Рішення № 103499814, 08.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м. Львів

справа №380/16164/21

провадження № П/380/16366/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шуневич Т.П.

відповідача: представник Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 20305/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року та № 20306/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, контролюючим органом складено акт від 09.08.2021 року №16143/13-01-07-06/01293961, у висновках якого відповідачем встановлено

відсутність підтвердження фактичного придбання ТМЦ у ТОВ «Мекплекс», ТОВ «Керінг Систем» та ТОВ «Буд-Планета» та їх зв`язок з провадженням господарської діяльності платника податку, отже порушено П(С)БО 15; п.п.134.1.1 п.34.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2020 рік всього на суму 497567,00 грн та п. 198.1, п.198.2, 198.3. ст. 198, п.200.1 п. 200.2, ст. 200 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 552852,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 552852 грн.

Позивач з таким твердженнями не погоджується, вважає, що висновки перевірки є такими, що суперечать законодавству. Так, щодо господарських відносин позивача з його контрагентами ТОВ «Мекплекс», ТОВ «Керінг Систем» та ТОВ «Буд-Планета», такі були реальними, товарними, позивачем отримано фінансовий результат за вказаними операціями, що відповідає меті підприємницької діяльності. Вказане підтверджується необхідною первинною документацією, яка була представлена як до перевірки, так і представлена до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності помилково пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на теперішній час не звітують до контролюючих органів. Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

До того ж зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер і не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

В межах спірних правовідносин просить врахувати численну практику Верховного Суду.

12.11.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково зазначено, що при перевірці податковим органом не вимагались сертифікати якості на продукцію, і в акті перевірки не вказано про їх обов`язкову необхідність. Звертає увагу, що при реєстрації податкових накладних на підставі яких ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання із податку на додану вартість, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України.

Також позивачем 08.12.2021 р. на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві та поясненнях подано заперечення на пояснення по справі відповідача.

Саме тому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 20305/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року та № 20306/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року. Представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві. Просила позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що за результатами проведеної перевірки господарських відносин позивача з його контрагентами ТОВ «Мекплекс», ТОВ «Керінг Систем» та ТОВ «Буд-Планета», відповідачем складено акт від 09.08.2021 року №16143/13-01-07-06/01293961, яким зафіксовано допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства.

В матеріалах перевірки описана інформації щодо неможливості виконання ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Мекплекс» та ТОВ «Буд-Планета» цивільно-правових зобов`язань в частині поставки товарно-матеріальних цінностей у зв`язку із відсутністю у зазначених суб`єктів господарювання економічних можливостей та відсутності фактів придбання такого товару по ланцюгу поставок. В основу висновків про нереальний характер задокументованих господарських операцій покладена інформація, що міститься в АІС «Податковий блок».

Щодо ТОВ «Мекплекс» відповідач вказує, що відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку не встановлено нарахування та виплату фізичним особам, неплатникам ПДВ, доходу з ознакою « 157», а також відсутнє нарахування заробітної плати водіям. Зазначене підтверджує відсутність придбання послуг по оренді приміщень, транспортних засобів та послуг транспортування.

В ході проведення перевірки досліджено ланцюг постачання ТМЦ, реалізованого ТОВ «Мекплекс» на адресу ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», та встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій.

Щодо ТОВ «Керінг Систем» зазначає, що проведеним аналізом поданої звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання ТОВ «Керінг Систем» послуг транспортування та послуг оренди приміщень, які необхідні для зберігання значних обсягів товару. Також, підприємством не подано податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період 4 кв. 2019 року, що підтверджує відсутність придбання послуг по оренді приміщень та послуг транспортування.

05.02.2020 р. прийнято рішення про відповідність ТОВ «Керінг Систем» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

Щодо ТОВ «Буд-Планета» вказує, що основний вид діяльності - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, чисельність працівників - 5 осіб, основні засоби - відсутні. Із квітня 2021 р. не звітується.

20.01.2021 р. прийнято рішення про відповідність ТОВ «Буд-Планета» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В ході проведення перевірки досліджено ланцюг постачання ТМЦ, реалізованого ТОВ «Буд-Планета» на адресу ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», та встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій,

Встановлено, що усі вищенаведені суб`єкти господарювання, задіяні в схемі постачання ТМЦ до ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», не є імпортерами та виробниками реалізованих товарів, у даних суб`єктів господарювання відсутні умови щодо введення в обіг даних товарів, зокрема відсутні матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійснення задекларованих операцій.

Проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що ТОВ «Буд-Планета» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів/робіт (послуг), що свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства.

Згідно із представленими товарно-транспортними накладними по взаємовідносинах із ТОВ «Буд-Планета» автомобільними перевізниками є ТОВ «Буд-Планета», а транспортування здійснювалось водіями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що у ТОВ «Буд-Планета» відсутні у користуванні зазначені в ТТН транспортні засоби.

Відповідач підсумовує, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Представлені видаткові накладні є неналежними документами для підтвердження факту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки останні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в частині зазначення прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб (за господарськими операціями з ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд Планета» та ТОВ «Мекплекс»), а також реквізитів довіреностей. Крім цього документи надані на підтвердження факту передачі продукції від ТОВ «Буд-Планета» на адресу ПрАТ «Нафтогазбуд» (видаткові накладні та товарно-транспортні накладні) містять розбіжності в частині місця здійснення господарської операції.

Вказане свідчить про те, що господарські операції з вказаними контрагентами-постачальниками не мали реального характеру. Наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв`язку з тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних є недостовірними.

Представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір отримати дохід лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувались.

Отже, у контролюючого органу були підстави для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представниця відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

24.11.2021 року відповідачем подано пояснення по справі, в яких просить врахувати інформацію РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області щодо відсутності реєстрації транспортних засобів у ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд Планета» та ТОВ «Мекплекс».

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 28 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 25.07.2021 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було продовжено строк підготовчого судового засідання в порядку ч. 4 ст. 173 КАС України.

В судовому засіданні 09.12.2021 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» зареєстроване як юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.12.1993, ідентифікаційний код юридичної особи: 01293961; основний вид діяльності: 42.21 Будівництво трубопроводів.

ГУ ДПС у Львівській обрості у період з 27.07.2021 по 02.08.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Фірма`Нафтогазбуд» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Керінг Систем» за період жовтень 2019, ТОВ «Мекплкс» за період квітень 2020, ТОВ «Мейн Трейд Груп» за період серпень, вересень, жовтень 2020, ТОВ «Буд-Планета» за період вересень 2020 та правомірності їх відображення у податкових деклараціях х податку на додану вартість за період жовтень 2019, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2019-2020 роки, за наслідками якої складено Акт

Перевіркою підприємства позивача встановлені порушення:

П(С)БО 15; п.п.134.1.1 п.34.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2020 рік всього на суму 497567,00 грн;

п. 198.1, п.198.2, 198.3. ст. 198, п.200.1 п. 200.2, ст. 200 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 552852,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 552852 грн.

Позивачем 20.08.2021 подано заперечення на акт перевірки від 09.08.2021 року №16143/13-01-07-06/01293961. Листом від 03.09.2021 №25320/6/13-01-07-06-15 ГУ ДПС у Львівській області повідомило позивача про залишення заперечень від 20.08.2021 без задоволення.

ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 20305/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 497567,00 грн та № 20306/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 691065,00 грн.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, саме тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1. стаття 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 200.1 статті 200 ПК України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 установлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) ураховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку за визначенням п. 200.6 статті 200 Податкового кодексу України може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Таке рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

? Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 (П(С)БO 15).

За правилами п.5 П(С)БO 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п.8 П(С)БO 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

За правилами пункту 21 П(С)БO 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов`язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Разом з тим за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що на відповідно до умов Договору поставки від 28 квітня 2020 року №2804, укладеного між ТОВ «Мекплекс» (Постачальник) та ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених у Договорі продукцію прямо шовну сталеву трубу 720*9, іменовану в подальшому за текстом «Продукція», асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною для забезпечення об`єкту: «Капітальний ремонт лінійної частини нафтопроводу «Броди-Держкордон» з заміною труби Ду 500 на ділянці км 17,7 км 37,3».

Пунктом 2.1. Договору визначено, що якість Продукції, що поставляється повинна відповідати діючим технічним умовам, вимогам до Продукції, вказаним у Специфікаціях.

Умовами п. 4.1. Договору визначено, що доставка товару здійснюється силами, транспортом та за рахунок Постачальника або засобами транспортної організації, з якою Продавець уклав відповідний Договір. Відповідно до п. 4.4. Договору, на кожну поставлену партію Продукції Постачальник надає Покупцеві наступні документи: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості.

На підтвердження реальності операцій за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено: специфікація №1 від 28.04.2020, видаткова накладна №РН-0000030 від 28.04.2020, товарно-транспортна накладна №00198 від 28.04.2020, платіжне доручення №118314 від 07.05.2020, Договір відступлення права вимоги від 07.05.2020, податкова накладна №271 від 28.04.2020, роздруківка журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 та 201 за квітень 2020 року.

Щодо господарських операцій із ТОВ «Керінг Систем», судом встановлено наступне.

16 жовтня 2019 року ТОВ «Керінг Систем» (Постачальник) та ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (Покупець) уклали Договір №10-16/2019, згідно умов якого, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі Продукцію, іменовану в подальшому за текстом «Продукція», асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною для забезпечення об`єкту: «Капітальний ремонт лінійної частини нафтопроводу «Броди-Держкордон» з заміною труби Ду 500 на ділянці км 17,7 км 37,3».

Пунктом 2.1. Договору визначено, що якість Продукції, що поставляється повинна відповідати діючим технічним умовам, вимогам до Продукції, вказаним у Специфікаціях.

Умовами п. 4.1. Договору визначено, що доставка товару здійснюється силами, транспортом та за рахунок Постачальника або засобами транспортної організації, з якою Продавець уклав відповідний Договір. Відповідно до п. 4.4. Договору, на кожну поставлену партію Продукції Постачальник надає Покупцеві наступні документи: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості.

На підтвердження операцій за договором до матеріалів справи долучено: специфікація №1 від 16.10.2019, видаткова накладна №189 від 24.10.2019, товарно-транспортні накладні №442 від 16.10.2019, №443 від 16.10.2019, №444 від 17.10.2019, №445 від 17.10.2019, №446 від 18.10.2019, №447 від 18.10.2019, №448 від 21.10.2019, №450 від 21.10.2019, №451 від 21.10.2019, №452 від 22.10.2019,№453від 22.10.2019, №454 від 22.10.2019, №455 від 23.10.2019, №456 від 23.10.2019, №457 від 23.10.2019, №458 від 24.10.2019, платіжне доручення №1944 від 08.11.2019, платіжне доручення №1967 від 12.11.2019, податкова накладна від 24.10.2019 №718, роздруківка журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 за жовтень 2019, податкова декларація з податку на додатну вартість за жовтень 2019.

Щодо господарських операцій із ТОВ «Буд-Планета», судом встановлено наступне.

21 вересня 2020 року ТОВ «Буд-Планета» (Постачальник) та ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (Покупець) уклали Договір №2109, згідно умов якого, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі Продукцію прямо шовну сталеву трубу 720*9 та 1020*12, іменовану в подальшому за текстом «Продукція», асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною для забезпечення об`єкту: «Капітальний ремонт лінійної частини нафтопроводу «Броди-Держкордон» з заміною труби Ду 500 на ділянці км 37,3 63,5 км».

Пунктом 2.1. Договору визначено, що якість Продукції, що поставляється повинна відповідати діючим технічним умовам, вимогам до Продукції, вказаним у Специфікаціях.

Умовами п. 4.1. Договору визначено, що доставка товару здійснюється силами, транспортом та за рахунок Постачальника або засобами транспортної організації, з якою Продавець уклав відповідний Договір. Відповідно до п. 4.5. Договору, на кожну поставлену партію Продукції Постачальник надає Покупцеві наступні документи: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості.

