Рішення № 103489318, 22.02.2022, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/3/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року смт Зарічне Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

судді - Світличного Р.В.,

з участю секретаря - Савич Ж.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачів - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Зарічне цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Локницької сільської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2022 року орган опіки та піклування Локницької сільської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив суд позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо їх малолітнього сина ОСОБА_5 та стягнути з відповідачів на його утримання аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму щомісяця.

На обґрунтування своїх позовних вимог вказує про те, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов`язків, ніде не працюють, зловживають спиртними напоями. Сім`я перебуває на обліку служби у справах дітей, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Відповідачі вихованням та доглядом сина ОСОБА_6 не займаються, не приділяють уваги стану здоров`я дитини, дитина потребує медичного обстеження, так як має вади здоров`я. На неодноразові зауваження Локницької сільської ради стосовно неналежного догляду за малолітнім сином та ведення здорового способу життя відповідачі не реагують. На підставі рішення органу опіки та піклування малолітнього ОСОБА_6 було відібрано від відповідачів.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування підтримала позов та висновок органу опіки та піклування про можливість позбавлення відповідача батьківських прав. Вважала, що є достатні підстави для задоволення позову.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відзиву на позов не подали. В судовому засіданні проти позову заперечили.

ОСОБА_2 пред`явлений позов не визнала. Суду пояснила, що змінила своє ставлення до життя та виховання малолітнього сина ОСОБА_6 . На перше місце у своєму житті вона поставить інтереси своєї дитини, просила повернути їй дитину.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнав. Суду пояснив, що за здоров`я малолітнього ОСОБА_6 вони з дружиною хвилюються, возили його на медичні обстеження, про що надав документи суду. Від дня пред`явлення позову вони з дружиною змінили своє ставлення до виховання дитини. Припинили будь-які непорозуміння та вживання спиртних напоїв назавжди. Дитина для них стала на перше місце у житті. Просив відмовити у задоволенні позову та повернути дитину.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду показали, що подружжя ОСОБА_9 не займалося належним вихованням свого малолітнього сина ОСОБА_6 , зловживали спиртними напоями, не приділяли належної уваги здоров`ю дитини. Траплялися випадки, коли відповідачі залишали його самого вдома в неопаленому будинку.

Малолітній ОСОБА_4 судом вислуханий не був, оскільки не може висловити думку за станом свого когнітивного розвитку (а.с.34,98).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, приходить до таких висновків.

За п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З матеріалів справи видно, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухиляються від виконання обов`язків по вихованню свого малолітнього сина, не піклуються про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що підтверджується такими доказами:

-чинною постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2020 року, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним та накладено адміністративне стягнення за те, що він не здійснював належний догляд за своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , 2015 року народження, зокрема, систематично перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітньої дитини, у будинку антисанітарія, дитина не доглянута, потребує медичного огляду (а.с.16);

-чинною постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року, згідно якої ОСОБА_2 визнано винною та накладено адміністративне стягнення за те, що вона ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, та виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема у зв`язку із систематичним зловживання спиртними напоями не веде належний догляд за дитиною, у будинку антисанітарія, дитина часто залишається без нагляду, потребує медичного обстеження та лікування (а.с.17);

-характеристиками Локницької сільської ради від 05 січня 2022 року №1 та № 2, згідно яких відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вихованням та доглядом сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не займаються, не приділяють уваги стану здоров`я дитини, дитина потребує медичного обстеження, так як має вади здоров`я (а.с.20,21);

-письмовою інформацією комунальної установи «Центр з надання соціальних послуг» Локницької сільської ради згідно якої сім`я ОСОБА_9 з 18 червня 2021 року № 2 перебуває у цьому центрі на обліку, як сім`я, якої опинилась в складних життєвих обставинах, так як вони зловживають алкогольними напоями, ніде не працюють, не приділяють належної уваги своїй малолітній дитині (а.с.29);

-рішенням виконавчого комітету Локницької сільської ради від 28 грудня 2021 року № 116, яким вирішено відібрати дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку з безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дитини (а.с.32);

-актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 28 грудня 2021 року, яким виявлено, що малолітній ОСОБА_4 не забезпечений належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, доглядом, який відповідає віку та сезону, помешкання, в якому проживає ОСОБА_4 не пристосоване для проживання дитини через відсутність у ньому тепла в зимову пору (а.с.38-42);

-актами обстеження умов проживання дитини від 18 березня, 04 червня, 20 серпня, 03 вересня, 27 жовтня 2021 року, з яких вбачається, що відповідачі не вчиняють належних дій спрямованих на виховання та розвиток дитини, проте часто розпивають алкогольні напої в присутності дитини, санітарно-гігієнічний стан кімнат потребує покращення, малолітній ОСОБА_6 буває часто зачинений сам в кімнаті, батьки не забезпечують дитині належного медичного догляду (а.с.43-47);

-довідкою комунального закладу «Мізоцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» від 05 січня 2022 року № 01-22/03 з якої видно, що малолітній ОСОБА_4 навчається в 1-Б класі з 01 вересня 2021 року, та після осінніх канікул до навчання повернувся охайним, проте з високою тривожністю (а.с.14);

-висновком органу опіки та піклування Локницької сільської ради від 15 лютого 2022 року № 111, за яким відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини від 11 лютого 2022 року № 1 «Про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », з метою захисту прав та інтересів дитини, орган опіки та піклування Локницької сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачів відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с.82).

За змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Прийшовши до переконання про те, що відповідачі явно недостатньо приділяли уваги участі у вихованні свого малолітнього сина, у його духовному та моральному розвитку, як це передбачено ст. 150 СК України, зловживали спиртними напоями, суд зважає і на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, виходить із інтересів дітей.

Оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд враховує, що вимога про позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на відповідачів, навіть при доведеності тих обставин, що вони не в повній мірі виконують обов`язки по вихованню свого малолітнього сина, так як ці обставини ще не свідчать про винне, свідоме нехтування ними своїми батьківськими обов`язками, їх поведінку, намагання виправитися, змінити своє ставлення до дитини, усвідомлення ними відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків, в тому числі, шляхом позбавлення батьківських прав. Факт заперечення відповідачами проти позову про позбавлення їх батьківських прав також свідчить про їх інтерес до дитини.

Зазначене підтверджується постановою Верховного Суду від 06.05.2020 р. у справі № 753/2025/19 провадження № 61-1344св20.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

У відповідності до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На переконання суду висновок позивача від 15 лютого 2022 року № 111 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 не у повній мірі відповідає інтересам малолітньої дитини, а тому суд з ним не може погодитися.

Поряд з цим втручання позивача в особисте сімейне життя шляхом відібрання 28 грудня 2021 року малолітнього ОСОБА_4 суд вважає виправданим та правомірним.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Враховуючи вищевикладене, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, а також інтересів відповідачів, які запевнили суд, що змінили ставлення до виховання свого сина, виправились, і просили суд не позбавляти їх батьківських прав, суд вважає необхідним надати відповідачам можливість змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, тому позовні вимоги є передчасними, а відтак достатніх підстав для задоволення позову на даний час не убачається.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відтак малолітнього ОСОБА_4 , якого 28 грудня 2021 року було відібрано від відповідачів необхідно повернути батькам.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів аліментів є похідними від вимог про позбавлення батьківських прав, а тому задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Попередити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а саме належним чином виконувати свій обов`язок з виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітнього ОСОБА_4 повернути його батькам ? ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Покласти на орган опіки та піклування Локницької сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: Орган опіки та піклування Локницької сільської ради, с. Локниця, Вараського району, Рівненської області, вул. Центральна, 55, ЄДРПОУ 04385681.

Відповідач 1: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Р.В. Світличний