Вирок № 103506893, 22.02.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19538/21

Провадження № 1-кп/344/713/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді: Тринчук В.В.,

за участі секретаря с/з: Гудяк Х.М.,

прокурора: Кифлюка Р.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

представника потерпілого: Боднара Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м.Гадяч Полтавської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, працює в ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» на посаді менеджера з питань регіонального розвитку, одружений, на утриманні одна малолітня дитина-дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1, ч.3 ст.191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 заволодів чужим майном, яке було йому ввірене та заволодів чужим майном, яке було йому ввірене повторно.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 , 08.02.2021 року на підставі наказу директора ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» ОСОБА_3 № 06-к «Про прийом на роботу ОСОБА_1 » з 09.02.2021 прийнятий на посаду менеджера з питань регіонального розвитку №15 ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40137347).

У своїй діяльності ОСОБА_1 керувався посадовою інструкцією менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» (далі Посадова інструкція), яка затверджена Наказом №66 від 25.03.2019 директором ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та з якою ОСОБА_1 ознайомлений.

У відповідності до п.п. 2.2, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9 посадової інструкції, ОСОБА_1 :

- представляє інтереси Товариства у взаємовідносинах з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в межах повноважень, що надані за дорученням Директора на підставі довіреності Товариства;

- організує, забезпечує та контролює ефективність, якісність, правильність та законність здійснення Відділенням фінансових операцій в межах відповідного дозволу Товариства, погодженого з Нацкомфінанспослуг, а також своєчасне складання та надання звітності, передбаченої внутрішніми документами Товариства;

- здійснює координацію та контроль за роботою у Відділенні електронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизації фінансової діяльності; забезпечує дотримання в діяльності Відділення режиму секретності належного захисту інформації, яка містить комерційну таємницю, відповідно до вимог чинного законодавства України та внутрішніх документів Товариства;

- укладає від імені Товариства договори на здійснення фінансових послуг, зокрема, надання кредитів фізичним особам, проводить інші фінансові операції відповідно до дозволу Товариства, в межах повноважень, що надані за дорученням Директора Товариства на підставі вказаної довіреності Товариства;

- здійснює аналіз виконання договорів фінансового обслуговування, укладених Відділенням в межах відповідного дозволу Товариства та повноважень, що надані за дорученням Директора Товариства та підставі відповідної довіреності Товариства; вживає заходи щодо укріплення договірної та фінансової дисципліни, усунення виявлених недоліків та помилок, і відповідно закріплення позитивних тенденцій;

- затверджує підписами документи фінансового та розрахункового характеру, в межах повноважень, що надані за дорученням Директора Товариства на підставі відповідної довіреності Товариства, а також іншими внутрішніми документами Товариства.

Також, 09.02.2021 між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено Договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого працівник ( ОСОБА_1 ) бере повну матеріальну відповідальність за приймання, зберігання та видачу довірених йому матеріальних цінностей кредитної установи. Також, згідно вказаного Договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 був зобов`язаний:

забезпечити схоронність переданих йому на зберігання або на інші цілі матеріальних цінностей та вживати заходи щодо запобігання завданню шкоди;

своєчасно повідомляти керівництво кредитної установи про обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених йому матеріальних цінностей;

суворо дотримуватися встановлених правил зберігання та обліку матеріальних цінностей;

вести облік, складати і подавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей;

не розголошувати відомості щодо одержання, зберігання матеріальних цінностей, їх відправки, перевезення, охорони, сигналізації, а також пов`язані з цим службові доручення;

брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей кредитної установи.

19 лютого 2021 року між ОСОБА_5 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ15-00550.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 29.04.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_5 в сумі 3000 (три тисячі) гривень, який перерахував їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_5 в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на суму 3000 (три тисячі) гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 КК України.

Крім цього, 23.03.2021 між ОСОБА_6 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ15-00584.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 27.04.2021 із перерахованих ОСОБА_6 грошових коштів на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 в сумі 2437,75 грн, вніс частину вказаних коштів на погашення суми заборгованості за договором, а саме 2 431.00 грн, а кошти в сумі 6 (шість) гривень 75 копійок в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_6 .

Також, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, маючи єдиний умисел на заволодіння чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 31.05.2021 із перерахованих ОСОБА_6 грошових коштів на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 в сумі 1492,50 грн, вніс частину вказаних коштів на погашення суми заборгованості за договором, а саме 1 400.00 грн, а кошти у сумі 92 (дев`яносто дві) гривні 50 копійок в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_6 .

Також, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, маючи єдиний умисел на заволодіння чужого майна, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 02.06.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_6 в сумі 1 044 (тисячу сорок чотири) гривні 75 копійок, який перерахував їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_6 у сумі 1 044 (тисячу сорок чотири) гривні 75 копійок.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на загальну суму 1 144,00 (тисячу сто сорок чотири) гривень.

Крім цього, 29.04.2021 між ОСОБА_7 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ15-00671.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_7 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_7 28.05.2021 перечислив на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12175,34 грн.

В подальшому ОСОБА_1 вніс частину вказаних коштів на погашення суми заборгованості за договором, а саме: 31.05.2021 в сумі 2400 грн. та 07.06.2021 в сумі 28 грн.

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 07.06.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_7 в сумі 9747 (дев`ять тисяч сімсот сорок сім) гривень 34 копійки, який перерахував їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . В подальшому ТОВ ««ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 9747 (дев`ять тисяч сімсот сорок сім) гривень 34 копійки.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на суму 9747 (дев`ять тисяч сімсот сорок сім) гривень 34 копійки.

Крім цього, 16.08.2019 між ОСОБА_8 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ01-00838.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_8 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_8 12.02.2021 та 17.05.2021 перечислила на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 1000 грн.

В подальшому ОСОБА_1 вніс вказані коштів на погашення суми заборгованості за договором, а саме: 17.02.2021 в сумі 500 грн. та 31.05.2021 в сумі 500 грн.

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 16.06.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_8 в сумі 500 (п`ятсот) гривень, яка перерахувала їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . В подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_8 в сумі 500 (п`ятсот) гривень.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на суму 500 (п`ятсот) гривень.

Крім цього, 23.02.2021 між ОСОБА_9 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ15-00554.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_9 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_9 перечислила на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, зокрема: 06.04.2021 - 500 грн., 07.04.2021 - 500 грн., 09.04.2021 - 300 грн., на загальну суму 1300 грн.

В подальшому ОСОБА_1 вніс вказані коштів на погашення суми заборгованості за договором, а саме: 06.04.2021 в сумі 500 грн., 07.04.2021 в сумі 500 грн., 09.04.2021 в сумі 300 грн., 22.04.2021 - 345, на загальну суму 1645 грн.

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 22.06.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_9 у сумі 1 505 (тисячу п`ятсот п`ять) гривень 50 копійок, яка перерахувала їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_9 в сумі 1 505 (тисячу п`ятсот п`ять) гривень 50 копійок.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на загальну суму 1 505 (тисячу п`ятсот п`ять) гривень 50 копійок.

Крім цього, 28.04.2021 між ОСОБА_10 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ15-00669.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_10 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_10 перечислив на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, зокрема: 29.06.2021 - 1611,90 грн.

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 29.06.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_10 у сумі 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) гривень 90 копійок, який перерахував їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) гривень 90 копійок.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на суму 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) гривень 90 копійок.

Крім цього, 04.11.2019 між ОСОБА_11 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ15-00085.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_11 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_11 перечислювала на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, а саме: 02.03.2021 1000 грн., 12.03.2021 870 грн., 29.03.2021 500 грн., 09.04.2021 1 335,00 грн., які в той же день останній погасив суми заборгованості за договором.

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_11 перечислювала на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, зокрема: 30.06.2021 - 1000 грн.

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 30.06.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_11 в сумі 1000,00 (одна тисяча) гривень, яка перерахувала їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_11 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на суму 1000,00 (одна тисяна) гривень.

Крім цього, 11.01.2021 між ОСОБА_12 та ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» укладено Договір про надання фінансового кредиту № ІФ15-00494.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення коштів клієнта, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_12 про необхідність виплати для погашення кредитних коштів шляхом їх переказу на його власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_12 19.04.2021 перечислила на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 800 грн.

В подальшому ОСОБА_1 20.04.2021 вніс вказані кошти в сумі 2 800 грн. на погашення суми заборгованості за договором.

З метою погашення заборгованості по кредитному договору, ОСОБА_12 01.07.2021 перечислила на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 грн.

Після чого, ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою, якому ввірене майно, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи протиправно і безоплатно вилучити чуже майно, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, 01.07.2021 привласнив кошти клієнта ОСОБА_12 в сумі 3 000 (три тисячі) гривень, яка перерахувала їх на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , в подальшому ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» зарахувало в сплату заборгованості по кредитному договору ОСОБА_12 3 000 (три тисячі) гривень.

Привласненими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду на суму 3 000 (три тисячі) гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннь та надав суду показання, що дійсно за обставин зазначених в обвинувальному акті привласнив кошти перераховані на його картковий рахунок клієнтами ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 чим спричинив ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» майнову шкоду.

Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.

Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_1 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном, яке було йому ввірене та за ч.3 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном, яке було йому ввірене повторно.

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, а друге тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; є особою молодого віку; одружений; має на утриманні одну малолітню дитину; раніше не судимий; на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.

Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого потерпілому кримінальними правопорушеннями збитку.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 в ході судового розгляду судом не встановлено.

Крім цього, з досудової доповіді про обвинуваченого вбачається середня ймовірність вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та середній рівень його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді обмеження волі на строк три роки із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку - один рік, думку обвинуваченого, який просив при призначення покарання застосувати вимоги ст. 75 КК України, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.1 та ч.3 ст.191 КК України слід призначити покарання в виді обмеження волі в межах санкцій даних статей з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю.

В той же час, з урахуванням вищенаведених обставин, які пом`якшують покарання, обставин які характеризують особу обвинуваченого та підтверджують його негативне і критичне ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки.

Разом з тим, пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за нормою ч. 1 ст.75 КК України не допускається.

Вирішуючи долю заявленого в кримінальному провадженні потерпілим цивільного позову про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, що завдана кримінальними правопорушеннями в сумі 26073,99 гривень суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. . У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи, що представник потерпілого в судове засідання не з`явився та подав клопотання про розгляд кримінального провадження без участі потерпілого, а також подав заяву про відмову від цивільного позову, суд вважає, що даний цивільний позов слід залишити без розгляду.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191 та ч.3 ст.191 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.191 КК України - обмеження волі на строк 1 ( один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 1(один) рік;

- за ч.3 ст.191 КК України - обмеження волі на строк 3 ( три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк 3 ( три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною программою.

Нагляд за ОСОБА_1 здійснювати органу пробації за місцем його проживання.

Цивільний позов потерпілого ТОВ «Вендор-Фінанс» залишити без розгляду.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий-суддя: В.В.Тринчук