Рішення № 103495508, 22.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 лютого 2022 р. Справа № 120/17016/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_2 , позивачка) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУПФУ у Вінницькій області, управління, відповідач) про :

- визнання протиправними дій щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р.;

- зобов`язання зарахувати до загального стажу періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що у вересні 2021 р. отримала відповідь пенсійного органу , якою її повідомлено про те, що періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р. не зараховані до загального стажу з підстав відсутності запису про початок роботи у Вінницькому міському об`єднанні "Продтовари" та не засвідчення запису про переведення підписом відповідальної особи.

Позивачка не погоджується з такими діями управління та вважає, що наявні всі підстави для зарахування спірного періоду до стажу роботи, оскільки записи засвідченні печаткою та не містять виправлень , в зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду.

06.12.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 КАС України.

28.12.2021 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що позивачці правомірно не зараховано до стажу спірні періоди, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про початок роботи у Вінницькому міському об`єднанні "Продтовари" та не засвідчений запис про переведення підписом відповідальної особи. При цьому, у архів документи Вінницького міського об`єднання "Продтовари" документи не передавались, що унеможливлює отримання відповідної інформації.

27.01.2022 р. рішенням суду витребувано додаткові документи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком 15.07.2021 р. (рішення про призначення пенсії від 19.08.2021 р.)

10.09. 2021 р. позивачка звернулась із заявою, в якій просила надати пояснення щодо не врахування їй до стажу періодів роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.09.2021 р. її повідомлено про те, що їй призначено пенсію з 15.07.2021 р. та зараховано до стажу 38 років 8 міісяців 23 дні. При цьому, до загального стажу не зараховано періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р. з підстав відсутності запису про початок роботи у Вінницькому міському об`єднанні "Продтовари" та не засвідчення запису про переведення підписом відповідальної особи.

Не погоджуючись з такими діями управління позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3 Інструкції ).

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійсненоз вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Окремо суд вказує, що на дату заповнення трудової книжки позивачки у спірні періоди діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, яка містила наступні положення:

"2.11. Після зазначення датизаповнення трудової книжки рабітник своїм підписом завіряє правильність внесенної інформації.

Першу сторінку (титульный лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, и після цього ставится печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

..в) Внесення відомлстей про роботу

2.13. В графі 3 розділу "Відомості про роботу" в вигляді заголовка пишется повне наименування підприємства.

Під цим заголовком в графі 1 ставится порядковий номер внесеного запису, в графі 2 зазначається дата приймання на роботу.

В графі 3 пишется: "Прийнят або призначенийв такий-то цех, відділ, підрозділ, участок, виробництво" с зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, профессії або посади і призначеного розряду. Записи про найменування роботи, профессії або посади, на яку прийнято робітника, виконуються: для робочих - ву відповідності з найменуванням професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і профессій робочих; для службовців - у відповідності з найменуванням посад , зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або у відповідності зі штатним розписом.

Зміни і доповнення, внесені у встановленому порядку в зазначений довідник, а також в Єдину номенклатуру посад службовців або штатний розпис, доводяться до відома робітників та службовців, після чого в їх трудові книжки на підставі наказу (розпорядження) адміністрації вносяться відповідні зміни та доповнення.

Якщо робітнику у період роботи присваюється новий розряд, то про це в установленному порядку вчиняється відповідний запис.

Встановлення робітнику другої та наступної професії відмічається в трудовій книжці з зазначенням розрядів цих профессій. Наприклад, слюсарю-ремонтнику була встановлена друга професія - електрогазозварщик з призначенням 3 розряду. В трудовій книжці пишеться: в графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, в графі 2 - дата встановлення другої профессії, в графі 3 пишеться: "Встановлена друга професія - електрогазозварщик с призначенням 3 розряду", в графі 4 зазначається відповідне посвідчення, його номер і дата.

Перевід робітника на другу постійну роботу на тому ж підприємстві оформляєтся в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

д) Заповнення трудової книжки при звільнені

2.25. Записи про причини звільнення повинні виконуватись в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланнямна відповідну статтю, пункт закону.

2.26. Запис про звільнення в трудовій книжці робітника вноситься з дотриманням наступних правил : в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнння вважається останній день роботи.

2.27. При переводах з одного підприємства до іншого за розпорядженням вищих органів, за згодою між керівниками підприємств або за рішенням відповідних партійних та радянських органів, а також профсоюзних та комсомольских организацій в графі 3 записується посилання на погодження або рішення цих органівта організацій.

4.1 При звільнені робочого або службовці всі записи про роботу, нагороди та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, заверяються підписом керівника або спеціально уповноваженої ним особита печаткою підприємстваабо печаткою відділу кадрів.".

Із процитованого видно, що обов`язок стосовно засвідчення підписом і печаткою покладено на керівництво підприємства та такі дії вчиняються в день звільнення.

Так, судом встановлено, що у трудову книжку внесено запис, що 02.08.1979 р. ОСОБА_1 прийнята на посаду старшого продавця магазину №21 та з 01.12.1981 р., у зв`язку із ліквідацією Першого Вінницького харчоторгу переведена на посаду продавця магазину № НОМЕР_1 Вінницького міського об`єднання "Продтовари", з якої звільнена 04.09.1982 р.

Суд акцентує увагу, що позивачку переведено до Вінницького міського об`єднання "Продтовари" іцей запис засвідчено печаткою, як і запис про звільнення.

При цьому, відсутність підпису на записі про переведення не може бути підставою для не зарахування стажу, оскільки даний запис засвідчено печаткою. Всі записи за спірний період не містять закреслень та відсутність підписів на записах в трудовій книжці не може перекладатись на позивачку, як тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Також суд зазначає й про те, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, при розгляді аналогічного спору, зазначено "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав почивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах № 560/9170/21 від 03.02.2022 р. та Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 683/977/17, та від 08 травня 2018 року у справі № 672/455/17.

Відтак, враховуючи, що в трудовій книжці містяться записи про періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р., які засвідчені відповідною печаткою, при цьому, запис про звільнення засвідчено і печаткою і підписом, а також беручи до увваги, що відсутність підпису на одному із записів не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, суд доходить висновку, що ці періоди роботи не зараховані до загального стажу безпідставно.

При цьому, оцінюючи вимогу про визнання протиправними дій щодо не зарахування стажу, суд вказує наступне.

Згідно загальних засад права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

Як встановлено, відповідач не зарахував спірні періоди роботи до стажу, тобто не вчинив дії.

Відтак, в частині визнання протиправними дій щодо не зарахування стажу, позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось, отже має місце саме бездіяльність.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства відповідач не зарахував до загального стажу у періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р.. Відтак, така бездіяльність є протиправною.

А тому, слід зобов`язати відповідача зарахувати до загального стажу періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 908 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 454 грн. (1/2 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 02.08.1979 р. по 04.09.1982 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення виготовлено : 22.02.2022 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна