Рішення № 103500770, 18.02.2022, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/287/21

Номер провадження 2/404/77/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді Варакіної Н.Б.

за участю секретаря Бокатенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна,7 а м. Кропивницький, 25009), Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області (проспект Винниченка,1 а м. Кропивницький, 25022) про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 10.07.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі № 811/1430/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не нарахування всіх сум складових заробітної плати державного службовця за посадою головного державного податкового інспектора та зобов`зано здійснити обчислення та виплату пенсії позивачу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2018 року апеляційну скаргу ГУПФУ в Кіровоградській області було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У листопаді 2018 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області зі звернення про добровільне виконання рішення суду, що набрало законної сили, на яке позивачу надано відповідь від 22.11.2018 з відмовою виконати рішення судів, що набрало законної сили.

03.12.2018 року у зв`язку з невиконанням рішення суду ГУ ПФУ в Кіровоградській області, позивачем було отримано виконавчий лист у справі № 811/1430/18, який було подано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

04.12.2018року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57834718.

16.01.2018року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було прийнято постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання в повному обсязі без поважних причин у встановленому державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує соржника виконати певні дії, про що мені було повідомлено листом № 916/02.1-27 від 25 01.2019 року «Щодо розгляду звернення».

01.02.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було винесено постанову про повторне накладення штрафу на боржника.

07.02.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 57834718 та направлено подання до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області № 1440/02.1-27 «Про вчинення кримінального правопорушення».

За наслідками розгляду подання державного виконавця Кропивницьким ВП ГУНП в Кіровоградській області 13.02.2019 року було внесено відомості до ЄРДР за № 12019120020001153 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (станом на день звернення до суду кримінальну справу до суду не скеровано).

15.03.2019року позивачем отримано відповідь з Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 3971/Т-З (ідентична з подальшими відповідями на мої звернення та на запити ДВС) з черговою відмовою виконати рішення суду, що набрало законної сили.

17.01.2019року позивачем отримано лист з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) № Т-15/02 де стало відомо, що боржник, посилаючись на те, що виплату позивачам заборгованості, яка виникла у зв`язку з перерахунком пенсії за рішеннями суду буде здійснено відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду № 649 від 28.08.2018 року, не надав доказів дотриманням ним, як боржником, механізму погашення заборгованості передбаченої цим Порядком.

03.02.2020 року в.о. начальника примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Санкаускас Н.В. при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішення суду було скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 07.02.2019 року, що видана ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа № 811/1430/18 виданого 03.12.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) № Т-126/02 від 17.03.2020 року позивачу стало відомо, що державним виконавцем до Кіровоградського окружного адміністративного суду було скеровано заяву про зміну способу виконання судового рішення у справі № 811/1430/18 від 03.12.2018 року.Проте, ухвалою суду від 20.03.2020 року у справі № 811/1430/18 в задоволенні заяви відмовлено.

05.05.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була скасована постановою начальника відділу примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващенком О.М. від 16.06.2020 року. Виконавче провадження було відновлено на підставі постанови державного виконавця від 17.06.2020 року.

Після неодноразових звернень, 18.08.2020 позивачу перераховано 61997 грн. 40 коп. (список № 1 (50036/1) на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки від AT «Райффайзенбанк» за період № 18 з 04.08.2020 року по 25.08.2020 року.У зв`язку з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, 23.09.2020 року виконавче провадження № 62973543 було закінчено на підставі п. 9 ч. 39 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач зазначає, що є особою похилого віку,інвалідом ІІ групи. Проживає разом з чоловіком, який має тяжке захворювання. Пенсія є єдиним джерелом доходу за рахунок якої сплачуються комунальні послуги, купуються продукти харчування, медикаменти. З 2017 стан здоров`я чоловіка почав стрімко погіршуватись, та у вересні 2017 рок його було госпіталізовано у тяжкому стані до Кіровоградської обласної лікарні.

У зв`язку з невиконанням ПФУ рішення суду про виплату належних позивачеві коштівдля порятунку життя чоловіка я була вимушена звертатися до банківської установи для отримання коштів у борг, укладала договори позички. Позивач зазначає, що Пенсійним фондом свідомо не було нараховано та не виплачено належну позивачу пенсію у законодавчо визначеному розміріз подальшим ігноруванням законних вимог державного виконавця щодо обов`язковості виконання рішень судів. Це є знущанням над нею, як над людиною похилого віку, інвалідом II групи, приниженням її гідності та людської особистості, суспільної значимості, що у сукупності призвело до її розпачу, відчаю, душевних страждань, усвідомленням доведення її по суті до стану жебракування, стану безвиході у взаємовідносинах з державним органом, який своїми діями порушував її права. У зв`язку з цим, просить стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2021 року суддею Варакіною Н.Б. відкрито загальне позовне провадження по справі.

02 червня 2021 року представник відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надіслав до суду відзив на позов, де просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем в позові не вказано жодних доказів, які б слугували підтвердженням понесених ним моральних страждань спричинених протиправними діями відповідача. Зазначено, що відповідачем виконано рішення Кіровоградськогоокружного адміністративного суду від 10.07.2018 по справі №811/1430/18.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 червня 2021 року суддею Варакіною Н.Б. витребувано з Головного управління ПФУ в Кіровоградській області докази, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 18.02.2022 позивач та представник позивача ОСОБА_3 вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000 грн. підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в судове засідання 18.0.2022 не з`явився, наддав суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи.

Відповідач Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області в судове засідання 18.02.2022 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що10.07.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі № 811/1430/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не нарахування всіх сум складових заробітної плати державного службовця за посадою головного державного податкового інспектора та зобов`зано здійснити обчислення та виплату пенсії позивачу (а.с.13-14).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2018 року апеляційну скаргу ГУПФУ в Кіровоградській області було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. (а.с.15-16).

З відповіді ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 22.11.2018 вбачається, що позивачу відмовлено виконати рішення судів, що набрало законної сили (а.с.17).

03.12.2018 позивачем було отримано виконавчий лист у справі № 811/1430/18, який було подано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.18).

04.12.2019року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57834718 (а.с.19).

16.01.2019року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було прийнято постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання в повному обсязі без поважних причин у встановленому державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, про що мені було повідомлено листом № 916/02.1-27 від 25 01.2019 року «Щодо розгляду звернення» (а.с.20).

01.02.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було винесено постанову про повторне накладення штрафу на боржника (а.с.22).

07.02.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 57834718 та направлено подання до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області № 1440/02.1-27 «Про вчинення кримінального правопорушення» (а.с.24)

15.03.2019 року позивачем отримано відповідь з Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 3971/Т-З (ідентична з подальшими відповідями на мої звернення та на запити ДВС) з черговою відмовою виконати рішення суду, що набрало законної сили (а.с.28)

17.01.2020року позивачем отримано лист з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) № Т-15/02 де стало відомо, що боржник, посилаючись на те, що виплату позивачам заборгованості, яка виникла у зв`язку з перерахунком пенсії за рішеннями суду буде здійснено відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду № 649 від 28.08.2018 року, не надав доказів дотриманням ним, як боржником, механізму погашення заборгованості передбаченої цим Порядком (а.с.30).

03.02.2020 року в.о. начальника примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Санкаускас Н.В. при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішення суду було скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 07.02.2019 року, що видана ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа № 811/1430/18 виданого 03.12.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом (а.с.32).

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) № Т-126/02 від 17.03.2020 року позивачу стало відомо, що державним виконавцем до Кіровоградського окружного адміністративного суду було скеровано заяву про зміну способу виконання судового рішення у справі № 811/1430/18 від 03.12.2018 року (а.с.33).

Ухвалою суду від 20.03.2020 року у справі № 811/1430/18 в задоволенні заяви відмовлено (а.с.34).

05.05.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була скасована постановою начальника відділу примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващенком О.М. від 16.06.2020 року. Виконавче провадження було відновлено на підставі постанови державного виконавця від 17.06.2020 року (а.с.35-39).

Після неодноразових звернень (а.с.41-65), 18.08.2020 позивачу перераховано 61997 грн. 40 коп. (список № 1 (50036/1) на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки від AT «Райффайзенбанк» за період № 18 з 04.08.2020 року по 25.08.2020 року.У зв`язку з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, 23.09.2020 року виконавче провадження № 62973543 було закінчено на підставі п. 9 ч. 39 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.40).

Відповідно до частини першої статті 4Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6Конституції України визначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із статтею 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 15Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 23Цивільного кодексуУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167Цивільного кодексуУкраїни моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 1173Цивільного кодексуУкраїни шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Пунктом 3 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, у пункті 5 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до пунтку 9 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пунткі 10-1 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» звернуто увагу судів на те, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23Цивільного кодексуУкраїни та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

ОСОБА_1 є особою похилого віку,інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки №2-18 ВБ№ 133467 від 10.12.2007.

ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком, який має тяжке захворювання та І групу інвалідності. З 2017 стан здоров`я чоловіка почав стрімко погіршуватись, та у вересні 2017 рок його було госпіталізовано у тяжкому стані до Кіровоградської обласної лікарні, що підтверджується копіями виписок з медичної карти, виписних епікризів, направленнями та довідками (а.с.67-81).

Пенсія є єдиним джерелом доходу за рахунок якої сплачуються комунальні послуги, купуються продукти харчування, медикаменти. Не виплата належних позивачу коштів, вона

була вимушена звертатися до банківської установи для отримання коштів у борг, укладала договори позички, що підтверджується копіями розписок (а.с.67).

Суд вважає доведеним факт завдання відповідачем позивачу моральної шкоди протиправними діями, встановленими рішенням від 10.07.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі № 811/1430/18 , яке полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з нарахуванням, але не виплатою пенсії, у порушенні її життєвих планів, звичайного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує стан його здоров`я, вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважає, що компенсація в сумі 30000 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

Статтею 170Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року, зокрема, визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Державна казначейська служба України (Казначейство України), в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на те, що позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди, суперечить наявним у справі та описаним вище доказам.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивачу завдано моральної шкоди, у відшкодування якої з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь позивача належить стягнути 30 000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Відповідно до частин 1-3 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надані суду письмові докази.

Договір про надання правової допомоги від 16.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Суліменко Т.А., розрахункова квитанція Серії ААБГ №008210,де сплата гонорару на виконання договору б/н від 16.11.2020 ОСОБА_1 в розмірі 3000 грн.

Згідно з частинами 4-6 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17 витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підставі ст.ст.1167,1173 ЦК України, вищевикладеного, керуючись ст.ст., 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009), Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області (проспект Винниченка,1 а м. Кропивницький, 25022) про стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 30 000 грн(тридцять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку України.

У задоволенні вимог про стягнен ня 70000 грн моральної шкоди відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградські області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь Держави судовий збір в розмірі 681 грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду складено 22.02.2022.

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда