Рішення № 103508941, 21.02.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/8672/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1604 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А1604 (далі - відповідач, в/ч А1604), у якому просить:

- визнати неправомірними дії військової частини А1604 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати військову частину А1604 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, вважаючи базовий місяць січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину А1604 здійснити перерахунок раніше виплаченої індексації з березня 2018 року згідно п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в військовій частині А 1604 у період з 2013 року по 26.11.2021 року. Під час ознайомлення з грошовими відомостями про виплату грошового забезпечення, позивач виявив, що з січня 2016 по березень 2018 року йому не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

Зокрема, з посиланням на норми Законів України: "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 стверджує, що відповідачем порушено право позивача на проведення індексації з використанням належного базового місяця, яким, на думку ОСОБА_1 , є: січень 2008 року та березень 2018 року.

Вважаючи дії Військової частини А1604 протиправними, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 30.12.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу в порядку письмового провадження.

02.02.2022 відповідачем надано відзив, згідно якого заявлених позовних вимог не визнає. Стверджує, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалось в порядку та у спосіб, передбачені законом.

Відповідачем вказується, що розрахунком фонду грошового забезпечення в/ч А1604 на 2016 та 2017 роки, що були затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відсутність коштів пояснюється тим, що з січня 2016 року, грошове забезпечення військовослужбовцям згідно з рішенням Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 3 було збільшено розмір премії. Однак коштів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не передбачалося. Також відповідач зазначає, що Порядком № 1078 не передбачався механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки. Також, відповідачем зазначається, що при проведенні розрахунку позивач не мав жодних заперечень щодо розрахунку.

Щодо заявленої вимоги по нарахуванню та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням бази 2008 року відповідач зазначає, що підстав для застосування вказаного періоду немає, оскільки Постановою № 1013 було змінено механізм проведення індексації, а також визначено новий базовий місяць, а саме 2016 рік, з якого в подальшому, на думку відповідача, необхідно проводити подальшу індексацію.

Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1604 від 26.11.2021 №254, ОСОБА_1 , звільненого наказом командира 11 окремої бригади армійської авіації "Херсон" (по особовому складу) від 01.11.2021 №34-РС з військової служби в запас відповідно до підп. "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" 26.11.2021 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Херсонської області.

22.11.2021 позивач звернувся до командування Військової частини А1604 з рапортом про надання інформації щодо нарахованих та виплачених йому сум індексації грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018 рік.

Листом від 09.12.2021 №862/3483 Військова частина А1604 повідомила позивача, що з січня 2016 року нарахування індексації не проводилася. Нарахування індексації поновлено з березня 2018 року.

Вважаючи дії відповідача щодо не проведення індексації грошового забезпечення позивача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, частинами 1-4 ст.9 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток).

У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 1078 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77).

Пунктом 5 Порядку № 1078 (редакції від 15.12.2015, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення приймається за 1 або 100 відсотків.

Також пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції від 15.12.15 встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі - базовий місяць). Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Також слід звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 07.08.2019 по справі №825/694/17 щодо обчислення індексу споживчих цін: "Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач в листі від 09.12.2021 №862/3483, який став підставою для звернення позивача до суду не посилається на відсутність обставин, передбачених ст.4 Закону № 1282-ХІІ, для проведення індексації, а лише зазначає про те, що у межах виділених військовій частині коштів, не було передбачено виплати індексації грошового забезпечення.

При цьому, відповідач жодним чином не спростовує наявності підстав для проведення позивачу у період з 2016 по 2018 рік індексації грошового забезпечення та не оспорює визначеного позивачем в заяві період, протягом якого така індексація мала бути нарахована і виплачена.

Таким чином, фактично єдиною підставою, на якій ґрунтуються заперечення Військової частини А1604, викладені в листі від 09.12.2021 №862/3483, є відсутність протягом спірного періоду бюджетних призначень для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі № 1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тому суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону № 1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими.

Крім наведеного, суд звертає увагу на те, що Наказами Міністра оборона України: від 27.01.2016 №44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" (п.6 наказу), від 09.02.2017 року №88 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік" (п.10 наказу), від 15.02.2018 року №65 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" (п.10 наказу) визначено нарахування та виплату індексації здійснювати відповідно до вимог законодавства України. Вказане додатково підтверджує безпідставність посилання відповідача на відсутність фінансових ресурсів щодо виплати індексації.

Стосовно базового місяця, який має бути використаний відповідачем при розрахунку індексації, суд зазначає наступне.

Щодо можливості вирішити питання стосовно базового місяця, який має бути використаний при обрахунку індексації грошового забезпечення позивача в даному конкретному провадженні не порушуючи дискреційних повноважень Військової частини А1604 в частини здійснення відповідного розрахунку суд звертає увагу на таке.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховним Судом в постанові від 29.11.2021 по справі №120/313/20-а сформовано наступний висновок щодо зазначеної вище процесуальної можливості.

Суд касаційної інстанції вказав, що стосовно дискреційних повноважень, неодноразово зазначено, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Також Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі №825/565/17).

У цьому контексті Суд додатково зауважив, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Застосовуючи ці підходи до справи, Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, наведені висновки Верховного Суду, суд вважає за можливе розглянути позовні вимоги щодо належного місяця підвищення доходу (базового місяця) в рамках даної судової справи.

Вирішуючи вказані позовні вимоги по суті суд виходить з наступного.

Так, суд звертає увагу на те, що з 15.12.2015 року набрали чинності зміни до законодавства, якими врегульовано питання проведення індексації, зокрема, викладено в новій редакції п.10-2 Порядку №1078, які суттєво змінили алгоритм проведення індексації доходів громадян.

Так, законодавцем визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник."

Також, після 15.12.2015 року законодавець виключив з норм порядку саме поняття "базовий місяць" фактично замінивши його поняттям "місяць підвищення доходу".

Тобто, після внесення зазначених змін, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Інакше кажучи, після змін, індексація обліковується не за конкретної особою працівником, як це було до змін, а за посадою, яку він займає.

Отже, з грудня 2015 року відповідач мав почати обраховувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за новими правилами, а саме з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в обставинах, релевантних обставинам даної справи в постанові від 27 квітня 2021 у справі №380/1513/20, постанові від 29.11.2021 в справі №120/313/20-а, Верховним судом зазначено наступне: "Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Також, в постановах від 05.02.2020 в справі №825/565/17, від 29.11.2021 в справі №120/313/20-а Верховний суд звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі №825/565/17).

Також судами зазначалось, що в цьому контексті за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.

З приводу викладеного суд зазначає, що період з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадовий оклад осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом на законодавчому рівні був встановлений схемою посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, Національної гвардії та Держспецтрансслужби за основними типовими посадами, затвердженою пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 (Додаток №6 до постанови).

З моменту набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом (з 01.01.2008), вказані в ньому розміри посадових окладів за додатком №6 були незмінними, що додатково підтверджує картки особового рахунку військовослужбовця за період з 2013 року по 28.02.2018, надана відповідачем. Згідно згаданого документа розмір посадового окладу в зазначений період залишався незмінним.

В подальшому посадові оклади для визначеної категорії військовослужбовців були підвищені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Аналогічного висновку стосовно алгоритму визначення місяця підвищення доходу для проведення індексації дійшов Верховний Суд в постанові від 29.11.2021 в справі №120/313/20-а, зазначивши, що аналіз пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Тобто в даному конкретному випадку січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення доходу позивача для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за відповідні періоди.

Додатково зроблені судом висновки підтверджуються наявним в вільному доступі за електронним посиланням: https://dostup.pravda.com.ua/request/82707/response/233775/attach/2/..pdf?cookie_passthrough=1 листом Міністерства соціальної політики України, яке відповідно п.14 Порядку №1078 є єдиним органом, який має право надавати роз`яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення.

Так, Мінсоцполітики у своєму листі від 29.12.2017 №122/0/66-17 зазначає, що посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року та у лютому 2009 року (іншій категорії військовослужбовців). Цим же листом від 29.12.2017 №122/0/66-17 Мінсоцполітики визначає, що сума індексації у грудні 2017 року (для військовослужбовців з базовим місяцем - січень 2008 року) становить 4258,75 грн (1762 (прожитковий мінімум) х 241,7 (коефіцієнт індексації) / 100).

