Рішення № 103492562, 22.02.2022, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022року м. Мукачево Справа 303/670/22 2-а/303/30/22

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Кость В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє Мельник Павло Петрович

до відповідача Департаменту патрульної поліції НПУ

третя особа: ОСОБА_2

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 від імені якого діє Мельник Павло Петрович звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 03712892 від 21.12.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про незаконність постанови, внаслідок допущених інспектором грубих порушень при розгляді справи, складанні постанови, а також неврахування ним фактичних обставин справи.

У поданому на розгляд суду позові позивач зазначив, що жодних порушень правил дорожнього руху не вчиняв, транспортним засобом 20.12.2021 він, як керівник юридичної особи, не керував.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надав.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

З урахуванням положень частини восьмої ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

21.12.2021інспектором Департаментупатрульної поліціїГодун ОльгоюОлексіївною буловинесено постановусерії 1АВ№ 03712892 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 079-1120 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В постанові зазначено, що 20.12.2021 о 19 год. 46 хв. за адресою М06 Київ-Чоп 772+750 зафіксовано транспортний засіб «VOLKSWAGEN TIGUAN» НОМЕР_1 , з перевищенням встановлених параметрів обмеження швидкості руху транспортних засобів на 36 км/год, внаслідок чого було порушено п. 12.9 (б) ПДР.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини по справі суд, передусім, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 268) закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненогоправопорушення,особа порушника,ступінь йоговини,майновий стан,обставини,що пом`якшуютьі обтяжуютьвідповідальність,крім випадківнакладення стягненняза правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,у томучислі зафіксованів автоматичномурежимі,та запорушення правилзупинки,стоянки,паркування транспортнихзасобів,зафіксовані врежимі фотозйомки(відеозапису). У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; (статті 245, 280 Кодексу); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків,коли цесуперечить інтересамохорони державноїтаємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

Приймаючи доуваги вищевказаніфактичні обставинисправи напредмет їхвідповідності зазначенимсудом положеннямОсновного ЗаконуУкраїни,Кодексу Українипро адміністративніправопорушення таКодексу адміністративногосудочинства України суд приходить до наступного висновку.

Диспозиція частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає серед іншого відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену впунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно допідпункту "и" пункту 30.3цих Правил.

Позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, вказаного в постанові, та зазначає, що транспортним засобом 20.12.2021 він не керував, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку доводам позивача та запереченням відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до примітки статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена участині першійстатті 14-2цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановленихабзацом третімчастини першої статті 279-3цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Статтею 14-1Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Частиною першою статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено серед іншого, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

З наведеного вбачається, що суб`єктом адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення є керівник юридичної особи або особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

При цьому, частиною третьою статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбаченихстаттею 279-3цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (передачі транспортного засобу іншій особи або наявність підстав, визначених статтею 279-3 Кодексу).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Зі змісту оскаржуваної постави вбачається, що порушення визначеного п. 12.9 (б)ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу «Каскад 079-1120».

При цьому, під час дослідження посилання за QR-кодом, відкривається фото та відеозапис зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення, з яких вбачаються дані щодо фіксації автомобіля з д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 86 (85) км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, та зазначено дату і час фіксації 20.12.2021 19:46:40.

Також на фотознімку зафіксовано місце руху автомобіля: М06 Київ-Чоп 772+750 год вул. М06804 км із зазначенням координат.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення чітко зазначено назву технічного засобу та заводський номер Каскад, 079-1120, наявне посилання на вебсайт, на якому є фото-, відео докази транспортного засобу в момент вчинення правопорушення.

Також, необґрунтованими є доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові не вказано конкретне місце вчинення правопорушення, оскільки як вбачається з самої постанови, в ній зазначено дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме: 20.12.2021 о 19 год 46 хв, за адресою: М06 Киїі-Чоп 772+750.

Відтак, факт вчинення правопорушення підтверджено належними доказами.

З урахуванням викладеного, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України, підтверджено належними та допустимими доказами.

В свою чергу, позивачем не наданого жодного доказу на підтвердження факту не вчинення ним згаданого адміністративного порушення, передачі транспортного засобу іншій особи або та/або наявності підстав, визначених статтею 279-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведених фактичних обставин справи та приписів чинного законодавства, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі у сумі 496,20 гривень (судовий збір) підлягають віднесенню на позивача за рахунокбюджетних асигнувань відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 61, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72 77, 246, 250, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 252, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Представник позивача: Мельник ПавлоПетрович (м.Мукачево,площа Кирилаі Мефодія,29/3).

Відповідач: Департамент патрульної поліції НПУ (03048, м. Київ, вул.Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Третяособа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя В.В. Кость