Рішення № 103497048, 22.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Справа № 160/25843/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), в якій позивач просить:

-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.02.2020 року за №Ф-10700-53У про сплату ним боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 293,44 грн.;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293,44 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2021 року за №Ф-10700-53У про сплату ним боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8 495,30 грн.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 8 495,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 з 09.03.2004 року почав здійснювати підприємницьку діяльність. З 11.03.2004 року по 25.08.2004 року перебував на обліку у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції. 25.08.2004 року у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності знятий з податкового обліку за своїм рішенням від 13.04.2004 року №68. Згідно з Актом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.06.2004 року була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 09.03.2004 року по 24.06.2004 року. В ході документальної перевірки порушень податкового законодавства не встановлено. Тобто, підприємницьку діяльність він фактично зупинив у квітні 2004 року. Починаючи з 31.03.2004 року і по 01.04.2009 року позивач здійснює трудову діяльність як найманий працівник на різних підприємствах. Страхові внески за позивача у цей період були сплачені роботодавцями. Отже, позивач у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 20.02.2020 року та спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 26.02.2021 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, одночасно із поданням позовної заяви 16 грудня 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якому позивач просив суд зупинити стягнення боргу у виконавчому провадженні №62894913, відкритому згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сищик Олександром Олександровичем, на підставі виконавчого документу - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 20.02.2020 року №Ф-10700-5364У в сумі 29 293,44 грн.; зупинити стягнення боргу у виконавчому провадженні №67629015, відкритому згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2021 року старшим державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сищик Олександром Олександровичем, на підставі виконавчого документу - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 26.02.2021 року №Ф-10700-53У в сумі 8 495,30 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/25843/21 було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/25843/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

11 січня 2022 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки позивачем податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, то, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, здійснені відповідачем нарахування ЄСВ є законними та обґрунтованими, а, отже, підстави для скасування спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) відсутні. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не сплачував нараховані суми з єдиного внеску у встановлені законодавством терміни, станом на 04.06.2020 року обліковувалась недоїмка у розмірі 29293,44 грн. На підставі цих даних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до вимог чинного законодавства сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 20.02.2020 року та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 26.02.2021 року, які є законними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.243, 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Так, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 04.03.2004 р., про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 22031750000023343 від 19.12.2012 р., а також підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 09.03.2004 р. у журналі обліку реєстраційних справ №04052264Ф0011901 виданою Дніпропетровською райдержадміністрацією.

Крім того, з 11.03.2004 р. платник податків ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управління ДПС України у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ.

Так, згідно з описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням» припинив власну підприємницьку діяльність та відповідно до якої 30.11.2021 р. був внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 2002030060001023343, підстава: власне рішення.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості зі сплати ЄСВ за вимогою №Ф-10700-53У від 20.02.2020 року станом на 04.06.2020 року за позивачем обліковується заборгованість у сумі 29293,44 грн. та за вимогою №Ф-10700-53У від 26.02.2021 року станом на 15.11.2021 року сума недоїмки складала 8495,30 грн.

Так, контролюючим органом відповідно до вимоги №Ф-10700-53У від 20.02.2020 року нараховано позивачу єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн. (термін сплати 09.02.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені), за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 15 819,54 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 2 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 3 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 4 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені), за 2019 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 26 539,26 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 2 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 3 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені).

Вимога №Ф-10700-53У від 26.02.2021 року включає нарахування за 2020 рік було нараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 37 788,74 грн. (за 1 квартал 2020 р. у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 2 квартал 2020 р. у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 3 квартал 2020 р. у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 4 квартал 2020 р. у сумі 2200,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені).

Таким чином, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 20.02.2020 року на суму 29293,44 грн. та , вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 26.02.2021 року на суму 8495,30 грн. Незгода позивача з означеними вимогами стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.

Як було встановлено судом, контролюючим органом відповідно до вимоги №Ф-10700-53У від 20.02.2020 року нараховано позивачу єдиний соціальний внесок:

- за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн. (термін сплати 09.02.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені);

- за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 15 819,54 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 2 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 3 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 4 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені);

- за 2019 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 26 539,26 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 2 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 3 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені).

