Рішення № 103495428, 21.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 лютого 2022 р. Справа № 120/257/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 25.03.2014 по 15.09.2020, тобто по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року у справі № 0240/3426/18-а за за період з 25.03.2014 по 15.09.2020 дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

- стягнути судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні нарахування та виплати позивачу суми компенсації втрати частини доходів за період з 25.03.2014 по 15.09.2020, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої частини пенсії, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

25.01.2022 року представник відповідача подав відзив, у якому зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №0240/3426/18-а, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області добровільно виконано та донараховано кошти у сумі 43522,89 грн. за період з 25.03.2014 по 15.09.2020. Заборгованість за вказаним рішенням суду за період з 25.03.2014 по 15.09.2020 у сумі 43522,89 грн. виплачена позивачу у вересні 2020 року у відповідності до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - Порядок649).

Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області , що рішення суду виконане в повному обсязі із урахуванням Порядку № 649, якийє обов`язковим для виконання як нормативно-правовий акт, затверджений урядом України.

Також, представник відповідача зазначив про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-ІІІ.

Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 009-в/к від 01.02.2022 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 10.02.2022 року по 18.02.2022 року.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №0240/3426/18-а, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 25.03.2014 р. нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення згідно довідки №321 ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

Як слідує із матеріалів справи, а також не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву, на виконання зазначеного судового рішення відповідачем донараховано позивачу кошти в сумі у сумі 43522,89 грн. за період з 25.03.2014 по 12.02.2019.

Відповідно заборгованість в сумі 43522,89 грн виплачена позивачу 15.09.2020 у відповідності до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018.

В подальшому, 17.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 по справі №0240/3426/18-а.

Разом із тим, листом від 07.12.2021 відповідач відмовив у проведені нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, посилаючись на відсутність правових підстав для виплати такої компенсації.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року (Порядок №159).

Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. п. 1, 2 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пункт 3 Порядку №159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Згідно з п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Суд звертає увагу, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.

Так, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.01.2019 у справі №159/1615/17.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на Порядок №649, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року, оскільки даний порядок був чинним до 22.07.2020, а виплату заборгованості здійснено лише 06.04.2021.

Зважаючи на встановлені обставини та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів.

Суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 25.03.2014 по 15.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № № 0240/3426/18-а за за період з 25.03.2014 по 15.09.2020, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Повне судове рішення складено та підписано суддею: 21.02.2022 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна