Рішення № 103493913, 16.02.2022, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3148/20

Провадження № 2/459/227/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Пастух М.І., Онищака М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів, Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,

В СТ АН ОВ ИВ :

10.11.2020 року позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджетуУкраїни найого користь35000грн.на відшкодуванняморальної шкоди.На обґрунтуванняпозовних вимогпослався нате,що 08.06.2018року розпочатокримінальне провадження№ 42018141150000047за ч.1ст.125КК Україниузв`язку зтим,що 07.06.2018року,близько 20.40год.,поблизу будинкуна АДРЕСА_1 працівник ЧервоноградськогоВП ГУНПу Львівськійобласті ҐудзикВ.разом зісвоїми знайомимиумисно спричинивтілесні ушкодження ОСОБА_2 .Кримінальне провадженнябуло відкритоЧервоноградською місцевоюпрокуратурою,оскільки йшлосяпро вчиненнязлочину працівникомполіції.У вказаному кримінальному провадженні він залучений як потерпілий та допитаний 03.09.2018 року. Слідчий обмежився лише його допитом та допитом свідка ОСОБА_3 24.09.2019року кримінальнепровадження булопередано доТериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань м.Львів.Кримінальне провадженнятриває,підозри непред`явлено.Ухвалою слідчогосудді продовженострок досудовогорозслідування до01.01.2021року.За часвказаного кримінальногопровадження нимбуло поданота скеровано6скарг,з яких1скарга дослідчого судді,за результатамирозгляду яких,було двічіскасовано постановипро закриттякримінального провадженнята тричіконстатовано,що провадженняпроводиться безпроведення усіхнеобхідних таможливих слідчихдій спрямованихна повнета об`єктивнез`ясування усіхобставин вчиненнякримінального правопорушення.Отже,слідчим приймалисьнезаконні танеобгрунтовані рішення,які вподальшому булискасовані,однак тривалийчас непроводяться всінеобхідні іможливі слідчідії,спрямовані наповне,всебічне таоб`єктивне дослідженняобставин кримінальногоправопорушення,яке узв`язку зцим такі незавершене врозумний строк,за дотриманняякого відповідаєпрокурор.Зазначене вказує на неефективне розслідування кримінального провадження протягом 2,5 років, у якому строк досудового розслідування з моменту внесеннявідомостей прокримінальне правопорушеннядо ЄРДРдо дняповідомлення особипро підозрустановить 12 місяців.Тривалість слідствата неодноразовенезаконне закриттякримінального провадження,скасування цихрішень,важливість справидля ньогота відсутністьналежного реагуванняна скарги,вказують насуттєву неефективністьрозслідування.Вказує,що державане виконалащодо ньогообов`язку ефективногорозслідування порушенняйого права. Таким чином, має місце порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині права на справедливий судовий розгляд. Зазначає, що у зв`язку з триваючою бездіяльністю прокуратури Львівської області та ТУ ДБР у м. Львові, що є органами державної влади, які внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків не вживають заходів щодо завершення кримінального провадження з притягненням винних до відповідальності, що також сприяє ухиленню вказаного працівника поліції від відповідальності за його побиття, він змушенийпереносити негативніемоції таморальні страждання,які привелидо психологічногонапруження тарозчарувань вдіях державнихорганів.Вказані стражданняпоєднувалися ізнеобхідністю витрачатисвій часта зусилляна відновленнясвоїх правта захистсвоїх інтересів.З урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір завданої його моральної шкоди у 35000 грн. (помилково вказано 10 000 грн.).

04.12.2020року представниквідповідача державиУкраїна вособі Територіальногоуправління Державногобюро розслідуваньм.Львів подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що при прийняттіслідчим рішеньпро закриттякримінального провадженняне буловстановлено їхньоїпротиправності,оскільки приприйнятті такогорішення останнійвиходить ізвнутрішнього переконання,сукупності зібранихдоказів,а томуобмеження щодоприйняття такогорішення відсутні.Скасування ухваламислідчого суддіпостанов слідчогопро закриттякримінального провадженняне можесвідчити пронезаконність дійслідчого,оскільки такийфакт встановлюєтьсявиключно рішеннямсуду укримінальному провадженні. Крім того,шкода,завдана незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю органу,що здійснюєоперативно-розшуковудіяльність,розслідування,прокуратури абосуду відшкодовуєтьсядержавою лишеу випадкахвчинення незаконнихдій,вичерпний перелікяких охоплюєтьсячастиною першоюстатті 1176ЦК України. Обставини, зазначені у позовній заяві, не відносяться до випадків, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тому у позивача відсутнє право вимагати відшкодування від ТУ ДБР у м. Львові. Позивачем не доведено факту вчинення протиправних дій відповідачами, заподіяння позивачу моральної шкоди та не наведено конкретні негативні явища, які з останнім сталися внаслідок дій відповідачів, не обгрунтовано розміру шкоди. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі та процесуальні дії.

