Рішення № 103497655, 18.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року Справа№200/13927/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області про визнання дій протиправними, зобов*язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернула ся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області в яком позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення № 057250003388 від 28.05.2021 року про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2021 року про призначеня пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 застосувавши при призначенні пенсії п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 по справі № 1-5/2018 (746/15) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 та до страхового стажу періоди роботи з 29.08.1999 року по 28.01.2007 року, з 29.01.2017 року по 21.02.2017 року, а з 01.10.2018 року по 31.04.2020 року до страхового стажу та пільгового стажу роботи за Списком № 2 на підприємстві ДП «Селидіввугілля».

Позовні вимоги позивача обумовлені тим, що відповідачем 2 протиправно не було зараховано певних періодів до страхового та пільгового стажу, поряд з чим пільговий характер підтверджується записами в трудовій книжці та довідками.

Позивач вважає свої права порушеними та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.10.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов*язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Київський області (04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8а, ЄДРПОУ 22933548) до участі у справі в якості співвідповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області відзив по справі. Визначено, що відповідно ч. 6 ст. 48 КАС України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

У відзиві на адміністративний позов відповідач 1 вказав на безпідставність позиції ОСОБА_2 та зазначив, що рішення про відмову в підтвердженні стажу прийняте в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 також надав відзив по справі, згідно змісту якого вважає, що не є належною стороною по справі, проте таке твердження спростовується позицією суду, наведеною в ухвалі від 17.12.2021 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України про що свідчить паспорт НОМЕР_1 .

Згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 , позивач з 29.08.1999 року по 20.04.2003 року позивач працював на шахті «Україна» ламповщиком; з 08.09.2003 року по теперішній час працює ламповщиком ДВАТ «Україна».

Згідно довідки від 21.05.2021 року № 1-1370 ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля", робота позивача в період 20.08.1999 року по 20.04.2003 року відноситься до Списку № 2, щодо періоду з 08.09.2003 року по 29.01.2007 року відомості щодо пільгового характеру праці в довідці відсутні; з 03.08.2016 року по теперішній час також відноситься до Списку № 2.

21.05.2021 року позивач звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком 2.

Рішенням від 28.05.2021 року відповідачем 2 було відмовлено в призначенні пенсії, періодів, які не були враховані відповідачем 2 та підстав для їх неврахування спірне рішення не містить.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Як вже було зазначено вище, згідно довідки від 21.05.2021 року № 1-1370 робота позивача в період з 20.08.1999 року по 20.04.2003 року відноситься до Списку № 2, щодо періоду з 08.09.2003 року по 29.01.2007 року відомості щодо пільгового характеру праці в довідці відсутні; з 03.08.2016 року по теперішній час також відноситься до Списку № 2.

Таким чином суд вважає, що періоди роботи ОСОБА_2 з 29.08.1999 року по 20.03.2003 року, з 29.01.2017 року по 21.02.2017 року та з 01.10.2018 року по 31.04.2020 року відноситься до Списку № 2 та підлягають врахуванню до пільгового та страхового стажу.

Інший період, а саме з 08.09.2003 року по 28.01.2007 року підлягає врахуванню тільки до страхового стажу з огляду на те, що пільговий характер праці позивача в такий період не підтверджується.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 28 лютого 2019 року у справі № 159/5032/16-а та від 22 серпня 2019 року у справі № 607/2864/15-а.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, згідно викладених висновків, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області від 28.05.2021 року № 057250003388 є протиправним та підлягає скасуванню, а порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 застосувавши при призначенні пенсії п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 по справі № 1-5/2018 (746/15) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 та до страхового стажу періоди роботи з 29.08.1999 року по 20.03.2003 року, з 29.01.2017 року по 21.02.2017 року та з 01.10.2018 року по 31.04.2020 року та до страхового стажу період з 08.09.2003 року по 28.01.2007 року.

Відповідно позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 2 на користь позивача судових витрат в сумі 454, 00грн.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8а, ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області від 28.05.2021 року № 057250003388 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 , - визнати протиправним та скасуватию

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Київський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 застосувавши при призначенні пенсії п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 по справі № 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 та до страхового стажу періоди роботи з 29.08.1999 року по 20.03.2003 року, з 29.01.2017 року по 21.02.2017 року та з 01.10.2018 року по 31.04.2020 року; до страхового стажу період з 08.09.2003 року по 28.01.2007 року.

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8а, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п*ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.В. Стойка