Ухвала суду № 103499949, 16.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11944/21

У Х В А Л А

з питань відстрочення

16 лютого 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

представник позивача не з`явився,

представник відповідача Тріщук Л.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 у справі №380/11944/21 повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради; визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги до 05 травня за 2021 рік, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м. Трускавець, пл. Чорновола,2, ЄДРПОУ 25249663) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги. Судові витрати зі сторін не стягувались.

Вказане рішення набрало законної сили 21.09.2021.

22.11.2021 Львівський окружний адміністративний суд видав у справі виконавчий лист.

Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради Львівської області звернулося до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення в частині виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2021 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги в сумі 10246,00 грн. терміном на пів року до 03.08.2021.

Заява обґрунтована тим, що державним виконавцем Трускавецького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення у справі. Управління не має змоги виконати зобов`язання зі сплати на користь стягувача коштів, що зумовлено тим, що головним розпорядником коштів по бюджетній програмі 2501150 Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нациських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають трудові заслуги перед Батьківщиною визначено Міністерство соціальної політики України. Управління зверталося до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, стосовно виділення коштів, проте кошти з Державного бюджету на виконання рішення суду не надходили, що унеможливлює виконання в частині виплати коштів.

Представник заявника у судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримала, просила відстрочити виконання рішення.

Позивач у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення. Заперечень по суті заяви не подав.

Суд дослідив матеріали справи та поданої заяви, заслухав доводи представника заявника та вирішуючи питання про можливість відстрочення рішення керується таким.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із системного аналізу даної норми висновується, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким зобов`язано здійснити виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).

У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Ба більше, строк на який відповідач просить відстрочити виконання рішення є надмірним, оскільки позивач мав право отримати належну йому допомогу у повному розмірі до 5 травня 2021 року, а відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 03.08.2022. Тобто позивач 1,5 роки безпідставно очікуватиме виконання Державою власних взятих на себе зобов`язань, що не відповідає принципам верховенства права.

Також, суд вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що станом на 03.08.2022 у Управління з`являться відповідні кошти на погашення наявної заборгованості із виплат до 5 травня.

Крім того, суд критично ставиться до доводів представника заявника, щодо того, що постановою державного виконавця на управління накладено штраф за невиконання рішення не з його провини, оскільки здійснення виконавчих дій для забезпечення виконання рішення є частиною виконання покладених на державного виконавця зобов`язань. Управління своєю чергою не позбавлене права оскаржити такі дії у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що у випадку відстрочення виконання судового рішення, боржник перебуватиме у привілейованому становищі, що призведе до порушення принципу рівності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду, а тому у задоволенні заяви слід відмовити. Керуючись ст.ст. 9, 77, 256, 378 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. У задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 у справі №380/11944/21 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та в строки передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 21.02.2022.

Суддя Кравців О.Р.