Рішення № 103486589, 21.02.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1174/20(910/1180/21)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні Технології"

про визнання додаткової угоди недійсною.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Павленко В.І. (дов. № б/н від 04.02.2022 р.);

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології": Клецькой А.А. (дов. № б/н від 15.12.2020 р.);

Від арбітражного керуючого: Островерхий С.А. (дов. № б/н від 17.02.3022 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні Технології" (далі - відповідач) про визнання додаткової угоди недійсною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач зазначає, у січні 2021 року відповідачем пред`явлено до позивача вимоги зі сплати заборгованості яка виникла на підстав договору № Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів укладеного 25 травня 2010 року.

На думку позивача, повний розрахунок за вказаним договором мав відбутися до 30 червня 2012 року. Однак, відповідач в обґрунтування своєї вимоги посилається на укладену між позивачем та відповідачем додаткову угоду від 25 червня 2017 року до договору № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року купівлі-продажу векселів, відповідно до якої строк виконання зобов`язання по вищевказаному договору змінено до 31 грудня 2019 року.

Позивач заперечує укладання вищевказаної додаткової угоди від 25 червня 2017 року до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року. Окрім того, позивач також заперечує укладання додаткових угод від 15 грудня 2011 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року та 17 грудня 2015 року.

Позивач зазначає, що вказана додаткова угода відсутня в документації останнього. Окрім того, позивач стверджує, що посадова особа останнього яка підписала спірну додаткову угоду без достатніх повноважень, оскільки не дотримано правил передбачених Статутом юридичної особи позивача та Закону України "Про акціонерні товариства".

Тому, зважаючи на вищевказані обставини, позивач просить суд визнати недійсними додаткові угоди від 15 грудня 2011 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

В судовому засіданні 21 лютого 2022 року представника позивача позовні вимоги підтримав.

У свою чергу, відповідач з вищевказаними твердженнями позивача не погоджується та подав до суду відзив на позовну заяву та письмові заперечення які обґрунтовує наступним.

Відповідач зазначає, що 25 травня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1, відповідно до умов якого відповідач продав а позивач придав векселі, що були предметом договору. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу встановлено термін виконання зобов`язання по розрахункам - 31 грудня 2012 року.

В подальшому, до вказаного договору купівлі-продажу векселів, неодноразово укладалися додаткові угоди, а саме від 15 грудня 2012 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року.

Відповідач зазначає, що предметом вказаних додаткових угоди є продовження терміну виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду, що між сторонами договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року неодноразово підписувалися акти звірки взаємних розрахунків. Відповідач стверджує, що позивачем після підписання спірної додаткової угоди, здійснювалися оплати по виконанню умов договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

Відповідач зазначає, що остання оплата здісненна позивачем 06 травня 2019 року.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що 15 листопада 2019 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо непогашеного зобов`язання по договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

Також, відповідач не погоджується зі твердженням позивача щодо підписання спірної додаткової угоди посадовою особою позивача без достатніх повноважень, оскільки не дотримано правил передбачених Статутом юридичної особи позивача та Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідач зазначає, що посилання позивача на п. 8.69. Статут не має жодних підстав у даній справі, оскільки останній стосується безнадійної заборгованості, в той час як заборгованість у даному випадку не є безнадійною заборгованістю.

Щодо підписання спірної додаткової угоди керівником юридичної особи без відповідних на те повноважень, відповідач зазначає, що фактично юридична особа приступила до виконання зобов`язань передбачених у спірній додатковій угоді, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами взаємних розрахунків та здійснення оплат з 2010 року по 2019 рік.

Окрім того, відповідач зазначає про пропуск позовної давності позивачем.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, на переконання відповідача позивачем не доведено обґрунтованих підстав для визнання недійсною додаткових угод від 15 грудня 2012 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

В судовому засіданні 21 лютого 2022 року представника відповідача позовні вимоги заперечив у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових пояснення, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заяви та клопотання у справі.

26 лютого 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.

18 серпня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

24 січня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Гуцал Т.М. надійшла заява про відмову від позову.

Суд розглянувши вищевказану заяву зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2021 року у справі № 918/1174/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укенергозбут" припинено повноваження голови правління Самойленка П.М., виконання обов`язків керівника покладено на арбітражного керуючого Гуцал Т.М.

Відповідно до ч. 12 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

09 грудня 2021року керівником Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" призначено Осіпова Сергія Вікторовича.

