Рішення № 103498276, 22.02.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/452/22

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчитини дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність Коростенської міської ради яка полягає у відмові в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенцем - для ведення особистого селянського господарства неправомірною;

- зобов`язати Коростенську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що ним направлено заяву з необхідними додатками до відповідача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Однак, відповідачем не прийнято по суті рішення за заявою про затвердження документації із землеустрою про затвердження та/або відмову в затвердженні відповідної документації, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-05В від 01.02.2022 головуючий суддя в період з 04.02.2022 по 14.02.2022 перебувала у щорічній відпустці.

Через відділ документального забезпечення суду 09.02.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №30 від 04.02.2022, в якому відповідач заперечує бездіяльність з огляду на те, що міською радою розглянуто звернення позивача у встановлений строк. Проте рішення не прийнято по тій причині, що за нього не було проголосувало достатньою кількістю депутатів про що було повідомлено позивача листами від 26.08.2021 №769/25-09, від 27.09.2021 №823/25-09 та від 01.12.2021 №897/25-09.

Від позивача 10.02.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує, що всі вимоги законодавства для отримання земельної ділянки у власність ним дотримано, а Коростенською міською радою протиправно не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що наказом №849-УБД-20 від 22.09.2020 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На виконання зазначено наказу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Центр" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 2,0 га, зареєстрована за кадастровим номером 1822385200:22:000:0190.

В подальшому позивач звернувся до Коростенської міської ради із заявою, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Листами від 26.08.2021 №769/25-09, від 27.09.2021 №823/25-09 та від 01.12.2021 №897/25-09 Коростенська міська рада повідомила позивача, що рішення не прийнято по тій причині, що за нього не було проголосувало достатньою кількістю депутатів.

Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (далі - ЗУ України).

Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якої передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

З аналізу вищезазначених норм слідує, що за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо затвердження проекту землеустрою чи відмову у затвердженні повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією відповідних органів, зокрема, органів місцевого самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому, слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема затверджується проект або мотивована відмова у його затвердженні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №826/8858/16 від 05.05.2020 року, №826/8108/16 від 18.06.2020 року.

Відповідно до постанови від 09 липня 2020 року по справі № 454/160/17 Верховний Суд вважає, що з боку відповідача мала місце бездіяльність, у разі, якщо відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення, за наслідками розгляду заяви позивача.

На час пред`явлення позову, за наслідком розгляду клопотання позивача, не прийнято рішення Коростенською міською радою щодо відмови або затвердження проекту із землеустрою.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що клопотання позивача розглянуто, проте воно не набрало необхідної кількості голосів.

За позицією Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2021, результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту землеустрою.

Затвердження або відмова у його затвердженні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Відтак, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про затвердження проекту землеустрою чи відмову у його затвердження, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного мотивованого рішення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.11.2021 по праві №580/704/21 зазначено, що неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Таким чином, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог Земельного кодексу України, не прийнято по суті рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, зокрема щодо відмови або затвердження проекту землеустрою, а тому, така бездіяльність є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Коростенську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щоб бути ефективним у розумінні положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод засіб захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Так, судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача міська рада не прийняла жодного рішення. Тобто, у спірних правовідносинах відповідач фактично не розглянув заяву позивача у встановленому порядку.

Обираючи спосіб захисту у спірній ситуації, враховуючи, що відповідачем фактично, в установлений законом спосіб не розглянуто заяву позивача та не було прийнято жодного з можливих рішень, тому необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною першою ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

У даному випадку, виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили у встановленому порядку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Коростенської міської ради (вул. Михайла Грушевського, 22, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11500. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13576977) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчитини дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Коростенської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Коростенську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Коростенської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність на території Сингаївської сільської ради Коростенського району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 22 лютого 2022 року.

Суддя Л.А.Шуляк