Рішення № 103498844, 29.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3042/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судових засідань Костелей І.Ф.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

позивача Євдокіменка Г.Д.,

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обласний центр медико-соціальної експертизи (вул. Перемоги, буд. 22, кім. 24, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 26463542) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 29 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 03 листопада 2021 року.

20 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обласний центр медико-соціальної експертизи (далі третя особа), яким просить суд: 1) прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; 2) визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Відповідача) як державного органу України, залученого до процедури призначення, обчислення, перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби по відмові Відповідача (ГУ ПФУ в Закарпатській області) у призначенні пенсії за заявою ОСОБА_1 від 26.05.2021 року; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01 жовтня 2020 року призначити, нарахувати та виплачувати мені ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як особі з інвалідністю другої групи що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; 4) стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати (а.с.1-4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та йому призначено пенсію за вислугу років згідно вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ОСОБА_1 26 травня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії (перехід на пенсію) по інвалідності внаслідок війни ІІ групи. Перехід на інший вид пенсії позивач просив здійснити з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки (рішення МСЕК), які долучив до відповідної заяви. Однак станом на 20 липня 2021 року (день звернення позивача з даним позовом до суду), його заява про призначення пенсії задоволена не в повному обсязі. Пенсію по інвалідності, згідно Закону № 2262-ХІІ, йому призначено лише з 26 травня 2021 року, тобто з дати звернення із заявою до пенсійного фонду. З вищезазначеними діями відповідача позивач не погоджується, вважає їх протиправними і з цього приводу звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

26 липня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) (а.с.14, 15).

09 серпня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову (а.с.20, 21).

17 серпня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив (а.с.23-25).

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимог з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 , за результатами проходження МСЕК отримано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за змістом якої за результатами повторного огляду мені присвоєно другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби із захисту Батьківщини (а.с.5).

У вказаній довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 380279 датою огляду зазначено 27.04.2021 року і з заліком терміну з 01.10.2020 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до осіб, які мають право на пенсію за цим Законом відносяться особи зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до яких, в тому числі, належать особи з інвалідністю перераховані в п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - довічно (ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю після закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби чи внаслідок нещасного випадку або захворювання, що мали місце після звільнення їх зі служби, - з дня встановлення їм інвалідності (ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

За змістом пунктів 1.12 та 1.13. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за № 1295/20033, датою встановлення інвалідності вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Таким чином, виходячи з обставин справи та чинних на момент виникнення спірних правовідносин норм законодавства, судом встановлено, що позивач з 01 жовтня 2020 року має право на перехід на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом також встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом від 30 квітня 2021 року за № 0700-0307-8/17295 повідомило позивача про існування в нього права на перехід на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також про необхідність для цього звернення в Головне управління ПФУ в Закарпатській області.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із відповідною заявою (а.с.8).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі Закон № 2262-ХІІ), заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково.

За ст. 49 Закону № 2262-ХІІ, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач вказує, що перехід з одного виду пенсії на інший у межах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється за ініціативою пенсіонера, зокрема, із дня його звернення до органу пенсійного фонду підстав для визнання дій протиправними не виникає.

За змістом відзиву такі твердження відповідача побудовані па тому, що ОСОБА_1 є одержувачем пенсійних виплат відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і неодноразово здійснював перехід з одного виду пенсії на інший, а ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачає випадки коли пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Відповідно до п. 1.15. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561. якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки.

Протягом жовтня 2020 року до 27 квітня 2021 року МСТК не проводила огляду позивача через проведення протиепідемічних та карантинних заходів. Це є достатньою поважною причиною для зарахування терміну.

Крім тою, групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються виключно медико-соціальними експертними комісіями (сі. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

В довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією неоднозначно зазначено про набуття 2 групи інвалідності та залік терміну з 01.10.2020 року.

Пункт "е" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", вказує, що пенсії призначаються з дня встановлення інвалідності особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю після закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби чи внаслідок нещасного випадку або захворювання, що мали місце після звільнення їх зі служби.

Відповідно до ч. 3 цієї статті пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Дана обставина вказується і не спростовується у відзиві відповідача.

Положення ст. 50 цього закону носять імперативний характер і не дають права вибору відповідачу з якого часу призначати пенсію в межах 12 місячною терміну з дня виникнення права при зверненні особи.

Із наявної в матеріалах справи заяви про призначення/перерахунок встановлено, що позивач просив призначити пенсію по інвалідності з 01.10.2020 року, що узгоджується із здійсненим заліком терміну огляду МСНК та вказаним 12 місячним терміном.

З огляду на зазначене вважаю, що доводи відповідача стосовно часу призначення пенсії не вказують на правомірність його дій.

Однак, як вбачається із наявних доказів, відповідачем призначено пенсію по інвалідності позивачу з 26 травня 2021 року (тобто з дати звернення до пенсійного фонду).

Разом з цим, позивач має право на перехід на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.10.2020 року.

З огляду на це, з боку відповідача наявні дії протиправного характеру, які полягли у призначенні пенсії позивачу по інвалідності з іншої дати, аніж останній мав на це право.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як визначено ст. 22 Конституції України, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 p., встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. А за ст. 50 Закону № 2262 пенсії за цим Законом призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю після закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби чи внаслідок нещасного випадку або захворювання, що мали місце після звільнення їх зі служби - з дня встановлення їм інвалідності.

Щодо тверджень про неодноразовий перехід позивачем з одного виду пенсії на інший, то Закон не містить обмеження щодо кількості разів переходу з одного виду на інший.

Також безпідставними є твердження відповідача з посиланнями па Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" оскільки він не встановлює умов щодо часу з якого призначаються пенсії.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що вимоги позивача з приводу визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначені пенсії по інвалідності внаслідок війни ІІ групи з 01 жовтня 2020 року та як результат, зобов`язання останнього саме з цієї дати призначити, нарахувати та виплатити пенсію позивачу підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат по справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем заявлено клопотання про відшкодування йому понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Водночас, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі № 826/7778/17.

Водночас, суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один типовий епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Тобто, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім цього, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу буде співмірним зі складністю справи та пропорційним до предмета спору, а саме розмірі 1000,00 грн., та саме в такій сумі витрати належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обласний центр медико-соціальної експертизи (вул. Перемоги, буд. 22, кім. 24, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 26463542) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначені пенсії за його заявою від 26 травня 2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) призначити, нарахувати та виплатити починаючи з 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

4. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець