Рішення № 103499925, 21.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року

справа №380/24648/21

провадження № П/380/24898/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВЕЛЛА ГРУП» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - правонаступника Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВЕЛЛА ГРУП» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд.212, оф. 205 ЄДРПОУ 40158393) звернулось до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 код ЄДРПОУ 43348711), в якому просить, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №209/7.4-19/209000 від 03.12.2020, №210.7.4-19.209000 від 03.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, на підставі наказу Галицької митниці Держмитслужби від 02.11.2020 №636, було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРАВЕЛЛА ГРУП» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 08.05.2018 №UA209140/2018/129291. За результатами проведеної перевірки 16.11.2020 відповідачем складено акт №106/7.4-19/40158393. Позивач зазначає, що підставою для висновку про порушення положень Митного кодексу України та Податкового кодексу України, стали листи митних органів Державної митної службт України від 04.09.2020 №16-1/16-01-01/7.4/1655 та уповноваженого органу Республіки Польщі від 17.06.2020 №1801-IGC.4331.8.2019, в якому нібито зазначено, що не підтверджено преференційне походження по окремих позиціях товарів (1, 2, 3, 21), зазначених у декларації інвойс від 07.05.2018 №ЕХ/000003/2018/05, оскільки експортер не подав жодних доказів чи документів, які дозволяють застосування преференції та встановлено, що товари позиції 1.3 фактури мають не преференційне походження з ЄС. Позивач зазначає, що на виконання положень міжнародного законодавства ним для підтвердження імпортованого товару надано митниці сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR 1. Таким чином, позивач при ввезенні товару надав митному органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару та країни походження вказаного товару. Жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митниці станом на дату ввезення не було. З цих підстав позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими, а відтак податкові повідомлення-рішення №209/7.4-19/209000 від 03.12.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 7612,76грн. та №210.7.4-19.209000 від 03.12.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1567,64грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 22.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

27.01.2022 представник позивача подав клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Відповідачем 18.01.2022 подано відзив на позовну заяву, до якого також долучено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 11.02.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КАРАВЕЛЛА ГРУП та Галицької митниці Держмитслужби про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін відмовлено.

На виконання ухвали суду відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що за митною декларацією №UA209140/2018/129291 від 08.05.2018 вартість товару не перевищувала встановлену межу 6000Євро, передбачену ст.21 Регіональної конвенції, позивачем з метою застосування преференції по сплаті ввізного мита, було подано декларацію інвойс, складену експортером на інвойсі від 07.05.2018 № ЕХ/000003/2018/05. Відповідно до частини 2 ст.31 Регіональної конвенції з метою належного застосування цієї Конвенції, Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR. 1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документах. Також ст.32 Регіональної конвенції визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З листа уповноваженого органу Республіка Польща від 17.06.2020 № 1801-IGC.4331.8.2019 вбачається, що за результатами перевірки експортером не підтверджено преференційне походження по окремих позиціях товарів (1, 2, З, 21), зазначених у декларації інвойс від 07.05.2018 № ЕХ/000003/2018/05, оскільки останній не надав підтверджуючих документів. Окрім того, встановлено, що товари з позицій 1 та 3 фактури мають непреференційне походження з ЄС. На думку відповідача, так як за результатами перевірки, в порядку визначеному Угодою, експортер на запит митних органів країни-експортера підтвердив країну походження на товари 4-20 та 22-25, зазначені в декларації інвойс від 07.05.2018 №ЕХ/000003/2018/05, однак щодо товарів 1, 2, 3, 21 документів для підтвердження країни походження не надав, відтак, до товарів 1, 2, 3, 21 преференційна ставка мита не підлягає застосуванню, а отже такі товари повинні оподатковуватися за повними ставками мита. Відповідач вважає, що дії митного органу відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву просить замінити сторону у справі. В обґрунтування вказаного відповідач зазначає, що за змістом позовної заяви відповідачем у справі зазначено Галицьку митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711), яка на теперішній час знаходиться на стадії припинення, у зв`язку з реорганізацією митних органів шляхом їх приєднання до Державної митної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2021 № 895.

