волі в неї погіршився стан здоров`я, вона позбавлена можливості отримувати необхідну медичну допомогу та дотримуватись призначеного дієтичного харчування. У зв`язку з тривалим обмеженням волі, ОСОБА_4 позбавлена можливості утримувати своїх дітей. Враховуючи те, що обвинувачена раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась, за час тримання під вартою зарекомендувала себе позитивно, вимоги режиму утримання виконує повністю, має стійкі соціальні зв`язки та двоє малолітніх дітей. Просить змінити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, що обмежить її рух та забезпечить її перебування під постійним контролем органів Національної поліції України та унеможливить здійснення нею протиправних діянь. В судовому засіданні зазначила, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не підтверджені належними та допустимими доказами. Справа слухається судами протягом 6 років, за цей час обвинувачена жодним чином не впливала на потерпілу та свідків обвинувачення, а тяжкість обвинувачення не є підставою для продовження строку тримання під вартою. Пред`явлена обвинуваченій підозра є необґрунтованою. Обвинувачена має дітей, її здоров`я погіршується, характеризується позитивно, згідно психологічної характеристики соціально адаптована, має місце проживання, а тому їй необхідно змінити запобіжний захід на домашній арешт. На підтвердження наявності місця проживання, у якому проживатиме обвинувачена у разі застосування до неї домашнього арешту надала заяву ОСОБА_28 , яка є знайомою ОСОБА_4 , у якій ОСОБА_28 характеризує ОСОБА_4 , як позитивну, доброзичливу, трудолюбиву особу, та надає дозвіл останній, у випадку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , що належить заявнику на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на квартиру.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію захисника Воронюк К.Ю.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Самчук В.В. підтримали клопотання захисника Оліферук Ж.А. про повернення обвинувального акту.

Прокурор Фомін Ю.А. заперечив проти повернення обвинувального акту, посилаючись на відсутність підстав для цього. На підтвердження даних про наявність ризиків переховування ОСОБА_3 від суду послався на те, що відносно останнього проводилися заходи щодо встановлення його місця знаходження.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дійшов наступних висновків.

Клопотання захисника обвинуваченого Ольхіна І.О. про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акта, за умови невідповідності його вимогам КПК України. Таке рішення суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків, кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

Частиною 1 ст. 7 КПК України визначено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься і поняття розумних строків, яке відповідно до ч.5 ст.28 КПК України передбачає, що кожен має право, щоб обвинувачення відносно нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

У відповідності до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.

Обвинувачення, як зазначено в п.13 ст.3 КПК України, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної норми закону, має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Згідно висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якого аналіз ст.291 КПК України свідчить про те, що закон вимагає, зокрема, обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації; формулювання обвинувачення. Верховний Суд України, в своєму рішенні зазначив про те, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Колегія суддів зазначає, що у обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому доводи сторони захисту про наявність недоліків обвинувального акта, що перешкоджають об`єктивному розгляду справи та порушують вимоги закону, зокрема, право на захист обвинуваченого і позбавляють суд можливості призначити кримінальне провадження до розгляду є безпідставними.

Клопотання мотивоване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, зокрема: у обвинувальному акті відсутня індивідуалізація обвинувачення стосовно кожної особи окремо; не конкретизовано в чому саме обвинувачуються кожний із обвинувачених окремо; не розкрита суб`єктивна та об`єктивна сторони вчинених ними діянь, що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення.

Суд зазначає, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовного кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формою.

Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення є неконкретним, а тому належить визнати необґрунтованими доводи захисників про те, що формальне недотримання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України вплинуло на право на захист і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Суд зауважує, що відповідно дост.337КПК України,судовий розглядпроводиться лишестосовно особи,якій висунутеобвинувачення,і лишев межахвисунутого обвинуваченнявідповідно дообвинувального акта,крім випадків,передбачених цієюстаттею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України (які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) покладається я на сторону обвинувачення, а суд, за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінить кожний доказ з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та прийме відповідне процесуальне рішення.

Отже, суд дійшов висновкупро те,що обвинувальнийакт складенийвідповідно довимог Кримінальногопроцесуального КодексуУкраїни,підстав длянаправлення обвинувальногоакта длявизначення підсудностіне встановлено, справа підсудна Шепетівському міськрайонному суду Хмельницької області відповідно до ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2016 року, підстав щодо її закриття чи зупинення розгляду, а також направлення прокурору для проведення досудового провадження суд не вбачає.

Реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості про те, що обвинуваченим повідомлено про підозру, сторони кримінального провадження повідомлені про закінчення досудового розслідування та ознайомлені з його матеріалами; про застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України; про прийняті процесуальні дії та процесуальні рішення.

Під час порушення кримінального провадження і досудового слідства не було допущено порушень КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1- 4 ч.3 ст.314 КПК України.

Клопотання прокурора про виклик свідків обвинувачення слід задовольнити, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування слідує, що зазначені у клопотанні особи під час досудового розслідування допитувалися як свідки.

В силу вимог ч.3 ст.23 КПК України, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, визнав необхідним обов`язок по забезпеченню присутності свідків обвинувачення під час судового розгляду, покласти на процесуального прокурора.

Судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, оскільки обмеження щодо цього, передбачені ч.2ст.27 КПК України,відсутні.

Клопотань щодо витребування певних речей чи документів сторони кримінального провадження не мають.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обирати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд враховує наступне.

Згідно зч.1 ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються в умисному вбивстві, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Діянням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надана правова кваліфікація зап.п.6,11,12 частини 2 статті 115 КК України.

ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується в умисному вбивстві, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб. Діянням ОСОБА_4 надана правова кваліфікація зап.п.11,12 частини 2 статті 115 КК України.

Таким чином, кримінальне правопорушення у якому звинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відноситься зач.6 ст.12 КК Українидо особливо тяжкого злочину.

Суд зазначає, що клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою розглядається у підготовчому судовому засіданні, тобто судом не розпочато дослідження письмових доказів, обвинувачені показань не надавали, свідки не допитані.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад,пункт 32 рішенняу справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження сторони захисту про необґрунтованість підозри, пред`явленої обвинуваченим. Не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду даного клопотання, суд вважає, що підозра є обґрунтованою у розумінніч.1 ст.194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд враховує наступне.

Прокурор зазначає, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть переховуватися від суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, можуть незаконно впливати на свідків, здійснювати їх залякування, погрожувати їм, а також можуть перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, оскільки мало місце затягування розгляду справи шляхом заявлення різного роду клопотань.

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків, суд враховує, що у клопотанні прокурор хоч і посилається на ризик незаконного впливу на свідків, проте жодним чином його не мотивує.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що на стадії досудового розслідування допитано ряд осіб як свідків, проте свідки в порядкустатті 225 КПКне допитувались. Отже, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1,2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків не можна повністю виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом з тим, не можна вважати ризиком перешкоджання кримінальному процесу іншим чином, на який посилається прокурор, - заявлення різного роду клопотань з метою затягування процесу. Оскільки такі дії обвинувачених необхідно розцінювати, як право обвинуваченого на захист та реалізацію прав закріплених уст.42 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.п. 1,3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Волосюк проти України», «Ілійков проти Болгарії») сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Самчук В.В. не заперечили проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 та не висловили суду своєї позиції щодо спростування існування ризиків заявлених прокурором.

Спростовуючи ризик переховування від правосуддя, захист обвинуваченої ОСОБА_4 вказує на відсутність доказів на обґрунтування можливого її переховування від суду. Зазначає про те, що обвинувачена має на утриманні двоє малолітніх дітей, а тяжкість ймовірного покарання не може бути вирішальним при визначенні того, що особа може переховуватися.

Суд зауважує, що інформація про родину і житло, яку наводить сторона захисту, за якою у ОСОБА_4 є неповнолітні діти та про ймовірність надання останній житла її знайомою ОСОБА_28 , у разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт, у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Колегія суддів враховує дані відомості у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі, і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченими, а тому вважає, що залишається актуальним ризик переховування від суду, вважаючи на тяжкість ймовірного покарання за кримінальне правопорушення передбачене відповідними пунктамичастини 2статті 115КК України, санкція якої передбачає покарання від 10 до 15 років позбавлення волі, або довічне позбавлення волі.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Колегія суддів, дослідивши існуючі ризики та заперечення захисту, звертає увагу на те, що дійсно ризики з часом зменшуються, проте ризик переховування від суду, враховуючи доводи прокурора є досить вірогідним.

Оцінюючи можливість заміни існуючого запобіжного заходу на домашній арешт, суд бере до уваги положенняст.202 КПК України, де зазначено, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово, або негайно звільняється з-під варти та зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Самчук В.В. не заявляли клопотання про заміну застосованого запобіжного заходу більш м`яким.

