Ухвала суду № 103498201, 22.02.2022, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 339/387/21

Провадження №: 2-ві/343/1/22

У Х В А Л А

22 лютого 2022 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Монташевич С. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі № 343/387/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з постачання газу,

В С Т А Н О В И Л А :

у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває вказана вище цивільна справа під головуванням судді Андрусіва І.М., яка прийнята до провадження згідно з ухвалою від 05.01.2022.

18 лютого 2022 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про відвід судді Андрусіва І.М., яка мотивована тим, що вказаний суддя вже дав оцінку обставинам справи, які є підставою позову у даній справі, виклавши свою позицію щодо спору при розгляді справи № 343/284/18, на підтвердження чого подала ухвалу Верховного Суду від 06.12.2021, якою відкрито касаційне провадження у справі за її позовом до акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Дана заява про відвід передана судді Монташевич С.М. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 та розглядається в порядку, визначеному ст. 40 ЦПК України, без повідомлення учасників справи (ч. 8 ст. 40 ЦПК України).

Дослідивши зміст заяви про відвід та матеріали цивільної справи, що стосуються даної заяви, суддя приходить до такого висновку:

відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені й у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У ст. 36, 37 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді у розгляді справи).

Як вбачається зі змісту заяви про відвід, як на підставність її задоволення ОСОБА_1 вказує на те, що суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Андрусів І.М. при розгляді іншої цивільної справи, яка виникла з тих же спірних правовідносин, а саме з приводу нарахування боргу на комунальні послуги учасникам бойових дій та інваліду війни, дав оцінку обставинам, які є підставою даного позову, та висловив свою позицію щодо обставин спору. Однак, з матеріалів даної справи слідує те, що суддею Андрусівим І.М. рішення у вказаній справі по суті спору не ухвалювалось, справа перебуває на стадії підготовчого провадження, тому покликання заявника на те, що суддя вже висловив свою думку та позицію по вказаній справі є необгрунтованими і на них не поширюються вимоги ст. 37 ЦПК України.

Жодних доказів порушення порядку визначення судді для розгляду даного спору матеріали справи не містять, натомість головуючий суддя визначений у встановленому законом порядку системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями, про що свідчить відповідний протокол (а.с. 49).

В порушення вимог ч. 3 ст. 39 ЦПК України, ОСОБА_1 не мотивовано, яким чином суддя Андрусів І.М. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду даної справи, а є лише припущеннями заявниці, на яких в силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування, як і не може бути свідченням наявності обставин, які об`єктивно вказують на можливу залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.

Щодо вказівки на наявність інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, то суд враховує положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, відповідно до якого, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, однак зважає на те, що право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом. При цьому суд зазначає, що доводи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Андрусіва І.М., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини (п. 49-52 рішення № 33949/02 у справі "Білуха проти України").

Крім того, суд враховує, що, згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду "Д3", у провадженні Долинського районного суду Івано-Франкіської області перебувала значна кількість справ за участю ОСОБА_1 , в тому числі щодо стягнення комунальних послуг за різні періоди, що не є перешкодою у здійсненні справедливого та неупередженого їх розгляду. Кожна окрема справа розглядається в межах заявлених позовних вимог та відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, та не є преюдиційною для вирішення іншої справи між тими ж сторонами чи з приводу того ж предмета позову чи його підстав, навіть якщо вона розглядається тим же складом суду. Відповідно, вибрана відповідачкою позиція для заявлення відводів суддям, які вже розглядали справи про стягнення з неї комунальних послуг, враховуючи, що такі розглядалися (розглядаються в даний час) і іншими суддями Долинського районного суду Івано-Франківської області, призведе до неможливості розгляду справ за її участю у даному суді та до свавільного обрання нею суддів для розгляду справ за її участю, що не відповідає основним засадам здійснення судочинства та позбавить заявників (позивачів) можливості заявити до ОСОБА_1 позовні вимоги та розраховувати на їх розгляд у розумні строки судом, встановленим законом.

Також суд зазначає, що, згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У разі незгоди особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи чи з рішеннями суду, вона має право на оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку, виклавши незгоду з судовим рішенням по справі в апеляційній чи касаційній скарзі.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

На підставі викладеного, ст. 36 ЦПК України, керуючись ст. 40, ст. 259, 260 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Андрусіва Ігоря Михайловича від розгляду цивільної справи № 339/387/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з постачання газу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М.Монташевич