Рішення № 103486164, 21.02.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 Справа № 914/3794/21

За позовом: Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів,

про стягнення 65'849,88 грн.

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення 65'849,88 грн заборгованості за договором №63 від 04.12.2020, з яких 50'371,20 грн основний борг, 5'591,07 грн пеня, 3'525,98 грн штраф, 1'482,15 грн 3% річних, 4'879,48 грн інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 грудня 2021 року справу № 914/3794/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 20.12.2021 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 23.12.2021, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 грудня 2020 Інститутом спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (продавець) за результатами проведеної публічної закупівлі укладено договір №63 з додатками до нього, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, а покупець оплатити та приймати Бензин А-92, Дизельне паливо (ДК 021:2015 - 09130000-9, нафта і дистиляти), в подальшому іменовані Товар по бланках внутрішнього обігу (надалі талони) продавця, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеним у рахунку-фактурі або накладній та специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. Одиниця виміру товару літр. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця.

Відповідно до п.1.3 договору передача товару по цьому договору здійснюється партіями: асортимент, кількість яких зазначена в талонах.

У додатку №1 до договору сторони узгодили асортимент, кількість та вартість товару.

Умови оплати та порядок передачі товару визначено у розділі 3 договору. Так, у п.3.3 договору передача товару здійснюється покупцю цілодобово по талонах продавця, що є документом обов`язкової звітності і підставою для відвантаження товару з АСЗ, що обслуговують талони продавця. Адреси АЗС надаються додатково згідно карти-схеми. Отримання талонів здійснюється у робочі дні у строк до 22.12.2020 з дати укладання цього договору (п.3.5 договору).

За умовами п.4.1 договору продавець приймає на себе зобов`язання по зберіганню проданого товару (вартість якого включена у раніше погоджену в п.2.2 договору ціну) та його передачі покупцю. Продавець зобов`язаний передати товар по талонах на момент його подання через АЗС продавця. У випадку технічного огляду, перерви, ремонту на АЗС, згідно карти-схеми, що надає продавець, останній, має право відмовити у видачі товару на період, що буде продовжуватись до припинення обставин, що перешкоджають видачі товару, але не більш ніж на 2 (два) робочі дні або запропонувати отримати товар на іншій АЗС згідно карти-схеми (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.7 договору в разі не отримання всього товару в строки, зазначені у п.4.6 цього договору, покупець має право, зокрема, повернути кошти, що відповідають вартості товару, який не може бути отриманий покупцем по талонам продавця, виходячи з вартості товару, вказаної у видаткових накладних.

За порушення строку передачі (поставки) товару з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, строк передачі (поставки) якого поршено, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % від вказаної вартості товару (п.5.2 договору).

Даний договір набирає сили з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2020 включно, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань за цим договором, що залишилися невиконаними (п.9.1 договору).

Покупцем на виконання умов укладеного договору перераховано відповідачу 50'371,20 грн, про що свідчить копія платіжного доручення № 620 від 15.12.2020. У додатку №3 до договору відповідач надав позивачу інформацію щодо переліку АЗС з правом обміну талонів.

Продавець згідно з видатковою накладною № 71220/1 від 07.12.2020 та акту приймання-передачі від 07.12.2020 передав покупцю паливні картки, зі строком дії до 07.12.2021, а згодом за актом приймання-передачі від 20.01.2021 здійснив їх заміну на катки зі строком дії до 09.2022 та до 06.2023.

У матеріалах справи містяться службові документи від 18.08.2021, 01.09.2021, 16.09.2021, 16.11.2021 та 17.11.2021, якими підтверджується факт неможливості реалізації наявних у позивача талонів в обмін на пальне. Листами-вимогами №25/17-2143 від 26.08.2021, №25/17-2283 від 03.09.2021 та №25/17-2375 від 17.09.2021 позивач звертався до відповідача про усунення порушень умов договору.

18.08.2021, 15.09.2021 та 06.10.2021 ТзОВ «Кондор логістик» у відповідь на листи-вимоги повідомляло інститут, що причиною невиконання умов договору слугувало зростання цін на нафту та запевнило про належне виконання у подальшому господарського зобов`язання продавцем.

Актом звірки використання паливних карток від 01.10.2021 сторони підтвердили кількість невикористаних покупцем карток на паливо.

Згодом,19.11.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією №25/17-2842 про повернення заборгованості і сплату штрафних санкцій, яка залишена без відповіді та виконання.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань на суму 50'371,20 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 5'591,07 грн пеня, 3'525,98 грн штраф, 1'482,15 грн 3% річних, 4'879,48 грн інфляційних втрат, які також просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №63 від 04.12.2020.

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання зі своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

За умовами укладеного договору, який ґрунтується на оголошеному тендері закупівель паливно-мастильних матеріалів, відповідачем прийнято зобов`язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів паливом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Сторонами погоджено, що товар постачається постачальником шляхом заправки автомобілів замовника на АЗС постачальника, в роздріб, після пред`явлення уповноваженою особою замовника талонів.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань із поставки товару - бензину А-92 у розмірі 1320 літрів та дизельного палива у розмрі 1320 літрів, про що свідчить двосторонній акт звірки від 01.12.2021 (копія міститься в матеріалах справи). Відповідач доказів протилежного суду не подав.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що термін дії договору закінчився 31.12.2020 року, а обмін талонів не здійснено, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 50'371,20 грн вартості оплачених талонів.

Щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Сторонами у п.4.6 договору погоджено строк поставки товару, тобто упродовж 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній покупцю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.2 договору за порушення строку передачі (поставки) товару з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, строк передачі (поставки) якого поршено, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % від вказаної вартості товару.

Частина 2 ст.231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, відтак суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума 5'591,07 грн пені та 3'525,98 грн штрафу.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних суд відзначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок. Листом №3667 від 18.08.2021 відповідач вперше повідомив позивача про невиконання умов договору. Відтак, строк з якого повинно відбуватися нарахування річних та інфляційних втрат настає у позивача з 19.08.2021. аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі 907/65/18 та від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, із врахуванням прострочення виконання зобов`язань, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 459,55 грн 3% річних та 1'063,24 грн інфляційних втрат, а у задоволенні решти вимог слід відмовити.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 61'011,04 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 27 від 06.12.2021 на суму 2'270,00 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м.Львів, вул. Єфремова, 84, офіс 1Б; код ЄДРПОУ 39046990) на користь Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (03056, м.Київ, вул. Верхньоключова, 4; код ЄДРПОУ 34979237) 50'371,20 грн основного боргу, 5'591,07 грн пені, 3'525,98 грн штрафу, 459,55 грн 3% річних та 1'063,24 грн інфляційних втрат та 2'270,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.