Рішення № 103486431, 14.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3781/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Рахнянська С.В. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 14291113);

до відповідача: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Пантелеймонівська, буд. 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200);

про стягнення 130 367,32 грн.

1. Суть спору.

09.12.2021 позивач ТОВ СП «НІБУЛОН» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3902/21) до відповідача АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», в якій просить суд стягнути з останнього 130367,32 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, а також судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати, пов`язані із залученням експертів для переважування вагонів у розмірі 5040,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок перевезення несправним залізничним транспортом товару за залізничною накладною №34766931 від 16.08.2021, в пункті призначення було виявлено недостачу маси вантажу у вагоні №58562687 у розмірі 7600 кг, у вагоні №95614426 - 5700 кг, у вагоні №95948667- 3 750 кг, чим було заподіяно збитки вантажоодержувачу, тобто ТОВ СП «НІБУЛОН».

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2021 було відкрито провадження у справі №916/3781/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.01.2022.

06.01.2022 судом отримано від регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» відзив (вх. ГСОО №345/22) на позовну заяву.

11.02.2022 до суду надійшло від ТОВ СП «НІБУЛОН» клопотання (вх. ГСОО №612/22) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 12.01.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 09.02.2022.

24.01.2022 судом отримано від ТОВ СП «НІБУЛОН» відповідь (вх. ГСОО №1898/22) на відзив.

У судовому засіданні 09.02.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 14.02.2022.

14.02.2022 у судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не сповістив, однак був повідомлений про дату час та місце судового засідання під розписку в попередньому засіданні.

Представник відповідача у дане судове засідання з`явився, заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 14.02.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повний текст рішення буде складено 21.02.2022.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН».

Позивач зазначає, що відповідно до залізничної накладної № 34766931 від 16.08.2021 (досильна накладна №40808693 від 23.08.2021), вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є ТОВ «НІБУЛОН», був відвантажений насипом вантаж (пшениця), у вагонах №№ 58562687, 95614426, 95948667. Під час переважування вказаних вагонів по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме: виявлено ознаки нестачі вантажу у вагоні №58562687 у розмірі 7 600 кг, у вагоні №95614426 - 5 950 кг, у вагоні №95948667- 3 750 кг. У зв`язку з цим, ТОВ СП «НІБУЛОН» 27.08.2021 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний телефонограмами №27/35, №27-1/35, №27-2/35 з пропозицією прийняти участь у перевірці маси вантажу у вищезазначених вагонах та скласти комерційні акти. Крім того, 28.08.2021 телефонограмою за №28/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний в якому повідомило про те, що приймання вантажу з зазначених вагонів по масі буде проводитись за участю експертів РТПП Миколаївської області одночасно із комісійною видачею вантажу за участю представників станції. З проханням направити уповноваженого представника для участі у прийманні вказаного вантажу та складанні актів експертизи РТПП Миколаївської області.

За твердженням позивача, 28.08.2021 проводилось комісійне зважування вагону №58562687 за результатами якого було складено комерційний акт №415207/122. Вказаним актом було встановлено нестачу вантажу у розмірі 7 600 кг. 28.08.2021 проводилось комісійне зважування вагонів №№ 95614426. 95948667, за результатами якого було складено комерційні акти №415207/121 та 415207/123 відповідно. Вказаними актами було встановлено нестачу вантажу в вагоні №95614426 - 5 700 кг, у вагоні №95948667 - 3 550кг.

Позивач звертає увагу на те, що усі вказані комерційні акти були підписані зі сторони представника вантажоодержувача Величковським В.С. із зауваженнями. Зауваження Відповідачу були надані після видачі Позивачу складених комерційних актів - листами від 02.09.2021 №11301/3-21/35, №11300/3-21/35 та №11302/3- 21/35 були надані письмові зауваження до відповідних комерційних актів. Зауваження стосувались того, що під час дослідження вагонів представниками залізниці було здійснено не повний та необ`єктивний огляд вагонів, внаслідок чого було допущено порушення вимог п. 9 Правил складання актів. Зокрема, вказані комерційні акти не містять в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірних вагонах, а також, стан вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу.

Крім того, були надані зауваження відносно того, що: у розвантажувальних люках кожного з вказаних вагонів наявні зазори з затиснутим зерном пшениці, затиснута монтажна піна, у вагонах №№58562687, 95614426 відсутні частина штаби (металевої полоси), привареної до бункерів; після відкриття верхніх завантажувальних люків було виявлено характерні для стікаючого вниз вантажу конусоподібні поглиблення в бік наявних зазорів у вигляді воронки (порожнини); у кожному з вагонів візуально вільний простір дозволив би поміститись вантажу як раз у кількості недостачі.

На думку позивача, не зазначення цих обставин у комерційних актах є грубим порушенням вимог п.9 Правил складання актів та, можливо, такі дії вчинено навмисно, з метою уникнення відповідальності за нестачу вантажу.

Крім того, як вказує позивач, разом із зауваженнями відповідачу на ознайомлення були подані відповідні акти експертизи РТПП Миколаївської області та відповідні скарги від 02.09.2021 №11305/3-21/35, № 11304/3-21/35 та №11306/3-21/35 на оформлення комерційних актів з порушенням вимог Правил, в задоволенні яких було безпідставно відмовлено листами від 02.09.2021 №ДН5-07/622, від 02.09.2021 ДН5- 07/621 та від 02.09.2021 №ДН5-07/623.

Також позивач зазначає, що вказані комерційні акти містять висновки про технічну справність вказаних вагонів з виявленою нестачею вантажу, однак позивач вважає такі висновки передчасними та недоведеними, оскільки у кожному з вагонів було виявлено зазори (щілини) з затиснутим насінням пшениці (вантажем), що свідчить про те, що через ці зазори (щілини) можливе просипання вантажу і саме через них і виникла нестача вантажу у відповідних вагонах. Отже, позивач вважає, що вагони, розвантажувальні люки яких містять щілини через які можливий доступ до вантажу не можуть вважатись справними та непошкодженими.

За твердженнями позивача, факт наявності зазорів підтверджується актами експертизи РТПП Миколаївської області від 28.08.2021 № 120-0904 відносно вагонів №№58562687, 95614426 та від 28.08.2021 № 120-0907 відносно вагона №95948667. Крім того, зазначеними актами експертизи встановлено, що на всіх розвантажувальних бункерах вагонів приварені штаби (металеві полоси), наявні зазори (щілини) з затиснутим зерном пшениці, затиснута монтажна піна (у вагоні №58562687), конусоподібні поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини), з чітко позначеною смугою характерною для стікаючого вантажу вниз. Тобто, у актах експертизи РТПП Миколаївської фактично зазначено усі ті обставини, які мали б бути відображені Відповідачем у комерційних актах, однак протиправно і, можливо, умисно не були вказані. Також, експертами РТПП Миколаївської області було підтверджено факт нестачі вантажу у розмірах зазначених у відповідних комерційних актах.

Більш того, позивач звертає увагу, що під час проведення експертиз (зважування і огляд вагонів) був присутній комерційний агент станції Миколаїв-Вантажний Степанюк К.О. Додатково, під час складання акту експертизи РТПП Миколаївської області було виконано фотографування відповідних вагонів з виявленою нестачею вантажу.

На підставі чого, позивач вважає, що наявність поглиблень у вигляді воронкообразних порожнин у завантажувальних люках вагонів, а також наявність сторонніх предметів у розвантажувальних люках вагонів, не передбачених технічною конструкцією вагону свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаних вагонів та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Так само, наявність поглиблення вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагонів, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця).

Позивач вказує, що як зазначено у п. 20 залізничної накладної таких ушкоджень під час відправлення вагонів не було. Вантаж було завантажено у справні вагони. Це додатково свідчить про факт виникнення нестачі вантажу саме під час його перевезення залізницею.

Як зазначає позивач, дійсна вартість вантажу може встановлюватись на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Згідно з довідкою від 30.11.2021 № 15906/3-21/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН», вартість однієї тони вантажу відправленого у вагонах №№58562687, 95614426, 95948667 складає 8 230 (вісім тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів. Отже, з урахуванням положень п. 27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, загальна вартість нестачі у вагонах №№58562687, 95614426, 95948667 становить 130 367,32 грн.

Додатково позивач вказує, що у даному випадку мова йде саме про технічну несправність (пошкодження) спірних вагонів, у зв`язку з тим, що вагони з виявленою нестачею є вагонами-зерновозами (про що зазначено у відомості вагонів до спірної накладної), а отже, за своїм функціональним призначенням придатні для перевезення зернових культур. Таким чином, у комерційному відношенні, на думку позивача, вагони з виявленими нестачами вантажу є справними. Проте, зазначені вагони на станцію призначення прибули у технічно не справному стані (пошкоджені), а саме: в місцях з`єднання кришки та бункера у всіх вагонах наявні зазори (щілини) у яких є затиснуті зерна пшениці, що свідчить про механічний вплив на вагони, а відтак - виникнення нестачі вантажу у процесі його перевезення. При цьому, під час передачі цих вагонів перевізнику на станції відправлення - вони були у технічному стані справними, жодних зауважень чи застережень до технічного стану вагонів залізницею не було надано. Крім того подання вагонів у справному стані є обов`язком залізниці відповідно до вимог Статуту залізниць України. Відповідно до зазначеного, позивач вважає, що вагони, у завантажувальних люках яких наявні поглиблення у вигляді воронкообразних порожнин, а в розвантажувальних люках наявні зазори (щілини), які не передбачені технічною конструкцією вагону та затиснуті зерна кукурудзи, не можуть вважатись справними. У зв`язку з цим, ТОВ СП «НІБУЛОН» отримано лист ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» № 50-01-36/1337 від 28.07.2016 (копія додається). Вказаним листом завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив той факт, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається. Отже, нестача у даному випадку відбулась через технічну несправність (пошкодження) вищевказаних вагонів, яка враховуючи той факт, що на станції відправлення таких пошкоджень вагонів не було - виникла під час перевезення вантажу, а відтак відповідальність за виявлену нестачу вантажу повинен нести перевізник (залізниця).

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 040 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ), які позивач поніс за залучення експертів РТПП Миколаївської області для переважування вагонів №№58562687, 95614426, 95948667 та складання відповідних актів експертизи, що підтверджується рахунками №120-0904 від 28.08.2021; № 120-0907 від 28.08.2021, платіжними дорученнями №79157 від 03.09.2021; №79158 від 03.09.2021 та актами приймання-передачі наданих послуг №120-0904 від 28.08.2021; №120-0907 від 28.08.2021. Зазначені витрати, на думку позивача, включаються до складу судових витрат враховуючи положення п. 2 ч. З ст. 123 ГПК України та ч. 4 і ч. 5 ст. 127 ГПК України.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що вимога про перевірку вантажу у вагонах, які подаються на під`їзну колію, повинна бути заявлена виключно в момент подавання вагону в відповідному пункті, встановленому у договорі є неправомірним, оскільки п. 23 Правил видачі вантажів не передбачає імперативного припису заявляти її саме у цей строк. Даний строк за своєю суттю не є присічним, оскільки при передаванні завантажених вагонів сторони проводять лише їх зовнішній огляд, який може тривати до 1 хв., без підлазання під вагони та без перевірки маси брутто завантажених вагонів (п. 76 Статуту залізниць України).

За твердженням позивача, відповідачем не надано жодного належного доказу впливу на вантаж та/або на вагон з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагонів до моменту проведення експертизи РТПП Миколаївської області, а відтак позиція відповідача, що нестача сталась внаслідок вини позивача не підтверджується жодним доказом та ґрунтується лише на припущеннях.

На думку позивача, посилання відповідача на приписи ч. 3 ст. 310 ГК України, яка закріплює, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, є помилковими та такими, що не заслуговують на увагу у зв`язку з тим, що з поданих позивачем доказів вбачається, що нестача вантажу відбулась саме під час перевезення вантажу, особливо з огляду на відсутність будь-яких доказів впливу на вагони з боку позивача після їх забирання. Отже, саме перевізник вважається винним у нестачі вантажу, до тих пір, доки він не доведе належними доказами відсутність своєї вини у такій нестачі.

Як вказує позивач, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження невірного визначення маси вантажу при навантаженні у відповідні вагони. Крім того, будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при його прийняті до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було. Відповідач не скористався своїм правом визначеним ст. 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу та прийнявши вантаж до перевезення (фактично уклавши договір перевезення) погодився із масою вантажу визначеною відправником.

Таким чином, на думку позивача, приймаючи до уваги, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, відбулися не з її вини. Враховуючі встановлені в акті експертизи РТПП Миколаївської області після зняття непошкоджених пломб обставини наявності пошкоджень вагону, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення, вважаємо, що нестача вантажу відбулась саме під час перевезення.

ТОВ СП «НІБУЛОН» вважає, що у даній справі відповідні технічні несправності вагона у якому було виявлено нестачу вантажу (зазори у розвантажувальних люках з затиснутими і роздавленими зернами пшениці, порожнини вантажу у вигляді воронки, характерні для стікаючого вантажу вниз, подряпини свіжого походження на бункері) мали прихований характер і виникли у процесі перевезення вантажу. У працівника ТОВ СП «НІБУЛОН», який здійснює забирання вагонів зі станції призначення одна хвилина на вагон на те, що б провести усі необхідні дії для приймання вагону, перш за все - перевірити наявність пломб та відповідність номерів цих пломб номерам, зазначеним у перевізному документі. Про виявлення ознак нестачі було одразу ж повідомлено керівництво станції Миколаїв- Вантажний відповідною телефонограмою, копія якої додана до позовної заяви.

Поряд з цим, позивач вказує, що на ТОВ СП «НІБУЛОН» створено та діє власна служба охорони одним з основних завдань якої є організація та забезпечення охорони, перепускного режиму на підприємстві, його відособлених структурних підрозділів, у тому числі перевантажувального терміналу (п. 2.1 положення про службу охорони центрального апарату управління ТОВ СП «НІБУЛОН», затверджене 01.04.2013,). Крім того, на ТОВ СП «НІБУЛОН» діє положення про пропускний та внутрішньооб`єктовий режим на території перевантажувального термінала ТОВ СП «НІБУЛОН», затверджене наказом ТОВ СП «НІБУЛОН» від 28.07.2016 № 960, погоджене з начальником Херсонського прикордонного загону та начальником Миколаївської митниці. Також, відповідно до Наказу ТОВ СП «НІБУЛОН» від 30.12.2016 № 1731 службою охорони ТОВ СП «НІБУЛОН» забезпечується цілодобова охорона усіх залізничних вагонів, які надходять на перевантажувальний термінал з моменту подання вагону на під`їзну колію ТОВ СП «НІБУЛОН» до моменту їх вивантаження, а у випадках виявлення ознак нестачі вантажу (у тому числі в разі виявлення розбіжності по масі брутто вагону) - до моменту складання передбачених законодавством документів, що фіксують факт нестачі вантажу. Про здійснення цілодобової охорони вантажу у відповідному вагоні також неодноразово повідомлялась станція Миколаїв-Вантажний у відповідних телефонограмах ТОВ СП «НІБУЛОН», копії яких додані до позовної заяви.

На думку позивача, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутність своєї вини у нестачі вантажу, з урахуванням встановленої законом презумпції вини перевізника (про яку більш детальні пояснення наведено нижче).

Також, як вважає позивач, твердження відповідача стосовно того, що акт експертизи РТПП Миколаївської області №120-0001 від 05.01.2021 не приймається до уваги, оскільки не містить в собі підпису представника залізниці, є неправомірним, оскільки законодавством не визначено обов`язкової вимоги на присутність представника залізниці у випадку проведення експертизи з власної ініціативи одержувача.

3.2. Доводи Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

Як зазначає відповідач, у позивача відсутні правові підстави по віднесенню відповідальності за нестачу вантажу на відповідача, оскільки відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Вантаж прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний та був виданий представнику вантажоодержувача 27.08.2021 о 18:40. Підписання представником вантажовласника пам`ятки про подавання вагонів № 905 свідчить про те, що вантажовласник прийняв технічно справний вагон з цілісними ЗПП (які відповідають перевізним документам).

Тобто, на думку відповідача, починаючи з 18 год 40 хв 27.08.2021 відповідальність за схоронність вантажу у спірних вагонах несе вантажовласник.

Телефонограми вантажоодержувача щодо проведення комісійної перевірки вагонів №58562687 та №95614426 надійшли на станцію Миколаїв-Вантажний 27.08.2021 о 21 г.40 хв.; вагону № 95948667 надійшла на станцію Миколаїв-Вантажний 27.08.2021 о 23 г.50 хв.

Отже, про виявлення нестачі вантажу було заявлено лише через 3 та 5 годин після фактичної видачі вагонів з вантажем та їх забирання зі станції на власну територію, де усю відповідальність по забезпеченню схоронності вантажу несе саме власник вантажу. Що відбувалося з вантажем в період з 18 год 40 хв, до 21 год 40 хв. 23 год, 50 хв. 27.08.2021 - залізниці невідомо.

Відповідач вказує, що доказів, що підтверджують неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під`їзній колії ТОВ СП Нібулон», матеріали справи не містять.

Відповідач стверджує, що на прохання одержувача залізниця прийняла участь у комісійній перевірці маси вантажу, що надійшов на його адресу, з метою засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника перед вантажоодержувачем за нестачу вантажу (як-то недовантаження або порушення правил навантаження, що спричинили втрату вантажу, тощо) та одночасно засвідчення відсутності ознак втрати вантажу під час перевезення, технічної справності вагона з непошкодженими пломбами відправника для підтвердження відсутності відповідальності залізниці. Разом з тим, участь залізниці у комісійній перевірці маси вантажу не є комісійною видачею вантажу, що підтверджується змістом комерційних актів від 28.08.2021 №415207/121, №415207/122, 415207/123 де зазначається, що комісійна перевірка (не комісійна видача) та зважування вагонів проводились за зверненням вантажоодержувача (не за вимогою, а на прохання).

Також відповідач стверджує, що відповідно до залізничних накладних було накладено по 7 ЗПП (запірно-пломбувальні пристрої) вантажовідправника. Комерційними актами засвідчено наявність усіх ЗПП вантажовідправника та їх відповідність перевізному документу. Актами про технічний стан вагонів № 41, № 42, № 43 від 28.08.2021р. засвідчена технічна справність спірного вагону. Враховуючи, те, що спірні вагони прибули на станцію призначення Миколаїв- Вантажний у технічно справному стані зі справними ЗПП вантажовідправника, були прийнятий позивачем без зауважень, отже відповідач вважає, що відсутні правові підстави для віднесення відповідальності за нестачу вантажу на регіональну філію «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

На думку відповідача, висновок позивача, що пошкодження розвантажувальних люків не можуть забезпечити збереження вантажу при транспортуванні ґрунтується на припущеннях та спростовується наявними в матеріалах справи актами про технічний стан вагонів, оскільки Акт експертизи не містить ніяких висновків з цього приводу, а лише констатує розбіжність між фактичною масою вантажу та зазначеною у перевізних документах.

Відповідач також звертає увагу суду, що експерт Ярошенко В.О. відсутній у «Реєстрі атестованих судових експертів» Міністерства юстиції України (http://rase.minjust.gov.ua) що, окрім вищезазначених доводів, ставить під сумнів будь-яку цінність зазначеного акта експертизи. Регіональна філія заперечує проти покладення на відповідача судових витрат за проведення експертизи в розмірі 5 040,00 грн. та вважає, що отримання експертом, в порядку ст. 127 ГПК України, винагороди за виконану роботу, пов`язану із даною справою, не є можливим, оскільки виконання такого експертного дослідження входить до його обов`язків.

4. Обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до залізничної накладної №34766931 від 16.08.2021 (досильна накладна №40808693 від 23.08.2021), яка міститься у матеріалах справи, було відвантажено насипом вантаж (пшениця) у справні вагони №№ 58562687, 95614426, 95948667, вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є ТОВ «НІБУЛОН». Навантажений товар прийнято перевізником до перевезення без зауважень та було підписано відповідну залізничну накладну.

26.08.2021 вантаж прибув на станцію призначення про що свідчить календарний штемпель та підписи відповідальних осіб на досильній накладній №40808693.

У відповідності до наявної в матеріалах справи пам`ятки про подавання вагонів від 27.08.2021 №905, вагон №№ 58562687, 95614426, 95948667 на станції «Миколаїв-Вантажний» були подані під вивантаження на під`їзну колію ТОВ СП «Нібулон» о 18 год. 40 хв., та прийнятий представником позивача, що підтверджується підписами уповноважених осіб перевізника Власова М.В. та вантажоодержувача Михайличенко А.В.

27.08.2021 ТОВ СП «НІБУЛОН» звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний телефонограмою №27/35, №27-1/35, №27-2/35 з пропозицією прийняти участь у перевірці маси вантажу у вищезазначених вагонах та скласти комерційні акти. При цьому було повідомлено, що охорона зазначених вагонів здійснюється власними силами ТОВ СП «НІБУЛОН».

28.08.2021 ТОВ СП «НІБУЛОН» телефонограмою за №28/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний, в якій повідомило про те, що приймання вантажу з зазначених вагонів по масі буде проводитись за участю експертів РТПП Миколаївської області одночасно із комісійною видачею вантажу за участю представників станції та з проханням направити уповноваженого представника для участі у прийманні вказаного вантажу та складанні актів експертизи РТПП Миколаївської області.

28.08.2021 працівниками ТОВ СП «НІБУЛОН» складено відповідні акти про недостачу маси прийнятого вантажу у розмірі 7 600 кг у вагоні №58562687, 5 700 кг у вагоні №95614426 та 3 550кг у вагоні №95948667.

Згідно комерційних актів №415207/122, №415207/121 та №415207/123, 28.08.2021 проводилось комісійне зважування вагонів №58562687, №95614426, №95948667, вказаним актом було встановлено нестачу вантажу у розмірі 7 600 кг у вагоні №58562687, 5 700 кг у вагоні №95614426 та 3 550кг у вагоні №95948667.

В вищевказаних комерційних актах також зазначено, що вагони прибули у комерційному стані справні, усі ЗПП (запірно-пломбувальні пристрої) вантажовідправника в наявності та справні, а також зазначено, що згідно технічних актів №41, №42 №43 від 28.08.2021 вагон технічно справний.

Такі комерційні акти підписані ДСЗМ Кратасюк О.О., ДСМ Ряба Ю.В., комерційний агент Степанюк К.О., вантажоодержувач Величковський В.С. із зауваженнями.

Зауваження були надані відповідачу листами від 02.09.2021 №11301/3-21/35, №11300/3-21/35 та №11302/3-21/35 в яких зазначено, що під час дослідження вагонів представниками залізниці було здійснено не повний та необ`єктивний огляд вагонів, зокрема, вказані комерційні акти не містять в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірних вагонах, а також, стан вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу. Крім того, були надані зауваження відносно того, що: у розвантажувальних люках кожного з вказаних вагонів наявні зазори з затиснутим зерном пшениці, затиснута монтажна піна, у вагонах №№58562687, 95614426 відсутні частина штаби (металевої полоси), привареної до бункерів; після відкриття верхніх завантажувальних люків було виявлено характерні для стікаючого вниз вантажу конусоподібні поглиблення в бік наявних зазорів у вигляді воронки (порожнини); у кожному з вагонів візуально вільний простір дозволив би поміститись вантажу як раз у кількості недостачі.

28.08.2021 було складено акти експертизи РТПП Миколаївської області №120-0904 відносно вагонів №№58562687, 95614426 та від 28.08.2021 №120-0907 відносно вагона №95948667. Зазначеними актами експертизи встановлено, що на всіх розвантажувальних бункерах вагонів приварені штаби (металеві полоси), наявні зазори (щілини) з затиснутим зерном пшениці, затиснута монтажна піна (у вагоні №58562687), конусоподібні поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини), з чітко позначеною смугою характерною для стікаючого вантажу вниз. Також, експертами РТПП Миколаївської області було підтверджено факт нестачі вантажу у розмірах зазначених у відповідних комерційних актах.

Зважування та огляд вагонів, відповідно до вказаних актів експертизи, здійснювалося комісійно з представниками: прийомоздавальник вантажу та багажу ТОВ СП «НІБУЛОН» - Величковський В.С., вагар ТОВ СП «НІБУЛОН» - Мазур Т.В., змінний майстер ТОВ СП «НІБУЛОН» - Кацевич В.М., комерційний агент станції Миколаїв - Вантажний Степанюк К.О., слідчо-оперативна група Заводського відділу поліції в Миколаївській області та за участю експерта РТПП Миколаївської області. Акти підписані Величковським В.С., Мазурем Т.В. та експертом Ярошенко В.О.

Також ТОВ СП «НІБУЛОН» подано відповідні скарги від 02.09.2021 №11305/3-21/35, № 11304/3-21/35 та №11306/3-21/35 на оформлення комерційних актів з порушенням вимог Правил, в задоволенні яких Виробничим підрозділом «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» Регіональної філії «Одеська залізниця» було відмовлено листами від 02.09.2021 №ДН5-07/622, від 02.09.2021 ДН5-07/621 та від 02.09.2021 №ДН5-07/623.

Згідно довідки №15906/3-21/27 від 30.11.2021, станом на 26.08.2021 дійсна вартість однієї тонни вантажу (пшениці 2-го класу), що було прийнято до перевезення та відправлено зі станції Кам`янець- Подільський за накладною № 34766931 від 16.08.2021 (досильна накладна №40808693 від 23.08.2021) у вагонах №№ 58562687, 95614426, 95948667 складала 8230 грн. 00 коп. в т. ч. ПДВ (без включення провізних платежів).

В матеріалах справи наявний лист Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» від 28.07.2016 №50-01-36/1337, зміст якого свідчить про те, що у відповідності до конструкторської документації на механізм розвантаження вагону для зерна моделі 19-752, виробництва Пуьлічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», при закритих кришках розвантажувальних люків зазор між резиновим ущільнювачем та кришкою вагона-зерновоза не допускається по всьому периметру місця ущільнення. Крім цього, у відповідності до Технічних умов ТУ 24.05.491-81 «Вагон для зерна модель 19752» гумові ущільнювачі розвантажувальних люків повинні забезпечувати щільне прилягання кришок по всьому периметру, не допускаючи просипання вантажу на колію та виключаючи попадання атмосферних опадів у кузов вагону.

Крім цього, відповідачем долучено до матеріалів справи акти про технічний стан вагонів №41, №42, №43 від 28.08.2021, відповідно до яких встановлено, що вагони №№ 58562687, 95614426, 95948667 технічно справні та втрата вантажу неможлива.

На підтвердження витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, та оплати таких витрат в розмірі 5040,00 грн. позивачем надані договір про надання послуг від 30.08.2016 №938, із додатками та додатковими угодами до цього договору, які укладені між ТОВ СП «НІБУЛОН» (замовник) і Регіональною ТПП Миколаївської області (виконавець), актами приймання-передачі наданих послуг №120-0907 від 28.08.2021, №120-0904 від 28.08.2021 рахунками на оплату №120-0907 від 28.08.2021, №120-0904 від 28.08.2021 та платіжними дорученнями №792587 від 03.09.2021, №79158 від 03.09.2021.

Отже, як вказує позивач, нестача вантажу, що відбулася внаслідок технічно несправних вагонів, стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 130367,32 грн. у якості відшкодування збитків.

5. Позиція суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (ч. 2 ст.306 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (Статут залізниць України), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту залізниць України).

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Наявність в матеріалах справи залізничної накладної №34766931 від 16.08.2021 (досильна накладна №40808693 від 23.08.2021) свідчить про укладення між сторонами договору перевезення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України, вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» від 21 листопада 2000 року № 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Пунктом 3 Правил пломбування вагонів і контейнерів, затверджених тнаказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №793/5984 10.09.2001, встановлено, що завантажені криті вагони, ізотермічні, хопери-зерновози, цистерни і контейнери пломбуються: ЗПП (пломбами) залізниці, коли вантаж завантажено залізницею; ЗПП (пломбами) відправника, коли вантаж завантажено відправником.

Суд звертає увагу, що відомості, які наведені у досильній залізничній накладній №40808693 від 23.08.2021, свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснено відправником у справні вагони, ним же вказані вагони запломбовані ЗПП. В свою чергу, як свідчать матеріали справи, перевізником жодних зауважень щодо неправильного накладення ЗПП на вагони, або відсутності ЗПП на вагонах не надано і вантаж прийнятий до перевезення. Також, відповідачем не надано, а наявні матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження невірного визначення маси вантажу при навантаженні у відповідний вагон.

Будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при його прийняті до перевезення не було. Відповідач не скористався своїм правом визначеним статтею 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу та погодився із масою вантажу, визначеною відправником.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Аналогічне положення містить ст. 924 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Згідно зі ст. 110 Статуту, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що нестача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до пп. а ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Підпунктом «б» ст. 130 Статуту залізниць України встановлено, що право па пред`явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Порядок складання комерційних актів встановлено Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

Відповідно ст. 4 Правил, комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього; у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Згідно із ст.ст. 7, 8 Правил, недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

За приписами ст. 10 вказаних Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Так, на станції призначення здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складено комерційні акти №415207/122, №415207/121 та №415207/123, в якому зафіксована недостача вантажу.

Судом встановлено, що комерційні акти підписано належними особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці начальником станції, комерційним агентом станції, а також представником одержувача. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.

При цьому, зі змісту таких комерційних актів вбачається, що в порушення вимог п. 9 Правил складання актів, акт не містить докладного опису щодо правильного чи неправильного здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення і кріплення вантажу у спірному вагоні, а також відомостей про характер ушкоджень.

За змістом ст. 53 Статуту залізниць України та згідно з п. 30 Правил видачі вантажів, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції, його заступника або іншого уповноваженого начальником станції працівника. Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизі вантажу. Натомість, у разі, якщо станція призначення ухиляється від пред`явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред`явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ СП «НІБУЛОН» звернулось до РТПП Миколаївської області за проведенням експертизи, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Станцію призначення було повідомлено про час проведення експертизи та забезпечено участь комерційного агента в її проведенні.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Статтею 11 Закону визначено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов`язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України.

Рішенням Президії торгово-промислової палати України від 23.06.2016 затверджено редакцію Методики проведення товарознавчої експертизи експертами торгово-промислових палат в Україні.

Згідно з п. 6.15 Методики, в залежності від потреб замовника можуть бути сформульовані типові завдання експертизи, перелік яких не є вичерпним, зокрема: перевірка кількості, комплектності; перевірка якості, технічного/працездатного стану обладнання умовам контракту, законодавчим чи регламентувальним вимогам, зразку-еталону.

Згідно з п. 9.2.1 Методики, під час зовнішнього огляду ТЗ/ТО експерт повинен вжити такі заходи: ідентифікувати номер ТЗ/ТО, який указано в транспортній накладній або в інших документах; перевірити комерційний та технічний стан ТЗ/ТО: наявність, кількість і справність ЗПП/пломб, включаючи цілісність пломбувального дроту; відповідність/невідповідність та повноту контрольних знаків і відтисків ЗПП/пломб даним, що зазначені у транспортних документах; справність дверних запорів та пристроїв для пломбування; наявність видимих пошкоджень (перекосів каркасу, пошкоджень обшивки, кріплень та інших несправностей), через які може статись недостача, зіпсуття, пошкодження вантажу, включаючи його намокання.

У разі виявлення будь-яких невідповідностей під час огляду зовнішнього стану ТЗ/ТО експерт повинен попередити замовника про необхідність виклику представника відповідної транспортної організації для документального оформлення виявлених об`єктивних доказів. (п. 9.2.2 Методики)

Згідно п. 9.4.2 Методики, під час огляду внутрішнього стану ТЗ/ТО звертають увагу на ступінь заповнення ТЗ/ТО вантажними місцями/виробами, фіксуючи наявність незавантаженого простору та/або засувів чи завалів.

Пунктами 12.1.4-12.2.3 Методики затверджено вимоги до акту та його змісту та судом встановлено відповідність акту експертизи №120-0970 від 14.10.2020р. вказаним вимогам.

Пунктами 12.1.12 Методики передбачено, що констатуючу частину акта експертизи підписує експерт та представник замовника, який брав участь у проведенні експертизи, у зв`язку з чим посилання відповідача на відсутність підпису його представника в акті експертизи не відповідають вимогам Методики, оскільки наявність підпису висновку експерта представником транспортної компанії не передбачено.

Суд приймає до уваги, що згідно приписів Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На думку суду, акти експертизи регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №120-0904 відносно вагонів №№58562687, 95614426 та від 28.08.2021 №120-0907 відносно вагона №95948667 є належним та допустимим доказом у даній справі відповідно до тих обставин, які потребують доказуванню. Акт відповідає встановленим вимогам до документів, які складаються Торгово-промисловою палатою при проведенні експертизи. Посилання відповідача на те, що вказаний Акт експертизи не може бути прийнятий до уваги, у зв`язку з тим, що він не підписаний представником залізниці, судом не приймаються до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язкової вимоги щодо присутності представника залізниці у випадку проведення експертизи з власної ініціативи одержувача.

Крім того, суд, з цього приводу приймає до уваги позицію позивача, що оскільки при передаванні завантажених вагонів сторони проводять лише їх зовнішній огляд, який може тривати до 1 хв., без підлазання під вагони та без перевантаження (п. 76 Статуту, п. 3.15 Інструкції позивача з охорони праці для прийомоздавальника № 59-П), то отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону. У даному випадку позивач повідомив відповідача про нестачу вантажу у день подавання вагону, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагон з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагону до моменту проведення експертизи, що вказує на виникнення нестачі вантажу під час його перевезення залізницею. Також з цього питання слід приймати до уваги викладене в Актах експертизи, проведеної РТПП, про незадовільний технічний стан вагонів, в яких здійснювалося перевезення вантажу, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станцію призначення вагону з вантажем у технічно несправному стані, внаслідок чого могла виникнути нестача, в тому числі у процесі перевезення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, не передбачено ані права, ані обов`язку вантажоодержувача вносити до пам`яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, тобто пам`ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством не передбачено обов`язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.

Отже, відсутність таких зауважень у відповідній пам`ятці не спростовує жодних обставин, наведених у позовній заяві, так само як і не доводить відсутності вини перевізника у нестачі вантажу.

Відповідно до п.3.9 роз`яснень Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", оскільки незбереження вантажу може бути наслідком, як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер). У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

При цьому, в комерційних актах комерційні акти №415207/122, №415207/121 та №415207/123 та у відзиві, відповідач вказує, що спірні вагони прийшли на станцію призначення у справному стані. Проте, таке твердження не відповідає дійсності та суперечить наявним в матеріалах справи доказам, оскільки факт наявності зазорів, конусоподібного поглиблення у вигляді воронки (порожнини), затиснутих зерен пшениці, відсутність частини штаби, привареної до бункера не може вважатись ознаками справних вагонів, що підтверджується вищезазначеними актами експертизи.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на акти №41, 42, 43 про технічний стан вагона (контейнера), складені 28.08.2021, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Крім того, суд відхиляє відомості викладені у вказаних актах про технічний стан, оскільки останні складені не у місці відправлення, а у місці призначення вантажу, що не може свідчити про належний стан вагону як у технічному, так і комерційному аспекті у місці відправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів впливу на вантаж та вагони з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагонів та до моменту проведення експертизи, а відтак, доводи відповідача щодо причини нестачі внаслідок вини позивача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також суд зазначає, що наявність поглиблень у навантаженні (воронок) переконливо свідчить про втрату вантажу саме під час перевезення, що виключає вину вантажовідправника.

Доводи відповідача в частині того, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, не можуть прийматись до уваги, оскільки в даному випадку йдеться про припинення відповідальності за збереження вантажу після видачі одержувачу, а не про звільнення від відповідальності за втрату вантажу під час його перевезення.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази вказують на несправність вагонів №№58562687, 95614426, 95948667 у технічному відношенні, що стало причиною втрати вантажу загальною масою 16850 кг під час його перевезення, та, враховуючи, що перевізник не вжив достатніх та необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, та не надав доказів, які б спростовували його вину у втраті вантажу, суд доходить висновку про наявність підстав для покладання на відповідача відповідальності за нестачу вантажу.

Норми ст. 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України, передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» не надала до суду належних доказів на підтвердження обставини, що звільняють її від відповідальності за втрату вантажу.

Приписами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п.7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження визначення маси вантажу.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто для кукурудзи (інші вантажі) становить 0,5%.

Перевіривши розрахунок вартості недостачі вантажу, здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати, у загальному розмірі 130367,32 грн. суд встановив його правильність та обґрунтованість

За таких обставин, враховуючи що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами презумпції вини перевізника, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі нестачі (втраченого) вантажу у розмірі 130367,32

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Між тим, суд погоджується з доводами позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертизи, з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. ч. 4, 5, 7 ст.127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

За приписами ч. 1, 2, 5 ст.103 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертних висновків відбулося за ініціативою ТОВ СП «НІБУЛОН» до звернення до суду з позовом, при цьому у актах експертизи відсутнє посилання, що дані висновки підготовлено для подання до суду, суд дійшов висновку, що такі витрати не є судовими, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку актів експертизи.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Пантелеймонівська, буд. 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 14291113) збитки, завдані нестачею товару, у розмірі 130367/сто тридцять тисяч триста шістдесят сім/грн. 32 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська