Рішення № 103482254, 21.02.2022, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1638/21

Провадження №2/433/136/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі :

головуючого - судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Кіян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рибас Андрій Сергійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 22.06.2021, зареєстрований в реєстрі за №204293 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 21197,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис №204293 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 21197,78 грн. 21.10.2021 на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. відкрито виконавче провадження №67226855, винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та основної винагороди та про арешт коштів боржника. Вважає, що зазначений виконавчий напис нотаріуса здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки нотаріус не переконався у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом. Крім того, виконавчий напис вчинено на підставі договору, стосовно якого не надано доказів нотаріального посвідчення.

Ухвалою суду від 05.11.2021 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.11.2021 року ухвалою Троїцького районного суду Луганської області задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі вищевказаного виконавчого напису - до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 11.01.2022 за заявою позивача скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 15.11.2021 у справі №433/1638/21.

19 січня 2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог. Заперечуючи проти доводів позивача, зазначив, що нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену заборгованість можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчили про протилежне (а.с.117-122).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Представником позивача надано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.91)).

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причина неявки суду не відома.

Треті особа в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» 22.12.2013 укладений кредитний договір № 007-12077-221213 на суму 12592,21 грн. під 0,01 процентів річних на строк 48 місяців (а.с.74).

03 листопада 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора №03/11-02-Д, за умовами якого, ТОВ «Фінансова компанія «Женева» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги за кредитними договорами відповідно до Додатку № 1, в тому числі за кредитним договором № 007-12077-221213 укладеним з ОСОБА_1 (а.с.76-86).

Поряд з цим, доказів відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Женева» суду не надано.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 22 червня 2021 року №204293 на підставі кредитного договору № 007-12077-221213 від 22.12.2013, строк виконання якого настав, з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» звернуте стягнення заборгованості в сумі 21197,78 грн. за період з 03.11.2020 по 15.06.2021. Строк пред`явлення виконавчого напису до виконання 3 роки (а.с. 40).

На підставі вказаного виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. від 21.10.2021 відкрито виконавче провадження №67226855 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 21197,78 грн. (а.с. 16-17).

21.10.2021 винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та основної винагороди та про арешт коштів боржника (а.с.18-25).

29.10.2021 винесено постанову про розшук майна боржника (а.с.26-27) та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.28-29).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено у правовій позиції ВСУ у справі №6-887цс17 з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчих написів таким, що не підлягають виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 2.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012р. для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно із п. 3.1. Порядку № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.2 Порядку № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012р. якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018р. по справі № 61-10285св18.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

На адвокатський запит представника позивача (а.с.37) листом приватного виконавця Лиманського В.Ю. були надані копія виконавчого напису, заяви стягувача і постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 38-41).

З цих матеріалів встановлено, що за виконавчим написом стягнення заборгованості проводиться за період з 03.11.2020 до 15.06.2021 (а.с.40).

При цьому, строком повернення кредиту згідно із кредитним договором № 007-12077-221213 від 22.12.2013, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» є 22.12.2017 (а.с.74).

Виконавчий напис учинено після спливу трирічного строку давності, оскільки датою остаточного повернення кредиту є 22.12.2017, а виконавчий напис вчинено 22.06.2021, при цьому у матеріалах відсутня взагалі будь-які докази надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідач не долучив жодного доказу на обґрунтування правомірності вчинення виконавчого напису.

Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваних виконавчих написах, не є безспірним, оскільки позивач звернувся до суду одразу після того як дізнався про відкриття виконавчих проваджень та заперечує наявність боргу.

Це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович не врахував, що станом на момент вчинення виконавчого напису - 22.06.2021 Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви банку про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Таким чином, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

За таких обставин, визначена відповідачем заборгованість не може вважатися безспірною.

Отже, позивач довів належними доказами невідповідність спірного виконавчого напису вимогам ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», тому вони підлягає визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн., суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція доприбуткового касовогоордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача адвокатом Рибас А.С. надано копію ордера на надання правничої правової допомоги серія АХ №1010691 (а.с.47) договір про надання правової допомоги від 21 жовтня 2021 року (а.с.42-43), акт про надання юридичних послуг від 28 жовтня 201 року (а.с.44-45) та меморіальний ордер №@PL212034 від 27 жовтня 2021 року (а.с. 46).

Суд вважає, що сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката, узгоджується з умовами укладеного між адвокатом та клієнтом договором про надання юридичних послуг.

Суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу (а.с. 131-134), оскільки жодним законом не визначено, що вартість професійної правничої допомоги залежить від середньої заробітної плати по регіону, в якому працює адвокат.

Приймаючи до уваги задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмір 14000,00грн.

Крім того, згідно квитанції № 46212 від 02.11.2021 позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. (а.с.1) та квитанції № 46324 від 02.11.2021 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову (а.с.50).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, який слід стягнути з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 становить 15362,00 грн. (454,00 грн. + 908,00 грн. (судовий збір) + 14000,00 грн. (витрати на правову допомогу).

Керуючись ст. 2, 10, 12, 49, 76, 77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рибас Андрій Сергійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 22 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за номером 204293 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 21197,78 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 15362,00 грн. (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят дві гривні 00 коп.), в тому числі: витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні за подання заяви про забезпечення позову; витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», вул. Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 36799749.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, вул.Федоренка, 4-Б, оф.21, м.Сєвєродонецьк, Луганська область.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, АДРЕСА_2 .

Суддя О.І.Суський

21.02.22