Рішення № 103488926, 10.02.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1118/21

Провадження № 2/535/39/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року смтКотельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Мальцева С.О.,

з секретарем судових засідань Балалою Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» (ЄДРПОУ:42436323, місце знаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне поле, б.12, оф.1007) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса місцязнаходження: вул.Велика Бердичівська, буд.35, м.Житомир); Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна (адреса місцязнаходження:м.Полтава, вул.Сапіго, буд.6);-

УСТАНОВИВ:

Представник позивача Ткаченко С.В., яка дієнапідставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги №60 від 10.11.2021 року звернуласядо судув інтересахпозивача ОСОБА_1 з позовом провизнання виконавчогонаписуприватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., №20155 від 25.08.2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Юнеск Банк" грошових коштів в сумі 26428,20 грн., таким,що непідлягає виконанню.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 19.11.2021 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження.

Представник позивача адвокат Ткаченко С.В., у підготовче засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, але надала до суду письмову заяву від 10.02.2022 року, в якій просять розгляд справи провести без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

05.01.2022 року від Акціонерне товариство «Юнекс Банк» надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, у якій відповідач зазначив, що 31 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» був укладений Договір факторингу №31/03-2021, за яким АТ «Юнекс Банк» передав (відступив) ТОВ «ФК «Омега Фінанс» право вимоги за Кредитним договором №31.120.1118.ФО_К від 26.11.2018 року, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Юнекс Банк».

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 24.01.2022 року залучено до учасні у цивільній справі в якості правонаступника Акціонерного товариства «Юнекс Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс».

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» 08.02.2022 надав відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення витрат на правову (правничу) допомогу.

Треті особи приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань не надходило.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що виконавчим написом зареєстрованим в реєстрі за №20155 вчиненим 25.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, звернуто стягнення з ОСОБА_2 , яка є боржником за Кредитним договором №31.120.1118.ФО_К від 26.11.2018 року, укладеним з Акціонерним товариством «Юнекс Банк». Сума заборгованості складає 25828,20 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 16375,80 грн., прострочена заборгованість за комісією - 8046,09 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 1406,31 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 600,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 26428,20 грн.

Матеріали справи свідчать, що приватним нотаріусом вчинення виконавчого напису здійснено на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» і п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

31 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» був укладений Договір факторингу №31/03-2021, за яким АТ «Юнекс Банк» передав (відступив) ТОВ «ФК «Омега Фінанс» право вимоги за Кредитним договором №31.120.1118.ФО_К від 26.11.2018 року, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Юнекс Банк».

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це, відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок).

Відповідно до пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку №296/5).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку).

Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №405/1015/17.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа №161/6092/18-ц.

Як вбачається з виконавчого напису за №20155, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., пред`явлена до стягнення заборгованість за кредитним договором в сумі 26428,20 грн.

Відповідно до положень абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на дату укладення договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За Кредитним договором №31.120.1118.ФО_К від 26.11.2018 року, укладеним між АТ «Юнекс Банк» і ОСОБА_2 , передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту - щомісячно. В розмірі 299% від суми кредиту, зазначеної в п.1.5.3 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів, проте не зазначено, які саме додаткові або супутні послуги за вказану плату надаються позичальнику.

Оскільки недійсність умови кредитного договору, якою встановлена плата за обслуговування кредиту (комісія) без визначення її змісту, прямо передбачена законом (абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»), то вимога Банку про стягнення комісії ґрунтується на нікчемній умові договору (ч.2 ст.215 ЦК України), у зв`язку з чим не може бути задоволена.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року при розгляді справи № 553/4163/15-ц.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається спірність вимог кредитора, зокрема, щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту, тому виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, підставою здійснення оспорюваного виконавчого напису є постанова КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, до якої постановою КМУ №662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження № 12-5гс2) дійшла висновку, що якщо спірні виконавчі написи вчинені нотаріусом з недотриманням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів у редакції постанови КМУ від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка на час вчинення виконавчого напису була нечинною згідно із судовим рішенням, зазначені порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 25 серпня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса), стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Матеріали справи не містять даних про те, що Кредитний договір 31.120.1118.ФО_К від 26.11.2018 року, укладеним між АТ «Юнекс Банк» і ОСОБА_2 , який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису за №20155, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 25 серпня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованості за період з 26.11.2018 року по 31.03.2021 року в сумі 26428,20 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Ткаченко С.В. з метою надання останнім правової допомоги, в тому числі пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та адвокатом укладено угоду про надання правової допомоги від 10.11.2021 року (а.с.68), за змістом якого адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даною угодою за окремим визначеним дорученням клієнта.

Правова допомога позивачу надавалася адвокатом Ткаченко С.В. яка діяла на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю: №1447 Серія ПТ від 25.03.2015 р. Зокрема, вказаним адвокатом була підписана позовна заява.

Згідно з п.3.1,3.2 угоди про надання правової допомоги від 10.11.2021, за надання правничої допомоги, розрахунок по даній угоді проводиться в порядку та на умовах, зазначених в додатках.

Також передбачено, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін.

Додатковою угодою №1 до договору та детальним описом робіт наданих адвокатом, сторони узгодили, що адвокатом надано послуги у вигляді усної юридичної консультації щодо характеру спірних правовідносин, роз`яснення норм чинного законодавства, витребування доказів для підготовки позовної заяви та заяви про забезпечення позову, здійснення аналізу доказів та судової практики, з питань спірних правовідносин, підготовки позовної заяви до суду та заяви про забезпечення позову.

Згідно з актом, всього адвокатом Ткаченко С.В. надано Клієнту послуг на загальну суму 1500,00 грн., що відповідає попередньо повідомленому позивачем в позовній заяві розрахунку вартості адвокатських послуг.

Квитанцією від 10.11.2021 року позивач сплатив на користь адвоката Ткаченко С.В. 1500,00 грн. за надання правничих послуг (а.с.70).

Таким чином, враховуючи, що сума судових витрат, заявлених до відшкодування, відповідає умовам договору про надання правової допомоги та підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Приписами ч.5 ст.137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Аналіз чинного процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача 908 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого останнім при зверненні з позовом до суду та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» (ЄДРПОУ:42436323, місце знаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне поле, б.12, оф.1007) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса місцязнаходження: вул.Велика Бердичівська, буд.35, м.Житомир); Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна (адреса місцязнаходження:м.Полтава, вул.Сапіго, буд.6) - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм ОлегомСтаніславовичем, зареєстрований в реєстрі за №20155 від 25.08.20220 р., про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь АТ "Юнеск Банк" заборгованості в розмірі 26428,20 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» (ЄДРПОУ:42436323, місце знаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне поле, б.12, оф.1007) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 , проживає на адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача- адвокат: Ткаченко Світлана Василівна, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Юнеск Банк" (адреса місцязнаходження: м.Київ вул.Васильківська, буд.14) ЄДРПОУ:20023569 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» (ЄДРПОУ:42436323, місце знаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне поле, б.12, оф.1007).

Третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса місцязнаходження: вул.Велика Бердичівська, буд.35, м.Житомир).

Третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна (адреса місцязнаходження:м.Полтава, вул.Сапіго, буд.6).

Повний текст рішення складено 18.02.2022.

Суддя: С.О. Мальцев