Рішення № 103486750, 17.02.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/5253/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Гребенюк Т.Д.

при секретарі судового засідання Салюк І.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ: 22630473, 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35) до Приватного підприємства "Будгарант-7" (код ЄДРПОУ:34390160, 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31) про стягнення коштів у розмірі 67966,00 грн за участю представників сторін:

позивача - Вітковська М.В.,

відповідача - Такідзе І.Л.

ВСТАНОВИВ:

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Будгарант-7» про стягнення штрафу в розмірі 33983,00 грн. та пені в розмірі 33983,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено штраф у розмірі 33 983,00 грн., накладений рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 року №02/77рш, за результатами розгляду справи № 02-13-50/59-2017, у зв`язку з чим відповідачу, окрім штрафу, нарахована пеня в розмірі 33 983,00 грн. Також, позивач зазначає, що відповідачем рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 року №02/77рш оскаржувалося, в межах розгляду справи № 917/1396/17, в тому числі й за нововиявленими обставинами. Відтак, рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 року заяву територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2017 року у справі №917/1396/17 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення суду від 03.11.2017 року у справі №917/1396/17 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Будгарант-7» відмовлено в повному обсязі.

Отже, враховуючи те, що рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 року №02/77рш є чинним, позивач в якості правових підстав позову вказує норми статей 17, 25 Закону України "Про антимонопольний комітет України" та статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що позивач не потребує додаткового рішення суду про стягнення штрафу у розмірі 33983,00 грн., оскільки Рішення №02/77рш, яким і було накладено штраф не скасовано. Також відповідач стверджує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, порушуючи вимоги статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, відповідач вказує на пропуск строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №922/5253/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03 лютого 2022 року о 12:30.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 лютого 2022 року за клопотанням представника позивача задовольнив надати час на ознайомлення з відзивом та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.02.2022 року.

У засіданні 17.02.2022 року було постановлено судом протокольну ухвалу про прийняття відзиву на позовну заяву (вх.№2561/22 від 03.02.2022 року) до розгляду та долучення його до матеріалів справи, та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представником позивача у судовому засіданні 17.02.2022 року було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2022 року заперечував проти позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.02.2022 року на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Суд зазначає, що відносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються положеннями Господарського кодексу України, а також спеціальних законів - Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічною конкуренцією (конкуренцію) є змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Як передбачено частиною 1 статті 25 Господарського Кодексу України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Частина 5 статті 13 Цивільного Кодексу України не допускає використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісної конкуренції.

Відповідно до положень частини 1 статті 40 Господарського Кодексу України та частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України відповідно до його повноважень.

Із обставин справи вбачається, що за результатами розгляду справи № 02-13-50/59-2017 про порушення ПП «Будгарант-7» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято Рішення від 18.07.2017 №02/77рш (далі Рішення № 02/77рш).

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення № 02/77рш визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, щодо неподання інформації на вимогу територіального відділення від 18.04.2017 року №02/1977 у встановлені у вимозі головою територіального відділення строки.

За вказане порушення на відповідача відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення № 02/77рш на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у розмірі 33983,00 грн.

28.11.2019 року прийнято розпорядження Антимонопольного комітету України «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України», яким з 01 червня 2020 року припинено Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України шляхом приєднання до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

02.06.2020 рокузмінено найменування Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення).

Статтею 6 Закону України Про Антимонопольний комітет України (далі ЗУ Про Антимонопольний комітет України) передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Згідно частини першої та третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України надається для його виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копія Рішення № 02/77рш направлена відповідачу рекомендованим повідомленням №3600016995582, яке вручено 24 липня 2017 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення Укрпошти про вручення відповідного поштового відправлення.

Отже, штраф, накладений Рішенням № 02/77рш на відповідача підлягав сплаті до 25.09.2017 (включно).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути поновлено.

Не визнавши факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, ПП «Будгарант-7» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання недійсним та скасування Рішення №02/77рш.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.11.2017 у справі №917/1396/17 позовні вимоги ПП «Будгарант -7» задоволено повністю, визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 18.07.2017 року №02/77рш по справі № 02-13-50/59-2017, прийняте стосовно ПП «Будгарант -7».

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №917/1396/17 апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, а рішення суду від 03.11.2017 без змін.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.09.2019 року заяву територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2017 року у справі №917/1396/17 за нововиявленими обставинами було прийнято до провадження.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 року заяву територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2017 року у справі №917/1396/17 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення суду від 03.11.2017 року у справі №917/1396/17 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Будгарант-7» відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, Рішення № 02/77рш судом не скасовано та є чинним, а отже є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Натомість докази оплати штрафу на суму 33 983,00 грн. в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надано.

Отже, приймаючи до уваги, що рішення № 02/77рш є чинним, доказів його добровільного виконання відповідачем матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 33 983,00 грн. штрафу.

Щодо доводів відповідача про сплив строків для притягнення відповідача до відповідальності, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі.

Ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет» передбачає, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Таким чином, невиконання рішення Антимонопольного комітету України є самостійним видом порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

З огляду на те, що дії відповідача визнано неправомірними згідно Рішення №02/77рш саме у зв`язку із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено пунктом 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строк давності притягнення до відповідальності становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Відтак, ч.1 статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої за його несплату пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 червня 2019 року по справі № 910/9272/18 та 11 листопада 2019 року по справі № 911/9/19.

