Рішення № 103495818, 18.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13065/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Цуманської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивачі) звернулися з позовом до Цуманської селищної ради (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №10/2 від 22.10.2021 «Про передачу майна».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачі, проживаючи на території Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, користуються всіма благами та послугами, що забезпечує відповідач відповідно до законодавства про місцеве самоврядування. Як стало відомо позивачам, на пленарному засіданні десятої чергової сесії Цуманської селищної ради восьмого скликання було прийнято рішення №10/2 від 22.10.2021 «Про передачу майна».

Позивачі вважають оскаржуване рішення протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням процедури. Зокрема, зазначають, що проект рішення №10/2 від 22.10.2021 «Про передачу майна»: не розглядався на постійній комісії селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою; не розглядався на постійній комісії селищної ради з питань бюджету, фінансів, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва з питань бюджету з метою вивчення економічного обгрунтування щодо доцільності передачі зазначеного майна; не пройшов громадських слухань з метою вивчення думки громадян, що проживають на території селищної ради; не був завчасно оприлюднений на сайті Цуманської селищної ради; не надавався секретарем ради депутатам Цуманської селищної ради для ознайомлення з текстом рішення, що порушує Регламент відповідної ради.

Окрім того, на звернення Волинської обласної ради по рішенню №15/37 від 07.09.2017 «Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області приміщень водолікувального і термального корпусів та матеріальних активів, створених за результатами реалізації проекту PBU/0484/11 «Розвиток співробітництва в галузі санаторно-курортного туризму на польсько-українському прикордонні», Грем`яченська сільська рада Ківерцівського району Волинської області 19.10.2017 прийняла рішення №17/4, яким не погодила передачу свого майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Після об`єднання рад Грем`яченська сільська рада Ківерцівського району Волинської області увійшла до складу Цуманської селищної ради з відповідним комунальним майном та землею, якими тепер розпоряджається відповідач. У зв`язку з цим, Цуманська селищна рада зобов`язана (як правонаступник) виконувати рішення Грем`яченської сільської ради.

Однак, Волинська обласна рада повторно звернулась до відповідача з проханням про передачу майна, а відповідач, всупереч чинному законодавству прийняв оскаржуване рішення.

З наведених підстав позивачі просять позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Волинську обласну раду (а.с.81).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивачів про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 141).

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 23.12.2021 № 2205/01-30 (а.с. 90-95) Цуманська селищна рада позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Вказала, що відповідно до ч. 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

З наведеного слідує, що Цуманська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, вправі самостійно вирішувати питання щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності незалежно від прийнятих раніше рішень.

Відтак, Цуманська селищна рада, незалежно від рішення Грем`яченської сільської ради, мала повне право розглянути звернення Волинської обласної ради щодо передачі майна та матеріальних активів № 393/35/2-21 від 02.03.2021 та прийняти рішення щодо передачі чи відмови у передачі майна. Вказує на те, що проект оскаржуваного рішення двічі розглядався на засіданнях відповідної відомчої комісії селищної ради з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозабезпечення та транспорту (протокол № 3 від 12.04.2021, № 4 від 09.07.2021). Профільна комісія з метою збереження, обслуговування, та ефективного використання матеріальних активів вирішила надати згоду їх передачу Волинській обласній раді. Щодо не розгляду вказаного питання на постійній комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою зазначає, що в даному випадку земельні ділянки разом із нерухомим майном слід розглядати як невід`ємне ціле, як майновий комплекс, а тому, окреме винесення проекту оскаржуваного рішення на засідання «земельної» комісії не вимагається. Крім того, питання передачі майна комунальної власності не входить до повноважень постійної комісії з питань бюджету, фінансів, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва, а чинне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового проведення громадських слухань з приводу передачі майна комунальної власності. Проект рішення був оприлюднений на веб-сайті Цуманської селищної ради 23.03.2021 (http://cumanska.gromada.org.ua/news/1616480419/), тому депутати селищної ради були ознайомлені із текстом оскаржуваного рішення. Вказує на те, що Регламент Цуманської селищної ради передбачає можливість внесення та обговорення пропозицій про можливість включення до проекту порядку денного додаткових питань, якщо вони підготовлені відповідно до вимог цього регламенту (ст. 29 Регламенту), тобто селищний голова мав право внести пропозицію щодо включення оскаржуваного рішення до порядку денного. В свою чергу, більшістю депутатів селищної ради вказана пропозиція була підтримана, а тому включення до порядку денного оскаржуваного рішення відбулось відповідно до вимог Регламенту. Окрім того, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 зазначає, що порушення процедури прийняття рішення може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 06.01.2022 вх.№1128/22 позивач ОСОБА_2 підтримав доводи позовної заяви та просив позовні вимоги задовольнити (а.с.101).

