Рішення № 103495419, 18.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 лютого 2022 р. Справа № 120/5240/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Вінницького апеляційного суду ОСОБА_1 у період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року включно суддівської винагороди із застосуванням обмеження її розміру на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними згідно із Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року.

Зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити позивачці суддівську винагороду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та надбавки за вислугу років, за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року включно, на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням виплачених у цей період сум та з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

В решті вимог відмовлено.

Поряд із цим, за наслідками перегляду даних рішень, Верховним судом прийнято постанову від 27.09.2021, якою скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі №120/5240/20-а, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

06.10.2021 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі Жданкіну Наталію Володимирівну.

Ухвалою від 11.10.2021 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 08.11.2021 витребувано у Вінницького апеляційного суду належним чином засвідчену копію затвердженого кошторису та плану асигнувань Вінницького апеляційного суду на 2020 рік в частині обсягу видатків на виплату суддівської винагороди станом на початок бюджетного року, а також інформацію про те, чи вносилися зміни до затвердженого кошторису та плану асигнувань Вінницького апеляційного суду на 2020 рік щодо зменшення обсягу видатків на виплату суддівської винагороди суддям Вінницького апеляційного суду у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року та зміст таких змін (у разі наявності). Також, вказаною ухвалою відкладено підготовче судове засідання на 24.11.2021.

Ухвалою від 24.11.2021 залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України та витребувано в останньої iнформацiю про те, чи було передбачено кошторисом та чи видiлялися кошти фонду оплати працi за 2020 piк на виплату суддiвської винагороди Вiнницькому апеляцiйному суду, з урахуванням обмежень чи без врахування обмежень, визначених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рiк" (у редакції Закону України "Про внесення змiн до Закону України про Державний бюджет України на 2020 рік 13.04.2020 №553-IХ), та якщо в кошторисi були передбаченi вiдповiднi кошти, то чи видiлялися кошти в обсязi, передбаченому кошторисом, а також належним чином засвідчені копії документів на підтвердження наданої інформації. Відкладено підготовче судове засідання на 22.12.2021.

Ухвалою від 22.12.2021 повторно витребувано в Державної судової адміністрації України iнформацiю зазначену в ухвалі від 24.11.2021. Відкладено підготовче судове засідання на 27.01.2022.

На виконання вимог ухвал від 24.11.2021 та від 22.12.2021 Державною судовою адміністрацією України надіслано на адресу суду запитувану інформацію з підтверджуючими документами. Зокрема повідомлено, що відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів У країни від 12.03.2012 №333 (зі змінами), виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2111 "Заробітна плата". Кошторисні призначення Вінницького апеляційного суду за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 74 854,0 тис. гривень.

Одночасно повідомлено, що зміни до кошторису Вінницького апеляційного суду стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносились.

Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Вінницькому апеляційному суду за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 74 854,0 тис. грн., відкриті в повному обсязі.

Ухвалою від 27.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 03.02.2022.

Ухвалою від 03.02.2022 замінено процесуальний статус Державної судової адміністрації України з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на співвідповідача. Призначено наступне судове засідання на 18.02.2022.

В судове засідання 18.02.2022 сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, в матеріалах справи містяться клопотання позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності.

Наведені обставини, згідно положень ч. 3 ст. 194 КАС України є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 займає посаду судді Вінницького апеляційного суду та має право на отримання суддівської винагороди, розмір якої визначається відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).

18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ (далі - Закон №553-ІХ), на підставі якого розмір суддівської винагороди позивачки обмежено розміром, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Вказане обмеження припинене з 29.08.2020 у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020.

Таким чином, в період з 18.04.2020 до 28.08.2020 суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачці з урахуванням обмеження, встановленого Законом № 553-ІХ.

Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати у вказаний період суддівської винагороди в обмеженому розмірі, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч.1 ст.124 Конституції України).

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 зазначеного Закону встановлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 вказаного Закону базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною дев`ятою статті 135 наведеного Закону передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

18.04.2020 набрав чинності Закон України №553-IX від 13.04.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з п.10 розділу І якого Закон України №294-IX від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено, зокрема, нормою ст.29 (в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020) такого змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.29 цього Закону).

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.2 цієї статті) (ч.3 ст.29 названого Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», як і Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є законами про судоустрій в розумінні ст.130 Конституції України. Наведеними чи іншими законами не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (стосовно розміру суддівської винагороди).

За наведених підстав Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не може встановлювати розміру винагороди судді.

Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має вирішуватися на користь Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», зокрема статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України №294-IX від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ).

Закон України №294-IX від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, абз.9 п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

За висновками цього рішення установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (ч.ч.1 і 3 ст.29 Закону №294-IX), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.

Згідно з частиною першою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Тобто, оспорюваними положеннями ст.29 Закону №294-IX заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.

Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (п.14 ч.1 ст.92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ч.ч.1 і 2 ст.126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення ч.1, ч.2 ст.130).

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці.

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абз.7, 8 пп.4.1 п.4 мотивувальної частини рішення від 11.03.2020 № 4-р/2020).

Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

З огляду на зазначене, єдиним нормативно-правовим актом, яким визначається розмір суддівської винагороди, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Цей Закон є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди. У разі колізії між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами, застосовувати слід спеціальний, якщо він не скасований виданим пізніше в часі загальним актом.

Зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, що регламентує розмір суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 27.08.2020, не вносилися, тому законних підстав для обмеження її виплати не було.

Отже, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру згідно з приписами Закону №553-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», відповідач1 діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення її прав.

Такі дії відповідача - Вінницького апеляційного суду суд вважає протиправними.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника Вінницького апеляційного суду на рішення Ради суддів України щодо порядку обчислення суддівської винагороди після 18.04.2020, оскільки таке рішення не є нормативно-правовим актом і, відповідно, не носить обов`язкового характеру.

Водночас суд не вбачає протиправних дій ДСА України щодо неналежного фінансового забезпечення Вінницького апеляційного суду для виплати позивачу суддівської винагороди, оскільки обмеження у виплаті суддівської винагороди не були зумовлені недостатнім фінансуванням. Як зазначив представник ДСА України, бюджетні асигнування Вінницького апеляційного суду, передбачені кошторисом на 2020 рік, були відкриті в повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо ефективності захисту прав позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Як передбачають пункти 1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17.01.2019 №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Згідно з п.п.1, 2 п. 5 Положення, основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Отже, виплаті будь-яких коштів Вінницьким апеляційним судом передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.

01.01.2021 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» від 27.10.2020 №636 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2020 р. за № 1130/35413), відповідно до якого КЕКВ 2.1. Код 2100 «Оплата праці і нарахування на заробітну плату», який включає в себе КЕКВ 2111 «Заробітна плата», доповнено новим підрозділом - 2.1.1.3. Код 2113 «Суддівська винагорода», за яким виділяються бюджетні призначення для виплати таких видатків бюджету: 1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку.»

Отже, починаючи з 2021 року бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються не за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» (за яким і надалі фінансуються видатки на виплату заробітної плати працівникам апарату суду), а за новим КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода».

Таким чином, відновлення права позивача на отримання недоплаченої частини суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року шляхом стягнення із Вінницького апеляційного суду не буде ефективним способом захисту, оскільки призведе до неможливості чи суттєвої затримки виплати суддівської винагороди суддям, які фінансуються в межах закладених в кошторис сум.

Для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів у Державному бюджеті України передбачена спеціальна бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України; водночас для Вінницького апеляційного суду не передбачено бюджетних видатків чи окремих бюджетних програм для виконання рішень судів на користь судді (позивача).

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

З врахуванням наведених обставин, виходячи з наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди в сумі 509344,00 грн. (за вирахуванням податків та зборів).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Вінницького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 грошову суму у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 509344,00 грн. (п`ятсот дев`ять тисяч триста сорок чотири гривні 00 коп.), з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Вінницький апеляційний суд (вул. Соборна, 6, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 42257550)

Державна судова адміністрація України (Україна, 01021, місто Київ, вул. Липська, буд. 18/5)

Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 37979858)

Повний текст рішення суду складено 18.02.2022

Суддя /підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна

Виготовлено з автоматизованої системи

документообігу суду

Згідно з оригіналом:

Помічник судді:

Розлуцький А.М.

18.02.2022