Вирок № 103501882, 22.02.2022, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7489/20

№ провадження 1-кп/646/250/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2022 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

за участю прокурорів – Андрієвської Н.В., Красилі І.І., Юревича М.В., Щербак А.В.,

законного представника потерпілих – ОСОБА_1 ,

представника потерпілих – адвоката Бессонова В.А.,

обвинуваченої - ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Плотнікової І.Ю.,

секретар судового засідання – Хілінський М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020225060000149 від 23.07.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лозова Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, яка має неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2004 року народження, ОСОБА_4 , 2005 року народження, ОСОБА_5 , 2010 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження, ОСОБА_7 , 2015 року народження, ОСОБА_8 , 2016 року народження, офіційно не працює, останнє місце реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

У С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, вчиненому за таких обставин.

Так, 18 липня 2020 року близько 15 годині 00 хвилин, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_2 , перебуваючи на дитячому майданчику за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 9/1, діючи умисно, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин на ґрунті непорозумінь особистого характеру з малолітніми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , побігла за дітьми, які намагалися уникнути спілкування з нею, наздогнала малолітню ОСОБА_8 та з метою нанесення тілесних ушкоджень і завдання фізичного болю, діючи умисно, стоячи поруч, нанесла своєю рукою удар по лівій кисті потерпілої. Після чого до ОСОБА_2 підійшов малолітній син - ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, стоячи обличчям до ОСОБА_7 , нанесла йому один удар у розгинальну поверхню правого передпліччя. Після чого ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, у процесі лайки нанесла малолітній ОСОБА_7 один удар на поверхню лівого плеча та один удар на розгинальну поверхню правого передпліччя.

У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_2 спричинила потерпілій ОСОБА_8 тілесне ушкодження у виді садна на тильній поверхні лівої кісті у ділянці проекції основної фаланги 4-го пальця, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 – тілесне ушкодження у виді садна на розгинальній поверхні правого передпліччя у верхній третині, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, потерпілій ОСОБА_7 – тілесні ушкодження у виді садна на передній поверхні лівого плеча у нижній третині, а також синця на розгинальній поверхні правого передпліччя у верхній третині, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень,

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України – як умисне легке тілесне ушкодження.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнала та пояснила, що 18 липня 2020 року біля 15 години прийшла поспілкуватись з дітьми до них додому за адресою: АДРЕСА_2 , зауваживши, що колишній чоловік ОСОБА_9 заперечує, щоб вона спілкувалась з дітьми, внаслідок чого зустрічі з дітьми постійно закінчуються його зверненням у поліцію. Вдома були ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вони дивились мультики. Також вдома були ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Обвинувачена, діти та ОСОБА_14 знаходились в одній кімнаті. Зазначила, що у той день вона прийшла, щоб налагодити контакт з дітьми, поспілкуватись з ним. Так, через деякий час спілкування діти пішли на контакт з ОСОБА_16 , почали з нею гратись, проте це не сподобалось ОСОБА_14 , та вона стала нервувати, сказала, що досить гратись, треба йти гуляти у парк, при цьому почала виганяти ОСОБА_17 одяглись і всі разом з ОСОБА_14 пішли в парк. ОСОБА_18 пішла за ними. Парк розташований на вул.Плеханівській через дорогу від дому. ОСОБА_18 у парку знаходилась поряд з дітьми та поводилась нейтрально. ОСОБА_14 сіла на лавку. Діти катались на гойдалці, але ОСОБА_18 їх туди не саджала, а потім почали розбігатись. Хтось з них катався на велосипеді. ОСОБА_18 зробила зауваження ОСОБА_14 , що потрібно доглядати за дітьми, але вона проігнорувала це, після чого ОСОБА_18 просто почала ходити за дітьми. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 грались у пісочниці. У цей час ОСОБА_14 почала проганяти ОСОБА_17 , провокувати її, зірвавши з неї окуляри, стала підбурювати ОСОБА_12 проти неї, можливо, навіть сказала ОСОБА_12 , щоб вона проганяла ОСОБА_17 з площадки. Після чого, ОСОБА_12 почала уводити молодших дітей – ОСОБА_19 та ОСОБА_11 у кущі, а ОСОБА_18 почала їх звати, щоб вони виходили, можливо, у кущах вони й отримали подряпини. У цей момент ОСОБА_12 почала махати руками на ОСОБА_17 , говорила їй, щоб вона уходила, почала задирати їй сукню та відірвала ґудзик, почала бити її руками та ногами, а ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у цей момент почали повторювати за сестрою та махати на ОСОБА_17 руками. ОСОБА_18 вкрай акуратно та плавно намагалась відсторонити дітей від себе, але за руки їх не хапала, не била, жодних агресивних дійне робила, тілесний контакт з дітьми з її боку був мінімальний – вона лише їх плавно відсторонювала. Жодних ударів вона своїм дітям не наносила, умислу на спричинення тілесних ушкоджень дітям у неї не було. Під час прогулянки на дитячому майданчику ОСОБА_13 також розбила собі коліно, коли каталась на велосипеді. Всі ці події ОСОБА_14 знімала на відео в телефоні. Потім вона подзвонила своєму брату – ОСОБА_20 - батьку дітей та повідомила, що ОСОБА_18 ображає дітей. Через деякий час прибіг ОСОБА_9 разом з дорослими дітьми та викликав поліцію. ОСОБА_18 дочекалась приїзду поліції, надала їм свідчення, приїзду швидкої вона не дочекалась. ОСОБА_18 пояснила, що прожила з колишнім чоловіком ОСОБА_21 разом близько 20 років, у них 7 спільних дітей, у 2019 році вони розлучились за ініціативою ОСОБА_1 , після чого все змінилось, ОСОБА_9 почав виживати ОСОБА_17 з квартири, яка є його власністю. Він не бажає, щоб його діти залишились з матір`ю. Останнім часом у неї склались напружені стосунки з дітьми, оскільки родичі – ОСОБА_9 та його сестра ОСОБА_14 налаштовують їх проти рідної матері, перешкоджають її зустрічам з дітьми. Кожне побачення з дітьми закінчується тим, що ОСОБА_9 звертається до поліції або суду з приводу, на його думку, незаконних дій ОСОБА_2 , вчинених нею у відношенні дітей, а якщо ОСОБА_18 не відвідує дітей, то ОСОБА_9 звертається до відповідних органів з приводу того, що ОСОБА_18 не виконує своїх батьківських обов`язків. Крім того, ОСОБА_14 не має своїх дітей, дуже опікується ОСОБА_12 , дарить їй подарунки, налаштовує її також проти ОСОБА_2 , принижує її в очах ОСОБА_12 . Для того, щоб просто мирно погуляти з дітьми та щоб вказана подія не закінчилась зверненням ОСОБА_1 до поліції та суду, ОСОБА_22 та її батькам доводиться завчасно звертатись до ОСОБА_1 з проханням дозволити рідній матері зустрітись зі своїми дітьми.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, сторона обвинувачення посилається на такі докази, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні:

