Рішення № 103495623, 22.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 лютого 2022 р. Справа № 120/569/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: Залокоцька В.Д.

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до: Шаргородської міської ради

про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулись в суд з позовною заявою до Шаргородської міської ради (далі відповідач), в якій просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.12.2021 №393, від 23.12.2021 №416 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства та для сінокосіння і випасання худоби ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Лозова;

- зобов`язати затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та передати у власність:

- ОСОБА_4 земельну ділянку у власність розміром 2,0 га кадастровий номер 0525384800:01:001:0144 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області;

- ОСОБА_2 земельну ділянку у власність розміром 2,0 га кадастровий номер 0525384800:01:001:0145 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області;

- ОСОБА_3 земельну ділянку у власність розміром 2,0 га кадастровий номер 0525384800:01:001:0135 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивачів зазначає, що у липні 2021 року позивачі звернулись до Шаргородської міської ради із клопотанням по затвердження проектів землеустрою. Рішенням відповідача від 06.12.2021 №393 відмовлено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з відсутністю погодження землекористувачів про вилучення земельної ділянки.

Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов. Натомість, 10.02.2022 на адресу суду надійшла заява представника Шаргородської міської ради, в якій він просив розгляд справи здійснювати без його участі, вказав, що при вирішенні спору відповідач покладається на розсуд суду.

Ухвалою від 15.02.2022 вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 22.02.2022.

У судове засідання 22.02.2022 представник відповідача не заявився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник позивачів не заперечила щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, враховуючи заяву представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, заслухавши думку представника позивачів, керуючись положеннями статті 194 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивачів надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просила задовольнити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 23.10.2020 №2-15068/15-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 23.10.2020 №2-15067/15-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.10.2020 №2-18890/15-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Як вказують позивачі, у липні 2021 року вони звернулись до відповідача із клопотаннями про затвердження розроблених проектів із землеустрою на земельні ділянки 0525384800:01:001:0144, 0525384800:01:001:0145, 0525384800:01:001:0135.

Рішенням 16 позачергової сесії 8 скликання Шаргородської міської ради від 06.12.2021 №393 відмовлено кожному із позивачів у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та на умовах оренди для ведення особистого селянського господарства та для сінокосіння і випасання худоби у зв`язку з відсутністю погодження землекористувачів про вилучення земельної ділянки (згідно даних погосподарського обліку рахуються земельні ділянки (пайки) у користуванні громадян.

Рішенням 17 сесії 8 скликання Шаргородської міської ради від 23.12.2021 №416 внесено зміни у рішення 16 сесії 8 скликання №393, в частині відмови ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою, оскільки у первинному рішенні допущено описку щодо прізвища заявника.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у затвердженні відповідних проектів землеустрою, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, враховуючи неподання відповідачем відзиву у цій справі, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з вимогами статті 50 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22 травня 2003 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (в редакції до 27.05.2021), і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України (в редакції до 27.05.2021).

Згідно зі статтею 186-1 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19 та від 07 квітня 2021 року у справі №540/2813/19.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Так, в оскаржуваному рішенні, відповідач як на підставу для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою вказав, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлений на земельну ділянку, що перебуває у користуванні громадян та заявник (заявники) не надав (не надали) погодження землекористувача (згідно даних погосподарського обліку рахуються земельні ділянки (пайки) у користуванні громадян.

Надаючи оцінку таким посиланням у оскаржуваному рішенні, суд звертає увагу, що відповідачем не доведено наявність відповідних обставин, не надано документів, які б підтверджували, що на бажану для позивача земельну ділянку наявні правовстановлюючі документи, які б підтверджували її перебування у власності чи користуванні інших осіб.

Вищевикладені обставини свідчать про протиправність відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що зазначена в оскаржуваному рішенні, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження перебування бажаної для позивачів земельних ділянок у власності чи користуванні іншої особи, відповідачем не надано.

В рішенні у справі № 805/4508/16-а Верховний Суд зазначав, що стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04; пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. У рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, ЄСПЛ вказує на те, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Втім, оскаржуване рішення наведеним критеріям обґрунтованості не відповідає та прийняте з непередбачених законом підстав.

За наведених обставин, прийняття оскаржуваного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, порушує права та інтереси позивачів, які підлягають судовому захисту у спосіб, що заявлений у вимогах пред`явленого позову.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Шаргородської міської ради від 06.12.2021 №393 в частині щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (з внесеними змінами рішенням Шаргородської міської ради від 23.12.2021 №416) у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2,00 га для ведення особистого селянського господарства є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності та надати позивачам відповідні земельні ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення суд виходить із наступного.

Суд звертає увагу, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що позивачами дотримано усіх умов для затвердження проекту землеустрою, а відповідач, розглянувши клопотання позивачів, прийняв рішення про відмову у затвердженні відповідних проектів землеустрою з підстав, що визнані необґрунтованими цим судовим рішенням.

Тобто, на думку суду застосування такого способу захисту прав та інтересів позивачів шляхом зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення.

В свою чергу, оскаржуване рішення є невмотивованим, прийняте з підстав, не визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, що свідчить про відсутність наміру у органу місцевого самоврядування прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом встановлено відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24 січня 2020 року та №560/1334/19 від 27.01.2021 у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивачів та не виключається повторність звернень позивачів за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шаргородської міської ради від 06.12.2021 №393 в частині щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (з внесеними змінами рішенням Шаргородської міської ради від 23.12.2021 №416) у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Шаргородську міську раду на найближчому пленарному засіданні прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташованої на території Шаргородської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 0525384800:01:001:0144 та передати вказану земельну ділянку у власність.

Зобов`язати Шаргородську міську раду на найближчому пленарному засіданні прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташованої на території Шаргородської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 0525384800:01:001:0145 та передати вказану земельну ділянку у власність.

Зобов`язати Шаргородську міську раду на найближчому пленарному засіданні прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташованої на території Шаргородської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 0525384800:01:001:0135 та передати вказану земельну ділянку у власність.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шаргородської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шаргородської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шаргородської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Шаргородська міська рада (вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, 23500, код ЄДРПОУ 04326253)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.02.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович