Рішення № 103487666, 21.02.2022, Маневицький районний суд Волинської області

Справа: 164/1800/21

п/с 2-а/164/75/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року Смт. Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Токарської І.С.

з участю: секретаря Панасюк Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 21 листопада 2021 року о 12 годині 41 хвилині за адресою м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 67, в приміщенні магазину «7/23» поліцейський патрульної поліції у Волинській області склав на неї постанову ГО №394255 від 21 листопада 2021 року за ч.1 ст. 44-3 КУпАП, яку вважає незаконною з наступних підстав. Носіння маски носить рекомендаційний характер, а тому позивач, як здорова людина, не зобов`язана надягати маску, що є обмеженням її прав з огляду на відсутність таких норм закону та Конституції. А тому просила суд постанову ГО № 394255 від 21 листопада 2021 року, складену працівником патрульної поліції у Волинській області Дуда Д.І. скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП; визнати дії поліцейського протиправними; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ГО 3394255 від 21 листопада 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а провадження у справі закрити; стягнути з поліцейського сектору Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на користь Маневицького районного суду судовий збір.

Також позивачем було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі у зв`язку з тим, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Ухвалою від 6 грудня 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення або відстрочення сплати судового збору було відмовлено, а позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду про залишення позову без руху, ухвалою від 20 грудня 2021 року було відкрито провадження у даній справі.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позов заперечують та просять відмовити у його задоволенні, оскільки твердження позивача про те, що вона не вчиняла правопорушення є хибними. Так, 21 листопада 2021 року на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» надійшов виклик із повідомлення у формі: порушення карантинних обмежень. У вищевказаному повідомленні вказано, що по АДРЕСА_1 , в громадському місці, в будівлі продовольчого магазину «7/23» громадянин перебуває без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме без маски чи респіратора, що закриває рот чи ніс, в тому числі виготовлених самостійно чи відмовляється виходити з магазину або надягти маску чи респіратор. Поліцейськими, які прибули за вказаною адресою, було виявлено заявника, який здійснював виклик на лінію 102 та ОСОБА_1 , яка не реагувала на попередження про вчинення нею протиправних дій. Беручи до уваги те, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, інспектор УПП у Волинській області Дуда Д.І., маючи законні підстави для складення адміністративних матеріалів по справі, з дотриманням процедури та порядку складення протоколу та винесення постанови, застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Просили оскаржувану постанову залишити без змін, а позов без задоволення.

27 січня 2022 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про зміну позовних вимог у справі, відповідно до якого ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, які виклала в наступній редакції: «Позов задовольнити. 2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГО №394255 від 21 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень УПП у Волинській області ДПП НП України на її користь суму сплаченого судового збору 908 гривень».

Змінені позовні вимоги позивачем було надіслано для ознайомлення відповідачу, що підтверджується відповідною квитанцією АТ «Укрпошта».

Управлінням патрульноїполіції уВолинській області відзиву на змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до суду не надано.

В судовому засіданні позивач позов підтримала із зазначених у ньому підстав, суду пояснила, що вважає незаконною оскаржувану постанову, такою, що складена з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству, у зв`язку з чим просила її скасувати. В обґрунтування позову зазначила, що обов`язок доказування винуватості КАС України покладено на відповідача, однак УПП у Волинській області не було надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу щодо правомірності притягнення її до відповідальності. Крім того, станом на 21 грудня 2021 року КМУ законодавчо не наділений і не був наділений повноваженнями продовжувати карантин, оскільки із аналізу законодавчих норм вбачається, що КМУ карантин лише встановлюється та відміняється. Також вказала, що всупереч вимогам законодавства, під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо неї працівником поліції не було зазначено яку конкретну норму (статтю, частину, пункт, підпункт) постанови КМУ №1236 від 9 грудня 2020 року порушила, а сама оскаржувана постанова не містить інформації про будь яку фіксацію правопорушення. Вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення ГО394255 від 21 листопада 2021 року була винесена з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, розгляд справи про адміністративне правопорушення працівником поліції взагалі не проводився, були порушені всі права особи, що притягувалася до адміністративної відповідальності, подання відзиву та додатків проведено з грубим порушенням КАС України, а тому просила суд позов задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати.

Відповідач свого представника для участі в розгляді справи не направив, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Неявка представника Управління патрульної поліції у Волинській області не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить наступного висновку.

Частиною другою ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини першої ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Статтею 7 КУпАП унормовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до частини 2 ст. 43-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП ).

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з цим, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведених положень КУпАП дає підстави для висновку, що під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/855/17 Верховний Суд вказав, що постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною другою ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із постанови ГО № 394255 по справі про адміністративне правопорушення від 21 листопада 2021 року вбачається, що 21 листопада 2021 року о 12 годині 41 хвилині в м. Луцьку по вул. Лесі України, 67, в магазині «7/23» ОСОБА_1 перебувала без вдягнутих засобів індивідуального захисту, в тому числі виготовлених самостійно, зокрема без респіратора або маски, що закриває ніс та рот, чим порушила постанову КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, у зв`язку з чим на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Проте, суд встановив, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення, відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів вини позивача.

Водночас приписами частини третьої ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення у постанові технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами ст. 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 13 лютого 2020 року по справі №524/9716/16-а.

Отже, подані до суду відповідачем матеріали відеофіксації є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ, з чого слідує, що такий доказ не досліджувався відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, на думку суду, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

В пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП є недоведеним.

Крім того, при оформленні оскаржуваної постанови поліцейським не в повному обсязі роз`яснено права ОСОБА_1 , а лише озвучено назву статей Конституції України та КУпАП, не встановлено обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, особу правопорушника, зокрема щодо наявності на утриманні малолітніх дітей, чи притягувалася раніше до адміністративної відповідальності, та накладено стягнення у вигляді 255 гривень, тобто максимального розміру штрафу, хоча санкція статті передбачає накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративна відповідальність заст. 44-3 КУпАПнастає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Зазначена норманосить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Верховний Суд постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а зробив висновок, що складення протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Тобто, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та визначають його суть.

У протоколі та постанові про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначено про порушення нею вимог постанови КМУ № 1236 від 9 грудня 2020 року, без вказівки на конкретні її пункти.

Коли викладена у постанові або протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відтак, і суть правопорушення, яке поставлено у провину ОСОБА_1 , за складеними щодо неї протоколом та постановою, залишилась невизначеною через відсутність належного посилання на порушення норми законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на відсутність доказів вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 43-3 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГО №394255 від 21 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу 255 гривень за частиною другою статті 44-3 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення - закриттю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також за положеннями частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова або службова особа.

Відповідно дост.7Закону України«Про судовийзбір»,сплачена сумасудового зборуповертається заклопотанням особи,яка йогосплатила заухвалою судув разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установленихпунктом 1 частини першоїцієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установленихчастиною першоюцієї статті, - повністю.

Беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких підстав суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 454 гривні судового збору, а також роз`яснити позивачу право звернення до суду із клопотанням про повернення зайвосплаченого судового збору в сумі 454 гривні.

Керуючись ст. ст. 2, 70, 71,77,244-246, 286 КАС України, ст.ст.7, 9, 251, 245, 258 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати протиправноюта скасуватипостанову Управлінняпатрульної поліціїу Волинськійобласті серії ГО № 394255 від 21 листопада 2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 454 гривні судового збору.

Апеляційна скарга на рішенням може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області 43006, м. Луцьк Волинської області, вул. Залізнична, 15 (ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2022 року.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська