Рішення № 103483563, 17.02.2022, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/26991/21

Провадження № 2/947/1009/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.,

при секретарі - Грабовій Т.П.,

за участю представника позивача - адвоката Непомнющого О.М.,

представника Одеської міської ради - Юраша В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, Одеської міської ради про визначення черговості спадкування, встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, Одеської міської ради про визначення черговості спадкування, встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому позивач посилається на те, що в 2012 році він познайомився з ОСОБА_3 та в результаті знайомства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали добрими друзями, дуже часто спілкувались, зустрічались та мали спільні інтереси. В кінці 2014 року ОСОБА_3 запропонував позивачу проживати разом в його квартирі АДРЕСА_1 , на що ОСОБА_1 погодився. Так, з січня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали проживати разом однією сім`єю за вказаною адресою, мали спільний бюджет, вели спільне господарство відчували себе родиною. Наприкінці 2019 року у ОСОБА_3 були виявлені тяжкі захворювання серцевих судин та життєво-важливих органів, стан його здоров`я погіршився, він не міг самостійно впорюватись з побутовими потребами. ОСОБА_1 весь цей час був поруч, займався його лікуванням, та продовжував працювати та забезпечувати ОСОБА_3 . В останні роки, ОСОБА_3 знаходився у безпорадному стані, та без допомоги ОСОБА_1 вже не міг обходитися, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3 позивач своєчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Руденко Г.О., листом №25/02/14 від 23.03.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно його заяви №2 від 23.03.2021 року було заведено спадкову справу №02/2021 р. після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно п.4.4. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Виходячи з вищевикладеного нотаріусом запропоновано ОСОБА_1 звернутись до відповідного суду м. Одеси з метою вирішення цього питання судом.

Позивач та представник позивача - адвокат Непомнющий О.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач - представник Одеської міської ради, у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. надала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просила у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Приватного нотаріуса одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або його представнику ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовити з підстав викладених у відзиві. Інші вимоги залишила на розсуд суду, також просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Вислухавши сторони, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 25.02.2021 року.

Із матеріалів спадкової справи № 02/2021р., заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що останній заповіт не складав та 23.03.2021 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у якості спадкоємців, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Руденко Г.О. отримані заяви про прийняття спадщини.

14.07.2021 року ОСОБА_6 подав нотаріусу Руденко Г.О. заяву про відмову від отримання спадщини на користь ОСОБА_1 .

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) достеменно визначено, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.

Згідно ч.ч.2, 4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п..

Отже, встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем для позивача має юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення у останнього права на спадкування за законом.

Факт того, що позивач з 2015 року по 24 лютого 2021 року проживав разом із ОСОБА_3 як одна сім`я за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується матеріалами справи: квитанціями про оплату комунальних послуг, банківською карткою (номер картки НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_1 є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_3 (номер картки НОМЕР_3 ), що підтверджується детальними виписками із поповненням рахунку та відповідними витратами за період 2016 - 2017 року, медичними документами ОСОБА_3 , спільними фотографіями з архіву сімейного альбому, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про причину смерті, виданої на ім`я ОСОБА_3 , документами на поховання. Судом також приймаються до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 мав тяжкі серцево-судинні захворювання ще з 2005 року, та хвороба розпочала прогресувати в 2015-2016 роках, що підтверджується медичними документами. Тобто, останній потребував стороннього догляду, допомоги, яку отримував від ОСОБА_1 .

Крім того, вищевказані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , допитаних у судовому засіданні. Так, ОСОБА_6 пояснив, що йому дійсно відомо, що з січня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали проживати разом однією сім`єю за вказаною адресою. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , під час спільного мешкання мали спільний бюджет, вели спільне господарство як звичайна родина. Кожен з них, в результаті спільного мешкання мав свої певні сімейні обов`язки та права. З 2016 року разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розпочав мешкати і сам ОСОБА_6 якого прийняли як повноцінного члена родини. На ОСОБА_6 було покладено деякі сімейні обов`язки. ОСОБА_3 було запропоновано зареєструвати місце мешкання ОСОБА_6 в належній ОСОБА_3 квартирі АДРЕСА_1 , на що ОСОБА_6 погодився і з 2017 році він оформив реєстрацію місця мешкання. Зі слів ОСОБА_6 вони завжди разом проводили весь вільний час, відпочивали, брали участь у зустрічах з спільними друзями, колегами, займались оздоровленням. Також, ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_1 займався лікуванням ОСОБА_3 - супроводжував по лікарням, забезпечував купівлю лік та медичних досліджень ОСОБА_3 , який в останні роки свого життя знаходився фактично у безпорадному стані. Вони разом із ОСОБА_1 і після смерті проживають у квартирі ОСОБА_3 по теперешній час. У ОСОБА_3 іншого спадкоємця крім ОСОБА_1 не має, оскільки ОСОБА_6 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 .

Аналогічні пояснення надав суду свідок ОСОБА_5 , який повідомив, що здавна мав дружні стосунки із ОСОБА_3 , в подальшому вони познайомились із ОСОБА_1 , який розпочав мешкати разом із ОСОБА_3 з початку 2015 року в квартирі ОСОБА_3 , до яких в 2016 році долучився ОСОБА_6 . Свідок підвередив, що йому відомо про спільне господарство, яке вели позивач із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , про їх спільний сімейний бюджет та піклування за ОСОБА_3 , який в останній час перебував у тяжкому стані.

Тотожні пояснення надав суду свідок ОСОБА_8 , який повідомив, що має дружні стосунки із ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за життя. Пояснив, що ОСОБА_3 почав проживати із ОСОБА_1 на початку 2015 року в квартирі ОСОБА_3 . В 2016 році з ними почав проживати ОСОБА_6 . Також свідок підтвередив, що йому відомо про спільне господарство, яке вели позивач із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , про їх спільний сімейний бюджет та піклування за ОСОБА_3 , який в останній час перебував у тяжкому стані.

Враховуючи вищевказане, суд вважає вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 в період з 2015 року по 24 лютого 2021 року, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок визначений ст. 1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Так, стаття 1258 ЦК України передбачає, що Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Крім того, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Крім того, частина 2 статті 1259 ЦК України передбачає, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як зазначає Верховний Суд у багатьох своїх постановах, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Однак, законом передбачена можливість змінити черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування. Так, у відповідності до положень ч.2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У постанові від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 Верховний Суд наголосив:

«Частиною другою статті 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Аналогічний висновок про підстави задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадкування Верховний Суд зазначив і у постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 373/1144/17:

«Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:

1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо);

2) матеріальне забезпечення спадкодавця;

3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;

4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;

5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність вищезазначених обставин (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18)).

При цьому, поняття «тривалого часу» є оціночним, а такому визначення існування такої обставини встановлюється судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо зміни черговості одержання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права на спадщину спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з Четвертої черги за Законом на Першу чергу за Законом підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача з приводу зобов`язання Приватного нотаріуса одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

У частині першій статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, крім іншого у випадках якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження:

1) нотаріальної дії;

2) відмови у вчиненні нотаріальної дії;

3) нотаріального акту.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Відтак, суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання приватного нотаріуса одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або його представнику ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем четвертої черги за законом стосовно спадщини, яка відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 .

Змінити черговість одержання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , з четвертої черги за законом на першу чергу за законом, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022 року.

Суддя Огренич І. В.