Рішення № 103503537, 14.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9726/21

14 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася 11.05.2021 року до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку отримала відмову від 14.05.2021 року №1900-0212-8/14353, з посиланням на те, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років становить 28 років, а її стаж становить 23 роки 09 місяців 22 дні.

Беручи до уваги те, що факт роботи у вказаний період підтверджується відомостями трудової книжки та архівними довідками, формальні неточності у яких не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист, позивач вважає відмову в призначені пенсії за віком протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20.01.2022 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 03.02.2022. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи в колгоспі ім.Шевченка з 01.05.1989 по 02.05.1991, оскільки а архівній довідці про трудовий стаж №519 від 24.05.2021, виданій Комунальною архівною установою «Трудовий архів Гусятинської селищної ради», зазначено, що у документах архівного фонду ТОВ ім.Шевченка містяться відомості про роботу у колгоспі ім. Шевченка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 . ОСОБА_3 (так зазначено у документах), що не відповідає паспортним даним позивача, а саме не зазначено по батькові та не співпадає ім`я.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.03.2003 по 28.08.2003 в СФГ «Нива», то відповідно до ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент існування трудових відносин позивача з СФГ «Нива»), члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом. П.3 даної статті передбачено, що час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування. У довідці з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) відсутня інформація щодо сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи в СФГ «Нива».

Отже, як вважає відповідач страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії, та з урахуванням інформації з системи персоніфікованого обліку складає 23 р. 09 міс. 22 днів. А тому просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку та зібравши документи, що підтверджують необхідний для призначення пенсії стаж, звернулася 11.05.2021 року до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900- 0212-8/14353 від 14.05.2021 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії та конкретизовано причини такої відмови.

Відповідачем не було зараховано до стажу Позивача період роботи з 10.03.2003 по 28.08.2003 року в СФГ «Нива», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація щодо сплати внесків на соціальне страхування.

Крім цього, відповідачем також не зараховано періоду роботи в колгоспі ім.Шевченка з 01.05.1989 по 02.05.1991 року, (дані трудові відносини підтверджуються записами №1, 2 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ), оскільки, відповідно до архівної довідки від 24.05.2021 року № 519 в написанні імені позивача працівниками-обліковцями допущено описку та помилку - « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 ».

Не погодившись із неправомірними діями відповідача, позивач вважає, що необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.1989 по 02.05.1991 року та з 10.03.2003 по 28.08.2003 року.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (ч.б ст.20 вищезгаданого Закону України).

Посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску (Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Суд звертає увагу на те, що позивач у період з 10.03.2003 по 28.08.2003 року перебувала у повноцінних трудових відносинах з СФГ «Нива», що підтверджено записами № 12 та 13 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України Позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за зазначений вище період роботи у СФГ «Нива», що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Європейська соціальна Хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована ЗУ від 14.09.2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.І). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права і принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 року у справі №688/947/17, від 05.12.2019 року у справі №242/2536/16-а, від 08.04.2020 року у справі №242/1568/17.

Суд вважає, що саме на державні органи, в тому числі і на Пенсійний фонд України, покладено контролюючі функції за порядком правильного та вчасного нарахування та сплати роботодавцями внесків на державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України має необхідні повноваження щодо звернення до інших контролюючих органів, а саме, до податкових органів та інспекцій з праці щодо проведення перевірок за фактами несплати чи недоплати роботодавцями внесків на державне соціальне страхування за найманих працівників.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Суд не погоджується із незарахуванням відповідачем періоду роботи позивача в колгоспі ім. Шевченка з 01.05.1989 по 02.05.1991 року, (дані трудові відносини підтверджуються записами №1, 2 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ), оскільки, відповідно до архівної довідки від 24.05.2021 року № 519 в написанні імені позивача працівниками-обліковцями допущено описку та помилку - « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 ».

Дана архівна довідка видана саме на ім`я ОСОБА_1 , що цілком відповідає паспортним даним Позивача, це підтверджується копією паспорта та ідентифікаційного номера, долученими до даної позовної заяви.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, право органу Пенсійного фонду України на отримання додаткових, окрім трудової книжки, доказів на підтвердження трудового стажу з`являється лише після встановлення недоліків в оформленні трудової книжки або відсутністю у ній необхідних даних.

Суд вважає, що усі записи в трудових книжках ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 відповідають дійсності та підтверджуються доданими до позовної заяви їх копіями та довідками, а отже, підлягають зарахуванню Відповідачем повністю, а не вибірково.

Разом з тим, у вищезгаданих трудових книжках Позивача усі записи про призначення на роботу та звільнення з роботи здійснено правильно та чітко, із посиланням на відповідні накази, в правильній хронології, із наявністю необхідних підписів та відтисків печатки, що підтверджує факт трудової діяльності Позивача.

Таким чином, суд вважає, що вищезгадані помилки обліковців, які здійснювали накази про прийняття та звільнення з роботи, жодним чином не можуть заперечити факт трудової діяльності Позивача та бути підставою для обмеження Позивача в її конституційному праві на соціальний захист, передбачений ст.46 Конституції України.

На підставі вищенаведеного, суд зазначає, що описані дії Відповідача є неправомірними, а тому необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.1989 по 02.05.1991 року в колгоспі ім. Шевченка та з 10.03.2003 по 28.08.2003 року в СФГ "Нива".

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції від 04.01.2022.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.05.1989 по 02.05.1991 року в колгоспі ім. Шевченка та з 10.03.2003 по 28.08.2003 року в СФГ "Нива".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 10.03.2003 по 28.08.2003 року та з 01.05.1989 по 02.05.1991 року, що підтверджуються записами в трудових книжках серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції про сплату від 04.01.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддяПодлісна І.М.