10 грудня 2021 року відомості стосовно керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Осіпова С.В. зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, з 09 грудня 2021 року керівником Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" є Осіпов Сергій Вікторович.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову підписано арбітражним керуючим Гуцал Т.М., тобто, особою яка не має права підписувати вищевказану заяву, тому суд прийшов до висновку про залишення заяви про відмову від позову без розгляду.

Процесуальні дії у справі.

17 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" та призначено заяву до слухання у підготовчому засіданні на 11 січня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 квітня 2021 року передано матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні Технології" про визнання додаткової угоди недійсною за територіальною підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2021 року справу № 918/1174/20 (910/1180/21) розподілено судді Войтюку В.Р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/1174/20 (910/1180/21) Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні Технології" про визнання додаткової угоди недійсною, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27 липня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 липня 2021 року відкладено розгляд справи на 09 серпня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2021 року відкладено розгляд справи на 26 серпня 2021 року на 14 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2021 року, зокрема: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 21 вересня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 12 жовтня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 26 жовтня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 04 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 24 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 14 грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року призначено розгляд справи по суті в засідання на 24 січня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 січня 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 07 лютого 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 21 лютого 2022 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 25 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" (далі - продавець) та Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (далі - покупець) укладено договір № Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів (далі - договір), а саме: АА 2109249, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" (ідентифікаційний 32344793); АА 2109250, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" (ідентифікаційний код: 32344793). Всього два векселі загальною номінальною вартістю 137 938 200 грн. 00 коп. (п. 1.1. договору).

Вищевказаним договором встановлено термін розрахунків, а саме пунктом 5.1. передбачено, що договір вважається укладеним та набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30 червня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Також пунктом 2.3. договору передбачено порядок розрахунків, а саме - покупець зобов`язувався сплатити договірну вартість векселів не пізніше 30 червня 2012 року.

В подальшому сторони домовились про продовження строків розрахунків та відповідну зміну пунктів 2.3., 5.1. договору № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року про що підписали додаткові угоди, а саме: від 15 грудня 2012 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року.

У січні 2021 року відповідачем пред`явлено до позивача вимогу про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

Позивач стверджує, що повний розрахунок за вищевказаним договором мав відбутися до 20 червня 2012 року.

Зважаючи на вищевикладені обставини позивач заперечує укладання додаткових угод від 15 грудня 2011 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

Позивач зазначає, що заборгованість пред`явлена відповідачем у вимозі є безнадійною. Тому, позивач посилається на п. 8.69 Статуту Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", відповідно до якого питання стосовно безнадійної заборгованості вирішується наглядовою радою Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут". У свою чергу спірна додаткова угода підписана в.о. голови правління одноособово, що на думку позивача свідчить про підписання останнім додаткової угоди без відповідних на те повноважень.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.3. договору купівлі-продажу веселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року, строк по оплаті договору встановлено до 30 червня 2012 року. На думку позивача строк позовної давності по даній вимозі сплив 30 червня 2015 року.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач посилається на недійсність укладеної між Приватним акціонерним товариством "Украенергозбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" додаткових угод від 15 грудня 2012 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року до договору купівлі-продажу векселів № Б-10/292/1 від 25 травня 2010 року.

Щодо нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на п. 8.69 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укренергозбут", ст. 213, 215 ЦК України.

В якості доказів вищевикладених обставин, позивачем подано до суду наступні документи, а саме копії додаткових угод від 15 грудня 2012 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року до договору купівлі-продажу векселів № Б-10/292/1 від 25 травня 2010 року, копію договору купівлі-продажу векселів № Б-10/292/1 від 25 травня 2010 року, копію Статуту позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо аргументів позивача на те, що спірні додаткові угоди підписані представником Публічного акціонерного товариства "Укренергозбут" без достатніх на те повноважень, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що: виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Права та обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою (п. 1, 2, 3, 5 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про акціонерні товариства" зазначено, що кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. Порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. На засіданні колегіального виконавчого органу ведеться протокол. Протокол засідання колегіального виконавчого органу підписується головуючим та надається за вимогою для ознайомлення члену колегіального виконавчого органу, члену наглядової ради або представнику профспілкового чи іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу. Статутом акціонерного товариства може бути надано право іншим особам отримувати протокол засідання колегіального виконавчого органу для ознайомлення. Голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства, в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства. Голова колегіального виконавчого органу організовує роботу колегіального виконавчого органу, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань. Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства (п. 1, 4, 5 ст. Закону України "Про акціонерні товариства").

Судом встановлено, що відповідно до п. 8 Статуту Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", управлінням товариством здійснюють: вищий орган товариства - загальні збори акціонерів товариства (п. 8.1.1. Статуту).