Тож визначений Законом строк давності для притягнення до відповідальності саме у вигляді штрафу стосується притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції саме органом Антимонопольного комітету як державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого в силу ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет» є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Так, притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в силу ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відбувається у формі прийняття органом Антимонопольного комітету України відповідного рішення.

Як встановлено судом, Рішення, яким накладено на відповідача штраф, прийнято 18.03.2017, тобто в межах трирічного строку для притягнення до відповідальності (оскільки неподання відповідачем інформації на вимогу територіального відділення відбулося 25.05. 2017 року).

За змістом ст. 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Так, оскільки відповідачем не виконано Рішення щодо сплати штрафу в добровільному порядку, відповідальність відповідача, встановлена у такому Рішенні, реалізовується в судовому порядку шляхом пред`явлення позову про стягнення накладеного штрафу.

Крім того, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 2 ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 16.08.2017 №06/164-р прийнято до розгляду заяву ПП «Будгарант-7» про перевірку Рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 року №02/77-рш у справі №02-13-50/59-2017.

Розпорядженням Комітету від 17.08.2017 року №7-рп зупинено виконання Рішення №02/77-рш до закінчення його перевірку.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 17.12.2020 року №787-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 №02/77-рш у справі №02-13-50/59-2017» залишено Рішення №02/77-рш без змін, що стало підставою для поновлення строку для позовної давності для притягнення до відповідальності.

Що ж до позовної давності, то вона є інститутом виключно цивільного права, предметом регулювання якого правовідносини у цій справі не є. Цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції, відносини сторін у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й позовна давність як інститут саме цивільного права до цих відносин не може бути застосована (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 червня 2019 року по справі №910/9272/18 та від 11 листопада 2019 року по справі №911/9/19).

Зазначеним спростовується доводи відповідача про пропуск строків позовної давності ПП «Будгарант-7» понад рік.

Також чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №923/175/18 та від 20.03.2018 у справі № 922/4706/16.

Суд звертає увагу на те, що питання накладення пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України врегульовано на законодавчому рівні. Так, згідно з частиною п`ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Нарахування пені зупиняється, зокрема, на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, та на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу (пункт 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Відповідно також до пункту 20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Так само і в абзаці шостому частини п`ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з`ясовувати пов`язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57,58 Закону України "Про захист економічної конкуренції""; розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 №5, з подальшими змінами і доповненнями).

Таким чином, з урахуванням частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупинялося у період з 16.08.2017 до 17.12.2020 (включно), тобто на час розгляду комітетом заяви ПП «Будгарант-7» про перевірку Рішення №02/77рш.

Відповідно до розрахунку позивача, періодом нарахування пені за прострочення сплати штрафу є з 18.12.2020 до 19.11.2021 (включно); загальна кількість днів прострочення сплати штрафу складає - 338 днів.

Отже, розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає:

33983, 00 грн. (розмір штрафу накладеного Рішенням № 02/77рш) * 1,5 % (відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції") = 510 грн.

За 338 днів прострочення сплати штрафу, сума пені складає:

510 грн. * 338 дні = 172 380 грн.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Таким чином, розмір пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням № 02/77рш складає 33 983,00 грн.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені господарський суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 33983, 00 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Станом на день розгляду спору доказів на підтвердження оплати ПП «Будгарант-7» штрафу не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем, у зв`язку із несвоєчасним виконанням ПП «Будгарант-7» Рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18 липня 2017 року №02/77рш, правомірно заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 33983,00 грн. та пеню за прострочення оплати штрафу.

Частиною сьомою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно положень статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження: звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також представляти територіальне відділенням Антимонопольного комітету України без спеціальної довіреності в суді.

Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені та стосовно зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Наведене знаходить підтвердження за практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою, зокрема:

- одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99);

- принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicate, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього порядку можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі і непереборні обставини (рішення зі справ "Понамарьов проти України", заява № 3236/03; "Христов проти України", заява № 24465/04; "Устименко проти України", заява № 32053/13; "Желтяков проти України, заява № 4994/04).

Також судом враховано висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд надав вичерпну відповідь на всі вагомі та визначальні аргументи відповідача.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається - на відповідача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2270,00 грн.

Враховуючи все вищенаведене, керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Будгарант-7" (код ЄДРПОУ:34390160, 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31)штраф у розмірі 33983,00 грн. та пеню у розмірі 33983,00 грн., на загальну суму 67966, 00 грн., із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків (Отримувач: ГУК Харків обл./МТГ Харків/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ):37874947; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку: (IBAN) UA558999980313030106000020649; код класифікації доходів бюджету: 21081100; назва коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції).

Стягнути з Приватного підприємства "Будгарант-7" (код ЄДРПОУ:34390160, 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35, код ЄДРПОУ 22630473) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми на рахунок Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Отримувач: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України; код отримувача (ЄДРПОУ) - 22630473; номер рахунку: (IBAN) UA708201720343160001000011358; призначення платежу: Відшкодування кас. Витрат по КЕКВ 2800 по сплаті судового збору).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України - протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "22" лютого 2022 р.

СуддяТ.Д. Гребенюк