Тобто, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже місяцями підвищення доходу позивача для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2019 року по справі №400/339/19, постанові від 26.09.2019 по справі №420/1783/19.

Отже, з лютого 2008 року по дату наступного підвищення окладу - 01.03.2018 за посадою позивача закріпилось право на індексацію, базовим місяцем для розрахунку якої є січень 2008 року.

Щодо заперечень відповідача проти права ОСОБА_1 на індексацію, викладених в відзиві на позов, суд зазначає таке.

По-перше, викладені в/ч А1604 аргументи в частині заперечення права позивача на індексацію були відсутні станом на дату складання відповідачем листа від 09.12.2021 №862/3483, в листі не здійснення індексації грошового забезпечення відповідач обґрунтовував виключно відсутністю відповідного фінансування. Тому, обґрунтування, наведене в відзиві суд вважає таким, що не було покладено в основу бездіяльності відповідача щодо не проведення індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

По-друге, стосовно посилань відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та запропонований постановою підхід для проведення індексації, зокрема, щодо використання з січня 2016 року в якості місяця підвищення грошових доходів - грудень 2015 року, суд зазначає, що суть вказаного підходу полягала в підвищенні в грудні 2015 року окладів державних службовців таким чином, щоб наведене підвищення перевищило суми індексації, які вже нараховувались працівникам. Метою запропонованого підходу було створити уніфікований для державних службовців місяць підвищення грошових доходів.

Проте, у випадку щодо військовослужбовців, пропозиція Кабінету Міністрів України реалізована не була, що вбачається з того, що жодних нормативно-правових актів про підвищення посадових окладів військовослужбовців в грудні 2015 року не приймалось. Оклади зазначеної категорії осіб залишались незмінними до 01.03.2018 та були підвищені лише Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Таким чином, прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" не звільнило відповідача від нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з використанням в якості базового місяця січень 2008 року.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання військової частини А1604 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з використанням в якості базового місяця січень 2008 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період березня 2018 року по 26.11.2021 з застосуванням в якості місяця підвищення доходу - березень 2018 року, суд зазначає наступне.

Так, в подальшому, з 01.03.2018 посадові оклади для визначеної категорії військовослужбовців були підвищені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Тобто, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078 з березня 2018 року позивач втратив право на індексацію.

За період з 01.03.2018 року по жовтень 2020 року, згідно долученої до матеріалів справи інформації Держстату, поріг індексації в 103 відсотка був перевищений в жовтні 2018 року (1.008 (Квітень 2018) * 1 (Травень 2018) * 1 (Червень 2018) * 0.993 (Липень 2018) * 1 (Серпень 2018) * 1.019 (Вересень 2018) * 1.017 (Жовтень 2018) = 1.037301 = 1.037).

Відповідно п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки індекс інфляції за жовтень опубліковано в листопаді, то вперше індексуватися грошове забезпечення позивача повинно у грудні 2018 року.

Вказана обставина породжує відповідне право ОСОБА_1 на індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року (дата виключення зі списків частини). Як вбачається з інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження служби в Військовій частині А1604 за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року, індексація за вказаний період нараховувалась кожного місяця, окрім січня та жовтня 2019 року.

З математичного аналізу нарахованих сум індексації вбачається, що місяцем підвищення доходів для нарахування індексації в грудні 2018 року відповідач визначив березень 2018 року ((індекси споживчих цін з березня по жовтень 2018 року (1,008*1*1*0,993*1*1,019*1,017)* прожитковий мінімум для працездатної особи (з грудня 2018 року - 1921 грн)=71,08 грн), тобто суми, які й були нараховані відповідачем.

Аналогічний місяць підвищення доходів був застосований відповідачем й в інші місяці спірного періоду. Так, до прикладу, в липні 2019 року сума індексації склала 206,72 грн. Відповідно дат опублікування індексу споживчих цін, в зазначений період опубліковано відомості за травень 2019 року (індекси споживчих цін з березня по жовтень 2018 року (1.008 (Квітень 2018) * 1 (Травень 2018) * 1 (Червень 2018) * 0.993 (Липень 2018) * 1 (Серпень 2018) * 1.019 (Вересень 2018) * 1.017 (Жовтень 2018) = 1.037301 = 1.037; в подальшому перевищення порогу 103 відсотка відбулось за період з листопада 2018 року по січень 2019 року 1.014 (Листопад 2018) * 1.008 (Грудень 2018) * 1.01 (Січень 2019) = 1.032333 = 1.032; Наступне перевищення порогу 103 відсотка відбулось за період з лютого по травень 2019 року 1.005 (Лютий 2019) * 1.009 (Березень 2019) * 1.01 (Квітень 2019) * 1.007 (Травень 2019) = 1.031355 = 1.031) Отже, коефіцієнт індексації в липні 2019 року становить 10,3 відсотку. Прожитковий мінімум для працездатної особи в цьому місяці складає 2007,00 грн. Добутком зазначених величин є сума 206,72 грн, тобто сума, яка й була нарахована відповідачем.

Подальшою перевіркою карток особового рахунку ОСОБА_1 аналогічним методом, встановлено, що з використанням в якості місяця підвищення доходів березня 2018 року відповідач нараховував позивачу індексацію до дати його виключення зі списків особового складу частини.

Щодо індексації за місяці, в які вона не виплачувалась - січень та жовтень 2019 року, суд зазначає наступне. Так, з картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2019 рік вбачається, що в січні 2019 року індексація не нарахована, однак в лютому 2019 року вона виплачена в подвійному розмірі (71,08 грн+71,08 грн=142,16 грн).

Таким чином індексація, яка мала бути виплачена в січні 2019 року виплачена в лютому 2019 року за два місяці.

Разом з тим, причини не нарахування індексації в жовтні 2019 році з картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2019 рік не вбачаються. Відповідач в відзиві на позов таких причин також не розкриває.

Отже, за відсутності належного правового обґрунтування, індексація ОСОБА_1 в жовтні 2019 року не нараховувалась, що має наслідком задоволення позову в цій частині.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що в період з березня 2018 року до жовтня 2019 року та з грудня 2019 року до листопада 2021 року права позивача на отримання індексації в законодавчо визначеному розмірі порушені не були, навпаки, в зазначений період відповідач в якості місяця підвищення доходів, використовував місяць, про застосування якого просить позивач - березень 2018 року.

Отже, в цій частині підстави для задоволення позову відсутні. Разом з тим в жовтні 2019 року індексація позивачу не нараховувалась, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за жовтень 2019 року з застосуванням в якості місяця підвищення доходу березня 2018 року.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 протиправно нараховувалась та виплачувалась в меншому за належний розмір в період з 01.01.2016 по 28.02.2018. В жовтні 2019 року індексація не нараховувалась позивачу взагалі.

Отже, позовні вимоги за означені періоди підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій в/ч А1604 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 в меншому за належний розмір та шляхом зобов`язання в/ч А1604 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 з використанням при розрахунку в якості місяця підвищення доходів - січень 2008 року. Також, визнанню протиправною підлягає бездіяльність Військової частини А1604 щодо ненарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в жовтні 2019 року. Поновлення порушеного права полягає в зобов`язанні відповідача нарахувати та виплатити індексацію за цей місяць з застосуванням в якості місяця підвищення доходів березня 2018 року.

В іншій частині позов, в силу викладених вище аргументів, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1604 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в меншому за належний розмір.

Зобов`язати Військову частину А1604 (ЄДРПОУ 08501380, 75024, Херсонська область, Херсонський район, с. Чорнобаївка) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з використанням при розрахунку в якості місяця підвищення доходів - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1604 щодо ненарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в жовтні 2019 року.

Зобов`язати Військову частину А1604 (ЄДРПОУ 08501380, місцезнаходження: 75024, Херсонська область, Херсонський район, с. Чорнобаївка) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за жовтень 2019 року з застосуванням в якості місяця підвищення доходів березня 2018 року.

В інший частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 106030000