Рішення № 103486012, 22.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/20698/21Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Одеського міського центру зайнятості

до Міністерства юстиції України

про стягнення 102 626, 36 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Одеський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про стягнення 102 626, 36 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20698/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

20.01.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 420/7616/20, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про встановлення відсутності компетенції (повноважень) в.о. начальника Управління Яковенка А.М. та членів комісії, створеної на підставі розпорядження на ознайомлення позивача з наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2020 № 1843/к «Про звільнення»; визнання наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2020 № 1843/к «Про звільнення» неправомірним; поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління з питань дотримання прав засуджених осіб та осіб, узятих під варту або призначити на посаду заступника начальника Управління з питань ресоціалізації і захисту прав засуджених; стягнення з Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.07.2020 по день поновлення позивача на посаді; визнання відмови Міністерства юстиції України у виплаті надбавки за науковий ступінь позивача протиправною та зобов`язання здійснити виплату з грудня 2019, а також на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20 про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, ухвалення нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1843/к від 26.05.2020 р. «Про звільнення» ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту з 22 квітня 2020 року, стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 82 096,44 грн.

Наразі, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20. Таким чином, відповідач вважає, що у разі скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20 відбудеться незаконне стягнення коштів з відповідача.

Відповідач зазначає, що на виконання рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день постановлення рішення (з 27.05.2020 по 22.06.2021). Крім того, ОСОБА_1 було отримано кошти від позивача після набуття статусу безробітної. Отже, за доводами відповідача відбулось подвійне стягнення коштів на користь ОСОБА_1 з державного бюджету.

01.02.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що стягнення коштів з роботодавця на користь особи за вимушений прогул, спричинений незаконним звільненням особи та стягнення з нього на користь органів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплаченого забезпечення мають різну правову природу та не є одним видом юридичної відповідальності.

07.02.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Одеського міського центру зайнятості про надання статусу безробітного.

Наказом центру зайнятості № НТ200716 від 16.07.2020 громадянці ОСОБА_1 надано статус безробітної з 16.07.2020 та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Наказом центру зайнятості № НТ200811 від 11.08.2020 громадянці ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 11.08.2020.

В подальшому, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1843/к від 26.05.2020 р. «Про звільнення» ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту з 22 квітня 2020 року, стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 82 096,44 грн.

20.08.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Одеського міського центру зайнятості про припинення її реєстрації як безробітної у зв`язку з її поновленням на роботі за рішенням суду на підставі наказу роботодавця.

Наказом Одеського міського центру зайнятості № НТ210820 від 20.08.2021 ОСОБА_1 припинено реєстрацію як безробітної у зв`язку із поновленням на роботі за рішенням суду.

У період з 11.08.2020 по 06.08.2021 позивач виплатив ОСОБА_1 102 626, 36 грн допомоги по безробіттю.

Згідно із довідкою-розрахунком від 25.008.2021 сума коштів, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 102 626,36 грн.

Позивач направляв відповідачу листи-претензію вих. №1999/19/06 від 28.08.2021, в яких просив повернути кошти, які були виплачені громадянину ОСОБА_1 .

Оскільки, сплачена позивачем сума коштів у розмірі 102 626,36 грн. допомоги по безробіттю відповідачем не відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1843/к від 26.05.2020 р. «Про звільнення» ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту з 22 квітня 2020 року, стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 82 096,44 грн.

Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено на посаді.

За таких обставин, оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20 скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 , який став підставою для втрати заробітної плати та подальшому - для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплачених сум у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Матеріалами справи підтверджено, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості у період з 11.08.2020 по 06.08.2021 позивач виплатив ОСОБА_1 102 626, 36 грн допомоги по безробіттю.

Щодо посилань відповідача на передчасність заявлених позивачем вимог, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №420/7616/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20.

Однак, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20 у відповідності до приписів ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту її прийняття.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/7616/20, яка набрала законної сили не може бути поставлена під сумнів.

Більш того, у відповідності до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи наведене вище, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про передчасність заявлених позивачем вимог.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, відносно подвійного стягнення з відповідача, то суд зазначає, що згідно положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є сам факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Обставина виплати відповідачем ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не звільняє відповідача від встановленого Законом обов`язку компенсувати виплачену позивачем суму допомоги по безробіттю, оскільки у даному випадку діє норма ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка покладає такий обов`язок на відповідача.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановлений законом обов`язок компенсації здійсненої безробітному виплати.

Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах №914/1875/17 від 09.07.2018 та №914/2087/17 від 12.06.2018.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Одеського міського центру зайнятості до Міністерства юстиції України про стягнення 102 626, 36 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13; ідентифікаційний номер 00015622) на користь Одеського міського центру зайнятості (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця ГЕНЕРАЛА ПЕТРОВА, будинок 22-В, ідентифікаційний код 35358018) грошові кошти у розмірі 102 626,36 грн та 2 270, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.02.2022.

Суддя О.В. Гулевець