Волинська обласна рада у поясненнях від 12.01.2022 вказала, що майно передане з комунальної власності Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, від імені яких виступає Волинська обласна рада, з моменту створення (будівництва) та придбання майна ніколи не використовувалось самостійно Цуманською селищною радою (після завершення децентралізації) та Грем`яченською сільською радою (до моменту завершення децентралізації). Зазначене майно стало результатом реалізації проекту PBU/0484/11 «Розвиток співробітництва в галузі санаторно-курортного туризму на польсько-українському прикордонні», сторонами якого виступали Волинська обласна рада, як бенефіціар (головний партнер), Гміна Біща (партнер 1), Грем`яченська сільська рада (партнер 2) та Громадська Організація «Волинське Товариство Вчених і Інноваторів» (партнер 3).

Відповідно до п. 7.1, 7.3. Додатку II - Загальні положення 7.1. Проекту право власності, право інтелектуальної і промислової власності на результати Проекту, звіти і інші документи, що з ним пов`язані, належать Бенефіціару.

Окрім того, передане майно знаходиться на території комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», засновником якого є Волинська обласна рада, водолікувальний корпус та термальний басейн під`єднані до комунікацій, мереж комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок» та ним постійно використовувалось та використовується.

Територіальна громада Цуманської селищної ради, в тому числі позивачі, жодним чином не позбавлені та не обмежені у праві користування зазначеним майном.

Стосовно ж наповнення місцевого бюджету, то враховуючи, що зазначене майно ніколи не використовувалось відповідачем, на наповнюваність місцевого бюджету прийняття рішення селищною радою та передача майна жодним чином не вплине. Сплату податків до місцевого бюджету здійснює комунальне підприємство, яке, водночас, зареєстроване на території Цуманської селищної територіальної громади.

Відповідно, порушень прав та інтересів позивачів та інших мешканців територіальної громади немає.

Рішення селищної ради прийняте в межах своїх повноважень, відкритим поіменним голосуванням, більшістю депутатів від загального складу ради, а тому норми статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідачем дотримані. Окрім того, станом на поточну дату, оскаржуване рішення реалізоване в повній мірі, оскільки приймання-передача майна завершено, речові права власності на майно зареєстровані.

З наведених підстав Волинська обласна рада просила у задоволенні позову відмовити (а.с.127-132).

Суд, перевіривши доводи позивачів, відповідача та третьої особи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Цуманському селищному голові надійшов лист від 02.03.2021 за №393/35/2-21 у якому Волинська обласна рада з метою збереження, обслуговування та ефективного використання водолікувального комплексу, діагностично-лікувального устаткування, просила розглянути питання про передачу приміщень водолікувального комплексу і термального комплексів та матеріальних активів у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст Волинської області для подальшого використання комунальним підприємством «Санаторій матері і дитини «Пролісок» (а.с.20).

З протоколу №4 від 09.07.2021 вбачається, що комісія з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозабезпечення та транспорту з метою збереження, обслуговування та ефективного використання водолікувального комплексу, діагностичного лікувального устаткування, вважала доцільним надати згоду на передачу матеріальних активів, що отримані в результаті реалізації проекту IPBU.01.02.00-78-484/11-00 «Розвиток співробітництва в галузі санаторно-курортного туризму на польсько-українському прикордонні» головному партнеру проекту Волинській обласні раді (а.с.97).

22.10.2021 Цуманська селищна рада керуючись ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рішення Волинської обласної ради від 07.09.2017 №15/37 «Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області приміщень водолікувального і термального корпусів та матеріальних активів, створених за результатами реалізації проекту PBU/0484/l1 «Розвиток співробітництва в галузі санаторно- курортного туризму на польсько-українському прикордонні», клопотання Волинської обласної ради від 02.03.2021 № 393/35/2-21, з метою збереження, обслуговування та ефективного використання водолікувального комплексу, діагностично-лікувального устаткування, вирішила:

1. Передати з комунальної власності Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Волинської обласної ради будівлі у с. Грем`яче Луцького району Волинської області: водолікувального корпусу на вул. Грушевського, 101; громадського будинку (термального басейну) на вул. Грушевського, 101а, та матеріальні активи (згідно з додатком), створені за результатами реалізації проекту PBU/0484/11 «Розвиток співробітництва в галузі санаторно-курортного туризму на польсько-українському прикордонні», а також земельні ділянки: площею 0,1 га (кадастровий номер: 0721881300:04:000:0891), площею 0,2589 га (кадастровий номер: 0721881300:01:001:0537), розташовані за адресою: вул. Грушевського, 100, с. Грем`яче Луцького району, Волинської області.

