Рішення № 103498540, 17.02.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/37100/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Горбова І.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.09.2021 № 350 в частині залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га .

Зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га.

В обгрунтування позову зазначає, що на звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га, відповідачем прийнято рішення, яким залишено його без задоволення. Причина залишення клопотання без задоволення: на підставі пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до 1 січня 2023 року земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь яким іншим особам". Зазначає, що така відмова не відповідає ст.118 Земельного кодексу України та є протиправною.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до п.24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, проте до 01.01.2023 земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). По інформації, яка є наявна у сільській раді на земельну ділянку яку було подано позивачем заяву для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою подано заяву іншою особою до Держгеокадастру Житомирської області та отримано дозвіл на розроблення документації із землеустрою. З огляду на зазначене, Оліївською сільською радою було прийнято рішення десятої сесії VIII від 10.09.2021 № 350, яким залишено клопотання ОСОБА_1 без задоволення на підставі п.24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Ухвалою від 03.02.2022 справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, про причини неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

30.07.2021 позивачем до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га із земельної ділянки комунальної власності.

До клопотання було надано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, викопіювання з планово-картографічного матеріалу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (картографічні графічні матеріали щодо бажаного місця розташування витребуваної земельної ділянки)

Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.09.2021 № 350 клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га залишено без задоволення.

У рішенні зазначено, що на підставі пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до 1 січня 2023 року земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь яким іншим особам.

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Відповідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Приписами абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом ч. 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, у ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.09.2021 № 350 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га , оскільки на підставі пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до 1 січня 2023 року земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь яким іншим особам".

Суд не заперечує право колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням вимог та обмежень, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що зазначена у спірному рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відсутня у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Крім того, відповідно до п.24 розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Отже, пункт 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України стосується осіб, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту та не поширюється на спірні правовідносини. Відповідач, зазначаючи, що до 01.01.2023 всі земельні ділянки не можуть бути передані у власність будь яким особам, невірно трактує вказані норми Земельного кодексу України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що на бажану позивачем земельну ділянку надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою іншій особі, оскільки зазначені підстави для відмови не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень законодавства у сфері земельних відносин отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування особі, яка звернулась із відповідним клопотанням. Суд зазначає, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, а тому не може порушити права третіх осіб на користування цією земельною ділянкою (у разі її перебування у користуванні цих третіх осіб).

Аналогічної правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду про що викладено у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 підлягає врахуванню судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень.

Також у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 840/2979/18 зазначено, що процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення в частині залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин справи, з огляду на протиправність спірного рішення та встановлену судом відсутність підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд вважає, що порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.09.2021 № 350 в частині залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га .

Зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області (вул.Леоніда Ступницького, 68, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, код ЄДРПОУ 04348409) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва в розмірі 0,12 га, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 22 лютого 2022 року