Рішення № 103497339, 14.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Справа№200/17360/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

03 грудня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо не зарахування позивачу до пільгового підземного стажу роботи за Списком № 1 періоду навчання з 01.09.1982 по 24.06.1986, періодів роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002, з 19.03.2002 по 31.12.2004 та періоду строкової військової служби з 29.10.1986 по 01.01.1994;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати позивачу до пільгового підземного стажу роботи за Списком № 1 період навчання з 01.09.1982 з 01.09.1982 по 24.06.1986, періодів роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002, з 19.03.2002 по 31.12.2004 та період строкової військової служби з 29.10.1986 по 01.01.1994;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести перерахунок та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу пенсію у розмірі 80% заробітної плати (доходу) на підставістатті 8 Закону України № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 08.11.2021.

Позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, обґрунтований тим, що позивач з 22.08.2019 року є одержувачем пенсії за віком на пільгових умовах та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Проте, зазначає позивач, при призначенні йому відповідачем пенсії, до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 не було зараховано період його навчання з 01.09.1982 по 24.06.1986 у Єнакіївському гірничому технікумі за спеціальністю підземна розробка вугільних родовищ (3 роки 9 місяців 24 дні), період роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986 підземним гірничим майстром з аовним робочим днем в шахті (0 років 2 місяці 18 днів), період строкової військової служби з 29.10.1986 по 01.01.1994 (7 років 2 місяці 04 дні), період роботи з 07.06.1994 по 12.03.2002 гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті (7 років 09 місяців 06 днів), період роботи з 19.03.2002 по 31.12.2004 гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, поічником начальника дільниці підземним з повним робочим днем в шахті (02 роки 09 місяців 13 днів).

Позивач зазначає, що загальна тривалість неврахованого пільгового стажу складає 21 рік 09 місяців 04 дні.

Вказує, що нерпавильне обчислення його пільгового стажу відповідачем призвело до того, що позивач отримує пенсію у меншому розмірі від дати її призначення, адже, на його переконання, адже статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що пенсія у розмірі 80% заробітної плати (доходу) призначаєтьсяза наявності не менше 15 років пільгового стажу роботи за Списком № 1 і такі умови існували з дати звернення із заявою про призначення пенсії.

04.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії, проте у встановлений 10 денний термін відповідь не отримав, його пільговий стаж, а з ним і розмір його пенсії перерахований відповідачем не був.

Будучи не згодним з вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній, не погоджуючись з позовними вимогами, вказав, що згідно заяви від 22.08.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію з 22.08.2019 року.

Відповідач вказав, що стаж роботи позивача складає 41 рік 01 місяць 04 дні, пільговий стаж 09 років 05 місяців 28 днів.

Також відзначив, що при розгляді наданих позивачем документів було встановлено, що позивачем не були надані уточнені довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників за періоди роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002. з 19.03.2002 по 31.12.2004, а тому вказані періоди не були зараховані до пільгового стажу позивача.

Крім того відповідач вказує, що до пільвого стажу позивача також не було зараховано період його навчання та період строкової служби.

Зазначив, що підземний стаж роботи позивача складає 09 років 05 місяців 28 днів, що не є достатнім для перерахунку його пенсії у розмірі 80% заробітної плати (доходи) на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Підсумовуючи відповідач також зазначив про те, що відділом обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) надано відповідь на звернення позивача від 04.11.2021 року з роз`ясненнями листом від 01.12.2021, який було напрвлено на його елетронну адресу зазначену ним в заяві.

У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 08 грудня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків.

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні діїприйнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 17 січня 2022 року суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Донецькій області у задоволенні клопотання про проведення розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно достатті 258 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий 07 лютого 1997 року (а.с. 5-6, 69-70).

Відповідно до довідки № 1426-5000180616 від 21.08.2019 позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи 22 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 74 - зв. бік а.с. 74).

На підставі вказаної заяви від 22 серпня 2019 року позивачу з 22 серпня 2019 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно абацу 2 частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 9).

03 листопада 2021 року позивач, засобами поштового зв`язку, надіслав на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву про перерахунок його пенсії, відповідно до якої зазначав, що до його пільгового підземного стажу не було зараховано: період його навчання з 01.09.1982 року по 24.06.1986 року, період його роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, період строкової служби з 29.10.1986 по 01.01.1994, період з 07.06.1994 по 12.03.2002, період з 19.03.2002 по 31.12.2004 та період з 14.08.2014 по 22.05.2015.

Крім того до вказаної заяви про перерахунок пенсії позивачем було додано: довідку № 05-02/2931 від 06.08.2019 про підтвердження наявного трудового стажу, копію наказу про підсумки атестації робочих місць № 1045 від 27.12.2005 з переліком посад, копію наказу № 188 від 16.03.2001 про підсумки атестації робочих місць з переліком посад, копію історичної довідки ПАТ «Орендне Підприємство «Шахта «Жданівська», довідку № 864 від 20.07.2018 про підтвердження наявного трудового стаж, довідку про реорганізацію № 865 від 20.07.2018, довідку № 13/8/23-938 від 16.07.2018 про наявність трудового стажу для призначення пенсії, довідку № 13/8/23-938/1 від 16.07.2018 про заробітну плату, довідку № 13/8/23-938/2 від 16.07.2018 про заробітну плату, копію історичної довідки ДП «Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції», копію наказу про підсумки атестації робочих місць № 337-к від 13.06.1994 з переліком посад, копію наказу № 459-п від 21.09.1999 про підсумки атестації робочих місць з переліком посад та копію наказу про підсумки атестації робочих місць № 455-п від 27.08.2004 з переліком посад (а.с. 16-17).

Розглянувши вказану заяву позивача про перерахунок пенсії та додані до неї документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області своїм листом від 01.12.2021 року № 0500-1504-8/116654 сповістило останнього про те, що надіслані позивачем документи для перерахунку пенсії залишені без розгляду, у зв`язку із тим, що не відповідають вимогам порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

У листі зазначено, що відповідно до Порядку 22-1 заява про перерахунок пенсії оформляється згідно з додатком 4 зазначеного порядку, а особа, яка звертається за пенсією (незалежно від види пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Крім того в листі зазначено, що надані позивачем довідки для перерахунку його пенсії, видані підприємством, що знаходиться на території тимчасово непідконтрольній українській владі, а тому відповідно до ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» згідно якої будь які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи та особи створені, обрані чи призначенні у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ) виданий органами або особами, передбаченими частиною другою цією статті, є недійсними і не створюють правових наслідків (а.с. 73).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно абзацу першого частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (застосовується з 1 жовтня 2017 року).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Отже, з огляду на викладене, з 01.10.2017 за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 1 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI) передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно абзацу третьому частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно абзацу першого пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача (а. с. 10-13, 64-68) встановлено, що позивач у спірні періоди:

- з 12.08.1986 по 28.10.1986 працював підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні «Ясинвское»;

- з 29.10.1986 по 01.01.1994 проходив строкову військову службу в Збройних силах України;

- з 07.06.1994 по 12.03.2002 працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті на Виробничому об`єднанні «Октябрьуголь»;

- з 19.03.2002 по 31.12.2004 працював гірничим майстром з повним робочим днем в шахті.

Отже, записи про роботу позивача у спірні періоди, а саме з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002 та з 19.03.2002 по 31.12.2004, містять всі необхідні відомості та інформацію про роботу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тому суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно вимагає підтвердження цього стажу довідками, що уточнюють пільговий характер роботи.

Поряд з цим, дослідженням диплому серії НОМЕР_2 , що виданий ОСОБА_1 24.06.1986 року, судом встановлено що позивач в період з 1982 року по 1986 рік навчався в Єнакієвському гірничому технікумі за спеціальністю «підземна розробка вугільних родовищ».

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервній і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно зі списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, і який був чинним до 26.01.1991, передбачав, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку і т.д).

Судом встановлено, що позивач 12.08.1986 року після закінчення навчального закладу був прийнятий за спеціальністю на посаду підземного гірничого майстра з повним робочим днем в шахті.

Оскільки після закінчення закладу професійної освіти позивач влаштувався на роботу за спеціальністю, що дає право на пільги відповідно до Списку № 1 у строк, що не первищує трьох місяців, суд дійшов висновку що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1 період навчання позивача з 01.09.1982 по 24.06.1986.

Крім того, дослідженням військового квитка, що виданий на ім`я ОСОБА_1 29.10.1986 (а.с. 14-зв. бік а.с. 14) встановлено, що позивач в період з 29.10.1986 по 01.01.1994 проходив строкову військову службу в рядах Радянської армії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.19914 року № 1788-XII передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232- XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за стоаном здоров`я і віком громадян України (за вийнятком випадків, визначених законом)., іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осібофіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, судом встановлено, що на час призову до строкової військової служби позивач працював підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті, що дає право на пільги відповідно до Списку № 1.

Оскільки факт проходження позивачем строкової військової служби підтверджується записами його трудової книжки № 7-8 та військовим квитком, суд робить висновок, що період з 29.10.1986 по 01.01.1994 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за списком № 1.

Крім того суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт того, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, відносяться до переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищенаведене, посилання відповідача на те, що для підтвердження пільгового стажу позивач повинен був надати уточнюючі довідки підприємства є необґрунтованими та безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був врахувати інформацію, наявну у трудовій книжці, військовому квитку та дипломі, що дає право на перерахунок призначеної пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Також, позивачем на підтвердження пільгового стажу у спірні періоди роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002 та з 19.03.2002 по 31.12.2004, разом з заявою про перерахунок пенсії відповідачу було надано, зокрема, довідку № 05-02/2931 від 06.08.2019 про підтвердження наявного трудового стажу, копію наказу про підсумки атестації робочих місць № 1045 від 27.12.2005 з переліком посад, копію наказу № 188 від 16.03.2001 про підсумки атестації робочих місць з переліком посад, копію історичної довідки ПАТ «Орендне Підприємство «Шахта «Жданівська», довідку № 864 від 20.07.2018 про підтвердження наявного трудового стаж, довідку про реорганізацію № 865 від 20.07.2018, довідку № 13/8/23-938 від 16.07.2018 про наявність трудового стажу для призначення пенсії, довідку № 13/8/23-938/1 від 16.07.2018 про заробітну плату, довідку № 13/8/23-938/2 від 16.07.2018 про заробітну плату, копію історичної довідки ДП «Шахта імені 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції», копію наказу про підсумки атестації робочих місць № 337-к від 13.06.1994 з переліком посад, копію наказу № 459-п від 21.09.1999 про підсумки атестації робочих місць з переліком посад та копію наказу про підсумки атестації робочих місць № 455-п від 27.08.2004, якими підтверджується пільговий характер праці позивача з повним робочим днем під землею у вищевказані періоди (а. с. 21-36).

Проте, відповідачем у листі № 0500-1504-8/116654 від 01.12.2021 зазначено, що оскільки підприємство, яке видало зазначені довідки знаходиться на території непідконтрольній Україні, вони є недійсними, а тому для перерахунку пенсії не застосовуються.

Щодо зазначеного факту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно частини 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи ( намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.

Суд також вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі документи.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем довідки містять усі необхідні відомості для вирішення спірного питання щодо зарахування до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та не суперечать записам у трудовій книжки позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем було подано заяву про перерахунок пенсії не встановленого зразка, а тому вона не є підставою для перерахунку пенсії, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач дійсно звернувся до управління із заявою невстановленого зразка (довільної форми), відповідно до якої просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» (а. с. 16).

Разом з тим, суд зазначає, що зміст заяви позивача про перерахунок пенсії очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

В межах спірних правовідносин йдеться про перерахунок раніше призначеної пенсії, тобто вид пенсії не змінюється, і позивач звернувся до відповідача з заявою довільного зразка, яка містить всі необхідні дані для здійснення такого перерахунку пенсії, як просив позивач.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 по справі № 537/3480/17 зроблено висновок, що зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови .

Отже, в даному випадку відповідач, розглянувши заяву про перерахунок пенсії в порядку Закону України «Про звернення громадян» без прийняття відповідного рішення, допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

З аналізу вимог вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до його пільгового стажу спірних періодів роботи, навчання та проходження строкової військової служби та зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці», суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом вище, статтею 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З витягу ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії встановлено, що пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1, станом на момент призначення пенсії становив - 09 років 05 місяців 28 днів (без врахування спірних періодів роботи) (а. с. 9).

Отже, з урахуванням спірних періодів роботи (період навчання з 01.09.1982 з 01.09.1982 по 24.06.1986, періодів роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002, з 19.03.2002 по 31.12.2004 та період строкової військової служби з 29.10.1986 по 01.01.1994) пільговий стаж позивача на підземних роботах за Списком № 1 складає більше 15 років, а тому є законні підстави для перерахунку його пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Суд також зазначає, що як встановлено під час розгляду справи відповідач, не зарахувавши при первинному призначенні позивачу пенсії, періоди його навчання, строкової військової служби та періодів його роботи, вчинив саме протиправну бездіяльність, оскільки жодного рішення щодо не зарахування зазначених періодів відповідачем прийнято не було.

Отже, виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першоїстатті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 4).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу роботи за Списком № 1 періоду навчання з 01.09.1982 по 24.06.1986, періодів роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002, з 19.03.2002 по 31.12.2004 та періоду строкової військової служби з 29.10.1986 по 01.01.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) зарахувати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до пільгового стажу на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії по Списку № 1, період навчання з 01.09.1982 по 24.06.1986, періоди роботи з 12.08.1986 по 28.10.1986, з 07.06.1994 по 12.03.2002, з 19.03.2002 по 31.12.2004 та період строкової військової служби з 29.10.1986 по 01.01.1994, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням вказаних періодів роботи, начання та строкової військової служби з моменту подання ним заяви про перерахунок пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 лютого 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров