Рішення № 103486101, 22.02.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. м. Київ Справа №911/2890/21

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/2890/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан-Пак" (49022, Дніпропертовська обл, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочева Скарбниця" (07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, вул. Центральна, 224-Б)

Про стягнення 27267,37 грн

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллан-Пак» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овочева Скарбниця» (далі відповідач) 27267,37 грн, з яких 24989,25 грн основного боргу, 2022,85 грн пені та 255,27 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 02.07.2020 №С-868 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2021 відкрито провадження у справі №911/2890/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.10.2021 про відкриття провадження у даній справі отримано відповідачем 13.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103280018817.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшла відповідь на позовну заяву від 06.10.2021 №1333, яку суд розцінює як відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ним повністю сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу, на підтвердження чого надає копії платіжних доручень на загальну суму 25000,00 грн, а саме від 01.10.2021 №112 на суму 4000,00 грн, від 04.10.2021 №3879 на суму 16000,00 грн, від 23.09.2021 №3819 на суму 5000,00 грн. З огляду на викладене відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у строк, встановлений судом в ухвалі від 06.10.2021, не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан-Пак" (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овочева Скарбниця" (далі - покупець) укладено договір поставки від 02.07.2020 №С-868 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується надати, а покупець прийняти і оплатити плівку, сировину, обладнання, матеріали та інші товари, які надалі іменуються "товар" (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору на підставі листа-заявки продавець складає і направляє на адресу покупця специфікацію, в якій вказується асортимент, кількість, ціна товару і загальна вартість партії товару, умови і терміни поставки товару, умови і терміни оплати товару, а також рахунок на оплату партії товару.

Згідно з п.2.1 договору ціна товару встановлюється в національній валюті України (гривнях), вказується в специфікації, рахунку, накладних на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору складає суми всіх специфікацій до цього договору (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору оплата здійснюється згідно кожної специфікації до даного договору.

Згідно з п.3.2 договору оплата товару і нарахування відсотків проводиться в гривнях на поточний рахунок продавця, який зазначено на звороті даного договору. Покупець також має право розрахуватись за даним договором достроково.

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару здійснюється за рахунок сторони, визначеної в специфікаціях до даного договору.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена в накладній, що підтверджує передачу товару покупцю (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору передача права власності на товар відбувається в момент підписання накладної продавцем.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року (п.9.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 34989,25 грн, що підтверджується видатковими накладними від 31.03.2021 №574 на суму 23905,19 грн та від 06.04.2021 №641 на суму 11084,06 грн, товарно-транспортними накладними та специфікаціями до них. Засвідчені копії перелічених документів наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 10000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви додав банківську виписку по рахунку в АТ "Прокредит Банк" за період 11.06.2021 та 17.06.2021.

Проте відповідач за поставлений за вказаним вище договором товар в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого йому товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

В той же час, оскільки відповідачем після звернення позивача до суду повністю сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.10.2021 №112 на суму 4000,00 грн, від 04.10.2021 №3879 на суму 16000,00 грн, від 23.09.2021 №3819 на суму 5000,00 грн, то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 24989,25 грн основного боргу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2022,85 грн пені за загальний період прострочки з 31.03.2021 по 23.09.2021 відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2 договору у разі порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 255,27 грн 3% річних за загальний період прострочки з 21.04.2021 по 23.09.2021.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2022,85 грн пені та 255,27 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за позовні вимоги, по яким не закрито провадження у справі, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Закрити провадження у справі №911/2890/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан-Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочева Скарбниця" в частині вимог про стягнення 24989,25 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан-Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочева Скарбниця" в частині стягнення 2022,85 грн пені та 255,27 грн 3% річних задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочева Скарбниця" (07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, вул. Центральна, 224-Б, ідентифікаційний код 39276175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан-Пак" (49022, Дніпропертовська обл, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6, ідентифікаційний код 34870651) 2022 (дві тисячі двадцять дві) грн 85 коп. пені, 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн 27 коп. 3% річних та 187 (сто вісімдесят сім) грн 16 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.02.2022.

Суддя О.О. Третьякова