10.12.2020 року представник відповідача держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що досудове розслідуванняу кримінальномупровадженні триває,прокурором вживаютьсявсі необхіднізаходи длядотримання розумнихстроків досудовогорозслідування,фактів неналежноговиконання повноваженьпрокурором підчас здійсненняпроцесуального керівництвадосудовим розслідуваннямне встановлено.Позивачем незазначено,якими саменезаконними рішеннями,діями чибездіяльністю відповідачів,зокрема,прокуратури,завдано моральнушкоду тане зазначенодоказів,які цепідтверджують.Сам фактзакриття кримінальногопровадження всправі завідсутністю складукримінального правопорушення,подальше йогоскасування,чи зобов`язаннявчинити іншіпроцесуальні діїне єбезумовною підставоюдля відшкодуванняморальної шкодита невказує нанеправомірність дійпосадових числужбових осіборганів державноївлади.Посилання позивачана недотриманнярозумних строківпри проведеннідосудового розслідування,що розціненоним якбездіяльність,є предметомоскарження відповіднодо правилст.303КПК України.Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків, зокрема, висновків експертиз щодо стану здоров`я та не зазначає в чому полягає можливе погіршення його стану здоров`я, негативний вплив на звичайним ритм життя, втрата можливостей тощо.

06.01.2021 року позивач подав відповіді на відзиви відповідачів, суть яких зводиться до обставин, викладених у позовній заяві.

21.01.2021 року представник відповідача держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів подав заперечення на відповідь позивача на відзив, у якому зазначає, що доводи позивачапро незаконністьзакриття кримінальногопровадження спростовуютьсятим,що процесуальнимрішенням тадіям уженадано належнуправову оцінкув ухвалахслідчих суддів,а наявністьсамого фактускасування постановпро закриттякримінального провадженняне можесвідчити пронезаконність процесуальнихрішень ідій уповноваженихосіб,оскільки фактнезаконності встановлюєтьсявиключно рішеннямсуду укримінальному провадженні.Позивачем ненаведено аргументіввчинення порушеньрозумного строкуабо правана захист,незастосування процесуальнихгарантій щодонього,які можутьзгубно вплинутина законністьсудового розглядуу вказаномукримінальному провадженні.Факт задоволення скарг ОСОБА_2 ухвалами слідчих суддів уже є достатньою справедливою сатисфакцією для позивача та не вимагає додаткових грошових компенсацій, зазначених у позовній заяві.

28.01.2021 року позивач подав пояснення на заперечення відповідача держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів. Зазначає, що правова оцінка щодо незаконності та необґрунтованості рішення, і, як наслідок, скасування, надана судом в порядку КПК України.

03.02.2022 року представник відповідача держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів подав додаткові пояснення про те, що сам факт скасування постанов про закриття кримінального провадження не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки такими ухвалами не встановлено факт заподіяння шкоди та позивачем не доведено причинного зв`язку між шкодою та фактом закриття кримінального провадження. Позивач обмежився виключно констатацією факту завершення строків досудового розслідуванні. Відсутні підстави для висновку, що розслідування було неефективним, дії відповідачів жодним чином не могли спричинити позивачу моральні страждання.

16.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

23.03.2021 року призначено у справі психологічну експертизу.

03.11.2021 року надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку, оскільки не надійшли додаткові матеріали для проведення експертизи.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Позивач додатково пояснив, що у зв`язку із тривалим досудовим розслідуванням у нього погіршився стан здоров`я, кошти на відшкодування моральної шкоди має намір витратити на лікування.

Представник відповідача держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пославшись на обставини, викладені і відзиві запереченнях та додаткових поясненнях.

Представник відповідача держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури у судовому засіданні позов не визнала, додатково пояснила, що коли позивача було доставлено до лікарні, він відмовився від пояснень.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що позивач є його товаришем. Йому відомо, що близько трьох років тому позивача побив працівник поліції. Позивач хвилюється з того приводу, що справа не розслідується та винні особи не понесуть покарання. Позивач скаржиться на підвищений тиск, поганий сон, постійні головні болі.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що була свідком кримінального правопорушення. У зв`язку із тривалим слідством у позивача погіршився стан здоров`я, він постійно нервує, у нього з`явилися проблеми з тиском.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали кримінального провадження №42018141150000047, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що 08.06.2018 року внесено відомості до ЄРДР за №42018141150000047 за ч.1 ст.125 КК України. Фабула: 07.06.2018 року, близько 20.40 год., поблизу будинку на АДРЕСА_1 працівник Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області Гудзик Володимир разом зі своїми знайомими умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

Постановою слідчого СВ прокуратури Львівської області від 08.10.2018 року кримінальне провадження №42018141150000047 від 08.06.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 11.03.2019 року скасовано зазначену постанову слідчого з вказівкою на те, що рішення про закриття є необґрунтоване, прийняте без проведення усіх необхідних та можливих слідчих дій спрямованих на повне та об`єктивне зв`язування усіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

18.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на бездіяльність слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Львівської області та прокурорів прокуратури Львівської області, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42018141150000047 від 08.06.2018 року, вказавши на те, що не проводиться розслідування, допитано лише його та свідка ОСОБА_5 .

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів від 02.01.2020 року кримінальне провадження №42018141150000047 від 08.06.2018 року закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Вказану постанову скасовано постановою прокурора від 28.01.2020 року з вказівкою на те, що постанова є необґрунтованою та винесена передчасно, оскільки не проведено усі необхідні та можливі слідчі дії, спрямовані на повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин кримінального правопорушення.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів від 12.06.2020 року перекваліфіковано кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №42018141150000047 від 08.06.2018 року за ч.1 ст.125 КК України на ч.2 ст.125 КК України.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів від 02.07.2020 року кримінальне провадження №42018141150000047 від 08.06.2018 року закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Вказану постанову скасовано постановою прокурора від 24.07.2020 року з вказівкою на те, що постанова є необґрунтованою та винесена передчасно, оскільки не проведено усі необхідні та можливі слідчі дії, спрямовані на повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин кримінального правопорушення.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів від 06.07.2021 року кримінальне провадження №42018141150000047 від 08.06.2018 року закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування та жодній особі не повідомлено про підозру.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зі ст.56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ізстаттею 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно достатті 20 ЦК Україниправо на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставістатті 1174 ЦК України.

Згідно зістаттею 1174 ЦК Україниобов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами до неї (далі постанова ПВСУ № 4 від 31.03.1995 року), звертає увагу судів на те, що відповідно дост. 137 ЦПКу позовнійзаяві провідшкодування моральної(немайнової)шкоди маєбути зазначено,в чомуполягає цяшкода,якими неправомірнимидіями чибездіяльністю їїзаподіяно позивачеві,з якихміркувань вінвиходив,визначаючи розміршкоди,та якимидоказами цепідтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз. 1 п. 4, абз. 2 п. 5).

Прокурором неодноразово скасовано прийняті органомдосудового розслідуванняпроцесуальні рішення у зв`язку з тим, що такі є необґрунтованими, винесені передчасно, а отже, встановлено неправомірність бездіяльності та рішень посадових осіб відповідачів, тому відповідно достатті 1174 ЦК Українипозивач має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих такою бездіяльністю та рішеннями посадових осіб вказаних державних органів.

Безпідставними є доводи відповідачів про те, що оскарження позивачем прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування під час кримінального провадження в порядку вимогКПК Україниє механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності та не є підставою для відшкодування моральної шкоди у розумінністатті 23 ЦК України, оскільки не є порушенням прав особи.

Слід зазначити, що у цій справі підставою відшкодування позивачу моральної шкоди є не сам факт скасування прийнятих уповноваженими особами відповідачів процесуальних рішень, а встановлена незаконність цих рішень, систематична протиправна бездіяльність посадових осіб відносно розслідування кримінальної справи, у зв`язку із спричиненням позивачеві тілесних ушкоджень та надмірна тривалість досудового розслідування.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Наведений правовий висновок був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.

Отже, негативні емоції позивача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з тривалістю досудового розслідування та систематичною протиправною бездіяльністю і незаконними рішеннями посадових осіб відповідачів, а тому завдали йому моральної шкоди, право на відшкодування якої він має.

У зв`язку з наведеним безпідставними є доводи відповідачів щодо відсутності доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних страждань. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови ПВСУ від 31 березня 1995 року № 4.

Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 5000,00 грн.

Вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 35000 грн. є завищеною, належними доказами, зокрема висновком експерта, не підтверджена, а тому в цілому задоволенню не підлягає.

Отже, позов задовольняється частково в межах, зазначених вище.

Судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 119, 95 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Відповідачі: Держава Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львів (ЄДРПОУ 42334907, вул. Кривоноса, 6, м. Львів), Держава Україна в особі Прокуратури Львівської області (ЄДРПОУ 02910031, пр. Шевченка, 17/19, м.Львів)

Повне рішення складено 21.02.2022 року.

Суддя: В. В. Грабовський