- показання малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , який будучи допитаним у судовому засіданні у присутності законного представника та педагога, пояснив, що мешкає разом з татом – ОСОБА_21 та бабусею. У судовому засіданні він не зміг впізнати свою матір – обвинувачену ОСОБА_2 , пояснивши суду, що у залі суду її немає, та взагалі, що у нього мами немає. Розповів, що колись гуляв на дитячому майданчику у парку, та «велика тьотя», яку у залі судового засідання він також не впізнав, його ображала, вдарила його рукою біля ліктя, а потім вдарила його сестер ОСОБА_19 , ОСОБА_23 та ОСОБА_12 . У парку разом з ними також гуляла тьотя ОСОБА_24 . На питання суду, чи впізнає він в ОСОБА_22 тьотю, яка його вдарила, категорично відповів, що це не вона.

-показання малолітньої потерпілої ОСОБА_25 , яка будучи допитана у судовому засіданні у присутності законного представника та педагога, пояснила, що мами у неї немає, що не пам`ятає, хто її ображав, пояснила, що її ніхто не лаяв та не бив. Свою матір – ОСОБА_2 у судовому засідання вона не впізнала.

-показання малолітньої потерпілої ОСОБА_26 , яка допитана у судовому засіданні у присутності законного представника та педагога, пояснила, що мешкає разом з татом – ОСОБА_21 , бабусею та нянею, яка приходить готувати та прибирати, а мати – ОСОБА_18 вже півроку не мешкає разом з ними. Розповіла, що 18 липня 2020 року вона, її брат ОСОБА_11 та сестри ОСОБА_10 , ОСОБА_13 сиділи вдома разом з бабусею, потім прийшла тітка – ОСОБА_14 , а потім мати – ОСОБА_18 . Потім вони пішли гуляти у парк. ОСОБА_12 та ОСОБА_27 поїхали на велосипедах, а тітка ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 йшли позаду, а ще позаду йшла мати – ОСОБА_18 , але вони її разом із собою на прогулянку не запрошували. Потім мати стала стягувати ОСОБА_28 з велосипеда, оскільки на ньому небезпечно кататись. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 грались на майданчику. Потім ОСОБА_18 почала саджати ОСОБА_19 на гойдалку, а ОСОБА_11 – на горку та стала всіх дітей фотографувати на телефон «Ксіомі». Діти почали тікати від матері: ОСОБА_27 в один бік, а ОСОБА_11 з ОСОБА_29 – у інший. ОСОБА_12 у цей час поїхала далі в парк, але все бачила. Після цього мати схопила ОСОБА_28 , почала тягнути, а потім різко відпустила, внаслідок чого ОСОБА_27 впала та розбила праве коліно до крові. Потім ОСОБА_30 під`їхала до дітей, а ОСОБА_18 у цей час побігла за ОСОБА_11 , схватила його рукою та подряпала йому нігтями руку вище ліктя, оскільки він був у футболці, у нього потекла кров. Після цього ОСОБА_18 вдарила ОСОБА_19 поміж пальцями на руці, у неї потекла кров. ОСОБА_12 пояснила, що у цей час вона знаходилась не близько до них, біля лавки, лавка з однієї сторони парку, а вони були з іншої сторони. Уразовську ОСОБА_29 та ОСОБА_7 посадили на лавку біля ОСОБА_31 . Потім ОСОБА_30 підійшла до ОСОБА_2 , остання замахнулась вдарила ОСОБА_5 , удар прийшовся на внутрішню частину правої руки над ліктем, від чого залишились на руці подряпини. Потерпіла ОСОБА_30 не пам`ятає, чи смикала вона обвинувачену, чи ні. Коли ОСОБА_18 била дітей, то вона всіх подряпала нігтями. Потерпіла ОСОБА_30 вважає, що мати ОСОБА_18 почала бити дітей, оскільки вони не бажали з нею фотографуватись. Потім батько ОСОБА_1 , якому позвонила ОСОБА_31 , прийшов на майданчик, приїхала поліція та швидка, та діти поїхали до лікарні. Уразовська ОСОБА_12 також пояснила, що раніше мати їх не била, а тільки кричала та не давала спати, так як приходила додому пізно, раніше вона була доброю, чому вона зараз мешкає окремо та вони не спілкуються, їй невідомо.

Спеціаліст Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради – ОСОБА_32 пояснила, що зауважень при допиті малолітніх потерпілих в неї немає, пояснення дітей були вільними без стороннього впливу чи тиску.

- показання свідка ОСОБА_31 , яка у судовому засіданні пояснила, що 18 липня 2020 року була в гостях у свого брата – ОСОБА_33 за адресою: АДРЕСА_1 , вони дуже тісно спілкуються та вона приймає активну участь у вихованні та житті його дітей. У той час вдома також була їх мати – ОСОБА_34 та діти брата – ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 , ОСОБА_11 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 . Свідок ОСОБА_31 зазначила, що мати дітей – обвинувачена ОСОБА_18 додому взагалі не приходила, а якщо приходила, то вночі, з дітьми не спілкується, про них не піклується. Але у той день вона несподівано прийшла додому близько 14 години та сіла у кімнаті, де були діти. ОСОБА_33 вдома у той час не було, він був на роботі. ОСОБА_14 запропонувала дітям піти у парк погуляти, а ОСОБА_18 пішла за ними. ОСОБА_13 та ОСОБА_12 катались на велосипедах. ОСОБА_18 побігла за ОСОБА_37 , оскільки боялась, що вона не вміє кататись та може впасти, але ОСОБА_27 відповіла, що вміє. Потім всі прийшли у парк. ОСОБА_18 схопила ОСОБА_19 та посадила її на гойдалку, стала її нервово катати. Потім вона пішла за ОСОБА_11 . Діти злякались матері та всі учотирьох побігли ховатись від неї за батут. ОСОБА_14 почала хвилюватись та подзвонила брату ОСОБА_20 . У цей час ОСОБА_18 підійшла до батута та почала витягувати ОСОБА_11 та ОСОБА_19 . Першим тягнула ОСОБА_11 за руку, потім витягнула за руку ОСОБА_19 . Коли обвинувачена тягнула ОСОБА_19 , то подряпала її нігтями поміж пальців на правій руці, але цього свідок ОСОБА_14 не бачила, лише побачила потім подряпину. Потім обвинувачена ОСОБА_18 пішла обходити батут, та у цей час свідок ОСОБА_14 побачила, як ОСОБА_27 біжить до неї із-за батуту, а за нею женеться обвинувачена, яка у цей момент штовхає ОСОБА_28 , остання падає та розбиває собі до крові коліно. Після цього, обвинувачена знову пішла до ОСОБА_38 та ОСОБА_11 , діти почали від неї відбиватись, до них підійшла ОСОБА_12 , щоб захистити молодших брата та сестру, а ОСОБА_18 почала бити ОСОБА_12 долонею по голові. Марина стояла обличчям до ОСОБА_2 , почала ухиляться від ударів, але ОСОБА_18 попала їй по правій руці, та наступного дня у ОСОБА_12 з`явився на руці біля ліктя синець та були подряпини. Свідок ОСОБА_14 не пам`ятає, чи були тілесні ушкодження у ОСОБА_11 , але до цієї події у дітей жодних ушкоджень на тілі свідок ОСОБА_31 не бачила. Також свідок ОСОБА_31 не бачила, як обвинувачена ОСОБА_18 спричиняла тілесні ушкодження ОСОБА_11 , вона лише потім побачила у нього подряпину. Потім прийшов ОСОБА_1 разом зі старшими дітьми, викликав поліцію. Свідок ОСОБА_31 також пояснила суду, що у неї досить теплі стосунки з братом ОСОБА_21 , а з його колишньою дружиною – обвинуваченою ОСОБА_16 близьких стосунків ніколи не було, а після народження ОСОБА_29 вона навіть втратила повагу до ОСОБА_26 . Зазначила, що діти бояться матері, що вона ніколи ними не займалась, не водила у садочок або до школи, додому завжди приходила пізно, не давала всім спати, а зараз записалась у секту, тому свідок ОСОБА_31 приймає активну участь в житті родини та дітей.

Також на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, стороною обвинувачення надано такі письмові докази, які були досліджені безпосередньо в судовому засіданні:

-заяву ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 18 липня 2020 року,

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020225060000149 від 23.07.2020 за ч. 1 ст.125 КК України,

- протокол проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 ,

- протоколу проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року за участю свідка ОСОБА_31 ,

- заяву ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року на ім`я інспектора дізнання Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області про долучення до кримінального провадження виписок з медичних карток амбулаторних хворих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 та висновків судово-медичних експертиз №797-2020, №796-2020, №795-2020 та №794-2020,

- виписку від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- виписку від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

- виписку від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

-висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №797-2020 від 20 липня 2020 року,

-висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №796-2020 від 20 липня 2020 року,

висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №794-2020 від 20 липня 2020 року,

- висновок експерта №09-2573/2020,

- висновок експерта №09-2576/2020,

- висновок експерта №09-2574/2020.

Вислухавши показання обвинуваченої ОСОБА_2 , показання малолітніх потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_31 , допитаних у судовому засіданні, вислухавши думку прокурора, законного представника та представника потерпілих, захисника, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові докази по справі, суд дійшов до таких висновків.

Як слідує зі змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18 липня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області та просив прийняти міри до ОСОБА_2 , яка 18 липня 2020 року за адресою: АДРЕСА_3 нанесла тілесні ушкодження його дітям - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вказану заяву 18 липня 2020 року прийняв інспектор ПП роти №2 батальйону №1 УПП у Харківькій області ДПП та відповідно до штампу заява ОСОБА_1 від 18 липня 2020 року зареєстрована 18 липня 2020 року за № 12936 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Основ`янського відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за заявою потерпілого ОСОБА_1 , яка 22 липня 2020 року надійшла до ЧЧ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області про те, що невстановлена особа умисно спричинила тілесні ушкодження: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим спричинила останнім короткочасний розлад здоров`я, 23 липня 2020 року внесені відомості до ЄРДР за №12020225060000149 за ч. 1 ст.125 КК України.

При дослідженні вказаних документів суд встановив, що 18 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до органу поліції із заявою про вчинення ОСОБА_16 18 липня 2020 року за адресою: АДРЕСА_3 незаконних дій – спричинення легкіх тілесних ушкоджень його дітям - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та вказана заява була зареєстрована уповноваженим органом 18 липня 2020 року, відомості за якою відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України повинні бути внесені до ЄРДР протягом 24 годин.

При цьому з Витягу з реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №12020225060000149 від 23.07.2020 за ч. 1 ст.125 КК України слідує, що відомості про кримінальне правопорушення внесені за заявою ОСОБА_1 , яка надійшла 22 липня 2020 року, та відповідно відомості внесені до ЄРДР протягом 24 годин – 23 липня 2020 року.

У вказаному Витягу у графі «Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» також зазначено, що 22 липня 2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про те, що невідома особа умисно спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . При цьому, ані дати вчинення ймовірного кримінального правопорушення, ані місця, як було вказано у заяві Уразовського від 18 липня 2020 року, не зазначено.

Інших документів про те, що кримінальне провадження за №12020225060000149 за ч.1 ст.125 КК України було розпочате 23 липня 2020 року, тобто з порушенням встановленого законом строку, саме на підставі заяви ОСОБА_1 від 18 липня 2020 року, а не від 22 липня 2020 року як вказано у Витягу з ЄРДР, стороною обвинувачення суду не надано.

Заяву ОСОБА_39 від 22 липня 2020 року суду в якості доказу не надано, отже суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 від 18 липня 2020 року містить відомості про інші факти та обставини.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною першою ст.85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Оскільки, як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідуваньу вказаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 23 липня 2020 року за №12020225060000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, саме за заявою ОСОБА_1 від 22 липня 2020 року, то суд вважає надану стороною обвинувачення заяву ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 18 липня 2020 року неналежним доказом, тому що вона містить відомості про інші факти та обставини.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року з долученими до нього фотоілюстраціями, який був проведений на території Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз за адресою: м.Харків, вул.Дмитрівська, 14 за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , законного представника потерпілої – ОСОБА_1 у присутності двох понятих із застосуванням технічних засобів фіксації - відеокамери «Canon» 1100, слідчим експериментом встановлено, що 16 липня 2020 року потерпіла ОСОБА_30 разом зі своєю тіткою ОСОБА_40 , сестрами ОСОБА_37 , ОСОБА_29 та братом ОСОБА_11 гуляли у парку за адресою: АДРЕСА_3 .У цей час на площадку завітала мати дітей – ОСОБА_18 , відразу підійшла до ОСОБА_41 і почала відбирати велосипед, остання почала тікати, впала та вдарилась коліном. Після чого ОСОБА_18 насильно почала саджати на гойдалку ОСОБА_29 , яка цього не хотіла, тому ОСОБА_18 замахнулась на неї, але не встигла вдарити та подряпала дитині руку. Потім ОСОБА_12 підбігла на допомогу своїм братам та сестрам, підійшла до матері ОСОБА_2 , яка схопила її однією рукою за зап`ястя, ОСОБА_12 почала вириватись, а мати у цей момент замахнулась рукою та нанесла ковзний удар нігтями по правому плечу та передпліччю зверху вниз.

Відповідно до фотоілюстрацій у ході слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_7 продемонструвала механізм нанесення їй обвинуваченою ОСОБА_16 правою рукою удару на розгинальну поверхню правого передпліччя.

Положеннями ч.1 ст. 227 КПК України імперативно встановлено, що при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

Згідно зі ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

При наданні оцінки протоколу проведення слідчого експерименту за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 10 серпня 2020 року суд встановив, що під час проведення слідчого експерименту за участю малолітньої ОСОБА_7 не були залучені педагог або психолог, а за необхідності – лікар, тобто вказаний доказ отриманий з грубим порушенням вимог ст. 227 КПК України, тому даний протокол суд визнає недопустимим доказом.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року із долученими до нього фотозображеннями, який був проведений на території Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз за адресою: м.Харків, вул.Дмитрівська, 14 за участю свідка ОСОБА_31 у присутності двох понятих із застосуванням технічних засобів фіксації - відеокамери «Canon» 1100, слідчим експериментом встановлено, що 16 липня 2020 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_31 гуляла у «Дитячому парку» з ОСОБА_12 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_11 . У цей час у парк завітала ОСОБА_18 , яка за зовнішніми ознаками перебувала у збудженому стані, бігала за дітьми, намагалась їх сфотографувати. Потім підійшла до ОСОБА_43 , схопила та стиснула її обома руками за праве та ліве плече, посадивши таким чином на гойдалку. Потім підійшла до ОСОБА_11 , схопила його одночасно за праве та ліве плече та передпліччя та неодноразово смикала, внаслідок чого подряпала шкіру. Коли на допомогу брату підбігла ОСОБА_12 , ОСОБА_18 схопила її однією рукою за обидва зап`ястя, ОСОБА_12 почала вириватись, а ОСОБА_18 у цей момент замахнулась на неї рукою та нанесла ковзний удар нігтями зверху внизу, який прийшовся на праве передпліччя та плече. Потім ОСОБА_18 підійшла до Дар`ї, взяла її за ліву руку, потягнула до себе, дитина намагалась вирватись, після чого ОСОБА_18 її різко відпустила та дитина впала на асфальт на праве коліно.

Як слідує з фотозображень, у ході слідчого експерименту ОСОБА_31 продемонструвала механізм нанесення обвинуваченою ОСОБА_39 потерпілій ОСОБА_44 удару на розгинальну поверхню правого передпліччя, демонструє як обвинувачена ОСОБА_39 схопила ОСОБА_23 за ліву руку та потягла до себе, та як ОСОБА_13 впала на праве коліну, демонструє, яким чином обвинувачена ОСОБА_39 схопила обома руками за плечі потерпілого ОСОБА_11 .

Так, згідно з вимогами ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами КПК України. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

За змістом ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених КПК України, хід і результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі.

Протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Як вбачається з вступної частину протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 від проведений дізнавачем Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області Акімовою А.О. за участю: свідка ОСОБА_31 ,у присутності понятих ОСОБА_45 , ОСОБА_46 .

При цьому у графі «учасники - підпис» крім свідка ОСОБА_31 , стоїть також підпис особи – ОСОБА_47 , який як учасник у описовій частині протоколу взагалі не вказаний.

Всупереч вимогам ст. 104 КПК України слідчий у протоколі не відобразив послідовність дій під час проведення слідчого експериментуз приводу розташування учасників подій, послідовності їх рухів та дій, зокрема дій ОСОБА_2 з нанесення тілесних ушкоджень, опис їх напрямку, замість цього описова частина протоколу викладена у формі показань свідка ОСОБА_31 ,не відображений опис результатів слідчого експерименту, що свідчить про порушення правил складання протоколів, з урахуванням також того, що хід слідчого експерименту не фіксувався на відеозйомку, тому послідовність дій під час експерименту не може бути перевірена.

У додатках до протоколу, а саме - фотоілюстраціях відсутні підписи понятих, що не може бути допустимим доказом через сумніви щодо їх правдивості та відповідності.

Крім того, відповідно до формулювання обвинувачення вказана подія мала місце 18 липня 2020 року, що також не заперечували учасники кримінального провадження та підтвердили у своїх показаннях, але у протоколі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 у описовій частині при зазначенні місця події стоїть дата «16 липня 2020 року» та місце події взагалі не вказано.

За таких обставин протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 суд визнає недопустимим доказом, оскільки була порушена процедура його складання.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року слідує, що він як законний представник потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020225060000149 від 23.07.2020, надав до Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області виписки з медичних карток амбулаторних хворих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 та висновки судово-медичних експертиз №797-2020, №796-2020, №795-2020 та №794-2020.

Як слідує зі змісту виписки від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй встановлений повний діагноз – садно лівого плеча. Короткий анамнез – травма 18 липня 2020 року з 16 години до 18 години нанесена матір`ю (зі слів батька).

З виписки від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлений повний діагноз – садно верхньої частини правого передпліччя. Короткий анамнез – травма 18 липня 2020 року з 15 години до 16 години нанесена матір`ю (зі слів батька).

Відповідно до виписки від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлений повний діагноз – садно основної фаланги 4-го пальця лівої кисті. Короткий анамнез – травма 18 липня 2020 року з 15 години до 16 години нанесена матір`ю (зі слів батька).

Зі змісту висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №797-2020 від 20 липня 2020 року слідує, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року проведено судово-медичне дослідження (обстеження) малолітнього ОСОБА_7 , 2015 року народження у присутності батька ОСОБА_1 .

При огляді встановлено: на розгинальній поверхні правого передпліччя у верхній третині є садно лінійної форми, орієнтоване вертикально та вкрите щільною темно-червоною кіркою, що знаходиться вище рівня навколишньої шкіри, розмірами 4*0,1 см.

Надано виписку від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Підсумки: дане ушкодження утворилось від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились за механізмом удару-тертя, та враховуючи його морфологічні ознаки, могло бути отримано за 1-3 доби до проведення огляду. Вказаний висновок підтверджується загальним виглядом ушкодження, а також стадією загоєння садна. За ступенем тяжкості садно викликає незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Як вбачається з висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №796-2020 від 20 липня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року проведено судово-медичне дослідження (обстеження) малолітньої ОСОБА_26 , 2010 року народження, у присутності батька ОСОБА_1 .

При огляді встановлено: на передній поверхні лівого плеча у нижній третині є садно лінійної форми, орієнтоване вертикально та вкрите щільною темно-червоною кіркою, що знаходиться вище рівня навколишньої шкіри, розмірами 2,0*0,2 см. На розгинальній поверхні правого передпліччя у верхній третині є синець овальної форми, синьо-фіолетового кольору, з нечіткими контурами, розмірами 2*1,5 см.

Надано виписку від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Підсумки: дані ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, синець - за механізмом удару або удару-стиснення, садно – за механізмом удару-тертя, та враховуючи їх морфологічні ознаки, могли бути отримані за 1-3 доби до проведення огляду. Вказаний висновок підтверджується загальним виглядом ушкодження, а також стадією загоєння садна і кольором синця. За ступенем тяжкості синець та садно викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №794-2020 від 20 липня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року проведено судово-медичне дослідження (обстеження) малолітньої ОСОБА_25 , 2016 року народження у присутності батька ОСОБА_1 .

При огляді встановлено: на тильній поверхні лівої кисті у ділянці проекції основної фаланги 4-го пальця є садно лінійної форми, орієнтоване майже вертикально та вкрите щільною темно-червоною кіркою, що знаходиться вище рівня навколишньої шкіри, розмірами 1,5*0,1 см.

Надано виписку від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Підсумки: дане ушкодження утворилось від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились за механізмом удару-тертя, та враховуючи його морфологічні ознаки, могло бути отримано за 1-3 доби до проведення огляду. Вказаний висновок підтверджується загальним виглядом ушкодження, а також стадією загоєння садна. За ступенем тяжкості садно викликає незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком №09-2573/2020 експертом ОСОБА_48 на підставі постанови інспектора сектору дізнання Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області Акімової А.О. від 07 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12020225060000149 від 23.07.2020 проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_7 , 2010 року народження, при проведенні експертизи експерт дослідив: висновок фахівця № 796-2020 від 20 липня 2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_31 від 04 серпня 2020 року, протокол допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 07 серпня 2020 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 від 10 серпня 2020 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 10 серпня 2020 року.

У висновку експерт встановив, що згідно з висновком фахівця №796-2020 від 20 липня 2020 року у ОСОБА_7 мали місце такі тілесні ушкодження: садно на передній поверхні лівого плеча у нижній третині, синець на розгинальній поверхні правого передпліччя. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, синець – за механізмом удару або удару-стиснення, садно – за механізмом удару-тертя, та враховуючи їх морфологічні ознаки, могли бути отримані за 1-3 доби до проведення первинного огляду (20 липня 2020 року). Вказаний висновок підтверджується загальним виглядом ушкодження, а також стадією загоєння садна і кольором синця. За ступенем тяжкості синець та садно викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ескперт встановив, що показання ОСОБА_7 , що викладені у протоколі допиту малолітньої потерпілої від 07 серпня 2020 року та у протоколі проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року, а також показання ОСОБА_31 , що викладені у протоколі допиту свідка від 04 серпня 2020 року та у протоколі проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановленого у ОСОБА_7 тілесного ушкодження.

Згідно з висновком №09-2576/2020 експертом ОСОБА_48 на підставі постанови інспектора сектору дізнання Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області Акімової А.О. від 07 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12020225060000149 від 23.07.2020 проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_7 , 2015 року народження, при проведенні експертизи експерт дослідив: висновок фахівця № 797-2020 від 20 липня 2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_31 від 04 серпня 2020 року, протокол допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_7 від 07 серпня 2020 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 від 10 серпня 2020 року.

У висновку експерт встановив, що згідно з висновком фахівця №797-2020 від 20 липня 2020 року у ОСОБА_7 мали місце такі тілесні ушкодження: садно на розгинальній поверхні правого передпліччя у верхній третині. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились, за механізмом удару-тертя, та враховуючи його морфологічні ознаки, могло бути отримано за 1-3 доби до проведення первинного огляду (20 липня 2020 року). Вказаний висновок підтверджується загальним виглядом ушкодження, а також стадією загоєння садна і кольором синця. За ступенем тяжкості садно викликає незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ескперт встановив, що показання ОСОБА_7 , що викладені у протоколі допиту малолітнього потерпілого від 07 серпня 2020 року, а також показання ОСОБА_31 , що викладені у протоколі допиту свідка від 04 серпня 2020 року та у протоколі проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановленого у ОСОБА_7 тілесного ушкодження.

Згідно з висновком №09-2574/2020 експерт ОСОБА_48 на підставі постанови інспектора сектору дізнання Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області Акімової А.О. від 07 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12020225060000149 від 23.07.2020 провів судово-медичну експертизу ОСОБА_8 , при проведенні якої експерт дослідив: висновок фахівця № 794-2020 від 20 липня 2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_31 від 04 серпня 2020 року, протокол допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 07 серпня 2020 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 від 10 серпня 2020 року.

У висновку експерт встановив, що згідно з висновком фахівця №794-2020 від 20 липня 2020 року у ОСОБА_8 мали місце такі тілесні ушкодження: садно на тильній поверхні лівої кисті у ділянці проекції основної фаланги 4-го пальця. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились за механізмом удару-тертя, та враховуючи його морфологічні ознаки, могло бути отримано за 1-3 доби до проведення первинного огляду (20 липня 2020 року). Вказаний висновок підтверджується загальним виглядом ушкодження, а також стадією загоєння садна і кольором синця. За ступенем тяжкості садно викликає незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ескперт встановив, що показання ОСОБА_8 , що викладені у протоколі допиту малолітньої потерпілої від 07 серпня 2020 року, а також показання ОСОБА_31 , що викладені у протоколі допиту свідка від 04 серпня 2020 року та у протоколі проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року в цілому не розкривають механізм утворення встановленого у ОСОБА_8 тілесного ушкодження.

Положеннями ст.101 КПК України визначено, що висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Статтею 3 Закону України «Про судову експертизу» вказано, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

До обов?язку судового експерта статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» віднесений обов?язок провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Як вказує ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів.

Усі докази, які підлягають дослідженню експертом, надаються експерту виключно тією особою, яка залучила експерта для проведення експертизи.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. N 6 передбачено, що судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

Зі змісту наданих стороною обвинувачення висновків судово-медичних експертиз слідує, що судово-медичні експертизи були призначені на підставі постанов інспектора сектору дізнання Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області від 07 серпня 2020 року, отже у даному випадку виключно дізнавач був уповноважений визначати перелік питань, які підлягають вирішенню експертом, а також осіб, речі та документи, які мають бути досліджені експертом.

Експерт має право керуватись виключно тими даними та досліджувати тільки ті докази, які йому надані стороною кримінального провадження.

Частиною першою статті 102 КПК України імперативно встанолено, що у висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

У порушення вимог ч. 1 ст. 102 КПК України у висновках експерта № 09-2573/2020, №09-2576/2020, №09-2574/2020, який повинен містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались, не містить зазначених даних, крім того відсутній опис отриманих експертом матеріалів, що позбавляє суд можливості пересвідчитись, на підставі чого та за яких саме встановлених законом обставин у розпорядженні експерта ОСОБА_48 опинились висновки фахівця з питань судово-медичної експертизи від 20 липня 2020 року, показання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , що викладені у протоколах допиту малолітніх потерпілих від 07 серпня 2020 року та у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 10 серпня 2020 року, показання свідка ОСОБА_31 , що викладені у протоколі допиту свідка від 04 серпня 2020 року та у протоколі проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року, оскільки постанови про призначення вказаних експертиз суду не надані.

Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини доктрини «плодів отруєного дерева», якщо джерело доказів є недопустимим, усі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справі «Гефген проти Німеччини»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. При визначенні допустимості чи недопустимості доказів діє правило «отруєного дерева», «плоди отруєного дерева», або «ефект доміно», згідно з якими визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Отруєне дерево дає отруєні плоди. Докази, отримані в результаті використання недопустимого доказу самі є недопустимими як докази. Після визнання доказу недопустимим, спрацьовує «ефект доміно».

Як вбачається з висновків екперта № 09-2573/2020, №09-2576/2020, №09-2574/2020 при проведенні вказаних експертиз щодо встановлення наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у малолітніх потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та механізму їх нанесення, експертом були досліджені та використані як первинні джерела, у тому числі, дані з протоколів проведення слідчого експерименту за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 10 серпня 2020 року та дані протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 від 10 серпня 2020 року, які судом були визнані недопустимими доказами.

З огляду на викладене, суд визнає вказані докази – висновки експерта № 09-2573/2020, №09-2576/2020, №09-2574/2020 за результатами проведення судово- медичних експертиз малолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 недопустимими доказами, оскільки вони є похідними та отримані від первинних доказів, у тому числі, протоколу проведення слідчого експерименту за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 10 серпня 2020 року та протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_31 від 10 серпня 2020 року, визнаних судом недопустимими.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов такого висновку.

Суд не приймає в якості доказу вчинення ОСОБА_16 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, показання, надані у судовому засіданні малолітніми потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у присутності законного представника та педагога, оскільки вони у судовому засіданні не впізнали серед присутніх свою матір – обвинувачену ОСОБА_2 та не вказали на неї, як на особу, яка їх вдарила, а також не повідомили про обставини щодо спричинення їм тілесних ушкоджень, крім того, малолітня потерпіла ОСОБА_8 взагалі повідомила суду, що її ніхто не бив.

Аналізуючи покази малолітньої потерпілої ОСОБА_26 та свідка ОСОБА_14 суд не вбачає підстав вважати їх недостовірними та неналежними доказами, проте вважає, що вони не є достатньо послідовними, вони не в повній мірі є взаємопов`язаними з подіями, описаними в обвинувальному акті, крім того, між ними є розбіжності та вони не узгоджуються між собою та з іншими доказами, дослідженими судом.

Так, відповідно сформульованого обвинувачення обвинувачена ОСОБА_18 нанесла малолітній ОСОБА_44 один удар на поверхню лівого плеча та один удар на розгинальну поверхню правого передпліччя. Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_26 обвинувачена вдарила її тільки по внутрішній частині правої руки над ліктем, від чого залишились на руці подряпини, а свідок ОСОБА_31 надала суду свідчення про те, що ОСОБА_18 била ОСОБА_5 долонею по голові, але внаслідок того, що остання почала ухиляться від ударів, ОСОБА_18 попала їй по правій руці, та наступного дня у ОСОБА_26 з`явився на руці біля ліктя синець та були подряпини. При цьому під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_31 продемонструвала механізм нанесення удару горизонтально по руці, а не по голові зверху вниз. Крім того, зі змісту виписки від 18 липня 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_26 слідує, що встановлений повний діагноз – садно лівого плеча, однак відповідно до висновку фахівця № 796-2020 у потерпілої ОСОБА_26 встановлені такі тілесні ушкодження - садно на передній поверхні лівого плеча у нижній третині, синець на розгинальній поверхні правого передпліччя.

Отже на підставі досліджених у своєму взаємозв`язку доказів неможливо достовірно встановити, на якій саме руці у потерпілої ОСОБА_26 були ушкодження, чи вони були на обох руках, та чи були вони у вигляді ссадна або синця, який був їх механізм нанесення.

Потерпілі ОСОБА_49 та ОСОБА_50 у судовому засіданні не підтвердили факт нанесення ним тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_16 , як і не підтвердила це свідок ОСОБА_31 у наданих суду показаннях. Отже, суд не може з достовірністю встановити факт спричинення встановлених відповідно до виписок від 18 липня 2020 року з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_7 та ОСОБА_25 та відповідно до висновків фахівця № 797-2020 та №794-2020 тілесних ушкоджень саме обвинуваченою ОСОБА_16 , покладаючись лише на показання малолітньої потерпілої ОСОБА_26 , з урахуванням її вікових особливостей та розумових здібностей.

Аналізуючи надані у судовому засіданні покази свідка ОСОБА_31 , суд відноситься до них критично, вони викликають у суду сумніви, оскільки вони не збігаються у частині механізму і кількості нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_44 та взагалі суперечать даним результатам, отриманим під час проведення протоколу слідчого експерименту разом зі свіком ОСОБА_31 . Крім того, вказаний свідок поянила суду, що вона не бачила, як ОСОБА_18 наносила тілесні ушкодження малолітнім ОСОБА_11 та ОСОБА_43 , отже дані покази не доводять вчинення обвинуваченою ОСОБА_16 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_43 , а тому не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

На вказаний сумнів вказує також той факт, що свідок ОСОБА_39 перебуває у близьких родинних стосунках із заявником у вказаному кримінальному провадженні – законним представником малолітніх потерпілих ОСОБА_21 , та у силу своїх міцних родинних зв`язків, що не заперечувалось учасниками кримінального провадження, є прямо заінтересованою у результатах даного кримінального провадження. Крім того, підтвердила у суді, що близьких стосунків з обвинуваченою у неї ніколи не було, а після народження наймолодшої дитини, вона навіть втратила повагу до ОСОБА_39 .

Наведене свідчить не на користь висунутого обвинувачення, а викликає у суду обґрунтований сумнів.

Отже, вказаний сумнів, виходячи з приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України, суд відносить на користь обвинуваченої.

Суд бере до уваги як доказ показання малолітньої потерпілої ОСОБА_7 про завдання їй удару, проте такий докази не є достатнім для визнання винуватою ОСОБА_39 , з урахуванням того, що він не узгоджується з іншими доказами щодо механізму нанесення та місця розташування тілесних ушкоджень.

Також суд не приймає до уваги надані стороною обвинувачення виписки з медичних карт амбулаторних хворих (стаціонарних) потерпілих, оскільки діагнози щодо наявності ушкоджень, які в них зазначені, жодним чином не підтверджують, що вказані тілесні ушкодження були заподіяні саме ОСОБА_16 та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з її діями.

Разом з тим, суд із сумнівом ставиться до наданих стороною обвинувачення висновків фахівця з питань судово-медичної експертизи, оскільки огляд потерпілих був проведений лише 20 липня 2020 року, тобто через два дні з дати події кримінального правопорушення, при цьому суд приймає до уваги, що ушкодження, які зазначені експертом, мають скороминущі наслідки та могли бути спричинені після події 18 липня 2020 року, однак дані огляду мають розбіжності з даними, вказаними у виписках із медичних карт амбулаторних хворих (стаціонарних) потерпілих у частині виявлених та наявних у потерпілої ОСОБА_26 тілесних ушкоджень, а саме – у виписці з медичної карти встановлено, що має місце садно лівого плеча, а у висновку фахівця №796-2020 встановлено садно на передній поверхні лівого плеча у нижній третині та синець овальної форми на розгинальній поверхні правого передпліччя.

У ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки вони не підтверджують винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування не надано доказів для доведення поза розумним сумнівом вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки наявні докази не підтверджують факт того, що дії обвинуваченої перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з отриманням легких тілесних ушкоджень малолітніми потерпілими та взагалі факт спричинення ОСОБА_16 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_16 кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до положень статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При ухваленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору, достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та для вирішення питань, які зазначені в статті 374 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з положеннями статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений у скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 18 та 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Частиною 3 вказаної статті визначено, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до положень ст. 92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Додержуючись закріпленої в ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.

Крім наданих стороною обвинувачення доказів, частина яких визнана неналежними та недопустимими, а частина такими, що не є достатніми та переконливими доказами винуватості обвинуваченої, інших доказів, тобто фактичних даних, отриманих у визначений КПК України спосіб, які б доводили вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України, стороною обвинувачення суду не надано.

Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності та встановивши, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено достатніми, належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.125 КК України, вважає, що обвинувачену ОСОБА_2 слід визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відстуні.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_22 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України.

ОСОБА_2 виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст.125 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.В. Демченко