Рішення № 103499982, 18.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/21324/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Східницької селищної ради Львівської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради від 13.08.2021 № 333 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Східницьку селищну раду повторно розглянути на сесії питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: 4625584600:05:006:0013 розташованої у с. Свидник Східницької ТГ Дрогобицького району Львівської області, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою від 29.11.2021 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.09.2020 рішенням Ластківської сільської ради № 750, прийнятого на 26 сесії 7 скликання надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування орієнтовною 2,00 га (рілля) в межах населеного пункту с. Свидник Турківського району Львівської області. На підставі цього рішення ФОП ОСОБА_2 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.0000 га. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельній ділянці, розташованій у с. Свидник Турківського району Львівської області, присвоєно кадастровий № 4625584600:05:006:0013 та Відділом у Старосинявському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 15.12.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки. 21.10.2020 складено акт встановлення та погодження меж землекористування гр. ОСОБА_1 із суміжними землекористувачами. Межі землекористування погоджено головою Ластівківської сільської ради М. Савчуком. 10.11.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано висновок про розгляд документації із землеустрою, у п. 8 якого зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Крім цього, у п. 10 Висновку зазначено що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Свидник Ластівківської сільської ради Турківського району Львівської області погоджується. 13.08.2021 Східницькою селищною радою Львівської області прийнято рішення № 333, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ-01.03) площею 2,0000 га, кадастровий номер: 4625584600:05:006:0013, яка знаходиться в с. Свидник Схдницької ТГ Дрогобицького району Львівської області, гр. ОСОБА_1 , що зареєстрована на АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.

Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов кваліфікується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Рішенням Ластівківської сільської ради від 20.09.2020 № 750 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і за рахунок земель не наданих власність або постійне користування орієнтовною площею 2,00 га ( гілля) в межах населеного пункту с. Свидник, Турківського району, Львівської області.

На підставі вказаного рішення фізична особа-підприємець ОСОБА_2 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) гр. ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку державної землевпорядної експертизи від 10.11.2020 № 22503/82-20 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га (код згідно з КВЦПЗ-01.03) гр. ОСОБА_1 , с. Свидник. Ластівківської сільської ради Турківського району Львівської області погоджується.

Вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 4625584600:05:006:0013, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру від 15.12.2020 № НВ-6812969872020.

Після виготовлення та оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Рішенням Східницької селищної ради Львівської області від 13.08.2021 № 333 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» керуючись, ст. ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні», ст. 118, 186 Земельного кодексу України, враховуючи Генеральний план с. Ластівка, беручи до уваги проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянки ОСОБА_1 , заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, беручи до уваги висновок постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою від 12.08.2021 селищна рада вирішила відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ-01.03) площею 2,0000 га, кадастровий номер: -525584600:05:006:0013, яка знаходиться в с. Свидник, Східницької ТГ Дрогобицького району, Львівської області, гр. ОСОБА_1 , що зареєстрована на АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 59 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Положеннями частини п`ятої статті 46 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частинами першою, шостою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України убачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічну правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 справа № 1640/2592/18 та від 22.10.2020 справа № 808/3083/17, від 16.02.2021 у справі № 821/146/17.

Як встановлено судом, рішенням Східницької селищної ради Львівської області від 13.08.2021 № 333 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ-01.03) площею 2,0000 га, кадастровий номер: -525584600:05:006:0013, яка знаходиться в с.Свидник, Східницької ТГ, Дрогобицького району, Львівської області, гр. ОСОБА_1 , що зареєстрована на АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Згідно з висновком від 10.11.2020 № 22503/82-20 про розгляд документації із землеустрою, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га (код згідно КВЦПЗ-01.03) гр. ОСОБА_1 , с. Свидник. Ластівківської сільської ради Турківського району Львівської області погоджено.

Відповідно до п. 9 висновку зауваження та пропозиції до документації - відсутні. Пункт 8- проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, за адресою: с. Свидник. Ластівківської сільської ради Турківського району Львівської області зареєстрована 15.12.2020 Відділом у Старосинявському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 4625584600:05:006:0013, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру від 15.12.2020 № НВ-6812969872020.

При цьому, суд звертає увагу, що невідповідність місця розташування земельної ділянки може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У даному випадку проект землеустрою вже розроблений позивачем, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер.

Судом враховано, що на затвердження до Східницької селищної ради позивачем поданий проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки погоджений висновком відповідно до вимог статті 186-1 ЗК України, тому підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою поданого позивачем, передбачених ст. 118 ЗК України, у відповідача не було.

Крім того, суд при розгляді даної справи враховує правові висновки Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 (справа № 280/4057/19), згідно з якими, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, судом встановлено, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем не визначено конкретних підстав прийнятого рішення (у спірному рішенні не визначено, які саме порушення вимог Закону були порушені при поданні документів).

Також, у спірному рішенні не обґрунтовано та не надано суду доказів невідповідності земельної ділянки місцю розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про протиправність рішення Східницької селищної ради від 13.08.2021 № 333 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та як наслідок про необхідність його скасування.

Враховуючи наведене, а також те, що суд визнає протиправним та скасовує рішення від 13.08.2021 № 333 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути на сесії питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: 4625584600:05:006:0013 розташованої у с. Свидник Східницької ТГ Дрогобицького району Львівської області, площею 2,0000 та, для ведення особистого селянського господарства, у власність ОСОБА_1 .

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 07.10.2021 між адвокатським об`єднанням "Мицик, Кравчук і партнери" (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладений договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір).

Відповідно до пункту 3.1 договору правова допомога, передбачена предметом цього договору оплачується Клієнтом Виконавцю шляхом винесення фіксованого гонорару у сумі 13 000 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 31.01.2022, виконавцем в інтересах клієнта, згідно з Договором, у повному обсязі виконано зобов`язання:

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, пов`язаних із визнанням протиправним та скасування рішення від 13.08.2021 № 333 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4625584600:05:006:0013;

-збирання доказів для подання позовної заяви: адвокатський запит до Східницької селищної ради про надання копії висновку постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою від 12.08.2021;

-моніторинг рішень у Єдиному держаному реєстрі судових рішень та вивчення правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ;

-написання та подання позовної заяви;

-написання заяви про стягнення судових витрат.

Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 13 000,00 гривень є досить завищеними.

Суд зазначає, що адміністративна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 2000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східницької селищної ради Львівської області (вул. Золота Баня, 3, смт. Східниця, м. Борислав, Львівська область, 82391, ЄДРПОУ 26359951) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради від 13.08.2021 № 333 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

3. Зобов`язати Східницьку селищну раду повторно розглянути на сесії питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: 4625584600:05:006:0013 розташованої у с. Свидник Східницької ТГ Дрогобицького району Львівської області, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, у власність ОСОБА_1 .

4. Стягнути з Східницької селищної ради Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (Дві тисячі) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22.02.2022.

Суддя Кедик М.В.