Захисник обвинуваченої Кравцової Д.І., заявляючи відповідне клопотання, посилається на те, що обвинуваченій необхідно застосувати домашній арешт за адресою у якій вона ніколи не проживала. Суд зауважує, що надані письмові відомості про згоду власника на проживання обвинуваченої у її квартирі та про наявність у особи права власності на вказане житло, не є достатніми для вирішення питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Так, надана суду інформація не містить відомостей про стан придатності житла для проживання, про усіх зареєстрованих осіб та осіб, що мають право проживання у даній квартирі, їх позиції про можливість застосування до ОСОБА_4 домашнього арешту за вказаною адресою.

В силу того, що суду не надано повної та достовірної інформації про місце проживання у разі застосування домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_6 , відомостей про утримання обвинуваченої на час дії домашнього арешту, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт за вказаною адресою. Будь-яку іншу адресу та згоду власника цієї адреси для можливого застосування для ОСОБА_4 домашнього арешту сторона захисту суду не повідомила.

Суд зазначає, що долучена до клопотання про зміну запобіжного заходу виписка із медичної карти ОСОБА_4 свідчить про наявність у обвинуваченої захворювань, які потребують лікування та дієтичного харчування, однак не містять підтвердження того, що обвинувачена за станом здоров`я не може перебувати під вартою в умовах СІЗО.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2022 року обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2022 року. З об`єктивних причин розгляд справи не може бути завершений до 17 березня 2022 року.

Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покладених на них процесуальних обов`язків, в т.ч. щодо участі у судовому розгляді, суд вважає, що тримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під вартою є виправданим, а тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на 60 днів до 18 квітня 2022 року включно, та у задоволенні клопотання захисника Воронюк К.Ю. про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно відмовити.

З огляду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.

Спростовуючи ризик переховування від правосуддя, захист обвинуваченого ОСОБА_3 зазначає про відсутність доказів на обґрунтування можливого переховування від органів досудового розслідування чи суду, вказує, що до моменту затримання він прибував на кожну вимогу слідчого органу. Обґрунтовуючи можливість заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_3 захисник надала відомості про зареєстроване місце проживання обвинуваченого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , з якою слідує, що останній має зареєстроване місце проживання із родиною: бабусею та матір`ю.

Враховуючи термін перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, стадію судового розгляду та його тривалість, яка не залежить від сторони захисту, а також беручи до уваги, що з плином часу первинні причини для тримання під вартою хоча і продовжують існувати, але стають менш істотними, позицію потерпілої, яка 28 квітня 2017 року подала суду письмову заяву, в якій, посилаючись на відшкодування ОСОБА_3 завданої матеріальної шкоди, просила не позбавляти його волі, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання захисту частково та змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці до 17 квітня 2022 року включно та покласти обов`язки, передбачені ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду; не залишати місце постійного проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання, за наявності, власний паспорт для виїзду за кордон до міграційної служби за місцем проживання; носити електронний засіб контролю. На переконання суду, саме цілодобовий домашній арешт достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 110,314-316,369-372, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

Призначитисудовий розглядкримінального провадженняза обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11,12 ч.2 ст.115 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області (м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 30) на 21березня 2022року на 13 годину 30 хвилин.

Розгляд кримінального провадження проводити судом колегіально ускладі:головуючого судді БерезюкН.П.,суддів ЦідикА.Ю.,Козачук С.В.., за участю прокурора, потерпілої ОСОБА_1 , захисників Самчука В.В., Воронюк К.Ю., Оліферук Ж.А., обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Викликати в судове засідання свідків обвинувачення: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Відповідно до ч.3 ст.23 КПК України обов`язок по забезпеченню присутності свідків обвинувачення під час судового розгляду покласти на процесуального прокурора Фоміна Ю.А.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника Ольхіна Ігоря Олеговича адвоката Оліферук Жанни Антонівни про повернення обвинувального акта.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 18 квітня 2022 року включно.

Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 18 квітня 2022 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката Воронюк Катерини Юріївни про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Оліферук Жанни Антонівни про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити частково.

Обрати відноснообвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний західу виглядіцілодобового домашньогоарешту,який полягаєу забороніобвинуваченому залишатимісце проживанняза адресою: АДРЕСА_2 ,цілодобово строкомна 2місяці до17квітня 2022року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово без дозволу;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_1 та свідками в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ;

- здати, за наявності, власний паспорт для виїзду за кордон до міграційної служби за місцем проживання;

- носити електронний засіб контролю.

У задоволенні решти клопотання відмовити.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що, відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 діє до 17 квітня 2022 року включно.

ОСОБА_3 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та звільнити з під варти.

Повний текст ухвали буде проголошено о 8 год. 30 хв. 22 лютого 2022 року.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом 7 днів із дня її оголошення.

В решті ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК

Судді: Алла ЦІДИК

Світлана КОЗАЧУК