Рішення № 103487737, 22.02.2022, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа №167/956/21

Провадження №2/167/44/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Сіліча І. І.,

з участю секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі №22784) про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" за період з 08 серпня 2018 року по 27 квітня 2021 року заборгованості в розмірі 2793,73 грн., з яких: 2743,73 грн - заборгованість за тілом кредиту та 50 грнза вчинення виконавчого напису. Зазначає, що про вказаний виконавчий напис дізналася, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження № 65988120 від 06 липня 2021 року, винесену заступником начальника Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Поліщук Н. Г. щодо примусового виконання виконавчого напису. Позивач вказує, що відповідачем не надано жодного документа, який би підтверджував наявність, а тим більше безспірність заборгованості чи її суми. Оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса був вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, якою Постанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26листопада 2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Таким чином, наразі редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Також при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався у дотриманні стягувачем вимог закону щодо трирічного строку з часу настання у стягувача права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу. З наведених мотивів позивач вважає вищевказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи вищезазначене,просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенка Є. М. (зареєстрований в реєстрі № 22784) від 27 квітня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" заборгованості за договором № 54970-65-08-2 від 02 грудня 2008 року в розмірі 2793,73 грн.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 29 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 22 лютого 2022 року не з`явилася, подала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідач ТОВ «Фінпром Маркет» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилося, про причини неявки суд не повідомило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України(далі-ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 27 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі № 22784) про звернення стягнення з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінпром Маркет», якому ТзОВ «Фінансова компанія управління активами», відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №18102020-ФК від 18.10.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №1/Р від 15.10.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «Банк «Київська Русь», на підставі Договору факторингу №UA-EA-2018-06-22-000031-b від 09.08.2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №54970-65-08-2 від 02 грудня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь», заборгованість за період з 08 серпня 2018 року по 27 квітня 2021 року в розмірі 2793,73 грн в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 2743,73 грн, за вчинення виконавчого напису - 50 грн, а всього 2793,73 грн.

06 липня 2021 року заступником начальника Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Поліщук Н. Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65988120 про примусове виконання виконавчого напису №22784 від 27 квітня 2021 року.

Статями15,16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно дост. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України "Про нотаріат"та іншими актами законодавства України (ч. 1ст. 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5).

Згідно зст. 87 Закону України "Про нотаріат"нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Законувизначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів даної норми нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу ( підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п. 1 Переліку документів нотаріусам подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 2 Переліку документів для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу слід надати кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

При цьому,ст. 50 Закону України "Про нотаріат"передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений п 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.15,16,18 ЦК України, ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як встановлено судом, підставою вчинення приватним нотаріусом Остапенко Є. М. виконавчого напису, як вбачається із змісту виконавчого напису, є, зокрема, п. 2 Переліку документів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.В дану постанову постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п.2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26листопада 2014року в цій частині. Вказану постанову залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 рокуу редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Однак, відповідачем не подано кредитного договору №54970-65-08-2 від 02 грудня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , який би свідчив про його нотаріальне посвідчення та який є тим документом за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Разом з цим, відповідачем також не подано суду договорів про уступку права вимоги боргу за укладеним договором 54970-65-08-2 від 02 грудня 2008 року, які б достовірно свідчили, що ТзОВ «Фінпром Маркет» є правонаступником усіх прав та обов`язків ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» на підставі Договору факторингу №18102020-ФК від 18.10.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №1/Р від 15.10.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «Банк «Київська Русь», на підставі Договору факторингу №UA-EA-2018-06-22-000031-b від 09.08.2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №54970-65-08-2 від 02 грудня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 .

Одночасно матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем вимог законодавства, зокрема, щодо доведеності безспірності заборгованості боржника. Відсутній доказ отримання ОСОБА_1 відповідної письмової вимоги про усунення порушень станом на дату вчинення виконавчого напису, а відтак відсутні підстави вважати, що станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису позивачу було відомо про вимогу відповідача та суму боргу, що свідчить про відсутність узгодження боржником суми боргу.

Крім цього, строк звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, що становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника.

Стороною відповідача не спростовано доводів позивача про відсутність між сторонами домовленості про збільшення строків позовної давності. Таким чином, при розрахунку заборгованості мають застосовуватися загальні строки позовної давності передбачені законом, адже умовами договору інших строків не обумовлено.

Частиною 3ст. 12 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України).

Як передбачено ст.79,80 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що нотаріусом порушено процедуру вчинення виконавчого напису. Оспорюваний виконавчий напис вчинено за договором, за яким стягнення заборгованості не може провадитись у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, за вимогами, які не є безспірними, з порушенням процедури повідомлення боржника про вчинення виконавчого напису, а відтак вимоги позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та доведеними.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. № 22784 від 27 квітня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 2793,73 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.141Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) із відповідача мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908 грн.

Крім того, підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування витрат за надану правничу допомогу.

Так,згідно зчастинами 1,2ст.137ЦПК витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як слідує із копії договору про надання правової (правничої) допомоги від

24 листопада 2021 року, судом встановлено, що адвокатом Жук Ю. Б. надавалася правнича допомога ОСОБА_1 у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 24 листопада 2021 року така допомога полягала у: опрацюванні законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини (витрачений час 1 год), оформлення позовної заяви з додатками, копіювання додатків, збирання доказів по справі (витрачений час 2 год). Вартість однієї години робочого часу адвоката становить 957,20 грн. Загальна сума оплати послуг професійної правничої допомоги складає 2871,60 грн.

Копією квитанції до прибуткового касового ордера №98 від 26 листопада 2021 року підтверджено сплату ОСОБА_1 адвокату Жук Ю. Б. коштів

в розмірі 2871,60 грн. за договором про надання правової (правничої) допомоги від

24 листопада 2021 року.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, на думку суду розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст.137ЦПК та підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.4,12,13,81,141,259,265,280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 27 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 22784 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" заборгованості за кредитним договором №54970-65-08-2, укладеним 02 грудня 2008 року в розмірі 2793,73 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в користь позивача ОСОБА_1 3779 (три тисячі сімсот сімдесят дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судових витрат, з яких: 2871,60 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 908 гривень судового збору, сплаченого при подачі позову.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 22 лютого 2022 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. М.Стельмаха, 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ).

СУДДЯ: І.І.Сіліч