Вимога №Ф-10700-53У від 26.02.2021 року включає нарахування:

- за 2020 рік було нараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 37 788,74 грн. (за 1 квартал 2020 р. у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 2 квартал 2020 р. у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 3 квартал 2020 р. у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені; за 4 квартал 2020 р. у сумі 2200,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 р., станом на 11.11.2021 р. нарахування не сплачені).

Таким чином, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 20.02.2020 року на суму 29 293,44 грн. та , вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 26.02.2021 року на суму 8 495,30 грн.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи довідки форми ОК-5 надані Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 1998 р. по 2010 р., 2016 р., з 2018 р. по 2021 р.

За позивача не здійснена сплата страхових внесків за 2017 рік, за січень, лютий та 7 днів березня 2018 року.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправомірності нарахування сум єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю у зв`язку із нездійсненням господарської діяльності, суд погоджується із ними з огляду на працевлаштування позивача та сплатою за останнього роботодавцем сум єдиного внеску в окремі періоди.

При цьому, факт працевлаштування позивача, в тому числі і у період, за який спірною вимогою нараховано заборгованість з ЄСВ підтверджується відомостями трудової книжки останньої серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, а також факт сплати за нею страхових внесків за цей період роботодавцем, підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5, які долучено до матеріалів справи.

З 01.01.2017 р. встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 3200 грн. на місяць, єдиний соціальний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону №2464-VI, встановлюється у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску, отже, розмір ЄСВ за місяць складає 704 грн. (3200 грн. х 22%).

Роботодавцем ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» за неповний робочий місяць березень 2018 року (24 день), сплачені страхові внески у повному розмірі, в довідці ОК-5 страховий стаж відображено як за повний місяць 31 день, сума заробітку 3 723 грн. (єдиний внесок у розмірі 22% 819,06 грн., мінімальний внесок встановлений у розмірі 819,06 грн.).

Таким чином, позивач був платником єдиного внеску як підприємець - у 2017 році; січні, лютому та 7 днів у березні 2018 року, отже за вказані періоди страхові внески у розмірі 10271,06 нараховані правомірно (8 448 грн. (за 2017 рік) + 1638,12 грн. (за 2 місяці 2018 року х 819,06 грн.) + 184,94 грн. за 7 днів березня 2018 року (819,06 грн. / 31 днів х 7 днів).

Оскаржувана вимога №Ф-10700-53У від 20.02.2020 р. включає періоди, за які нарахування єдиного внеску у розмірі 10 271,06 грн. є правомірним, а саме, за звітні періоди 2017 року, січень, лютий та 7 днів березня 2018 року, інші суми єдиного внеску, визначені як недоїмка, визначені помилково, оскільки за інші періоди за позивача страхові внески у мінімальному розмірі сплачені роботодавцем.

Також, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про наявність таких доходів не зазначило, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2017-2021 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від підприємств, не підлягають доказуванню.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (протягом 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 20.02.2020 станом на 04.06.2020 р. неправомірно містить вимогу про сплату єдиного внеску у розмірі 19022,38 грн. (29 293,44 грн. 10271,06 грн.) та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10700-53У від 26.02.2021 р. станом на 15.11.2021 р. на суму 8495,30 грн. відповідно.

Щодо позовної вимоги про здійснення позивачем коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу зі сплати єдиного соціального внеску, суд зазначає таке.

Так, механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом №765 від 5 грудня 2013 року Міністерства доходів і зборів України (який був чинним на час набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/7727/15 втратив чинності 10.06.2016) (далі - Порядок №765).

Відповідно до положень пункту 1 розділу ІІ Порядку №765, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 13 розділу ІІ Порядку № 765 встановлено, що занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 765 дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

У Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

Таким чином, вимоги позивача в частині коригування інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу зі сплати єдиного соціального внеску не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили рішенням суду щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 908 грн.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року за №Ф-10700-53У, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в частині визначення ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску у розмірі 19022,38 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року за №Ф-10700-53У сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 8 495,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко