Рішення № 103500926, 22.02.2022, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кремінна

22 лютого 2022 року Справа № 414/2922/21 Провадження № 2/414/130/2022

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участю секретаря с/з Дегтяренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Луганський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ,звернулася доКремінського районногосуду Луганськоїобласті звказаним позовомв якомузазначила,що 27.08.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 1989801 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 14096,35 грн, який мотивований тим, що позивач є боржником перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

З огляду на невідповідність законодавству України позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню вказаний виконавчий напис та повернути кошти, які були знято з її пенсійного рахунку на його виконання.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Директор ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» надав суду відзив, в якому заперечував проти вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» начебто перерахованих коштів з пенсійного рахунку позивача, посилаючись на їх безпідставність. Окрім того, він надав на адресу судуклопотання про врегулювання спору за участі судді та заяву про визнання позовних вимог.

Третя особа, - приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М. у судове засідання також не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від нього не находило.

Третя особа,-представник Луганського міськоговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків) у судове засідання також не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

22.02.2022 року судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участі судді.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі надані докази як окремо, так і в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2021 року року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Миколайовичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1989801 про стягнення з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № 004-12500-170810 від 17.08.2010, укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав і обов`язків якого є ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», а саме грошової суми у розмірі 14096,35 грн (а.с. 3, 15).

27 серпня 2021 року старшим державним виконавцем Луганського міського відділуДВС Східногоміжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м.Харків) ОрловоюЄ.В.було відкритевиконавче провадженняВП №66622972щодо виконаннявиконавчого напису№ 1989801,який вчинений 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» боргу у розмірі 14096,35 грн. А 07.10.2021 р. звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 (а.с. 8,10).

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свогоінтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбаченіст. 16 ЦК України.

Відповідно дост. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадку і в порядку, встановлених законом.

Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбаченіст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012 р. за № 282/20595, та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимПостановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»та пп. 1.1, 1.2 п. 1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ зазначеного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.5 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою КабінетуМіністрів Українивід 29.06.99№ 1172 (далі Перелік документів).

Пункт 2 Переліку документів «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» визначає, що для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність.

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15,16,18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість не є безспірною, оскільки її безспірність не підтверджена необхідними доказами (документами) та оспорюється позивачем.

Окрему увагу суд звертає на наступні обставини.

Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинявся на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Вказаний Перелік документів було доповнено новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662.

При цьому суд звертає увагу, що в ухвалі від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичних осіб до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування пунктів 1, 2постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року(справа № 826/20084/14) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Перелік, через призму пункту 19 частини 1 статті34, статей87,88 Закону України «Про нотаріат»врегульовує порядок захисту права, тобто за своєю правовою природою є підзаконним актом процесуального права.

Отже, оскільки законом України не встановлено випадку вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, а визначення такого випадку постановою Кабінету Міністрів України суперечить приписам основного акту цивільного законодавства -Цивільного кодексу України, то у випадку звернення до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису на кредитному договору останній, на підставі пункту 1 частини 1статті 49 Закону України «Про нотаріат», повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії, а суд, в свою чергу, який розглядає позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повинен цей позов задовольнити.

Слід зазначити, що під час нового розгляду справи № 826/20084/14 Київський апеляційний адміністративний суд 22 лютого 2017 року прийняв постанову, якою визнав, зокрема, незаконними пункти 1 та 2постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року.

Більше того, з висновками суду апеляційної інстанції, які були викладені у вказаній постанові, також погодився Вищий адміністративний суд України, який своєю ухвалою від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та ПАТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у даній справі без змін.

Отже, враховуючи факт того, що пункти 1 та 2постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, на підставі яких було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, судом визнано недійсними, вказане є достатньою підставою для висновку про протиправність вчинення виконавчого напису нотаріусом. Тому в цій частині слід позов задовольнити.

Щодо вимоги позивачки про зобов"язання Товариства повернути їй кошти, які були незаконно списані з її пенсійного рахунку суд зважує на наступне.

Суд враховує, що згідност. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Позивач звернувся до суду з вимогою про повернення їй коштів, які були незаконно списані з її пенсійного рахунку за виконавчим написом, який визнається судом таким, що не підлягає виконанню.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інший стороні на підставистатті 1212 ЦК Українитільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК Україниможе бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд звертає увагу на те, що вимога позивача про стягнення з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» начебто перерахованих коштів з пенсійного рахунку позивача не конкретизована, коли саме та скільки було списано коштів та чи було їх списано взагалі. Тим самим вимога є недоведеною жодними доказами, що позбавляє суд можливості вирішити спіо в цій частині по суті.

Враховуючи, що представник відповідача надав суду заяву, в якій безумовно визнав позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову і відповідно до ч. 1 ст.141,та ч. 1 ст.142 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, з огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, задоволення позовних вимог у повному обсязі, відстрочення сплати судового збору позивачу до ухвалення ріщення в справі, наявні підстави для стягнення з відповідача 50 відсотків судового збору на користь держави.

Керуючисьст. 15 ЦК України, ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», ст. 5, 10, 133, 134, 141, 142, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимогиОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Луганський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за № 1989801 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» боргу у розмірі 14096,35 грн.

В іншій частині вимог позивачеві відмовити за недоведеністю.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, офіс 204), - 454 грн. судового збору на користьдержави, на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є. М. Акулов