Рішення № 103508207, 21.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.02.2022 р. справа №520/27536/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову були одержані судом 24.11.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 25.11.2021р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 13.12.2021р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня припинення, а саме з жовтня 2021 року та виплатити існуючу заборгованість; 3) звернення постанови до негайного виконання у межах суми заборгованості з жовтня 2021 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією у повному обсязі, але внаслідок вчинення відповідачем протиправних діянь коштів за пенсією з 01.10.2021 р. не одержував.

Відповідач з поданим позовом не погодився, зазначивши, що виплата пенсії була припинена після обміну інформацією з Управлінням соціального захисту населення в Московському району м. Харкова

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, якому призначена пенсія за віком, у якості внутрішньо переміщеної особи знаходився на обліку в установі відповідача, котрий виплачував пенсію до 30.09.2021р.

З 01.10.2021р. орган публічної адміністрації припинив виплату пенсії заявникові у зв`язку з отриманням інформації від УСЗН адміністрації Московського району Харківської області.При цьому, даних про прийняття рішення відносно припинення нарахувань за пенсією або скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) станом на 01.10.2021 р. матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із відповідністю закону таких діянь владних суб`єктів, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону оскаржених діянь та рішень владних суб`єктів, суд вважає, що до відносин, котрі клались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Випадки припинення виплат за пенсією викладені, зокрема, у ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.

Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону відносно випадку заявника з приводу визначення таких приводів не існує, позаяк матеріали справи не містять доказів про існування визначених ст.27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування подій втрати громадянином права на соціальне страхування.

Натомість правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.

У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії заявникові, котрі визначені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів чинного закону України.

Додатково суд зважає також і на приписи ст. 27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, де указано, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Існування у справі цих обставин судом не виявлено.

Доказів настання відносно заявника події смерті людини матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд вважає, що вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації містить ознаки невиправданого нездоланною та непереборною вимушеністю втручання у право особи на майно за визначенням ст.1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України в частині своєчасного та повного нарахування та проведення платежів за призначеною пенсією з 01.04.2021 року.

Водночас із цим, суд констатує, що за загальним правилом п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України рішенням суб`єкта владних повноважень є письмовий акт, дією суб`єкта владних повноважень є вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, а бездіяльністю є ухилення від виконання обов`язку.

До того ж, управлінське волевиявлення владного суб`єкта (окрім перелічених вище форм) може втілюватись і у вигляді письмової відмови (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням чи дією, але здатні до створення перешкоди у реалізації публічного суб`єктивного права заявника-приватної особи.

Оскільки визнання діяння владного суб`єкта протиправним об`єктивно не здатне у даному конкретному випадку забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб`єктивного права особи на одержання у власність коштів як виплат за пенсією, то суд вважає за необхідне обтяжити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обов`язком провести платежі за невиплаченою пенсією саме на підставі даного рішення суду.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір". Так, заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 13.01.2021р. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню за рахунок владного суб`єкта підлягає судовий збір у сумі 454,00 грн.

Підстав для поширення на спірні правовідносини п.1 ч.2 ст.371 КАС України суд не знаходить, а приписи п.1 ч.1 ст.371 КАС України слід визнати застосовними відносно спірних правовідносин, оскільки за самостійно сформульованими заявником вимогами позову до предмету доказування у спорі не входить ані обставина розміру щомісячного платежу, ані обставина відповідності закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення щомісячного платежу.

До того ж відмінність між положеннями п.1 ч.1 ст.371 КАС України та положеннями п.1 ч.2 ст.371 КАС України полягає у тому, що для негайного виконання рішення суду стосовно присудження грошового платежу (що охоплюється і змістом такого способу захисту порушеного права як спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського діяння/зобов`язання провести нарахування та виплату коштів і змістом такого способу захисту порушеного права як стягнення коштів) за п.1 ч.1 ст.371 КАС України достатньо прояву волі заявника у відповідному процесуальному документі, а за п.1 ч.2 ст.371 КАС України такою підставою є виключний випадок, існування якого у спірних правовідносинах не підтверджено матеріалами справи.

На строк виготовлення тексту рішення вплинула обставина тривалості місцевого відрядження протягом 5 робочих днів - з 07.02.2022 р. по 11.02.2022 р.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 263, 295, п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під, 2 пов.) поновити виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання внутрішньо переміщеної особи - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсії з 01.10.2021 р., допустивши негайне виконання рішення у межах платежу за один місяць.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання внутрішньо переміщеної особи - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.