Рішення № 103493302, 21.02.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Зарютіна П.В., за участю секретаря судового засідання Олексієнко С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справі №336/897/22 пр.№ 2/336/2609/2022 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського місьрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до Мелітопольського місьрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з нерухомого майна.

Виимоги мотивував тим, що на виконанні у Мелітопольському МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавчий лист №2/330/604/2014 виданий 15.10.2014 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.

01.03.2018 державним виконавцем Якимівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Гречиною Г.В. в рамках виконавчого провадження №45142472 була винесена постанова, якою накладено арешт на майно боржника, а саме: 7/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 17.12.2013 зареєстрованого в реєстрі за номером 5819, ОСОБА_3 було подаровано ОСОБА_1 7/10 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 45142472 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, вказаною постановою державного виконавця про накладення арешту на 7/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 суттєво обмежується право розпоряджатись вказаним майном, а тому представник позивача просить позовні вимоги задовольнити та знятти арешт з 7/10 частин житлового будинку за вищезазначеною адресою та заборону його відчуження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2022 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, наданий відповідачу строк для подання відзиву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату та час слухання справи були належним чином повідомлені.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 21.02.2022 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача, заперечень щодо позовних вимог не має, розгляд справи покладено на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, які наявні у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15,16 ЦПКУкраїни розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно до ст. ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорювалося те, що на виконанні у Мелітопольському МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавчий лист №2/330/604/2014 виданий 15.10.2014 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.

01.03.2018, державним виконавцем Якимівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Гречиною Г.В. в рамках виконавчого провадження №45142472 була винесена постанова, якою накладено арешт на майно боржника, а саме: 7/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією постанови про арешт майна, яка наявна в матерілах справи.

На підставі договору дарування від 17.12.2013, зареєстрованого в реєстрі за номером 5819, ОСОБА_3 було подаровано ОСОБА_1 7/10 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування, яки наявний в матерілах справи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, співвласником будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_1 набула право власності на 7/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 17.12.2013, а арешт на вказане майно було накладено 01.03.2018.

З чого вбачається, що через п`ять років після придбання домоволодіння ОСОБА_1 , державним виконавцем було арештовано майно в рамках виконавчого провадження, до якого остання не має жодного відношення.

21.12.2020, адвокатом Балковим Р.Л. який діє в інтересах ОСОБА_1 було подане клопотання до Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з вказаного майна.

Жодної відповіді від Мелітопольського МР ВДВС Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо розгляду клопотання про зняття арешту на вказане майно, тривалий час не надходило.

26.02.2021, адвокатом Балковим Р.Л. було скеровано адвокатський запит до Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), щодо надання інформації про розгляд клопотання про зняття арешту із 7/10 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 накладеного постановою державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Гречиною Г.В. в рамках виконавчого провадження № 45142472.

Відповідь на вказаний адвокатський запит надійшла від Якимівського РВ ДВС від 11.03.2021 року № 7537.

Із отриманої відповіді Якимівського РВ ДВС вбачається, що Мелітопольським МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі ст.7 ЗУ «Про звернення громадян» направлено до Якимівського РВ ДВС адвокатський запит від 25.02.2021, та повідомлено що Якимівський РВ ДВС не може надати відповідь на адвокатський запит у зв`язку із тим, що до вказаного відділу заява про зняття арешту з майна не надходила.

Після отримання вказаної відповіді, позивачем 30.03.2021 було надіслано скаргу на ім`я начальника Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з вимогою притягнути до дисциплінарної відповідальності державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Гаркушу Т.О., та вирішення питання щодо заяви адвоката про зняття арешту із 7/10 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Після того, як адвокатом була подана вказана скарга, 08.04.2021 було отримано відповідь на заяву про зняття арешту з майна від 21.12.2020 Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) датовану 24.12.2020 р. № 18.28.38/116469.

У вказаній відповіді, Державний виконавець Гаркуша Т.О. посилається на ч.1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» згідно якої особа , яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття арешту з цього майна.

З чого вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №45142472 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, а тому вказаною постановою державного виконавця про накладення арешту на 7/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 суттєво обмежується право розпоряджатись вказаним майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК Україниє обов`язковою для суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження саме вона має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна. У випадку ж, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй слід звертатись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону та відповідними розділами ЦПК України або ГПК України.

Відтак, ОСОБА_1 не будучи стороною та боржником у виконавчому провадженні № 45142472 зазнала незаконного обмеження її права власності, а саме: розпоряджатись своїм будинком. Вважаємо, що порушені права ОСОБА_1 повинні бути відновленими шляхом зняття арешту з вказаного будинку та заборони його відчуження державним виконавцем Мелітопольського МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно доч.1ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» визначено,що виконавецьзобов`язаний вживатипередбачених цимЗаконом заходівщодо примусовоговиконання рішень, неупереджено,ефективно,своєчасно ів повномуобсязі вчинятивиконавчі дії.

Частиною 2 ст.18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов`язаний в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи з принципу «належного урядування», визначення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Лелас проти Хорватії», ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а тому оскаржувана постанова державного виконавця підлягає скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мелітопольського місьрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати арешт з 7/10 частин житлового будинку, які належить ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що був накладений постановою про арешт майна боржника від 01.03.2018 державним виконавцем Якимівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Гречиною Г.В. в рамках виконавчого провадження №45142472 та оголошення заборони на його відчуження, скасувавши й таку заборону.

Стягнути з Мелітопольського місьрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (місце перебування: Запорізька область, м.Мелітополь, вул..Вакуленчука,99, ЄДРПОУ 34976173) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: П.В.Зарютін