На підтвердження операцій за договором до матеріалів справи долучено: специфікація №1 від 21.09.2020, специфікація №2 від 30.09.2020, видаткова накладна №РН-0000272 від 22.09.2020, товарно-транспортна накладна №000432 від 22.09.2020, платіжне доручення №119435 від 22.09.2020, повідомлення про відступлення права вимоги № 22 від 22.09.2020, договір відступлення права вимоги від 22.09.2020, видаткова накладна №РН-0000289 від 30.09.2020, товарно-транспортна накладна №000457 віл 30.09.2020, товарно-транспортна накладна №000456 від 30.09.2020, платіжне доручення №125259 від 06.10.2020, повідомлення про відступлення права вимоги №36 від 06.10.2020, договір відступлення права вимоги від 06.10.2020, податкова накладна від 22.09.2020 року №57, податкова накладна від 30.09.2020 року №93, картка рахунку 631 за вересень 2020 року.

В акті перевірки від 09.08.2021 року №16143/13-01-07-06/01293961, відповідачем зафіксовано наступне.

Так, щодо ТОВ «Мекплекс» відповідач вказує, що відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку не встановлено нарахування та виплату фізичним особам, неплатникам ПДВ, доходу з ознакою « 157», а також відсутнє нарахування заробітної плати водіям. Зазначене підтверджує відсутність придбання послуг по оренді приміщень, транспортних засобів та послуг транспортування.

В ході проведення перевірки досліджено ланцюг постачання ТМЦ, реалізованого ТОВ «Мекплекс» на адресу ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», та встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій.

Щодо ТОВ «Керінг Систем» зазначає, що проведеним аналізом поданої звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання ТОВ «Керінг Систем» послуг транспортування та послуг оренди приміщень, які необхідні для зберігання значних обсягів товару. Також, підприємством не подано податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період 4 кв. 2019 року, що підтверджує відсутність придбання послуг по оренді приміщень та послуг транспортування.

05.02.2020 р. прийнято рішення про відповідність ТОВ «Керінг Систем» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

Щодо ТОВ «Буд-Планета» вказує, що основний вид діяльності - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, чисельність працівників - 5 осіб, основні засоби - відсутні. Із квітня 2021 р. не звітується.

20.01.2021 р. прийнято рішення про відповідність ТОВ «Буд-Планета» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В ході проведення перевірки досліджено ланцюг постачання ТМЦ, реалізованого ТОВ «Буд-Планета» на адресу ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», та встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій,

Встановлено, що усі вищенаведені суб`єкти господарювання, задіяні в схемі постачання ТМЦ до ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», не є імпортерами та виробниками реалізованих товарів, у даних суб`єктів господарювання відсутні умови щодо введення в обіг даних товарів, зокрема відсутні матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійснення задекларованих операцій.

Проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що ТОВ «Буд-Планета» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів/робіт (послуг), що свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства.

Згідно із представленими товарно-транспортними накладними по взаємовідносинах із ТОВ «Буд-Планета» автомобільними перевізниками є ТОВ «Буд-Планета», а транспортування здійснювалось водіями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що у ТОВ «Буд-Планета» відсутні у користуванні зазначені в ТТН транспортні засоби.

Відповідач підсумовує, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Представлені видаткові накладні є неналежними документами для підтвердження факту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки останні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в частині зазначення прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб (за господарськими операціями з ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс»), а також реквізитів довіреностей. Крім цього документи надані на підтвердження факту передачі продукції від ТОВ «Буд-Планета» на адресу ПрАТ «Нафтогазбуд» (видаткові накладні та товарно-транспортні накладні) містять розбіжності в частині місця здійснення господарської операції.

Представник відповідача зазначив також, що формуючи висновки за результатами перевірки проведено аналіз отриманої податкової інформації, яка у сукупності свідчить про те, що контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що господарські операції з вказаними контрагентами-постачальниками не мали реального характеру. Наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, проте не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв`язку з тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних є недостовірними.

Представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуги, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувались.

Врахувавши встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини та висновки контролюючого органу, що викладені у акті перевірки від 09.08.2021, суд зазначає наступне.

Основний вид діяльності ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Будівництво трубопроводів.

Щодо відсутності інформації про власні або орендовані фонди, трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентами позивача, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами та не може ґрунтуватися на висновках контролюючого органу, що мають характер припущень.

Податковий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача посилаючись лише податкову інформацію щодо контрагентів останнього, яка не підтверджена жодними доказами. Суд звертає увагу, що використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 19 березня 2021 року у справі № 460/143/19.

Отже, програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Крім того, при проведенні вказаного аналізу, відповідач виключив можливість контрагентів придбавати послуги та товари в суб`єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.

Таким чином посилання на неможливість здійснення господарських операцій по ланцюгах постачання ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс» і їх контрагентів може створювати відповідні наслідки лише для них і жодним чином не впливає на операції з позивачем. Відтак, якщо у контролюючого органу є претензії до відповідних контрагентів, він має право на проведення перевірок стосовно дотримання ними вимог податкового законодавства та застосування відповідних заходів впливу. У будь-якому разі відповідальність за можливі порушення таких осіб повинні нести вони - самі, а не позивач.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16 січня 2018 року у справі №820/4648/13-а та №826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо зауважень контролюючого органу відносно видаткових накладних в розрізі відсутності прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб (за господарськими операціями з ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс»), а також реквізитів довіреностей, та наявності розбіжності у ТТН в частині місця здійснення господарської операції, суд враховує наступне.

Позивач не заперечує, що постачальником ТОВ «Керінг Систем» помилково було зроблено описку при оформленні товарно-транспортних накладних, відповідно до якої в них зазначено, що замовником є ПрАТ «Фірма`Нафтогазбуд», в той час як п. 4.1 Договору передбачено, що доставка товару здійснюється силами, транспортом та за рахунок постачальника або засобами транспортної організації, з якою продавець уклав відповідний договір.

Враховуючи зазначене, ПрАТ «Фірма» Нафтогазбуд» 07.09.2021 року звернулось з листом №360/03 до ТОВ «Керінг Систем», як замовника, внести відповідні коригування у ТТН, які знаходяться у нього, у перевізників та примірниках позивача.

Також, позивачем долучено копії довіреностей, якими підтверджуються повноваження підписантів на отримання ТМЦ по договору із ТОВ «Мекплекс» - підпис на видатковій накладній та ТТН Генерального директора, який наділений відповідними повноваженнями згідно Статуту;

- по договору із ТОВ «Буд-Планета» - підпис на видатковій накладній та ТТН виконавця робіт Терна В.Р., який наділений повноваженнями згідно довіреності від 15.09.2020 року;

- по договору із ТОВ «Керінг Систем» - підпис на видатковій накладній старшого виконавця робіт Копитка Я.І., який наділений повноваженнями згідно довірені від 01.01.2019 року.

З даного приводу суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 та від 18 квітня 2019 у справах №№ 822/2373/17, 813/4430/14, яку суд враховує в силу імперативних норм ч. 5 ст. 242 КАС України.

При наданні оцінки спірним правовідносинам, суд також враховує правовий висновок Верховного Суду щодо значення товарно-транспортних накладних при оподаткуванні господарських операцій з поставки товару, який викладений у постанові від 12 червня 2018 року у справі № К/9901/4022/18, згідно з яким наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є визначальною при оподаткуванні господарських операцій за договором поставки та є обов`язковою при оподаткуванні господарських операцій саме за договорами перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом фактів перевезення (переміщення) товару, натомість факти передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього мають підтверджуватися видатковими накладними.

Також, суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що вимога про надання товариством документів, які підтверджують якість товарів, сертифікатів, тощо, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Окрім цього, позивачем долучено копії сертифікатів якості на труби стальні згідно договорів із ТОВ «Мекплекс» та ТОВ «Буд-Планета».

Суд також враховує доводи позивача про те, що оскільки податкова перевірка проводилась щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс», то відповідно ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» надано всі первинні документи, які складались за участю товариства і які детально проаналізовано судом.

Разом з тим, контрагенти позивача ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс» - зареєстровано у встановленому порядку, установчі документи підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про поставку товарів, належне виконання яких підтверджується видатковими та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними платіжними дорученнями. Отримання вказаних товарів також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності позивача.

Так, для підтвердження наявності розумної економічної причини укладення наведених вище договорів позивачем долучено докази використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» при виконанні договорів підряду із замовником АТ «Укртранснафта»: Акт №1 за серпень 2020 року - підтверджує використання труби сталевої діаметрах 720 мм (згідно договору поставки №2804 від 28.04.2020 року із ТОВ «Мекплекс»), Акт №4 за жовтень 2020 року - підтверджує використання труби сталевої діаметром 720 мм (згідно договору поставки №2804 від 28.04.2020 року із ТОВ «Мекплекс» та згідно договору поставки №2109 від 21.09.2020 року із ТОВ «Буд-Планета»); Акт №4 за грудень 2020 року - підтверджує використання груби сталевої діаметром 1020 мм (згідно договору поставки №2109 від 21.09.2020 року із ТОВ «Буд-Планета»); Акти №3, 4, 5 за жовтень 2019 року, акт №5 за листопад 2019 року - підтверджує використання плит для покриття автодоріг 170 штук (згідно договору поставки №10-16/2019 від 16.10.2019 року із ТОВ «Керінг Систем»).

Вищенаведене спростовує позицію відповідача щодо «нереальності» вказаних господарських операцій та «відсутності ділової мети при їх здійсненні». Таким чином рух активів по операціях позивача з ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс» спричинив реальні зміни майнового стану позивача, що спростовує доводи контролюючого органу.

Слід зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо тлумачення розумної економічної причини (ділової мети).

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що доводити недійсність правочинів (господарських зобов`язань) органи державної податкової служби зобов`язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Податкові накладні ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс» по взаємовідносинах із позивачем були оформлені згідно з усіма вимогами, наведеними у ст. 201 ПК та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах встановлених законодавством строків.

Проведеною перевіркою не встановлено жодних зауважень чи претензій до правильності оформлення та/або реєстрації вказаних накладних. Вказане свідчить про достатність коштів ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс» на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для реєстрації накладних у відповідному розмірі.

Таким чином на підставі проведених господарських операцій та належним чином складених та оформлених первинних документів позивачем було правомірно визначено фінансовий результат до оподаткування відповідно до чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Відтак не відбулося заниження суми податку на прибуток підприємств, що спростовує висновки, викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищенаведене, віднесення сум податку на додану вартість, що були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Мекплекс» є правомірним.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Суд повторно звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагентів, а тим більше за дії контрагентів контрагента, з якими позивач взагалі не перебував у жодних відносинах, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, знаходженням за місцем реєстрації, неможливості встановлення походження товару про всьому ланцюгу товарообігу тощо, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру операцій з придбання ТМЦ та використання їх у господарській діяльності, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин встановлено не було.

Відтак висновки акта перевірки від 09.08.2021 року про відсутність господарських операцій позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Належні та допустимі докази на спростування позиції відповідача щодо відсутності факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.

Водночас, суд не враховує інформацію РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області щодо відсутності реєстрації транспортних засобів у ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Буд Планета» та ТОВ «Мекплекс», в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, оскільки така інформація не була покладена відповідачем в основу оскаржуваних рішень.

Що стосується наведеної відповідачем судової практики Верховного Суду, яка підтверджує правомірність його дій, слід зазначити, що фактичні обставини справ, на які посилається відповідач, істотно відрізняються від встановлених обставин справи, що розглядаються, а тому правові висновки Верховного Суду, зазначені відповідачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 17829,48 грн відповідно до платіжного доручення № 000000338 від 21 вересня 2021 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (вул. Стрийська, 108/656, м. Львів, 79004) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 20305/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року та № 20306/13-01-07-06 від 07 вересня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (вул. Стрийська, 108/656, м. Львів, 79004, код ЄДРПОУ 01293961) 17829,48 грн сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 000000338 від 21 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.02.2022 року.

Суддя Клименко О.М.