Суд вважає за необхідне допустити у даній справі заміну відповідача Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) його правонаступником Львівською митницею (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження ; 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1), як відокремленого підрозділу юридичної особи Державної митної служби України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 було утворено як юридичну особу публічного права Галицьку митницю Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби шляхом їх приєднання до Державної митної служби, у томі числі Галицьку митницю Держмитслужби.

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів» утворено Львівську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України.

Згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проведено державну реєстрацію Львівської митниці (ідентифікаційний код - код ЄДРПОУ ВП: 43971343, місцезнаходження: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка Т., будинок 1) як відокремленого підрозділу юридичної особи Державної митної служби України.

Згідно з наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби України розпочали з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 здійснення покладених на них функцій і повноважень.

Таким чином. Галицька митниця Держмитслужби з 01.07.2021 не здійснює свої повноваження та функції.

На даний час, Галицька митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, не здійснюючи свої основні повноваження, й відповідно до п. Порядку №1074 до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.

Відповідно до п. 1 Положення про Львівську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 № 489 «Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби», Львівська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності митниці є територія Львівської області, Україна.

Таким чином, під час розгляду заяви судом встановлені обставини процесуального правонаступництва.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником у зв`язку із проведеною реорганізацією.

Представником позивача до суду було надано відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача звертає увагу не те, що зі змісту акту від 16.11.2020 №106/7.4-19/40158393, який покладено в основу оспорюваних повідомлень-рішень, вбачається, що контролюючий орган дійшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість, на підставі інформації, що міститься в листі уповноваженого органу Республіки Польща від 17.06.2020 №1801- IGG.4331.8.2019, яким не підтверджено преференційне походження по окремих позиціях товару (1,2,3,21), зазначених в декларації інвойс від 07.05.2018 № ЕХ/000003/2018/05, оскільки експортер не надав підтверджуючих документів. Окрім того, встановлено, що товари з позицій 1 та 3 фактури мають непреференційне походження з ЄС. Водночас, ч.1 ст. 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної, як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням доказів чи відповіді експортера. Так як, декларації є офіційними документами, у відповідності до яких настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такі документи потребують встановлення їх у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними. Також, відсутні докази про притягнення експортера до відповідальності за фальшування офіційних документів чи про визнання недійсними декларацій інвойс, виданих експортером.

Інші заяви по суті спору від сторін не надходили.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВЕЛЛА ГРУП» (код ЄДРПОУ - 40158393) зареєстроване 04.12.2015, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14151020000037709.

З 01.02.2016 ТОВ «КАРАВЕЛЛА ГРУП» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 401583913064.

Основним видом діяльності Товариства є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, товариство здійснює також діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення роздрібну торгівлю іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

В межах здійснення господарської діяльності Товариство здійснює імпорт виробів металевих, із сталі. Товар імпортується в кілограмах, Товариство здійснює його поштучну розбір та подальшу реалізацію на території України.

ТОВ «КАРАВЕЛЛА ГРУП» із застосуванням умов вільної торгівлі в рамках угоди та відповідно наданим документам було оформлено у митнному режимі імпорту митну декларацію від 08.05.2018 № UА209140/2018/129291, серед іншого, ввезено такі товари:

- товар №1 «Вироби з нержавіючої сталі марки А2 DIN934 - гайка шестигранна з метричною різьбою. Гайки DIN934 використовуються в машинобудуванні, приладобудуванні та інших промислових, виробничих, будівельних галузях. Nakretki DIN 934 А2 МЗО». Код товару згідно з УКТ ЗЕД 63090. Ставка ввізного мита пільгова/повна - 5 %, зменшене ввізне мито (згідно з Протоколом 1 до Угоди) 0%. Умови поставки товару згідно з ІНКОТЕРМС - FCA PL Lubaczow. Вага брутто - 40,85кг., нетто -40,05кг. Фактурна вартість товару - 740,46PLN, або згідно з встановленим НБУ курсом 1 PLN = 7,35608700грн., на день митного оформлення - 5446,89грн. Митна вартість становить - 5468,49грн. По даному товару до бюджету нараховано/сплачено митних платежів на суму 1093,70грн., а саме: мито 273,42грн. (спосіб платежу-06), податок на додану вартість - 1093,70грн. (спосіб платежу-01);

-товар №2 «Контргайка шестигранна низька з неметалевим вкладишем - нейлонове кільце. DIN985, матеріал виготовлення вуглецева сталь. Nakretki DIN 985 А2 М8». Код товару згідно з УКТ ЗЕД 7318163090. Ставка ввізного мита пільгова/повна - 5 %, зменшене ввізне мито (згідно Протоколу 1 до Угоди) 0%. Умови поставки товару згідно з ІНКОТЕРМС - FC APL Lubaczow. Вага брутто - 265,93кг., нетто - 249,7кг. Фактурна вартість товару - 4460,82PLN, або згідно з встановленим НБУ курсом 1 PLN = 7,35608700 грн., на день митного оформлення-32814,18грн. Митна вартість становить - 32954,78грн. По даному товару до бюджету нараховано/сплачено митних платежів на суму 6590,96грн., а саме: мито - 1647,74грн. (спосіб платежу-06), податок на додану вартість - 6590,96 грн. (спосіб платежу-01);

-товар №3 «Вироби з нержавічої сталі марки А2-шпилька різьбова DIN 976 розмірна з повним різьбленням. Prety gwin. DIN 976 А2 М10». Код товару згідно з УКТ ЗЕД 7318153000. Ставка ввізного мита пільгова/повна - 5 % зменшене ввізне мито (згідно з Протоколу 1 до Угоди) 0%. Умови поставки товару згідно з ІНКОТЕРМС-FCA PL Lubaczow. Вага брутто-768кг., нетто-742,8 кг. Фактурна вартість товару - 8293,56 PLN, або згідно з встановленим НБУ курсом 1 PLN =7,35608700грн., на день митного оформлення-61008,15грн. Митна вартість становить-61414,21грн. По даному товару до бюджету нараховано/сплачено митних платежів на суму 12282,84грн., а саме: мито- 3070,71грн. (спосіб платежу-06), податок на додану вартість - 12282,84грн. (спосіб платежу-01);

-товар №14 «Вироби з оцинкованої сталі-Зовнішнє топорне кільце DІК 471 використовується для фіксації обертових елементів механізму. Pierscienie zabezp. DIN 471 210x5Pierscienie zabezp. DIN 471 230x5». Код товару згідно з УКТ ЗЕД 7318210090. Ставка ввізного мита пільгова/повна - 5 %, зменшене ввізне мито (згідно з Протоколу 1 до Угоди) 0%. Умови поставки товару згідно з ІНКОТЕРМС-FCA PL Lubaczow. Вага брутто - 34,625кг., нетто-32,9кг. Фактурна вартість товару - 2391,94PLN, або згідно з встановленим НБУ курсом 1 PLN = 7,35608700грн., на день митного оформлення -17595,32грн. Митна вартість становить -17613,63грн. По даному товару до бюджету нараховано/сплачено митних платежів на суму 3522,73грн., а саме, мито 880,68грн. (спосіб платежу-06), податок на додану вартість - 3522,73 грн (спосіб платежу-01).

Отримувач товару та особа відповідальна за фінансове врегулювань ТОВ «КАРАВЕЛЛА ГРУП» (ЄДПРОУ 40158393, адреса: 79037, Львівська область, м.Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 212, офіс 205). Відправник товару: RIVETTA Sp.zo.o, Handlowa 11, 37-600 Lubaczow.

Судом встановлено, що митне оформлення товару було здійснено за основним методом із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.07.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода).

Пільга « 410» (преференція по сплаті ввізного мита « 410») на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄЄ (Абзац 1ч.1 ст.29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони], яка встановлена розділом IV Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій) згідно класифікатору звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 №1011.

