Рішення № 103509506, 23.02.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16654/21

Категорія 43

2/295/570/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючогосудді Чішман Л.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний не конституційним, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України, матеріальну шкоду у виді недоотриманих пенсійних виплат, завданої законом, що визнаний неконституційним, в розмірі 719392,39 грн за період з 01.01.2015 року по 30.06.2021 року.

В обгрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, особою з інвалідністю 2 групи, захворювання пов`язане з Чорнобильською катастрофою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як отримувач пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 року визнано такою, що не відповідаєКонституції України(є неконституційною),частина третястатті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року№ 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач вказала, що на неї поширюється дія статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України, є підставою для застосування наслідків, передбачених у статті 1175 Цивільного кодексу України. Сума завданої шкоди законом, що визнаний неконституційним, за період з 01.01.2015 року по 30.06.2021 року становить 719392,39 грн (856056 грн + 17765,28 грн (кошти /пенсія/, які повинен був отримати).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.12.2022 року у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Копію ухвали ОСОБА_1 отримала 04.01.2022 року

Копію ухвали про відкриття провадження, матеріали позову отримано Державною казначейською службою України 04.01.2022 року. Відзиву на позовну заяву не надходило.

14.01.2022 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Представник пояснив, що закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий. Посилання позивача на положення ст. 1175 ЦК України є безпідставним, оскільки вказана норма встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Вказана норма права не поширюється на спірні правовідносини. Представник вказала, що, з урахуванням статті 1166 ЦК України, в діях управління не вбачається будь-яких порушень закону, управління діяло в межах, на підставі та у спосіб, передбачені законами України. Розрахунки, додані позивачем до позовної заяви, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони здійсненні без застосування чинного законодавства та виконані в довільній формі.

Відповіді на відзив від позивача не надходило.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію як особа з інвалідністю другої групи, щодо якої встановлено причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою, обчислену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 9).

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року№ 76-VIII, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

У період дії норми Закону у наведеній редакції механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно достатей 54,57і59Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - пенсії) визначався постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 року визнано такою, що не відповідаєКонституції України(є неконституційною),частину третюстатті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року№ 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зазначеному рішенні Суд зазначив про необхідність Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановленестаттею 54Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року№ 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність ізКонституцією Українита цим Рішенням.

У разі не приведення нормативного регулювання, встановленогостаттею 54Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року№ 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність ізКонституцією Українита цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четвертастатті 54Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року№ 230/96-ВР:

"Вусіхвипадкахрозміри пенсійдляінвалідів,щодоякихвстановлено зв`язокзЧорнобильськоюкатастрофою,неможутьбути нижчими: поIгрупіінвалідності-10мінімальнихпенсійза віком; поIIгрупіінвалідності-8мінімальнихпенсійза віком; поIIIгрупіінвалідності-6мінімальнихпенсійза віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".

На виконаннярішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, Верховною Радою України був прийнятийЗакон № 1584-ІХ, який вносить зміни доЗакону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України зазначив, що громадяни України, на яких поширюється діястатті 54Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок діїчастини третьоїстатті 54 цього закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року№ 76-VIII.

Згідно ст.152Конституції Українизакони,інші актиабо їхокремі положення,що визнанінеконституційними,втрачають чинністьз дняухвалення КонституційнимСудом Українирішення проїх неконституційність,якщо іншене встановленосамим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чиморальнашкода,завданафізичнимабо юридичнимособамактамиі діями,щовизнанінеконституційними,відшкодовуєтьсядержавою у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 152 Конституції України).

Відповідно до частин першої-другої статті 22ЦКУкраїни особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Як вже встановлено, Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, підтверджено право осіб, які зазнали шкоди внаслідок діїчастини третьоїстатті 54 цього закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року№ 76-VIII, на відшкодування такої шкоди.

Суд зазначає, що в мотивувальній частині зазначеного рішення вказано, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок діїстатті 54Закону № 796-XII у редакції Закону№ 76-VIII.

Судом встановлено, що розмір завданої матеріальної шкоди, виходячи з розрахунку (а.с. 12), визначено ОСОБА_1 у виді різниці між розміром пенсійних виплат, які позивач, на її думку, мала б отримати на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (до внесення змін на підставі Закону України від 28.12.2014 року№ 76-VIII) та фактично отриманим розміром пенсії з 01.01.2015 року по 30.06.2021 року.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачами матеріальної шкоди у розумінні статей 22, 1175 ЦК України, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.

Сама по собі різниця між формулюванням норм права, які, будучи чинними, встановлювали порядок нарахування пенсійних виплат як соціальних гарантій держави перед громадянином, не може слугувати критерієм належного математичного обрахунку розміру заподіяної шкоди в розрізі ст. 22 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір заподіяної шкоди не може зводитись до фактичної різниці між сумами грошових коштів, сплачених як пенсійні виплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та розміром пенсійних нарахувань, передбачених положеннями ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року№ 230/96-ВР.

Положення ж частини третьої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року№ 76-VIII, підлягали до застосування та були застосовані шляхом реалізації Управліннями пенсійного фонду України покладених на нього повноважень та виконання обов`язкових на території України законів та інших підзаконних нормативних актів.

В період дії зазначених положень ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII будь-які альтернативні шляхи нарахування та здійснення пенсійних виплат особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, не передбачалось, зокрема за пріоритетністю закону по відношенню до підзаконних нормативних актів.

З моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року, закону, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, та який має забезпечити ефективний захист прав осіб, на даний час не прийнято.

Саме у такий спосіб (визначення порядку відшкодування шкоди) держава має виконати свій обов`язок щодо поновлення прав громадян, які вона сама й порушила, ухваливши акт, що став об`єктом судового конституційного контролю і визнаний неконституційним. Що одночасно вказує на відсутність підстав для ототожнення різниці між передбаченими до виплати за різними нормативними актами грошовими сумами на пенсійне забезпечення із сумою шкоди, завданої особі в результаті визнання неконституційним нормативно-правового акта.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний не конституційним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 .

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, адреса: м. Житомир, вул. Ольжича, 7, ід. к. 13559341

Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ід. к. 37567646.

Суддя Л.М. Чішман