Постанова № 103489303, 13.02.2022, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/969/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

при секретарі судових засідань Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВОНС в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП в особі інспектора патрульної служби Корнелюка Владислава Сергійовича, Департаменту патрульноїполіції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Богельського І.В., що діє на підставі ордеру серії ВК №1003718 від 02.08.2021 року, звернувся в суд з позовом до відповідачів ВОНС в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП в особі інспектора патрульної служби Корнелюка Владислава Сергійовича, Департаменту патрульноїполіції та просить:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ПД18 №459984 від 08 липня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Представник позивача позовні вимоги мотивує тим, що 08 липня 2021 року поліцейським інспектором патрульної служби Корнелюком В.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №459984, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн.

Проте 08 липня 2021 року події відбувались наступним чином. Рухаючись в м. Ковель ОСОБА_1 зупинили працівники патрульної поліції та повідомили його, що він ніби то порушує температурний режим вантажівки понад 24 тонни, однак він пояснив, що тимчасово проживає в м. Ковель з цивільною дружиною і доїжджає додому. Тоді працівники патрульної поліції попросили його надати посвідчення водія, оглянувши яке пояснили, що він не має права керувати транспортним засобом. На заперечення ОСОБА_1 про те, що починаючи з 04 вересня 2017 року він працює водієм та має відповідні категорії для керування відповідними транспортними засобами, в даному випадку категорія "Е", що підтверджується трудовим договором та посвідченням подія, працівниками поліції було роз`яснено, що у них відсутня інформація про наявність у нього відповідної категорії. ОСОБА_1 було роз`яснено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, при тому, що копія такого йому не вручалась.

Так як ОСОБА_1 працює водієм вантажівки, то рідко буває вдома, а тому оскаржувану постанову особисто отримав лише 01 серпня 2021 року, коли приїхав.

Законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.

Відповідно до Розділу ІІ Положення про територіальний сервісний центр, затверджений наказу МВС №1646 від 29.12.2015 року, сервісний центр МВС приймає іспити на право керування транспортними засобами всіх категорій, здійснює видачу та обмін національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та вносить інформацію до Єдиного державного реєстру МВС, а тому ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність за невнесення відповідної інформації сервісним центром.

Тобто, в порушення принципу об`єктивності, висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 126 КУпАП та необхідність винесення постанови та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, було зроблено виключно на основі необґрунтованих припущень відповідача.

Оскільки будь-яких доказів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху відповідачем надано не було, а також з урахуванням того, що при розгляді справи взагалі не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, стан його транспортного засобу та зовнішніх світлових приладів повністю відповідав усім стандартам та вимогам, встановленим правилами дорожнього руху, накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП є неправомірним, а винесена постанова незаконною, яка підлягає скасуванню.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Богельський І.В. не з`явився. Згідно заяви представника позивача, яка надійшла на електронну адресу суду, останній просить розгляд справи провести без його участі та участі позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Відповідач інспектор патрульноїслужби КорнелюкВ.С.ВОНС вм.Ковель Управлінняпатрульної поліціїу Волинськійобласті ДППта представниквідповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Відзив на позов не подали.

При цьому, відкриваючи провадження по справі, відповідачам, серед іншого, було роз`яснено, що у разі не надання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, не подання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи викладене суд розглядає справу за наявними доказами, а ненадання відзиву відповідачами кваліфікує, як визнання ними позову.

При цьому, слід зазначити, що 06 вересня 2021 року на електронну адресу суду від представника ВОНС в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Гапонюка І.М. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Однак, вказане клопотання є безпідставним по тій причині, що представник позивача, при зверненні до суду з даним позовом, просив поновити строк на оскарження постанови від 08 липня 2021 року серії ДПР18 №459984.

Проте, зважаючи на те, що про поновлення процесуального строку до позову має подаватися заява з доказами поважності причин його пропуску, то даний позов ухвалою суду від 09 серпня 2021 року було залишено без руху.

На виконання вказаної ухвали суду, представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поданням доказів, які підтверджують поважність пропуску такого строку.

Отже, суд, визнавши вказані представником позивача причини пропуску строку звернення до суду поважними, своєю ухвалою поновив позивачу строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПР18 №459944 від 08 липня 2021 року.

Таким чином, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №459984 від 08 липня 2021 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с. 14).

Позивач вважає, що його неправомірно притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він вказані норми не порушував та керував транспортним засобом у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України.

Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.4 "в" Правил дорожнього руху, дорожні знаки поділяються, зокрема, на заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Дорожній знак 3.3 ПДР "Рух вантажних автомобілів заборонено" забороняє рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

Отже, як вбачається з оскаржуваної постанови серії ДП18 №459944 від 08.07.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності в тому числі і за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За змістом вказаної постанови вбачається, що 08.07.2021 року о 16 год. 05 хв. в м. Ковель водій керуючи вантажним транспортним засобом DAF FX 105/460 н.з. НОМЕР_1 з причепом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 (рух вантажних транспортних засобів заборонено) та здійснював рух в зоні дії знаку, чим порушив п. 33 ПДР порушення вимог дорожніх знаків.

Підпунктом 3.3 п. 3 Р. 33 Правил дорожнього руху, врегульовано заборону руху вантажних автомобілів, при цьому, дія знаків 3.1-3.8 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 на момент винесення відносно нього оскаржуваної постанови, тимчасово проживав з цивільною дружиною в м. Ковель, і в зазначений день їхав додому з відрядження, так як здійснює на вантажному автомобілі міжнародні перевезення, рух якого проходив в межах дії дорожнього знаку 3.3 - рух вантажних транспортних засобів заборонено, а тому факт проживання у вказаній зоні виключає фактично порушення ним вищевказаних пунктів ПДР України.

Крім того, з оскаржуваної постанови серії ДП18 №459944 від 08.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності в тому числі і за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тобто у ОСОБА_1 відсутня категорія "Е".

Відповідно до п. 2.1. "а" Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.13. Правил дорожнього руху, транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів; Т - трамваї та тролейбуси.

З доданої копії посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 19.07.2006 року вбачається, що він має право керування транспортними засобами категорій: А, В, С, D, Е.

Згідно з п. 27 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340, посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове на умовах проведення обміну, визначених цим Положенням. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії:

А1, А - відповідає категорії А;

В1, В - відповідає категорії В;

С1, С - відповідає категорії С;

D1, D - відповідає категорії D;

BЕ - відповідає категоріям В і Е;

C1E, СЕ - відповідає категоріям C і Е;

D1E, DЕ - відповідає категоріям D і Е;

Т - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.

При цьому, чинне законодавство не передбачає обов`язку особи міняти посвідчення водія старого зразка на нове.

Так, посвідчення водія, які видані до 24.09.2008 року окремо від категорій А, В, С, D містили таку категорію: Е - состави транспортних засобів з тягачем, що відносяться до категорії В, С або D, яким водій має право керувати, але які самі не входять в одну із цих категорій або в ці категорії.

Отже, суд приходить до висновку, що посвідчення водія, яке видавалося до 24.09.2008 року категорії С та Е дає право керування транспортними засобами категорії C1E, СЕ.

Тобто, для керування транспортним засобом DAF FX 105/460 з причепом, позивач повинен мати категорію СЕ, яка, у відповідності до вказаного вище, прирівнюється до наявних у нього категорій С таЕ.

Зі змісту Розділу ІІ Положення про територіальний сервісний центр, затверджений наказу МВС №1646 від 29.12.2015 року, сервісний центр МВС приймає іспити на право керування транспортними засобами всіх категорій, здійснює видачу та обмін національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та вносить інформацію до Єдиного державного реєстру МВС.

Отож, саме на сервісний центр МВС покладено обов`язок вносити інформацію до Єдиного державного реєстру МВС щодо наявності у відповідної особи певної категорії на право керування транспортними засобами, а тому ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність за невнесення відповідної інформації сервісним центром.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачі доказів правомірності свого рішення не надали.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, як того вимагає стаття 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справіпро адміністративнеправопорушення,є будь-якіфактичні дані,на основіяких увизначеному закономпорядку орган(посадоваособа)встановлює наявністьчи відсутністьадміністративного правопорушення,винність даноїособи вйого вчиненніта іншіобставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.Ці данівстановлюються протоколомпро адміністративнеправопорушення,поясненнями особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,потерпілих,свідків,висновком експерта,речовими доказами,показаннями технічнихприладів татехнічних засобів,що маютьфункції фото-і кінозйомки,відеозапису,у томучислі тими,що використовуютьсяособою,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,або свідками,а такожпрацюючими вавтоматичному режимі,чи засобівфото-і кінозйомки,відеозапису,у томучислі тими,що використовуютьсяособою,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,або свідками,а такожпрацюючими вавтоматичному режиміабо врежимі фотозйомки(відеозапису),які використовуютьсяпри наглядіза виконаннямправил,норм істандартів,що стосуютьсязабезпечення безпекидорожнього рухута паркуваннятранспортних засобів,актом оглядута тимчасовогозатримання транспортногозасобу,протоколом провилучення речейі документів,а такожіншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що відповідачами не спростована позиція позивача про те, що він доїжджав до місця свого тимчасового проживання, а тому відповідно до вимог п. 3 Р.33 ПДР України на нього не поширюється дія знаку 3.3 ПДР України і позивач мав право проїзду навіть за наявності знаку 3.3 ПДР України, а також мав право керувати вантажним транспортним засобом - тягачем з причепом на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке йому видане 19.07.2006 року.

Таким чином, при винесенні постанови працівником поліції не було з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи надані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивача було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього за вчинення вказаних правопорушень адміністративне стягнення у виді штрафу.

З цих підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно доданої до позову квитанції про сплату судового збору від 17.08.2021 року (а.с.25) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 454 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, а оскаржувана постанова прийнята від імені Управління патрульноїполіції уВолинській областіДПП, то, відповідно, з останнього за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454грн.

Враховуючи вищенаведене керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 243, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ВОНС в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП в особі інспектора патрульної служби Корнелюка Владислава Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задоволити.

Скасувати постанову пронакладення адміністративногостягнення всправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїПД18№459984від 08липня 2021року,якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідностідо п.п.15.5)п.п.15п.1Розділу VІІПерехідних ПоложеньКАС Українив новійредакції,до дняпочатку функціонуванняЄдиної судовоїінформаційно-телекомунікаційноїсистеми апеляційніта касаційніскарги подаютьсяучасниками справидо абочерез відповіднісуди.

Повне рішення суду складено 21 лютого 2022 року.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Отупор К.М.