На підставі наказу Галицької митниці Держмитслужби від 02.11.2020 №636, було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРАВЕЛЛА ГРУП» вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 08.05.2018 №UA209140/2018/129291.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки встановлено, що дані товари декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» -товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший ч. 1 ст. 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони). Країна походження товарів у графі 34 митної декларації від 08.05.2018 № UA209140/2018/129291 була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у декларації інвойс від 07.05.2018 № ЕХ/000003/2018/05, наданих експортером Республіки Польща. Таким чином, при здійсненні митного оформлення товарів (інформація графи 47) податки були нараховані умовно та не були сплачені.

Судом встановлено, що з метою забезпечення належного контролю за правомірністю визнання країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, Львівською митницею ДФС були направлені звернення до Державної фіскальної служби України, а саме лист від 24.05.2018 №1404/8/13-70-19/42 для подальшого направлення митним органам Республіки Польщі з метою здійснення перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1.

Державна митна служба України листом від 04.09.2020 № 16-1/16-01-01/7.4/1655 інформувала Галицьку митницю Держмитслужби про отримання від уповноваженого органу Республіка Польща листа від 17.06.2020 №1801- IGC.4331.8.2019, яким не підтверджено преференційне походження по окремих позиціях товарів (1, 2, 3, 21), зазначених у декларації інвойс від 07.05.2018 № ЕХ/000003/2018/05, оскільки експортер не надав підтверджуючих документів. Окрім того, встановлено, що товари з позицій 1 та 3 фактури мають непреференційне походження з ЄС.

Так, митний орган Республіки Польща повідомив Державну митну службу України, що експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, які дозволяють застосовування преференції, та не має право на пільговий режим оподаткування товарів на підставі перелічених вище сертифікатів. З цих підстав, відповідач з урахуванням інформації, отриманої від митних органів Республіки Польща за результатами перевірки сертифікатів, прийшов до висновку щодо неправомірності застосування преференції зі сплати ввізного мита під час митного оформлення товарів за митною декларацією 08.05.2018 №UA209140/2018/129291.

До графи 44 митної декларації від 08.05.2018 № UA209140/2018/129291 під кодом 7016 внесено «реквізити декларації-інвойс, складеної експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000Євро», а під кодом 0380 внесено реквізити фактури від 07.05.2018 №ЕХ/000003/2018/05, в якій містяться відомості про країну походження товарів.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «КАРАВЕЛЛА ГРУП» складено акт №106/7.4-19/40158393 від 16.11.2020, відповідно до змісту якого, констатовано порушення позивачем:

-п.1 ст.16 Протоколу 1 Угоди, ч.1 ст.257, ч.5 ст.280 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 5225,51грн;

-п.п. «в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 1045,09 грн.

Не погоджуючись з такими висновками митного органу, ТОВ «КАРАВЕЛЛА ГРУП» листом направлено до Галицької митниці Держмитслужби свої заперечення.

За результатами розгляду поданого заперечення, відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що Галицькою митницею Держмитслужби документальна невиїзна перевірка ТОВ «КАРАВЕЛЛА ГРУП» проведена з дотриманням вимог законодавства України, за результатами якої правомірно складено акт №106/7.4-19/40158393 від 16.11.2020.

На підставі акту №106/7.4-19/40158393 від 16.11.2020, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.12.2020:

-№209/7.4-19/209000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 7612,76грн.;

-№210.7.4-19.209000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1567,64грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п.190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на мигну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Тобто, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Згідно зі ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Частинами 1-2 ст.44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно зі ст.278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст.280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановленого Митним тарифом України.

Відповідно до ст.281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу передбачені ст.377 МК України, за змістом якої, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Згідно з п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань, у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених ст.191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень ст. 191 цього Кодексу.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 193 ПК України визначені розміри ставок податку, зокрема, згідно із абз. «а» п. 193.1 цієї статті, ставка податку встановлюється від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Як встановлено судом, відповідно до графи 36 митної декларації позивачу при ввезенні на митну територію України товарів надано преференцію зі сплати мита (код пільги - 410) - «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», визначену абзацом 1 частини 1 статті 29 глави І розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, ратифікованої відповідно до Закону України № 1678-VII від 16.09.2014 відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1 -А до цієї Угоди.

Однак, як видно з акта перевірки, контролюючий орган вважає, що ввезений позивачем товар не може бути визнано таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію. Такі висновки контролюючого органу базуються на листі митного органу Республіки Польща від 17.06.2020 №1801-IGC.4331.8.2019.

Разом з тим, на переконання суду, вказаний лист митного органу Республіки Польща від 17.06.2020 №1801-IGC.4331.8.2019 не можна вважати достатнім доказом про порушення позивачем митних правил, оскільки ТОВ «КАРАВЕЛЛА ГРУП» до митного оформлення надано всі документи, передбачені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію.

Водночас в акті перевірки відсутня будь-яка інформація, яка б підтверджувала факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польща до експортера за наданням доказів чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Відповідно до ч.2 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6ст. 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію) розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею», якою встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до ст.26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно з ст..27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до ч.1 ст. 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 ст.16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена ст. 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України, і відповідають іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-які докази і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Частинами 1-3 ст.43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (п.1 ч.3 ст. 44 МК України).

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Як встановлено судом, відповідно до вимог протоколу №1 «щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва, Доповнення №1 «визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію , яка ратифікована Україною законом від 16.09.2014 №1678-VII, з метою підтвердження преференційного походження товару було подано інвойси-фактури №9981 від 30.04.2018 та №9752 від 27.04.2018 фірми INOXMARE (DIN 976), декларацію та фактуру №042161VF 20185 фірми AGRIP(DIN 976).

Так, відповідно до ч.1 ст.44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною 1 ст.45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас ча.1 та ч.2 ст.37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до ст.32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями ст..33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до ч.5 ст.45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також контролюючий орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Окрему увагу варто звернути на положення п.2 ч. 2 ст.351 МК України, які стали підставою для проведення документальної невиїзної перевірки. Зокрема, вказаною нормою визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Тобто, проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у п.2 ч. 2 ст.351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому згідно з п.п.7 п.4 розділу 3 Порядку результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.

Суд зауважує, що в акті перевірки не містяться докази умисного надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов`язкових платежів під час митного оформлення.

Крім того, зі змісту акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.

Суд вважає, що користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з Європейського Союзу, позивач подав до митного органу примірник сертифікату з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції.

При цьому, жодними нормативними актами не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. У позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Республіки Польщі при оформлені експортної декларації.

За таких обставин, у позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату про походження товару.

Доказів того, що сертифікат EUR.1, який надавався позивачем, скасований чи визнаний недійсним, відповідачем не подано. Тому суд вважає, що він є чинним та єдиним документом, що підтверджує походження товарів з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наданий позивачем сертифікат про походження товарів, містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, будь-які розбіжності у документах про країну походження товару відсутні, тобто позивачем підтверджено країну походження задекларованого за оскаржуваними митними деклараціями товару у відповідності до вимог ст.ст. 43, 44, 335 МК України.

А отже, керуючись приписами п. 54.4 ст.54 ПК України, контролюючий орган, не мав правових підстав самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3.6 статті 54 ПК України.

Відповідно до п.109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Суд зазначає, що нормами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена норма розподіляє обов`язок надання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні даної справи, суд відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує висновки Європейського суду з прав людини, наведені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992, де суд зауважив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним. Також надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Також за практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Галицької митниці Держмитслужби №209/7.4-19/209000 від 03.12.2020, №210.7.4-19.209000 від 03.12.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, які дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, висновки Галицької митниці Держмитслужби про неавтентичність поданих до митного оформлення документів та подання недостовірної інформації, яка стосується митної вартості товару, є хибними.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 4500,00грн., проте за змістом позовних вимог вказує, що докази надання правничої допомоги та оплати позивачем послуг будуть подані протягом п`яти днів після винесення судом рішення в цій справі, а тому питання щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги буде вирішено після надання представником позивача відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВЕЛЛА ГРУП» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд.212, оф. 205 ЄДРПОУ 40158393) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) - правонаступника Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби №209/7.4-19/209000 від 03.12.2020, №210.7.4-19.209000 від 03.12.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВЕЛЛА ГРУП» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд.212, оф. 205 ЄДРПОУ 40158393) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят)грн.00коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.