Відповідно до п. 8.5. Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить:

8.5.1. Відповідно до п. визначення основних напрямів діяльності акціонерного Товариства;

8.5.2. внесення змін до Статуту Товариства;

8.5.3. прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;

8.5.4. прийняття рішення про зміну типу Товариства;

8.5.5. прийняття рішення про розміщення акцій;

8.5.6. прийняття рішення про збільшення статутного капіталу Товариства;

8.5.7. прийняття рішення про зменшення статутного капіталу Товариства;

8.5.8. прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій;

8.5.9. затвердження положень про Загальні збори, Наглядову раду, Правління та ревізора Товариства та інших внутрішніх положень згідно Статуту, а також внесення змін до них;

8.5.10. затвердження інших внутрішніх документів Товариства;?

8.5.11. затвердження річного звіту Товариства;

8.5.12.розподіл прибутку і збитків Товариства;

8.5.13. прийняття рішення про викуп Товариством розміщених ним акцій;

8.5.14.прийняття рішення про форму існування акцій;

8.5.15. затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом

8.5.16. прийняття рішень з питань порядку проведення Загальних зборів;

8.5.17. обрання членів Наглядової ради, затвердження5умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами Наглядової ради;

8.5.18. прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради;

8.5.19. обрання Ревізора, прийняття рішення про дострокове припинення його повноважень;

8.5.20. затвердження висновків Ревізора;

8.5.21. обрання членів лічильної комісії, прийняття рішення про припинення їх повноважень;

8.5.22. прийняття рішення про виділ та припинення Товариства, крім випадку, передбаченому ч.4 ст.84 Закону України Про акціонерні товариства, про ліквідацію Товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів і затвердження ліквідаційного балансу;

8.5.23. прийняття рішення за наслідками розгляду звіту Наглядової ради, звіту Голови правління Товариства, звіту ревізора;

8.5.24.обрання комісії з припинення акціонерного товариства.

Виконавчим органом товариства - правління товариства, який очолює голова правління товариства (п. 8.1.3. Статуту).

Відповідно до п. 8.90. Статуту голова правління має право:

- без довіреності здійснювати дії від імені Товариства;

- керувати поточними справами Товариства;

- організувати виконання рішень Загальних Зборів;

- представляти Товариство у його стосунках з іншими юридичними і фізичними особами;

- видавати накази, розпорядження і вказівки, обов`язкові для всіх працівників Товариства;

- виносити рішення про притягнення до майнової та дисциплінарної відповідальності осіб, що знаходяться у трудових відносинах з Товариством;

- здійснювати інші дії, необхідні для забезпечення діяльності Товариства, що не входять до компетенції Загальних Зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні додаткові угоди підписані в.о. голови правління Михайлюком С.О. який діє на підставі Статуту товариства.

З аналізу вищевикладених положень Статуту Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» вбачається те, що до компетенції вищого органу товариства, загальних зборів акціонерів товариства не відносяться повноваження щодо погодження та надання дозволу на укладання будь-яких правочинів головою правління.

Однак, у свою чергу, відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» голова правління наділений повноваженнями без довіреності здійснювати дії від імені Товариства.

Отже, зважаючи на вищевказані обставини, спірні додаткові угоди укладені посадовою особою позивача відповідно до своїх повноважень, які надані останньому Статутом Товариства.

Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами дотримано норми чинного законодавства, а саме:

- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.

- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що аргументи позивача щодо підписання спірних додаткових угод представником (в.о. голови правління) Публічного акціонерного товариства "Укренергозбут" без достатніх на те повноважень також спростовується наступним.

Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 910/19179/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року зі справи № 904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 911/604/19, від 04 березня 2021 року у справі № 905/1132/20, від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16).

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем неодноразово укладалися додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року, а саме від 15 грудня 2011 року, 17 грудня 2013 року, 17 грудня 2014 року, 17 грудня 2015 року, 25 червня 2017 року.

Судом встановлено, що всі вище вказані додаткові угоди підписані в.о. голови правління позивача Михайлюком С.О. який діє на підставі Статуту товариства.

В матеріалах справи відсутні докази будь-яких дій загальних зборів акціонерів товариства (позивача), які спрямовані на розірвання договору купівлі-проваджу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року та укладених до останнього додаткових угод.

Окрім того, слід зазначити, що договір купівлі-проваджу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року також укладено в.о. голови правління позивача Михайлюком С.О. який діє на підставі Статуту товариства.

Суд зазначає, що 18 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" та Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" підписано акт взаєморозрахунків по договору № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

Згідно умов акту заборгованість складає 22 753 837 грн. 00 коп.

Крім того 15 листопада 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Укенергозбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до умов угоди сторони погодили, що непогашене грошове зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології", яке виникла за договором № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року становить 4 628 245 грн. 00 коп.

18 листопада 2019 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" та Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" підписано акт взаєморозрахунків по говору № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року. Згідно умов акту заборгованість складає 4 628 245 грн. 00 коп.

Дійсність додаткових угод, які оспорює позивач підтверджена проведенням останнім на виконання цих угод 50 платежів упродовж 7 років після укладення першої таткової угоди та 16 платежів упродовж 2 років після укладення останньої таткової угоди.

Вказані обставини підтверджуються копією карти рахунку № 6852 за період 10 січня 2010 року по 31 грудня 2019 року.

На виконання умов договору боржником упродовж 10 років, систематично, послідовно та без зауважень виконувались його умови і за цей час проведено 66 платежів (перший 02 серпня 2010 року, останній 06 травня 2019 року).

Тобто, боржником у продовж 10 років у письмовій формі підтверджено чинність основного договору та додаткових угод.

Отже, суд зазначає, що позивач з 2010 року по 2019 рік, систематично та без зауважень виконував покладені на останнього договором купівлі-проваджу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року та додатковими угодами до нього, зобов`язання щодо оплати.

Вказані обставини свідчать про схваленням та виконання юридичною особою (позивачем, Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут") правочину, який на думку позивача укладено посадовою особою останньої без належних на те повноважень.

Щодо посилання позивача на п. 8.69 Статуту Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" та аргументів про сплив позовної давності, суд зазначає наступне.

Аргументуючи вказані обставини позивач посилається на п. 8.69 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укренергозбут", відповідно до якого до компетенції наглядової ради також належать:

- прийняття рішень з питань діяльності товариства, крім питань, що відповідно до Статуту та законодавства віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства;

- розгляд, підготовка та внесення пропозицій загальним зборам акціонерів товариства щодо питань діяльності товариства;

- розгляд та затвердження звітів голови правління товариства, ревізора, крім тих, що віднесенні до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства;

- аналіз дій голови правління товариства щодо управління товариством, реалізації цінової, інвестиційної політики щодо, додержання вимог законодавства;

- ініціювання, у разі необхідності, проведення позачергових ревізій та аудиторськиї перевірок фінансово-господарської діяльності товариства;

- поперідній розгляд і погодження річного балансу і звітів голови правління товариства та ревізора про фінансові результати діяльності товариства;

- прийняття рішення про віднесення до сумнівної та безнадійної кредиторської заборгованості на доходи, а дебіторської заборгованості на збитки на підставі висновків ревізора та юридичної служби товариства;

попереднє, до подання на розгляд загальних зборів акціонерів товариства, узгодження рішень про порядок покриття збитків товариства у випадку недостатності коштів резервного фонду.

На думку позивача наявна заборгованість по договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року є безнадійною.

Суд з вищевказаними обставинами не погоджується зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 14 п. 1 пп. 11 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

- заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

- прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

- прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

- актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

- сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

- прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

- заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними.

До безнадійної заборгованості банків та небанківських фінансових установ може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб: пов`язаних з таким кредитором; які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах; які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки".

Отже, з аналізу вищевказаних норм права вбачається, що заборгованість по договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2011 року не є безнадійною, а також докази прийняття наглядовою радою Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» рішення про віднесення заборгованості до безнадійної відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, зважаючи на те, що строк позовної давності переривався укладеними додатковими угодами до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року, строк давності по вимозі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" не сплив.

Окрім того, суд зазначає, що позивач звернувся до суду про визнання недійсними додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року від 15 грудня 2011 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року та 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року.

Судом встановлено, що строк позовної давності, який надавав позивачу право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року від 15 грудня 2011 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року та 17 грудня 2015 року сплив.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, про що 18 серпня 2021 року відповідачем подано до суду відповідну заяву про застосування строку позовної давності.

Однак, суд зазначає, що у даному випадку підстави для задоволення заяви відповідача та застосування строку позовної давності відсутні, оскільки судом у даній справі не встановлено порушених прав позивача.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 15 грудня 2011 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року та 17 грудня 2015 та від 25 червня 2017 року до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем інтересів останнього, відтак позивач безпідставно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" про визнання недійсними додаткових угод від 15 грудня 2011 року, від 17 грудня 2013 року, від 17 грудня 2014 року, від 17 грудня 2015 року, від 25 червня 2017 року до договору № Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2022 року.

Суддя Войтюк В.Р.