Рішення № 103503493, 22.02.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року Справа № 480/12409/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Павліхи С.М.

представника третьої особи - Дубровної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12409/21 за позовом Військової частини 3022 Національної гвардії України до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) , третя особа на боці відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Військова частина 3022 Національної гвардії України звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.20-21) просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 13.08.2021 ВП №65052873 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду за виконавчими листами №480/3382/20 від 01.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/3382/20 було зобов"язано В/ч 3022 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та 2021 рік. На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист №480/3382/20 від 01.04.2021.

На виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 було виплачено кошти - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2 грн. (1 грн. - за 2019 рік, 1 грн. - за 2020р.).

Про виплату коштів та виконання рішення суду позивачем (як боржником у відповідному виконавчому провадженні ВП №65052873/4) було своєчасно проінформовано державного виконавця. Однак, як зазначає позивач, в подальшому - 26.08.2021 року на адресу Військової частини надійшли постанови від 13.08.2021 ВП №65052873 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду за виконавчими листами №480/3382/20 від 01.04.2021.

Військова частина не погоджується із вищевказаними діями головного державного виконавця Діхтяренка В.О. та вважає, що вчинила всі залежні від неї дії для виконання рішення суду в межах своєї компетенції та згідно вимог чинного законодавства.

Провадження у справі було відкрито 29.12.2021р. та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

До участі у справі в якості належного відповідача замість відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було залучено належного відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Крім цього, до участі у справі було залучено у якості третьої особи - ОСОБА_1 (стягувач у виконавчому провадженні ВП №65052873).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 65052873 з примусового виконання виконавчого листа №480/3382/20 від 01.04.2021 виданого Сумським окружним адміністративним судом про зобов`язати Військову/ч 3022 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та 2020 рік.

07.04.2021 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.

02.08.2021 на адресу відділу надійшло п о в і д о мл е н н я боржника про в и к о н а н ня рішення суду.

10.08.2021 на адресу відділу надійшла заява стягувана про накладення на боржника штрафу за неналежне виконання рішення суду.

13.08.2021 державним виконавцем на підставі ст. ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100.0грн. за невиконання рішення суду.

В подальшому, 18.11.2021 державним виконавцем на підставі ст. ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу в сумі 10200грн. Крім цього, 18.11.2021 державним виконавцем на підставі ст. 18, 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» та 382 Кримінального Кодексу України направлено повідомлення про притягнення винних осіб до відповідальності за не виконання судового рішення.

18.11.2021 державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, у відзиві відповідач зазначає, що вважає необґрунтованими є твердження позивача про безпідставність винесення постанови про накладення штрафу, оскільки статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі н е в и к он а н ня без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Як стверджує відповідач, боржник рішення суду н е в и к о н а в у встановлений десяти денний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що на в и к о н а н н я рішення суду, боржником визначена до виплати сума матеріальної допомоги по 1 грн. за кожен рік, всього - 2 грн., в той час, коли Законом визначений розмір матеріальної допомоги, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, яке у 2019 році становило 13750 грн., у 2020 - 14241 грн.

Крім цього, відповідач вважав за доцільне зазначити у в і д з и в і та у оскаржуваній П о с т а н о в і ДВС від 13.08.2021р. про накладення штрафу про те, що боржником - В/ч 3022 НГУ було порушено положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, якою визначено, що розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений Фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати.

Як вказує відповідач у відзиві, боржник на стадії виконання судового рішення дійсно створив комісію, на порядок денний якої було винесено питання вирішення розмірів матеріальної допомоги колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 .

Однак, як вбачається з протоколу засідання комісії, майор ОСОБА_2 запропонував і комісія одноголосно проголосувала за рішення виплатити Колотуші матеріальну допомогу по 1 грн. за 2019 і за 2020 роки. Будь-якого обґрунтування, чому саме такий розмір матеріальної допомоги підлягає виплаті ОСОБА_1 , протокол засідання комісії не містить. Протокол не містить обґрунтувань чи посилань на відсутність фінансування.

У рішення суду, що виконується, зазначено про те, що боржник зобов`язаний за наявності визначених умов виплатити матеріальну допомогу та не вправі вивішувати це питання на власний розсуд.

Відповідач просить суд врахувати, що Законом (не зазначає який саме) визначені особи, які вирішують питання матеріальної допомоги - це комісія, рішення якої оформлюється протоколом, та командир військової частини, який затверджує протокол.

Отже, як вказує відповідач, зазначені особи уповноважені приймати рішення в межах чинного законодавства у відповідності до встановленого порядку.

Однак, за висновками відповідача, позивач (боржник) діяв в с у п е р е ч вимогам І н с т р у к ц і ї про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 - К о м і с і я визначила розмір матеріальної допомоги за в і д с у т н о с т і інформації фінансового відділення (служби) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати, що (на переконання відповідача) є б е з у м о в н им (!!!) п о р у ш е н н я м Закону (відповідач не зазначає, якого саме).

При цьому, відповідач зазначає, що окрім вищезазначеного боржником - в/ч 3022 не було надано до матеріалів виконавчого провадження доказів на підтвердження відсутності належного фінансування. Як не були надані також докази на підтвердження вжиття всіх можливих заходів для виконання рішення суду, зокрема, звернення до ОСОБА_3 з приводу фінансування них витрат.

Таким чином, на переконання відповідача, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв відповідно до наданих йому повноважень в порядку, що визначений законом для виконання даної категорії справ.

В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову ДВС від 13.08.2021р. про накладення штрафу.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, доказів поважності неприбуття в судове засідання не надав.

Представник третьої особи просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вважає, що постанова державного виконавця від 13.08.2021р. про застосування штрафу в сумі 5100грн. за невиконання боржником - В/ч 3022 рішення суду у справі №480/3382/20 є правомірною, оскільки виплата позивачем у даній справі (боржником у виконавчому провадженні) коштів - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1 грн. за 2019 рік та 1 грн. - за 2020 рік є значно меншою ніж мала і могла бути здійснена В\Ч 3022 зважаючи на фінансовий стан, який , як стверджує представник третьої особи, дозволяв здійснити виплату іншим особам у липні 2022 року у значно більшому розмірі ніж 1 грн. за 2019р. та 1 грн. 2020р.

На питання суду - чи виконано, не виконано, виконано частково рішення суду у справі №480/3382/20 представник третьої особи зазначила, що рішення суду виконано частково - виплачено лише 2 грн. Мало бути виплачено іншу (більшу) суму, оскільки фінансовий стан військової частини дозволяв здійснення виплати матеріальної допомоги іншим особам у значно більшій сумі. Представник третьої особи також у своєї проясненнях (а.с. 39-41) зазначає позивач (боржник) діяв в с у п е р е ч вимогам І н с т р у к ц і ї про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 - Комісія визначила розмір матеріальної допомоги за відсутності інформації фінансового відділення (служби) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати, що на переконання представника третьої особи, є безумовним порушенням Закону.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/3382/20 було, зокрема, зобов"язано В/ч 3022 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та 2021 рік.

На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист №480/3382/20 від 01.04.2021.

07.04.2021 державним виконавцем у відповідності до ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа. Копію постанови надіслано боржнику у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

24.06.2021 державним виконавцем боржнику направлено вимогу про хід виконання виконавчого провадження.

02.08.2021 на адресу відділу надійшло повідомлення боржника про виконання рішення суду.

Так, у повідомленні від 27.07.2021р. (а.с.82) про виконання судового рішення позивач у даній справі (боржник у виконавчому провадженні) зазначив, що з метою виконання постанови ДВС та судового рішення по даній справі комісією військової частини 3022 з надання матеріальної допомоги вирішено виплатити ОСОБА_1 відповідні кошти у загальному розмірі 2 грн. (1 грн. - за 2019 рік, 1 грн. - 2020 рік). При цьому, у даному листі йдеться посилання на те, що при вирішенні даного питання комісія керувалася вимогами Наказу МВС від 15.03.2018р. №200 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам.

Як свідчить з матеріалів виконавчого провадження, 10.08.2021 на адресу відділу надійшла заява стягувана про накладення на боржника штрафу за неналежне виконання рішення суду (а.с.85-88).

13.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100.0 грн. (а.с.101) згідно якої штраф було накладено за невиконання рішення суду за виконавчими листами №480/3382/20 від 01.04.2021.

Як зазначив державний виконавець у постанові про накладення штрафу від 13.08.2021р. (а.с.101) - "Рішення суду боржником не виконано. Всупереч вимогам Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018р. №200, комісія не може визначати розмір матеріальної допомоги за відсутності інформації фінансового відділення (служби) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплат.

Військова частина не погодившись з вищезазначеною постановою державного виконавця звернулась до суду з позовом про оскарження постанови ДВС від 13.08.2021р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного :

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VІІІ), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у м е ж а х п о в н о в а ж е н ь та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ ).

Як свідчить з матеріалів даної адміністративної справи та матеріалів виконавчого провадження, 02.08.2021 на адресу виконавчої служби від боржника у ВП 65052873 надійшло повідомлення боржника про виконання рішення суду (а.с.82). В зазначеному повідомленні позивач (боржник) зазначав про виконання судового рішення та про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги у розмірі 1 грн. за 2019 р. та 1 грн. 2020р. До зазначеного повідомлення також боржником додавалась розрахунок №283 нарахування коштів ОСОБА_1 (а.с.83) та Протокол засідання комісії в/ч 3022 з надання матеріальної допомоги від 14.07.2021р.

Приймаючи постанову про накладення штрафу , відповідач дійшов висновку, що рішення суду не виконано боржником. При цьому, державний виконавець фактично надав оцінку правомірності рішення та діям комісії в/ч 3022 з надання матеріальної допомоги при прийнятті відповідного рішення відображеного у протоколі комісії від 14.07.2021р.

Як вже зазначалося вище, державний виконавець дійшов висновку про те, що Комісія діяла всупереч вимогам Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018р. №200, оскільки (на переконання та за п р а в о в и м и в и с н о в к а м и державного виконавця) комісія не може визначати розмір матеріальної допомоги за відсутності інформації фінансового відділення (служби) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплат.

У відзиві відповідач зазначив, що Законом (не зазначено яким) визначені особи, які вирішують питання матеріальної допомоги - це комісія, рішення якої оформлюється протоколом, та командир військової частини, який затверджує протокол. Зазначені особи уповноважені приймати рішення в межах чинного законодавства у відповідності до встановленого порядку.

Отже, державний виконавець дійшов самостійних висновків стосовно того, що комісією, рішення якої оформлюється протоколом, та командиром військової частини, який затверджує протокол , порушено норми законодавства - не дотримано вимог Інструкції №200.

Суд не погоджується з висновками державного виконавця, які викладено у оскаржуваній постанові ДВС від 13.08.2021р. та вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Так, порядок виконання судового рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певні дій врегульовано ст. 63 закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин 1 та 2 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі н е в и к о н а н н я без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до ч.ч. 1 -2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, однією з головних умов для прийняття постанови про накладення штрафу у відповідності до ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" є невиконання рішення суду.

В даному ж випадку, відповідачем не доведено факт невиконання рішення суду боржником.

Слід зазначити, що рішенням суду у справі №480/3382/20 визначено лише право ОСОБА_1 на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020 роки. Отже, відповідач мав здійснити заходи щодо виплати даної матеріальної допомоги.

Матеріали справи свідчать про те, що боржник повідомив державного виконавця про виконання рішення суду у справі №480/3382/20, надав підтверджуючі документи, зокрема - рішення Комісії військової частини 3022 з надання матеріальної допомоги від 14.07.2021р. (а.с.84), яке оформлено протоколом. При цьому, представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала проти того, що кошти в сумі 2грн. надійшли на його рахунок, однак заперечувала проти того, що сума нарахована ОСОБА_1 є достатньою, зазначила про те, що не погоджується з рішенням комісії.

Однак зазначені обставини (щодо непогодження із нарахованою сумою боржником, щодо непогодження з рішенням комісії від 14.07.2021р., щодо дій керівника при визначенні суми матеріальної допомоги до виплати ОСОБА_4 за відповідний період) може бути лише підставою для звернення до суду ОСОБА_4 з відповідним (окремим) позовом. Саме суд під час розгляду справи, за наслідками дослідження відповідних доказів, повинен надавати оцінку відповідним правовідносинам.

В межах провадження у даній справі, де предметом оскарження є правомірність рішення державного виконавця про застосування штрафу в сумі 5100грн. , суд не вбачає за доцільне надавати оцінку доказам наданим військовою частиною - щодо наявності чи відсутності фінансування на момент прийняття комісією відповідного рішення.

Суд у даній справі лише має встановити, а відповідач довести, наявність правових підстав для прийняття постанови про накладення штрафу. Такою підставою - є факт невиконання боржником рішення суду.

Відповідачем у даній справі не доведено дану обставину.

Так, позивач стверджує, що рішення суду було виконано. При цьому, відповідач зворотного не довів та не заперечує, що кошти в сумі 2грн. на виконання рішення суду у справі №480/3382/20 були фактично сплачені на користь ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що чіткої суми, яка належить до виплати ОСОБА_1 у зазначеному рішенні суду визначено не було, отже відповідачем було прийнято рішення (Протокол комісії від 14.07.2021р.), яке на даний час не оскаржено та не скасовано. Твердження представника третьої особи, що сума до виплата мала була бути значно більшою також не можуть бути прийнята судом до уваги, оскільки суд у даній справі не досліджує правомірність та обґрунтованість нарахування саме такої суми до виплати. Суд бере до уваги лише факт розгляду військовою частиною даного питання та прийняття рішення військовою частиною для виконання рішення суду, яким було визначено лише право особи на отримання матеріальної допомоги.

Крім цього, посилання відповідача у постанові від 13.08.2021р. на те, що Комісія з надання матеріальної допомоги діяла всупереч вимогам Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018р. №200, є протиправними, безпідставними та необґрунтованими.

Державний виконавець не вповноважений надавати оцінку діям та рішенню комісії, і тим більше не наділений повноваженнями наводити у постанові про штраф свої правові "міркування" стосовно того, що "комісія не може визначати розмір матеріальної допомоги за відсутності інформації фінансового відділення (служби) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплат".

Отже, зважаючи на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу від 13.08.2021р. державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень. При цьому, факт невиконання позивачем (боржником) рішення суду у справі №480/3382/20 залишився недоведеним відповідачем.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що Постанова головного державного виконавця Діхтяренка В.О. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 13.08.2021 ВП № 65052873 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду за виконавчими листами №480/3382/20 від 01.04.2021 є неправомірною та підлягає скасуванню, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини 3022 Національної гвардії України до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) , третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Діхтяренко В.О. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 13.08.2021 ВП № 65052873 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у справі №480/3382/20.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець