Рішення № 103498859, 21.02.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2022 рокум. Ужгород№ 260/3417/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме:

1. визнати протиправною бездіяльність - відмову Головного управління ДПС у Закарпатській області, оформлену листом за №1829/Т07-16-10-02-13 від 02 липня 2021 року щодо видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за віком - ОСОБА_1 у відповідності до Порядку №622 від 14.09.2016 року за формою затвердженого Постановою правління ПФУ від 17.01.2017 року №1-3;

2. зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати (працюючого державного службовця, інспектора податкової службу ІІ рангу) станом на травень 2021 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) а довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за травень 2021 року (надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності, виплати за додаткове навантаження, у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за додаткове навантаження, у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби, премії, та інші виплати, матеріальна допомога, тощо) для призначення пенсії державного службовця за віком на підставі його заяви від 23.06.2021 року у відповідності до Порядку № 622 від 14.09.2016 року, за формою затвердженого Постановою правління ПФУ від 17.01.2017 року № 1-3;

3. стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі двох місячних мінімальних заробітних плат помножених на кількість місяців тривалості протиправною бездіяльності відповідача починаючи з 02.07.2021 року (бездіяльність відповідача оформлена листом за №1829/Т/07-16/10-02-13 від 02.07.2021 року) по день ухвалення судового рішення у даній справі;

4. зобов`язати відповідача подати протягом одного місяця з дати набрання законної сили судового рішення звіт про його виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано до Головного управління ДПС у Закарпатській області заяву про видачу довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за віком та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за травень 2021 року. Однак відповідач вказані довідки не видав. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

28 серпня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, з якої вбачається, що станом на момент розгляду справи правонаступником Хустської ОДПІ, з якої позивач звільнився є Головне управління ДФС у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року до участі у даній справі залучено Головне управління ДФС у Закарпатській області та витребувані від відповідача 1 документи.

На момент розгляду справи відповідач 2 відзив на позов не подав.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, позивач 23 червня 2021 року звернувся до Головного управління ДПС у Закарпатській області із заявою видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за віком у відповідності до Порядку № 622 за формою затвердженою Постановою Правління ПФУ від 17 січня 2017 року № 1-3. (а.с. 9-12)

Листом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 02 липня 2021 року №1829/Т/07-16-10-02-13 позивачу було надано відповідь про неможливість видати відповідну довідку, оскільки у відповідача відсутня особова справа позивача та відомості по заробітній платі відносно нього як державного інспектора податкової служби ІІ рангу ДПА у Хустському районі.

Разом з тим, як вбачається із вищевказаного листа позивачу повідомлено про те, що необхідні документи для розгляду його питання щодо видачі довідки знаходяться в Головному управління ДФС в Закарпатській області, а відтак направлено його звернення для розгляду за належністю.

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного ДПС у Закарпатської області щодо не видачі йому вказаних довідок, звернувся із вказаним позовом до суду.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Згідно з п. 2 "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

14 вересня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову, якою затвердив Порядок № 622, п. 4 якого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, починаючи з 01 травня 2016 року;

- у разі коли в осіб, зазначених в п. 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, починаючи з 01 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи, починаючи з 01 травня 2016 року, на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали, починаючи з 01 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абз. 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Як вбачається із позовної заяви, наказом Державної податкової адміністрації у Хустському районі від 04 вересня 1997 року № 38 позивача - ОСОБА_1 було звільнено з посади державного податкового інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб, у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності за станом здоров`я, як інспектора податкової служби ІІ рангу.

Суд вказує на те, що правонаступниками ДПА у Хустському районі були ДПС у Хустському районі, Хустська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Хустська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області.

10 травня 2019 року припинено державну реєстрацію Хустської ОДПІ, правонаступником якої є Головне управління ДФС у Закарпатській області, так як Постановою КМУ "Про утворення територіальних органів ДФС та визнання такими, що втратили чинність деяких актів КМУ" № 311 від 06.08.2014 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДФС та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДФС. У відповідності до вказаної постанови, реорганізовано Головне управління Міндоходів у Закарпатській області та утворено юридичну особу - Головне управління ДФС у Закарпатській області.

Постановою КМУ "Про утворення територіальних органів ДПС" № 537 від 19.06.2019 року реорганізовано Головне управління ДФС у Закарпатській області шляхом приєднання до відповідного територіального органу Головного управління ДПС у Закарпатській області.

Пунктом 2 постанови КМУ "Про утворення ДПС України та ДМС України №1200 від 18.12.2018 року встановлено, що ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності.

Разом з тим, розпорядженням КМУ від 21 серпня 2019 року №682-р передано ДПС функції щодо реалізації державної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом визначено вичерпний перелік функцій та завдань, які передані до Головного управління ДПС у Закарпатській області.

Натомість вказаними нормативними актами не передбачено правонаступництва до Головного управління ДПС у Закарпатській області кадрових питань, питань щодо заробітної плати.

Вказані питання відносяться до компетенції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яке внесено до ЄДРПОУ за реєстраційним номером 39393632 та на даний час не припинено.

Аналізуючи наведене, суд вказує на те, що постанова КМУ від 18 грудня 2018 року № 1200 та розпорядження КМУ від 21 серпня 2019 року № 682-р свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з з адміністрування єдиного внеску.

Відтак, суд вказує на те, що відповідач 2 - Головне управління ДФС у Закарпатській області є органом, на який покладено обов`язок щодо видачі довідок про складові заробітної плати та грошове забезпечення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДФС у Закарпатській області надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади держаної служби за травень 2021 року для призначення пенсії державного службовця за віком на підставі заяви від 23 червня 2021 року у відповідності до Порядку №622 від 14.09.2016 року, за формою затвердженою постановою правління ПФУ № 1-3 від 17.01.2017 року.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вказує на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами 1-2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, за змістом статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

В постанові №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Пленум Верховного Суду України в пункті 4 вказав, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В пункті 9 цієї Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 вказаної постанови).

Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №804/2252/14 та від 20.02.2018 у справі №818/1394/17.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат протиправними діями, рішенням чи бездіяльністю, спричинених моральними, психічними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Тобто, суд вказує на те, що в даному випадку відсутні будь-які докази причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними позивачем обґрунтуваннями моральних страждань і діями відповідача. Наведені позивачем посилання на страждання не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями відповідача та провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Окрім цього, суд зазначає, що сам по собі факт можливої протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №804/6922/16.

Отже, підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.

У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Зазначивши у прохальній частині позовної заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем не виконане, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, дане клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Статтею 2 частини 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, доступність, достовірність кожного доказу окремо, на достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, які підлягають до часткового задоволення, з вище визначених судом підстав.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ - 39393632) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади держаної служби за травень 2021 року для призначення пенсії державного службовця за віком на підставі заяви від 23 червня 2021 року у відповідності до Порядку №622 від 14.09.2016 року, за формою затвердженою постановою правління ПФУ № 1-3 від 17.01.2017 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.А. Гебеш