Рішення № 103507619, 15.02.2022, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/226/2022

130/3074/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.

при секретарі Маліщук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Вінницької обласної прокуратури та Вінницької Нацполії Вінницької області, Жмеринської прокуратури, Жмеринської нацполіції, про відшкодування шкоди за триваючу бездіяльність відповідачів у кримінальних справах з 2016 року на день реєстрації позову в суді,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом про відшкодування шкоди за триваючу бездіяльність відповідачів у кримінальних справах з 2016 року на день реєстрації позову в суді. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 2016 року відповідачі в порушення вимог КПК У про швидке неупереджене слідство, незважаючи на його звернення до них проявляють повну бездіяльність за станом досудового слідства та відсутність конторолю за слідством. Зазначив, що докази знаходяться у відповідачів, вказує, чому не надає докази сам, оскільки згідно ст.60 КПКУкраїни, він як заявник по цим справам не має права на їх отримання, згідно постанови КМУ від 09.12.2020 року н.1236 в державних органах припинений прийом громадян на час карантина та пенсіонери повинні знаходитись на самоізоляції. Вказав спосіб захисту та обґрунтування шкоди - зазначений в постанові Вінницького апеляційного суду. Зазначив, що докази в 1 екз. за ч.2 ст.177 ЦПК України, він звільнений від збору п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», вказав, що раніше надав 200 аналогічних позовів, вказує теж самі обставини, змінюючи іншу нову дату продовжуючи бездіяльності на день реєстрації позову в суді Вказав, що досудового регулювання не було, орієнтовні витрати 1 гр. Позивач просив визнати, що предмет, підстави, відповідачі в позові тіж самі, що в позовах по яким постановами апеляції стягнуто шкоду; визнати, що нова підстава позову продовжувача та інша дата бездіяльності; визнати, що статус позивача в кримінальних справах згідно вимог вимог ст.60 КПК не дозволяє йому ст.303 КПК оскаржувати бездіяльність будь-яких осіб правоохоронних органів та отримати рішення суду про бездіяльність відповідачів; визнати порушення поліцією та прокуратурою вимог п.3 ч.2 ст.60 КПК України про отримання інформації щодо стану досудового слідства або закінчення слідства; винести своє рішення по цьому позову на підставі норм матеріального права застосованих постановами апеляційного суду та стягнути з Держави України в особі держказначейства України 1000000 грн. на його користь.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року по даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

08.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

13.12.2021 року на електронну пошту суду від представника ГУ НП у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву,в якому він просиа відмовити в задволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі матеріалів кримінальної справи.

Представник Вінницької обласної прокуратури прокурор Лук`янчук Д.О. попередньо надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Інші представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про отримання поштового відправлення, причини їх неявки суду невідомі, будь-яких заяв та клопотань суду не наддали.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії листа першого заступника прокурора Вінницької області від 23.10.2019 №04/2/2-55-19 позивачу ОСОБА_1 повідомлено, що в ході вивчення стану досудового розслідування відповідних кримінальних проваджень установлено грубі порушення вимог ст.ст.2,9,28 КПК України щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування у розумні строки (а.с.4).

Згідно копії листа заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури від 08.04.2019 року №74-72-16 позивачу ОСОБА_1 повідомлено, що Жмеринською місцевої прокуратурою розглянуто його скаргу на недотримання розумних строків під час досудового розслідування ряду кримінальних проваджень. Вивченням стану досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень установлено, що слідчими слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області та Барського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області допущено в останніх тяганину (а.с.3).

Згідно копії листа адресованого ОСОБА_1 від 11.09.2018 року №74-72-16 Жмеринською місцевою прокуратурою розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 10.09.208 року щодо вчинення прокурарами та слідчими нацполіцією м.Жмеринка процесуальних дій по кримінальним провадженням, порушеним по його заявам з 2016 року та недоотримування розумних строків слідства в цих справах та повідомлено, що клопотання не підлягає задоволенню тому, що згідно ст.60 КПК України у нього відсутні права на подання такого клопотання та роз`яснено, що відповідно до вимог ст.303-307 КПК України він має право як заявник надати скарг на рішення дії чи бездіяльності слідчого та прокурора,яким розглядується слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду (а.с.5).

Відповідно до ксерокопії постанови Вінницького апеляційного суду від 29.10.2020 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2020 року року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділу Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Олексюка В.В., слідчого слідчого відділу Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Майченка А.М., Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, скасовано та ухвалити новее, яким зазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_1 1000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування (а.с.6-8)

Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, при вирішенні спору судом застосовано норми права, які регулюють встановлені правовідносини у редакції, яка діяла на час їх виникнення.

Порядок проведення досудового розслідування, повноваження органу досудового розслідування та прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перевірка дотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування регламентовано кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.56 Конституції України, згідно якої, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пунктів 3 4, 5, 10, 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи вказані норми права, слід дійти висновку, що відшкодування моральної шкоди можливе в наслідок порушення прав особи, тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди.

Позивач вважає, що бездіяльністю відповідачів йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінив в сумі 1000000 грн.,яку він просить стягнути з відповідачів на його користь.

Оскільки для виникнення зобов`язання по відшкодуванню шкоди в порядку ст. 1176,1174, 1167 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства та їх посадових осіб, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Отже, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23 травня 2001 року кримінальне судочинство визнано як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх Конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Згідно ст.1 ч.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Главою 26 КПК України врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, ухвал слідчого судді тощо.

Тобто кримінальним процесуальним законодавством визначено інший порядок розгляду скарг учасників кримінального провадження та осіб, права яких порушуються як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження у суді.

Підставою для стягнення моральної шкоди позивач визначив бездіяльність усіх відповідачів щодо виконання вимог КПК про неупереджене та швидке слідство у кримінальних провадженнях, однак позивач не зазначає чи розглядалося в порядку КПК оскарження дій, бездіяльності та рішень відповідачів у рамках кримінального провадження та не надаються докази на підтвердження їх незаконної бездіяльності.

Будь-якого рішення, що набрало законної сили, про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідачів, позивачем суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Вінницького апеляційного суду від 29.10.2020 року, так як воно не має преюдиціального значення.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена бездіяльність відповідачів визнана неправомірною, позивачем не надано, позивач не довів факт протиправних дій або бездіяльності відповідачів, конкретні негативні наслідки та їх причинний зв`язок з правом на відшкодування моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 263-265, 274 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.