2. Цуманському селищному голові Анатолію Дорошуку та голові Волинської обласної ради Григорію Недопаду забезпечити передачу майна, зазначеного у пункті 1 рішення, у встановленому законом порядку, та в місячний термін підписати акти приймания-передачі (а.с.19).

Вважаючи рішення Цуманської селищної ради №10/2 від 22.10.2021 «Про передачу майна» протиправним, позивачі звернулися до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280).

Відповідно до частин 1,2 статті 2 Закону №280 місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частинами 1,2 статті 10 Закону №280, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно зі статтею 25 Закону №280 сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Положеннями ч. 1, 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Отже, питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні селищних, районних і обласних рад входять до компетенції відповідних рад та вирішуються ними на пленарних засіданнях.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону № 280, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як було встановлено судом, на восьмому скликанні Цуманська селищна рада прийняла рішення від 22.10.2021 «Про передачу майна», яким передала з комунальної власності Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Волинської обласної ради будівлі у с. Грем`яче Луцького району Волинської області: водолікувального корпусу на вул. Грушевського, 101; громадського будинку (термального басейну) на вул. Грушевського, 101а, та матеріальні активи (згідно з додатком), створені за результатами реалізації проекту PBU/0484/11 «Розвиток співробітництва в галузі санаторно-курортного туризму на польсько-українському прикордонні», а також земельні ділянки: площею 0,1 га (кадастровий номер: 0721881300:04:000:0891), площею 0,2589 га (кадастровий номер: 0721881300:01:001:0537), розташовані за адресою: вул. Грушевського, 100, с. Грем`яче Луцького району, Волинської області.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Таким чином, Цуманська селищна рада у межах своєї компетенції на пленарному засіданні вирішила питання про передачу об`єктів комунальної власності.

Суд звертає увагу на те, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивачів передує розгляду питання щодо правомірності рішень чи дій, котрі оскаржуються, у зв`язку із чим вказує наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15 вказав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України у Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 і зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу ;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки потерпілого від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху), вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають на території Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, є членами територіальної громади, а відтак вказують, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив їх інтереси економічного добробуту, здоров`я, соціальні інтереси та спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Однак, на думку суду, таке «обгрунтування» звернення до суду з позовом є загальним та абстрактним.

Зокрема, зі змісту позову не вбачається, яким чином оскаржуване рішення відповідача впливає чи може вплинути на конкретні матеріальні чи нематеріальні блага позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Адже, благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. Суд вказує на те, що позивачі не зазначають, який саме конкретно-визначений їх інтерес порушено та в чому він полягає, а позовні вимоги, які позивачі просять задовольнити, не породжують правових наслідків саме для них.

Що стосується покликань позивачів на те, що майно, наявне у відповідача, має працювати на спільний інтерес територіальної громади та забезпечувати економічний добробут громади, забезпечення здоров`я, то суд вважає такі підстави позову необґрунтованими, так як позивачі не уповноважені звертатись до суду від імені територіальної громади вцілому. Доказів того, що оскаржуване позивачами рішення впливає на їх індивідуальні, конкретно-визначені права (наприклад щодо розпорядження належним їм майном чи усунення перешкод у користуванні таким майном тощо) не надано. Оскаржуване рішення жодним чином не впливає на права чи обов`язки позивачів, не спричиняє негативного впливу на право розпорядження позивачів своїм майном і вони не зазнали ніякої реальної шкоди.

А тому суд дійшов висновку, що будь-які індивідуально-виражені права позивачів чи їх свободи, чи інтереси жодним чином не порушені прийняттям оскаржуваного рішення.

Не встановивши наявність матеріально-правової заінтересованості позивачів в оскаржуваному рішенні, суд не вбачає підстав аналізувати доводи позивачів, що стосуються правомірності оскаржуваного рішення.

Суд звертає увагу на те, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивачів передує розгляду питання щодо правомірності рішень чи дій, котрі оскаржуються. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення чи дій. Відтак, висновки суду щодо протиправності оскаржуваного позивачами рішення не мають самостійного правового значення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року №640/21611/19.

З огляду на вищенаведене, відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав позивача лише у випадку доведення позивачем порушення його прав, чи свобод чи охоронюваних законом інтересів. Оцінка рішень за позовом особи, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах , апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28 36).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення Цуманської селищної ради не стосується позивачів, відтак, не зумовило виникнення чи порушення будь-яких індивідуально-виражених прав і обов`язків для позивачів, що підлягають захисту чи відновленню в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Цуманської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення №10/2 від 22.10.2021 «Про передачу майна» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук