Рішення № 103493292, 16.02.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

спр. № 336/8659/21

пр. № 2/1251/22

м. Запоріжжя 16 лютого 2022 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Овчаренко К.О.,

розглянувши увідкритому судовому засіданніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (місцезнаходження: вул. Жуковського, 36, м. Запоріжжя), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

За поданим позовом ОСОБА_1 через тривале непроживання у спірному житлі просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник позивача наполіг на позові за вказаними підставами, а представник відповідача заперечив на позовні вимоги, посилаючись на те, що позивач створює відповідачу перешкоди в користуванні спірним житлом, крім того сторона відповідача не визнала обставину непроживання з 2012 року відповідача за вищевказаною адресою, на чому наголошувала сторона позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин справи, прийшов до висновку, що у позові слід відмовити.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 11 грудня 2003 року позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що вбачається з договору купівлі-продажу від 11.12.2003 року та відповідного витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У період 2011-2013 років сторони перебували у шлюбі (за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2013 року).

Як зазначає позивач, після припинення шлюбних відносин відповідач ОСОБА_2 припинила користування спірною квартирою, сторони почали проживати окремо.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 ЦК України).

Відсутність відповідача на протязі тривалого часу, як зазначає сторона позивача, підтверджується актом, складеним 22 липня 2021 року фахівцем по роботі з абонентами ТОВ «Керуюча компанія «Мрія».

Дійсно, як слідує з вказаного акту, ОСОБА_2 з 2012 року не мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст. 82 ЦПК України).

Натомість, як вже зазначалося судом, сторона відповідача не визнала обставину непроживання з 2012 року відповідача за вищевказаною адресою, на чому наполягала сторона позивача.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Натомість, за умови невизнання стороною відповідача факту її тривалого непроживання за вищевказаною адресою, сам по собі акт від 22 липня 2021 року ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» не може свідчити про те, що ОСОБА_2 з 2012 року не мешкає у спірній квартирі, адже такий акт складений зі слів сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про допит яких в якості свідків задля перевірки судом наданих ними пояснень сторонами клопотань не заявлялось, а тому суд критично ставиться до названого акту.

Таким чином,враховуючи,що позивачемсуду такі небуло наданоінших доказівна підтвердженнязаявлених позовнихвимог,у позові слід відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити узадоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (місцезнаходження: вул. Жуковського, 36, м. Запоріжжя), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Роз`яснити учасникам справи, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Визначена дата складання повного рішення - 25.02.2022 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін